Рішення

від 26.08.2020 по справі 500/666/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/666/20

26 серпня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

представника позивача Островської О.Н.,

представника відповідача Фаринюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області, Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення вихідної допомоги та середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області (далі по тексту - відповідач 1), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (том 1 а.с.113-118), просив:

- визнати розпорядження голови Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 07.02.2020 №7-к Про звільнення ОСОБА_1 протиправним та скасувати його;

- поновити ОСОБА_1 на посаді тимчасово виконуючого обов`язки начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації;

- стягнути з Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати 5960,00 грн та середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи, що станом на 30.06.2020 складає 28608,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 07.02.2020 №7-к Про звільнення ОСОБА_1 10.02.2020 позивача звільнено з посади тимчасово виконуючого обов`язків начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації відповідно до пункту 1-1частини першої статті 87 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII (далі по тексту - Закон № 889-VIII) у зв`язку з ліквідацією відділу.

Позивач вважає, що його звільнено з порушенням порядку, встановленого законом, зокрема, всупереч положенням частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України), відповідач одночасно з попередженням про звільнення не запропонував йому іншої роботи.

Крім цього, ОСОБА_1 стверджує, що відповідно до розпорядження голови Борщівської районної державної адміністрації від 03.12.2019 №369-од Про структуру районної державної адміністрації та граничну чисельність працівників не відбулося ліквідації державного органу, а лише скорочення штатної чисельності, тому не погоджується із зазначенням пункту 1-1частини першої статті 87 Закону № 889-VIII як підстави звільнення.

Також позивач вказує, що відповідач не звертався до профспілки працівників охорони здоров`я для отримання згоди на його звільнення, чим порушено норми статті 43 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Не було отримано і погодження органу виконавчої влади вищого рівня щодо його звільнення, що суперечить частині другій статті 11 Закону України Про місцеві державні адміністрації від 09.04.1999 № 586-XIV.

ОСОБА_1 зазначає, що Борщівською районною державною адміністрацією при його звільненні не враховано положень частини другої статті 42 КЗпП України, відповідно до якої при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком, та вимог Закону України Про зайнятість населення , за нормами якого до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове страхування залишилося 10 і менше років.

В порушення приписів статті 44 КЗпП України відповідачем не виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі не менше середнього місячного заробітку. Відтак, з огляду на те, що у день звільнення із позивачем не проведено повного розрахунку щодо виплати вихідної допомоги, ОСОБА_1 вказує на наявність підстав для виплати йому відповідно до статті 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім цього, стверджує, що з 11.02.2020 року перебуває у вимушеному прогулі, тому в разі прийняття рішення про поновлення його на роботі, має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання на 06.04.2020.

30.03.2020 до суду надійшов від відповідача 1 відзив на позовну заяву (том 1 а.с.34-40), у якому останній заперечив проти позовних вимог у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Щодо твердження позивача про порушення процедури вивільнення відповідач 1 вказує, що згідно з вимогами статті 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 було персонально повідомлено про наступне вивільнення не пізніше, ніж за два місяці, а саме 06.12.2019, на момент звільнення позивача, посада, яка б відповідала його професії чи спеціальності, відсутня, а тому не пропонувалася.

Зазначає, що позивач не був призначений на посаду начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту, натомість згідно з розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації від 01.11.2016 №108-к Про тимчасове виконання обов`язків начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації з 02.11.2016 на нього було покладено тимчасове виконання обов`язків начальника вказаного відділу. У штатному розписі відділу посада тимчасово виконуючий обов`язки начальника відділу відсутня.

З метою погодження призначення позивача на посаді начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації з обласною адміністрацією, відповідачем 1 двічі направлялося клопотання до Тернопільської обласної державної адміністрації від 24.01.2018 №01-111/02-15 та від 26.10.2018 №01-1654/02-15, проте погодження не надійшло.

Щодо твердження позивача про те, що не відбулося ліквідації державного органу, відповідач 1 зазначає, що Відділ охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації ліквідовано як юридичну особу публічного права відповідно до розпорядження голови Борщівської районної державної адміністрації від 03.12.2019 №369-од Про структуру районної державної адміністрації та граничну чисельність працівників (зі змінами від 05.02.2020 №44-од).

Також зазначає, що попередня згода (погодження) виборного органу первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору згідно з нормами частини першої статті 43 КЗпП України у разі розірвання трудового договору з підстави ліквідації підприємства, установи, організації не вимагається.

Щодо твердження позивача про недотримання додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню згідно із Законом України Про зайнятість населення , відповідач 1 звертає увагу, що положення вказаного закону регулюють питання працевлаштування безробітних, тому гарантія щодо сприяння працевлаштуванню осіб, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове страхування залишилося 10 і менше років застосовується центром зайнятості при пошуку роботи безробітному. Не має позивач переважного права на залишення на роботі і відповідно до пункту 10 частини другої статті 42 КЗпП України.

