Ухвала

від 03.09.2020 по справі 908/2247/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/100/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.09.2020 Справа № 908/2247/20

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом приватного спеціалізованого виробничого підприємства АСКОМ (72501, Запорізька область, смт. Якимівка, вул. Першотравнева, буд. 1-а)

до відповідача фізичної особи-підприємця Гнатка Павла Юрійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення грошових коштів

Без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося приватне спеціалізоване виробниче підприємство АСКОМ з позовом до фізичної особи-підприємця Гнатка Павла Юрійовича про стягнення заборгованості з орендних платежів у розмірі 345.485,00 грн.

Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати орендних платежів за період користування частини нежитлового приміщення загальною площею 547,5 кв.м. за адресою Запорізька область, смт. Якимівка, вул. Заводська, буд. 1 в рамках договору оренди від 31.07.2018.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Разом з позовом, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 138 ГПК України, від позивача надійшла заява про забезпечення позову. Відповідно до зазначеної заяви позивач просив вжити заходів забезпечення позову у розмірі ціни позову 345.485,00 грн. шляхом накладенням арешту на житловий будинок за адресою Запорізька область, смт. Якимівка, вул. Калинова, 49 та будинок за адресою Запорізька область, смт. Якимівка, вул. Миру, 63, які зареєстровані на праві власності за Гнатком Павлом Юрійовичем.

Позивач в заяві зазначає, що забезпечення позову є заходом унеможливлення відповідача здійснити відчуження майна на користь третіх осіб до ухвалення рішення суду у справі.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 згаданої статті передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Згідно пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із подальшими змінами) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК (яка кореспондується з ст. 74 ГПК України чинної редакції), обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно абзаців 2, 3, 4 пункту 3 постанови пленуму ВГСУ № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов`язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази повинні міститься в позовних матеріалах або в заяві про забезпечення позову, тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані позивачем до позову або до заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, заявником не обґрунтовано та не надано жодних доказів того, яким чином не вжиття заходу в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі за умови задоволення позову.

Заявником документально не підтверджено вжиття боржником на даний час будь-яких дій щодо реалізації рухомого та нерухомого майна з метою виведення всіх наявних активів для подальшого не виконання зобов`язань перед кредиторами.

Тобто в матеріалах заяви (станом на 03.09.2020) відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення відповідачем певних дії щодо відчуження нерухомого майна, тощо, тому суд приходить до висновку, що заява приватного спеціалізованого виробничого підприємства АСКОМ ґрунтується лише на його припущеннях та домислах.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити приватному спеціалізованому виробничому підприємству АСКОМ в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, до розгляду Господарським судом Запорізької області цієї справи та прийняття судового рішення по суті спору.

Ухвала набрала законної сили 03.09.2020.

Порядок набрання ухвалою законної сили визначений статтею 235 ГПК України.

Порядок оскарження ухвали суду першої інстанції визначений статтями 254, 255, 256 ГПК України.

Суддя О.В. Федорова