Постанова

від 23.12.2020 по справі 500/666/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/666/20 пров. № А/857/12431/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Макарика В.Я.,

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Борщівської районної державної адміністрації на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі №500/666/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Борщівської районної державної адміністрації, Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації про скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (головуючий суддя першої інстанції - Чепенюк О.В., час ухвалення - 11.04 год., місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складання повного тексту - 03.09.2020 р.),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області, Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив визнати розпорядження голови Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 07.02.2020 №7-к Про звільнення ОСОБА_1 протиправним та скасувати його; поновити ОСОБА_1 на посаді тимчасово виконуючого обов`язки начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації; стягнути з Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу; стягнути з Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати 5960,00 грн та середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи, що станом на 30.06.2020 складає 28608,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 07.02.2020 №7-к Про звільнення ОСОБА_1 10.02.2020 позивача звільнено з посади тимчасово виконуючого обов`язків начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII (далі по тексту - Закон № 889-VIII) у зв`язку з ліквідацією відділу. Позивач вважає, що його звільнено з порушенням порядку, встановленого законом, зокрема, всупереч положенням частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України), відповідач одночасно з попередженням про звільнення не запропонував йому іншої роботи. Крім цього, ОСОБА_1 стверджує, що відповідно до розпорядження голови Борщівської районної державної адміністрації від 03.12.2019 №369-од Про структуру районної державної адміністрації та граничну чисельність працівників не відбулося ліквідації державного органу, а лише скорочення штатної чисельності, тому не погоджується із зазначенням пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII як підстави звільнення. Також позивач вказує, що відповідач не звертався до профспілки працівників охорони здоров`я для отримання згоди на його звільнення, чим порушено норми статті 43 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Не було отримано і погодження органу виконавчої влади вищого рівня щодо його звільнення, що суперечить частині другій статті 11 Закону України Про місцеві державні адміністрації від 09.04.1999 № 586-XIV. ОСОБА_1 зазначає, що Борщівською районною державною адміністрацією при його звільненні не враховано положень частини другої статті 42 КЗпП України, відповідно до якої при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком, та вимог Закону України Про зайнятість населення , за нормами якого до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове страхування залишилося 10 і менше років. Також, в порушення приписів статті 44 КЗпП України відповідачем не виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі не менше середнього місячного заробітку. Відтак, з огляду на те, що у день звільнення із позивачем не проведено повного розрахунку щодо виплати вихідної допомоги, ОСОБА_1 вказує на наявність підстав для виплати йому відповідно до статті 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім цього, стверджує, що з 11.02.2020 року перебуває у вимушеному прогулі, тому в разі прийняття рішення про поновлення його на роботі, має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у зв`язку з ліквідацією Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області в розмірі середньомісячного заробітку - 9164,15 грн. Стягнуто з Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 58 912,65 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем Борщівською районною державною адміністрацією подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова Тернопільського окружного адміністративного сулу від 26 серпня 2020 року, справа №500/666/20 є такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню, в частині стягнення з Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з ліквідацією Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області в розмірі середньомісячного заробітку - 9164,15 грн. та стягнення з Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 58 912,65 грн.

Зокрема доводи апелянта зводяться до наступного. Вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати виплачується державному службовцю у разі його звільнення тільки з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону. У разі звільнення державного службовця у зв`язку з ліквідацією державного органу не передбачено виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Відповідача звільнено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу , а саме ліквідація державного органу. Питання виплати вихідної допомоги врегульовано Законом України Про державну службу , в редакції, яка діяла на момент звільнення (10.02.2020) частиною 4 статті 87 Закону України Про державну службу передбачено: у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати . Оскільки відповідача звільнено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу , тому вихідна допомога не передбачена.

13 лютого 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи від 14 січня 2020 року№440-ІХ, яким, зокрема, було внесено зміни до Закону України Про державну службу , а саме передбачено виплату вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат у разі звільнення на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу . Закон опублікований у газеті Голос України від 12.02.2020 № 27, вступив в дію 13 лютого 2020 року.

Трудові відносини між Відповідачем та Борщівською районною державною адміністрацією припинено 10 лютого 2020 року, згідно розпорядження голови районної державної адміністрації від 07.02.2020 № 7-к Про звільнення ОСОБА_1 , тобто на момент звільнення Позивача, норма щодо виплати вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат ще не діяла, тому Позивачу при звільненні вчасно було виплачено всі суми, що йому належали на день звільнення.

Просить апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем поданий Відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає апеляційну скаргу безпідставною, оскільки статтею 44 Кодексу законів про працю України визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Оскільки Законом №889 на час звільнення позивача не було врегульовано питання щодо виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати в разі звільнення в зв`язку з ліквідацією державного органу, тому підлягали застосуванню норми трудового законодавства України.

Крім цього, в день звільнення, з вини відповідача, з позивачем не проведено повного розрахунку, не виплачена вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку, тому наявна підстава для застосування ст. 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача апеляційну скаргу підтримала з підстав наведених у скарзі, просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач в судове засідання не прибув, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 01.06.2013 відповідно до розпорядження голови Борщівської районної державної адміністрації від 01.06.2013 №106-к призначений на посаду начальника Відділу охорони здоров`я Борщівської районної державної адміністрації, про що у трудовій книжці позивача зроблено запис №9.