Щодо мотивації позивача про невиплату вихідної допомоги, відповідач 1 зазначає, що ОСОБА_1 при звільненні було вчасно виплачено всі суми, що належали йому на день звільнення, а редакція Закону № 889-VIII, яка діяла на момент звільнення позивача (10.02.2020), не передбачала виплати вихідної допомоги особам, яких звільнено на підставі пункту 1-1частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, тобто у зв`язку з ліквідацією державного органу.

18.06.2020 до суду надійшла відповідь позивача на відзив (том 1 а.с.101-103), у якій позивач підтверджує, що 01.11.2016 на нього, як на начальника Відділу охорони здоров`я Борщівської районної державної адміністрації, було покладено тимчасове виконання обов`язків начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту райдержадміністрації, та наголошує, що розпоряджень про звільнення його з посади начальника Відділу охорони здоров`я Борщівської районної державної адміністрації не приймалося. Крім того, ОСОБА_1 і надалі виконує обов`язки голови ліквідаційної комісії Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту райдержадміністрації.

Позивач повторює твердження, викладені у позовній заяві про те, що, на його думку, мала місце не ліквідація державного органу, а ліквідація структурного підрозділу. Також вкотре звертає увагу, що він, як особа, в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, користується переважним правом на залишення на роботі.

У відповіді на відзив позивач вказує, що відповідно до частини третьої статті 5 Закону № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Тому відповідач зобов`язаний був при звільненні виплатити йому вихідну допомогу на підставі норм статті 44 КЗпП України.

02.07.2020 до суду надійшли додаткові пояснення від відповідача 1 (том 1 а.с.124-129), у яких останній, серед іншого, зазначає, що у позивача відсутня освіта, яка б відповідала Вимогам до професійної компетентності начальника новоствореного Відділу житлово-комунального господарства, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Борщівської районної державної адміністрації, відтак він не міг обіймати посаду начальника новоутвореного відділу.

Крім цього, відповідач 1 повідомляє, що згідно штатного розпису Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації на 2019 рік були наявні 5 штатних одиниць (1 - начальник відділу, 4 - головні спеціалісти), проте фактично працювало двоє державних службовців. Всіх працівників звільнено.

Щодо виплати вихідної допомоги при звільнені позивача, відповідач 1 у своїх додаткових поясненнях повторно зазначає, що відповідно до приписів Закону № 889-VIII, вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати виплачується державному службовцю у разі його звільнення лише з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статі 87 Закону № 889-VIII. У разі ж звільнення у зв`язку з ліквідацією державного органу виплата вихідної допомоги не здійснюється. При обґрунтуванні вказаної позиції посилається на лист Національного агентства України з питань державної служби від 26.12.2019 №9838/13-19.

Ухвалами суду від 06.04.2020, 29.04.2020, 19.05.2020, 28.05.2020 підготовче засідання відкладалося через неприбуття учасників справи за їх клопотаннями та для забезпечення дотримання Урядом карантинних заходів і убезпечення від ризиків життя та здоров`я учасників справи.

Ухвалою суду від 29.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

Ухвалою суду, постановленою у підготовчому засіданні 23.06.2020 без виходу до нарадчої кімнати, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 02.07.2020 у зв`язку з витребуванням документів в учасників справи.

Ухвалою суду, постановленою у підготовчому засіданні 02.07.2020 без виходу до нарадчої кімнати, прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову, залучено в якості співвідповідача Відділ охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області (відповідач 2), витребувано додаткові докази, у зв`язку з чим оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10.07.2020.

Ухвалою суду від 10.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судових засіданнях, що відбувалися у цій справі, позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві (уточненій), просили позов задовольнити.

Представник відповідача Борщівської районної державної адміністрації в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях. Зокрема, зазначила, що звільнення ОСОБА_1 здійснювалося відповідно до вимог трудового законодавства та з дотриманням порядку вивільнення працівників, визначеного статтею 49-2 КЗпП України, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача 2 Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області відзиву на позов не подав, у судове засідання не прибув, хоча такий відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи.

Заслухавши вступне слово (пояснення) учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 01.06.2013 відповідно до розпорядження голови Борщівської районної державної адміністрації від 01.06.2013 №106-к призначений на посаду начальника Відділу охорони здоров`я Борщівської районної державної адміністрації, про що у трудовій книжці позивача зроблено запис №9 (том 1 а.с.8).

