Ухвала

від 02.09.2020 по справі 910/9619/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/9619/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НЕРУХОМІСТЬ-ІНВЕСТ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 (головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Демидова А.М., Корсак В.А.) у справі № 910/9619/19 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛАЙН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НЕРУХОМІСТЬ-ІНВЕСТ"

про стягнення 1 848 915,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НЕРУХОМІСТЬ-ІНВЕСТ" через Північний апеляційний господарський суд повторно подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 у справі № 910/9619/19 після повернення вперше поданої касаційної скарги на зазначене судове рішення ухвалою Верховного Суду від 27.07.2020 на підставі статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Враховуючи вищенаведені законодавчі положення, у касаційній скарзі необхідно зазначити підставу (підстави), на якій (яких) вона подається, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), із зазначенням у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, чітко вказати яку саме норму (закон) суди застосували не правильно, як її слід було б застосувати до спірних правовідносин (з обґрунтованим посиланням на висновки Верховного Суду, чи необхідність відступлення від такого висновку, чи відсутність такого висновку у подібних правовідносинах), і як це вплинуло на вирішення спору.

Підставою касаційного оскарження судового рішення у даній справі скаржник зазначає пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах.

У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункти 2.1, 2.2, 2.3 касаційної скарги).

В пункті 2.2. касаційної скарги зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норми процесуального права - частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем було обрано неправильний спосіб захисту, що не відповідає визначеному законом способу захисту його права.

Однак, в цій частині не зазначено висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 1 ч.2 ст. 287 ГПК України).

Також, в пункті 2.3. касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови в частині стягнень витрат на правову допомогу, застосував статтю 126 Господарського процесуального кодексу України без врахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та Верховного Суду від 22.12.2018 у справі 826/856/19, у зв`язку з чим не зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав їх недоведеності у встановленому законом порядку.

Водночас, посилання скаржника на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладеного у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц не можна вважати належним обґрунтуванням такої невідповідності, оскільки наведений висновок є відтворенням змісту частини 3 статті 126 ГПК України, а не правовим висновком щодо застосування наведеної норми у подібних правовідносинах.

Також, цитування скаржником висновку з постанови Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 826/856/19 є лише відтворенням судом змісту обставин справи з урахуванням доказів та конкретних обставин у цій справі, що були встановлені під час її розгляду, а не правовим висновком щодо застосування норми права.

Лише посилання скаржника на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу касаційного оскарження судового рішення, без зазначення правових висновків щодо застосування норм права (ст. 5, 126 ГПК України) у подібних правовідносинах, що не були враховані в оскаржуваному судовому рішенні, не є належним виконанням приписів пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу.

Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України враховуючи вищевикладені недоліки.

Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції.

При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Підсумовуючи вище викладене, Суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції:

1) касаційну скаргу в новій редакції з урахуванням вищенаведених недоліків;

2) докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції з додатками позивачу у справі;

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НЕРУХОМІСТЬ-ІНВЕСТ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 у справі № 910/9619/19 залишити без руху.

2 . Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.

3. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.

4. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Суховий В.Г.