З 02.11.2016 розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації від 01.11.2016 №108-к Про тимчасове виконання обов`язків начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації на позивача, начальника Відділу охорони здоров`я райдержадміністрації, покладено тимчасове виконання обов`язків начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації (том 1 а.с.41). Це підтверджується також записом №15 від 10.02.2020 у трудовій книжці позивача з відміткою Запис пропущено (том 1 а.с.8 - зворот).

Розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 07.02.2020 №7-к Про звільнення ОСОБА_1 10.02.2020 позивача звільнено з посади тимчасово виконуючого обов`язків начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації відповідно до пункту 1-1частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у зв`язку з ліквідацією відділу (том 1 а.с.10-11), про що у трудовій книжці позивача зроблено запис №16 (том 1 а.с.8 - зворот).

З оскаржуваного розпорядження та пояснень представника відповідача 1 вбачається, що підставою для звільнення позивача була ліквідація Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту населення Борщівської районної державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права у зв`язку зі зміною структури та граничної чисельності Борщівської районної державної адміністрації, визначеної розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 №91 Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрації (зі зміна внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2019 № 926 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №746 ), розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 22.11.2019 № 735-од Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 08.11.2019 № 714-од було установлено граничну чисельність працівників Борщівської районної державної адміністрації у межах 89 одиниць (попередній штатний розпис передбачав 131 штатну одиницю) (том 1 а.с. 19, 125).

Розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 03.12.2019 №369-од Про структуру районної державної адміністрації та граничну чисельність працівників , зокрема, установлено та затверджено структуру та граничну чисельність працівників апарату та структурних підрозділів районної державної адміністрації; визначено штатні одиниці відділів, які підлягають скороченню, їх кількість, визначено відділи, які підлягають ліквідації, і відділ, який створюється.

Так, відповідно до пункту 6 цього розпорядження утворено Відділ житлово-комунального господарства, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Борщівської районної державної адміністрації як юридичну особу публічного права, поклавши на відділ, що утворюється, функції енергетики.

Згідно з пунктом 7 цього розпорядження ліквідовано п`ять відділів, які є юридичними особами публічного права:

Відділ агропромислового розвитку, Відділ економічного розвитку і торгівлі, поклавши їх функції на Фінансове управління Борщівської районної державної адміністрації,

Відділ інфраструктури, будівництва та житлово-комунального господарства, Відділ містобудування та архітектури, поклавши їх функції на Відділ житлово-комунального господарства, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Борщівської районної державної адміністрації;

Відділ охорони здоров`я та цивільного захисту, поклавши функцію цивільного захисту на Відділ житлово-комунального господарства, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Борщівської районної державної адміністрації

Пункт 8 розпорядження визначав: ліквідувати посади в структурних підрозділах райдержадміністрації, які не були включені у нову структуру, у тому числі начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації (том 1 а.с.12-17).

Згідно з додатком 5 до вказаного розпорядження затверджено склад ліквідаційної комісії Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації, головою якого призначено т.в.о. начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 (а.с.18).

В подальшому розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 05.02.2020 №44-од внесено зміни до розпорядження голови Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 03.12.2019 №369-од, пункт 6 викладено у наступній редакції: утворити Відділ житлово-комунального господарства, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Борщівської районної державної адміністрації як юридичну особу публічного права, поклавши на відділ, що утворюється, функції енергетики та захисту довкілля; пункт 7 викладено у такій редакції: ліквідувати як юридичні особи публічного права: Відділ агропромислового розвитку, Відділ економічного розвитку і торгівлі, Відділ інфраструктури, будівництва та житлово-комунального господарства, Відділ містобудування та архітектури, Відділ охорони здоров`я та цивільного захисту (том 1 а. с. 42-43), тобто без вказівки про покладення виконання окремих функцій таких відділів на інші структурні підрозділи.

Станом на 14.02.2020 та 21.08.2020 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту населення Борщівської районної державної адміністрації міститься запис від 05.12.2019 про перебування юридичної особи в стані припинення (том 1 а.с.61-62, том 2 а.с.34-36).

У зв`язку з ліквідацією Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації 06.12.2019 ОСОБА_1 вручено попередження про можливе вивільнення, відповідно до якого позивача повідомлено про ліквідацію Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації та про те, що посада, яку він займає підлягає скороченню (ліквідовується). Також у попередженні вказано, що звільнення обумовлено неможливістю переведення його на іншу роботу у зв`язку з її відсутністю (том 1 а.с.22).

Листом Борщівської районної державної адміністрації №02-1724/02-15 від 06.12.2019 Борщівській філії Тернопільського обласного центру зайнятості направлено форму звітності №4-ПН Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (том 1 а.с.56-57).

Крім того, на виконання розпорядження голови Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 03.12.2019 №369-од Про структуру районної державної адміністрації та граничну чисельність працівників ліквідаційною комісією складено передавальний акт від 05.02.2020 (том 1 а.с.160-161) та проведено інвентаризаційний опис необоротних активів Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації (том 1 а.с.162-163), документи відділу передано до архіву Борщівської районної державної адміністрації, рахунки в органах казначейської служби закриті. З пояснень представника відповідача 1 вбачається, що остаточний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи публічного права Відділ охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації не внесено через неможливість проведення податковим органом заключної перевірки через обмеження в проведенні позапланових перевірок.

При вирішенні публічно-правового спору судом враховано наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII (тут і надалі Закон в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Як встановлено частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Частиною першою статті 41 даного Закону визначено, що державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Частиною другою даної статті визначено, що переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Підстави для припинення державної служби визначенні статтею 83 Закону № 889-VIII, серед яких державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу.

Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII не була врегульована спеціальним законом ні на дату прийняття рішення про ліквідацію Відділу охорону здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації, попередження працівників про наступне вивільнення, ні на дату прийняття оскаржуваного наказу, а тому визначається законодавством про працю.

Згідно зі статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Як зазначено в абзаці першому пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів , розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

З`ясовуючи питання чи мала місце ліквідація державного органу судом встановив наступне.

Відділ охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації діяв відповідно до Положення про відділ, затвердженого розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації 22.11.2016 № 368-од (том 1 а.с.44-53).

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 цього Положення Відділ є структурним підрозділом Борщівської районної державної адміністрації, що утворюється головою районної державної адміністрації, входить до її складу і в межах району забезпечує виконання покладених на нього функцій; Відділ підпорядковується голові районної державної адміністрації; основним завданням Відділу є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров`я та цивільного захисту на території району. Положення визначає завдання, які Відділ виконує у сфері охорони здоров`я та окремо у сфері цивільного захисту. Пункт 14 Положення визначає, що Відділ охорони здоров`я та цивільного захисту утворений як юридична особа публічного права.

Розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації 03.12.2019 №369-од Про структуру районної державної адміністрації та граничну чисельність працівників Відділ охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації ліквідовано (том 1 а.с. 14). Зі змісту цього розпорядження вбачається, що функція Відділу в частині охорони здоров`я не передавалася іншим суб`єктам, проте функцію з реалізації державної політики у сфері цивільного захисту була покладена на новостворений Відділ житлово-комунального господарства, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Борщівської районної державної адміністрації. Не зважаючи на те, що відповідач 1 в подальшому вніс зміни у це розпорядження, виключивши з його змісту передачу функцій, наведене (передачу функції цивільного захисту в новостворений підрозділ) підтверджується затвердженим 07.02.2020 головою Борщівської районної державної адміністрації Положенням про Відділ житлово-комунального господарства, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Борщівської районної державної адміністрації (том 1 а.с.130-146).

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу, що питання припинення юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, слід розглядати не лише у контексті припинення її майнових зобов`язань, оскільки така особа створювалась для виконання функцій держави чи місцевого самоврядування. Функції держави не зникають із ліквідацією юридичної особи публічного права (крім випадку повної відмови держави від виконання певних функцій, що потребуватиме відповідних змін у законодавстві), а тому, у будь-якому випадку, враховуючи принцип безперервності влади, має бути вирішено питання про функціональне правонаступництво юридичної особи публічного права.

У спірному випадку держава відмовилася від функції реалізації державної політики у сфері охорони здоров`я на рівні районних державних адміністрацій, проте функція з реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення залишилася, що підтверджується і Рекомендаціями щодо оптимізації структури райдержадміністрацій та граничної чисельності їх працівників розробленої Кабінетом Міністрів України від листопада 2019 року.

У спірних правовідносинах здійснення функцій та повноважень ліквідованого Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту в частині функцій з реалізації державної політики у сфері цивільного захисту покладено на Відділ житлово-комунального господарства, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Борщівської районної державної адміністрації.

Відповідно до Положення про цей Відділ він є структурним підрозділом і підпорядкований голові райдержадміністрації, є юридичною особою публічного права, добір кадрів здійснює начальник відділу (том 1 а.с.130-146).

Отже, у спірному випадку мала місце ліквідація юридичної особи публічного права, проте в частині окремих функцій вони були передані до новоствореної юридичної особи.

Разом з тим, з норм положення про Відділ житлово-комунального господарства, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Борщівської районної державної адміністрації, вбачається, що до нього перейшли повністю функціональні обов`язків повністю ліквідованих двох юридичних осіб публічного права - Відділу інфраструктури, будівництва та житлово-комунального господарства та Відділу містобудування та архітектури. Крім того на такий відділ покладено функцію енергетики та захисту довкілля.

Відповідно до штатних розписів ліквідованих відділів, які були введені в дію з 01.01.2019, передбачалося 10 штатних одиниць, з них у Відділі інфраструктури, будівництва та житлово-комунального господарства - 2 штатні одиниці (том 1 а.с. 149), Відділі містобудування та архітектури - 3 штатні одиниці (том 1 а.с. 150), у Відділі охорони здоров`я та цивільного захисту 5, з них дві посади були вакантними (том 1 а.с.54).

Штатний розпис новоствореного Відділу житлово-комунального господарства, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Борщівської районної державної адміністрації, введений в дію з 07.02.2020, передбачав 3 штатні одиниці: начальника відділу, головного спеціаліста, головного спеціаліста-бухгалтера (том 1 а.с.228).

Отже, у ліквідованих відділах, які за статусом хоч і були структурними підрозділами Борщівської районної державної адміністрації, проте визначалися як окремі юридичні особи публічного права скорочено 10 посад, а у новоствореному відділі передбачено лише 3 посади.

Оскільки мала місце ліквідація юридичної особи, то суд перевіряв чи дотримані при звільненні позивача приписи частини першої та третьої статті 49-2 КЗпП України. З цього приводу судом встановлено, що ОСОБА_1 був попереджений про заплановане вивільнення у зв`язку з ліквідацією Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту 06.12.2019 (том 1 а.с. 22). Пропозиція переведення на іншу роботу не надавалася через відсутність вакантних посад, про що зазначено у тексті попередження. Позивач ознайомився та підписав таке попередження.

З пояснень представника відповідача 1 вбачається, що були звільнені усі працівники Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації у зв`язку з відсутністю пропозицій інших посад для працевлаштування через масове вивільнення працівників зумовлене зміною структури та зменшенням граничної чисельності Борщівської районної державної адміністрації.

Відповідач 1 стверджував, що на момент звільнення позивача, також відсутні посади, які б відповідала професії чи спеціальності ОСОБА_1 (том 2 а.с.1).

В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія диплому НОМЕР_1 , виданого 26.06.1989 Тернопільським державним медичним інститутом, відповідно до якого ОСОБА_1 у 1989 році закінчив повний курс Тернопільського державного медичного інституту за спеціальністю лікувальна справа та рішенням Державної екзаменаційної комісії від 26.06.1989 йому присвоєно кваліфікацію лікаря (а.с.55).

Відповідно до кваліфікаційний вимог щодо професійної компетентності начальника новоствореного Відділу житлово-комунального господарства, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Борщівської районної державної адміністрації, на таку посаду могла бути призначена лише особа з вищою освітою за ступенем магістра в галузі архітектури та будівництва, з досвідом роботи на посадах державної служби категорії Б чи В або досвіду роботи в органах місцевого самоврядування та стаж організаційної та професійної роботи за фахом у сфері містобудування та архітектури не менше 5 років (том 1 а.с. 151). Відтак, позивачу правомірно не було запропоновано посаду начальника новоствореного Відділу житлово-комунального господарства, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Борщівської районної державної адміністрації.

Щодо інших посад у цьому відділі, то штатним розписом передбачалися посада головного спеціаліста (на яку була призначена працівник ліквідованого Відділу інфраструктури, будівництва та житлово-комунального господарства) та головного спеціаліста-бухгалтера (на яку була призначена спеціаліст Відділу містобудування та архітектури). Кваліфікація лікаря, яка присвоєна за спеціальністю лікувальна справа ОСОБА_1 , не відповідала за освітою вимозі відповідного професійного спрямування для зайняття посад у новоствореному відділі. Можливість переведення на іншу посаду відповідно до частини першої статті 41 Закону № 889-VIII може бути реалізована суб`єктом призначення з урахуванням професійної підготовки державного службовця та його професійних компетентностей.

Щодо пропозиції іншої роботи в Борщівській районній державній адміністрації, то відповідно до інформації відповідача 1 вакантних посад, які міг би зайняти позивач, за кваліфікацією, яку здобув, не було (том 2 а.с.2).

Відтак, відповідач 1 дотримався вимоги трудового законодавства в частині попередження працівника про наступне вивільнення за два місяці перед звільненням, проте не пропонував вакантних посад через їх відсутність, зокрема таких, які міг би зайняти ОСОБА_1 враховуючи його освіту відповідного професійного спрямування - лікувальна справа.

Щодо мотивації позивача про те, що не відбулося ліквідації державного органу, а лише скорочення штатної чисельності, а тому Борщівською районною державною адміністрацією безпідставно вказано як підставі звільнення пункт пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, то таку суд вважає безпідставною.

Судом встановлено, що Відділ охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації хоч і був структурним підрозділом останньої, проте одночасно був самостійною юридичною особою публічного права і у спірному випадку, виходячи з нової структури Борщівської районної державної адміністрації, затвердженої розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 03.12.2019 №369-од Про структуру районної державної адміністрації та граничну чисельність працівників підлягав ліквідації. Незважаючи на те, що окрема функція такої юридичної особи публічного права (цивільний захист) була передана іншій юридичній особі публічного права органу (новоствореному відділу), це не є підставою для звільнення позивача внаслідок скорочення штатної чисельності, відповідач 1 правомірно вказав підставою для звільнення позивача саме ліквідацію державного органу.

З огляду на це суд звертає увагу і на безпідставність мотивації позивача в частині не врахування переважного права, оскільки трудове законодавство зобов`язує роботодавця з`ясувати хто з працівників має переважне право на залишення на роботі саме коли йдеться про кількісне скорочення посад (штатних одиниць), проте не при ліквідації державного органу.

У даному випадку звільненню підлягали усі працівники Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту, тому підстав для застосування положень частини 2 статті 42 КЗпП України суд не вбачає.

Крім того частина друга статті 42 КЗпП України визначає перевагу в залишенні на роботі окремих категорій працівників при рівних умовах праці і кваліфікації. Тобто при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець, здійснюючи перевірку кваліфікації і продуктивності праці, повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників і при відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

В розумінні суду кваліфікація - це наявність підготовки, професійних знань, навичок та досвіду, які дають можливість особі належним чином проводити певні дії; рівень підготовленості, майстерності, ступінь готовності до виконання праці за визначеною спеціальністю чи посадою, що визначається освітньо-кваліфікаційним рівнем, розрядом, класом чи іншими атестаційними категоріями.

Порівняння кваліфікації і продуктивності праці може бути об`єктивним, якщо воно проводиться між працівниками одного і того ж структурного підрозділу/одиниці та з урахуванням відповідної професії чи спеціальності, в тому числі із урахуванням індивідуальної освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

А тому суд вважає, що враховуючи освіту та кваліфікацію ОСОБА_1 та функціональні обов`язки у новоствореному Відділі житлово-комунального господарства, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Борщівської районної державної адміністрації, відповідачами правомірно перевага була надана іншим працівникам - працівникам ліквідованих Відділу інфраструктури, будівництва та житлово-комунального господарства ОСОБА_2 та Відділу містобудування та архітектури ОСОБА_4

Також суд враховує, що добір кадрів у Відділі житлово-комунального господарства, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Борщівської районної державної адміністрації відповідно до положення про Відділ та посадової інструкції здійснює начальник відділу, а не Борщівська районна державна адміністрація. Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 889-VIII переведення на вакантну посаду в іншому державному органі здійснюється за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Отже, зважаючи на відсутність підстав для застосування при звільненні позивача положень частини другої статті 42 КЗпП України, а також те, що на момент його звільнення з державної служби юридична особа публічного права - Відділ охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації ліквідовано, а нового структурного підрозділу, з метою виконання аналогічних за обсягом завдань не створено, а той що створено об`єднував усі функції інших ліквідованих структурних підрозділів і до нього перейшла лише функція цивільного захисту, а також зважаючи на масове скорочення штату та чисельності в інших структурних підрозділах Борщівської районної державної адміністрації, суд вважає доводи представника відповідача 1 щодо правомірності звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із неможливістю переведення на іншу роботу належним чином обґрунтованими, такими, що підтверджують правильність рішення відповідача та відповідають встановленим судом обставинам.

Так, суд звертає увагу на те, що згідно з розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 03.12.2019 №369-од Про структуру районної державної адміністрації та граничну чисельність працівників , гранична чисельність штатних одиниць Борщівської районної державної адміністрації становить 89, в тому числі апарату - 14, Управління соціального захисту населення - 47. Натомість, станом на 01.01.2019, гранична чисельність штатних одиниць становила 131, у тому числі апарат - 29 одиниць. Таким чином, в результаті внесених до структури та штатної чисельності відповідача змін, скорочено 42 одиниці. В розумінні положень пункту 1 статті 48 Закону України Про зайнятість населення в даному випадку мало місце масове вивільнення працівників з ініціативи роботодавця.

Вказане засвідчує, що орган призначення не мав об`єктивної можливості запропонувати вакансії роботи, яку позивач міг б виконувати з урахуванням його фахової освіти, професійних знань і спеціальності, здобутою кваліфікацією і отриманим досвідом за відповідним видом функціональних обов`язків.

Отже, враховуючи масове вивільнення працівників, відсутність будь-яких нових вакантних посад, в сукупності з відсутністю права позивача на переважне залишення на роботі у відповідності до частини другої статті 42 КЗпП України, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо неправомірності його звільнення та безпідставної бездіяльності щодо забезпечення роботою на іншій посаді.

Суд також звертає увагу позивача на те, що обов`язок роботодавця запропонувати працівнику, який підлягає звільненню через ліквідацію державного органу, роботу, яка відповідає його кваліфікації, або будь-яку іншу вільну вакансію, не є безумовним, та залежить від фактичної наявності таких вакансій. Так, у даному випадку відсутність вакантних посад, на які може претендувати ОСОБА_1 зумовлено значним скороченням чисельності штатних одиниць, масовим вивільненням працівників, відсутністю структурного підрозділу, на якого було б покладено виконання завдань, що відповідають кваліфікації позивача. Вказане, на переконання суду, свідчить про те, що оскаржуване розпорядження Борщівської районної державної адміністрації від 07.02.2020 за №7-к про звільнення позивача з державної служби винесено відповідачем з урахуванням усіх обставин, у повній мірі обґрунтовано, та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо тверджень позивача про відсутність погодження його звільнення з профспілковим органом, то суд їх не бере до уваги, оскільки ОСОБА_1 є членом профспілки працівників охорони здоров`я, а не працівників Борщівської районної державної адміністрації, що підтвердив позивач та встановлено судом на підставі відомостей листа Первинної профспілкової організації Борщівської районної державної адміністрації від 09.07.2020 №4 (том 1 а.с. 229).

Так само суд вважає необґрунтованими доводи позивача в частині відсутності погодження його звільнення з органом виконавчої влади вищого рівня відповідно до частини другої статті 11 Закону України Про місцеві державні адміністрації . У спірному випадку позивач сам зазначає, що перебував на посаді тимчасово виконуючого обов`язки начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації через відсутність погодження його кандидатури на посаду начальника Тернопільською обласною державною адміністрацією, що також підтверджується відповідними листами. Так, з метою погодження призначення позивача на посаді начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації з обласною адміністрацією, Борщівською районною державною адміністрацією двічі направлялося клопотання до Тернопільської обласної державної адміністрації: від 24.01.2018 №01-111/02-15 та від 26.10.2018 №01-1654/02-15, проте погодження не надійшло (том 1 а.с.58-59).

Враховуючи, що Тернопільською обласною державною адміністрацією не погоджено призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації, то відповідно орган вищого рівня не має обов`язку погоджувати його звільнення з посади тимчасово виконуючого обов`язки начальника цього відділу. Крім того, у даному випадку мова йде про звільнення з посади державного службовця у зв`язку з ліквідацією державного органу, а не з інших обставин, які могли б вплинути на кінцеве рішення.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені у цій справі обставини, суд вважає правомірним оскаржуване розпорядження голови Борщівської районної державної адміністрації від 07.02.2020 № 7-к про звільнення ОСОБА_3 з посади, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача з роботи, то суд враховує наступне.

Законом України №117-IX від 19.09.2019 Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади , який набрав чинності 25.09.2019, законодавець частину першу статті 87 Закону №889-VIII доповнив пунктом 1-1, а саме: виокремив підставу для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення як ліквідація державного органу, яка була включена у попередню редакцію пункту 1 частини першої статті 87 цього Закону, тобто до 25.09.2019, відповідно до якої підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

При цьому частина четверта цієї ж статті залишилась незмінною на час виникнення спірних правовідносин: у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати (частина четверта статті 87 Закону №889-VIII).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що на час звільнення позивача із займаної посади у зв`язку з ліквідацією Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації норма щодо виплати вихідної допомоги не приведена у відповідність до змін, внесених 19.09.2019 Законом України №117-IX щодо підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

При цьому суд зауважує, що до 25.09.2019 нормами статті 87 Закону №889-VIII було передбачено виплату державному службовцю вихідної допомоги в разі припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку з ліквідацією державного органу.

Водночас суд погоджується з посиланням відповідача 1, що на момент виникнення спірних правовідносин стаття 87 цього Закону не містила підстав для виплати вихідної допомоги при звільненні за пунктом 1-1 частини першої даної статті Закону, проте звертає увагу, що у даний період вказане питання не було врегульовано законодавчо, а тому відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 у справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відтак до спірних правовідносин в даному випадку слід також застосувати норми законодавства про працю, зокрема Кодекс законів про працю України.

Відповідно до пункту статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною четвертою статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Статтею 44 КЗпП України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Таким чином, пункт 1 статті 40 КЗпП України гарантує працівнику, в тому числі і державному службовцю, право на отримання під час звільнення вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 КЗпП України.

Частиною другою статті 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Як випливає з практики Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на їх конвенційні права (рішення ЄСПЛ від 24.04.2008 у справі C. Дж. та інші проти Болгарії , заява №1365/07, пункт 39, від 9.01.2013 у справі Олександр Волков проти України , заява № 21722/11, пункт 170).

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Суханов та Ільченко проти України ЄСПЛ зазначив, що за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (заява №68385/10 п.35 та № 71378/10).

Таким чином, у даному випадку, приймаючи розпорядження від 07.02.2020 №7-к Про звільнення ОСОБА_1 з посади у зв`язку з ліквідацією Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації, Борщівська районна державна адміністрація зобов`язана була також застосувати до спірних правовідносин положення статті 44 КЗпП України та здійснити виплату позивачу під час звільнення вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

При цьому суд зазначає, що законодавча прогалина в частині виплати державному службовцю вихідної допомоги в разі припинення державної служби у зв`язку з ліквідацією державного органу була усунена законодавцем шляхом прийняття Закону України Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи від 14.01.2020 №440-ІХ, який набув чинності 13.02.2020 та яким до частини четвертої статті 87 Закону №889-VIII внесено зміни, а саме передбачено: у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з Борщівської районної державної адміністрації вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку при звільненні у зв`язку з ліквідацією Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації підлягає до задоволення.

Середній заробіток працівника обраховується за правилами, визначеними у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з довідкою про середній заробіток ОСОБА_1 , виданою членом ліквідаційної комісії Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації, його середній заробіток складає 9164,15 грн (з розрахунку за два попередні місяці перед звільненням грудень 2019 року - січень 2020 року) (том 1 а.с.227).

Враховуючи, що у спірних відносинах судом встановлено порушення права позивача на отримання вихідної грошової допомоги при звільненні у зв`язку з ліквідацією Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації в розмірі не менше середнього місячного заробітку, то з Борщівської районної державної адміністрації підлягає до стягнення на користь ОСОБА_1 вихідна допомога у розмірі 9164,15 грн.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з огляду на факт невиплати вихідної допомоги при звільненні, то суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

У зв`язку з цим суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України визначає випадки, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Законодавчі акти визначають, що одноразова грошова допомога при звільненні має бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби.

Таким чином, непроведення з вини відповідача виплати позивачу одноразової грошової допомоги у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У справі, яка розглядається, позивач у зв`язку з порушенням відповідачем його права на отримання вихідної допомоги при звільненні, просив стягнути на його користь суму середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, яку розрахував станом на 30.06.2020, тобто на день подання такої позовної вимоги. Фактично день затримки виплати вихідної допомоги складає період з наступного дня після звільнення по день винесення судового рішення.

При визначенні розміру середнього заробітку суд враховує приписи Порядку №100 та відомості, відображені у довідці про середній заробіток ОСОБА_1 від 09.07.2020, відповідно до яких середній заробіток позивача за 1 робочий день становить 436,39 грн (нарахована заробітна плата за грудень 2019 року - січень 2020 року розділена на кількість фактично відпрацьованих днів) (том 1 а.с. 227).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 № 1133/0/206-19 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік кількість робочих днів в період з 11.02.2020 по день ухвалення судового рішення 26.08.2020 становила 135 дні. Отже, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 58912,65 грн (436,39 грн х 135 дні).

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в зазначеній частині є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

З огляду на те, що ліквідований Відділ охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації, хоч і був юридичною особою публічного права, проте одночасно був структурним підрозділом Борщівської районної державної адміністрації, суб`єктом призначення позивача на посаду виступав голова Борщівської районної державної адміністрації, тому відповідальним за відновлення порушених прав позивача є саме Борщівська районна державна адміністрація. Саме суб`єкт признаяення

Такі висновки суду узгоджуються і з положеннями частини четвертої статті 47 Закону України Про місцеві державні адміністрації відповідно до якої граничну чисельність, фонд оплати праці працівників структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, в межах виділених асигнувань, визначає голова відповідної місцевої адміністрації.

З пояснень позивача та представника відповідача 1 вбачається, що кошторис зі збільшення видатків на виплату вихідної допомоги при звільненні працівників Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації, головою Борщівської районної державної адміністрації не затверджувався, а тому стягнення коштів з відділу є неможливим.

Таким чином вихідну допомогу при звільненні у зв`язку з ліквідацією Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення слід стягнути з Борщівської районної державної адміністрації.

Позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 судовий збір в розмірі 840,80 грн, сплачений за вимогу майнового характеру згідно з квитанцією (том 1 а.с.121).

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області, відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення вихідної допомоги та середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи задовольнити частково.

Стягнути з Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у зв`язку з ліквідацією Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області в розмірі середньомісячного заробітку - 9164,15 грн (дев`ять тисяч сто шістдесят чотири грн 15 коп).

Стягнути з Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 58 912,65 грн (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот дванадцять грн 65 коп).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідачі:

Борщівська районна державна адміністрація Тернопільської області (48702, Тернопільська область, місто Борщів, вулиця Шевченка, 20, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04058309),

Відділ охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області (48702, Тернопільська область, місто Борщів, вулиця Степана Бандери, 108, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41075879).

Повний текст рішення складено та підписано 03.09.2020.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.