З 02.11.2016 розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації від 01.11.2016 №108-к Про тимчасове виконання обов`язків начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації на позивача, начальника Відділу охорони здоров`я райдержадміністрації, покладено тимчасове виконання обов`язків начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації. Це підтверджується також записом №15 від 10.02.2020 у трудовій книжці позивача з відміткою Запис пропущено .

Розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 07.02.2020 №7-к Про звільнення ОСОБА_1 10.02.2020 позивача звільнено з посади тимчасово виконуючого обов`язків начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у зв`язку з ліквідацією відділу, про що у трудовій книжці позивача зроблено запис №16.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 №91 Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрації (зі зміна внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2019 № 926 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №746 ), розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 22.11.2019 № 735-од Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 08.11.2019 № 714-од було установлено граничну чисельність працівників Борщівської районної державної адміністрації у межах 89 одиниць (попередній штатний розпис передбачав 131 штатну одиницю).

Розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 03.12.2019 №369-од Про структуру районної державної адміністрації та граничну чисельність працівників , зокрема, установлено та затверджено структуру та граничну чисельність працівників апарату та структурних підрозділів районної державної адміністрації; визначено штатні одиниці відділів, які підлягають скороченню, їх кількість, визначено відділи, які підлягають ліквідації, і відділ, який створюється.

Так, відповідно до пункту 6 цього розпорядження утворено Відділ житлово-комунального господарства, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Борщівської районної державної адміністрації як юридичну особу публічного права, поклавши на відділ, що утворюється, функції енергетики.

Згідно з пунктом 7 цього розпорядження ліквідовано п`ять відділів, які є юридичними особами публічного права:

Відділ агропромислового розвитку, Відділ економічного розвитку і торгівлі, поклавши їх функції на Фінансове управління Борщівської районної державної адміністрації,

Відділ інфраструктури, будівництва та житлово-комунального господарства, Відділ містобудування та архітектури, поклавши їх функції на Відділ житлово-комунального господарства, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Борщівської районної державної адміністрації;

Відділ охорони здоров`я та цивільного захисту, поклавши функцію цивільного захисту на Відділ житлово-комунального господарства, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Борщівської районної державної адміністрації.

Пункт 8 розпорядження визначав: ліквідувати посади в структурних підрозділах райдержадміністрації, які не були включені у нову структуру, у тому числі начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації.

Згідно з додатком 5 до вказаного розпорядження затверджено склад ліквідаційної комісії Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації, головою якого призначено т.в.о. начальника Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 .

В подальшому розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 05.02.2020 №44-од внесено зміни до розпорядження голови Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 03.12.2019 №369-од, пункт 6 викладено у наступній редакції: утворити Відділ житлово-комунального господарства, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Борщівської районної державної адміністрації як юридичну особу публічного права, поклавши на відділ, що утворюється, функції енергетики та захисту довкілля; пункт 7 викладено у такій редакції: ліквідувати як юридичні особи публічного права: Відділ агропромислового розвитку, Відділ економічного розвитку і торгівлі, Відділ інфраструктури, будівництва та житлово-комунального господарства, Відділ містобудування та архітектури, Відділ охорони здоров`я та цивільного захисту, тобто без вказівки про покладення виконання окремих функцій таких відділів на інші структурні підрозділи.

Станом на 14.02.2020 та 21.08.2020 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту населення Борщівської районної державної адміністрації міститься запис від 05.12.2019 про перебування юридичної особи в стані припинення.

У зв`язку з ліквідацією Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації 06.12.2019 ОСОБА_1 вручено попередження про можливе вивільнення, відповідно до якого позивача повідомлено про ліквідацію Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації та про те, що посада, яку він займає підлягає скороченню (ліквідовується). Також у попередженні вказано, що звільнення обумовлено неможливістю переведення його на іншу роботу у зв`язку з її відсутністю.

Листом Борщівської районної державної адміністрації №02-1724/02-15 від 06.12.2019 Борщівській філії Тернопільського обласного центру зайнятості направлено форму звітності №4-ПН Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці .

Крім того, на виконання розпорядження голови Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 03.12.2019 №369-од Про структуру районної державної адміністрації та граничну чисельність працівників ліквідаційною комісією складено передавальний акт від 05.02.2020 та проведено інвентаризаційний опис необоротних активів Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації, документи відділу передано до архіву Борщівської районної державної адміністрації, рахунки в органах казначейської служби закриті. З пояснень представника відповідача 1 вбачається, що остаточний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи публічного права Відділ охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації не внесено через неможливість проведення податковим органом заключної перевірки через обмеження в проведенні позапланових перевірок.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що пункт 1 статті 40 КЗпП України гарантує працівнику, в тому числі і державному службовцю, право на отримання під час звільнення вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 КЗпП України, а непроведення з вини відповідача виплати позивачу одноразової грошової допомоги у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції переглядає апеляційну скаргу в межах задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з ліквідацією Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області в розмірі середньомісячного заробітку - 9164,15 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 58 912,65 грн.

Законом України №117-IX від 19.09.2019 Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади , який набрав чинності 25.09.2019, законодавець частину першу статті 87 Закону №889-VIII доповнив пунктом 1-1, а саме: виокремив підставу для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення як ліквідація державного органу, яка була включена у попередню редакцію пункту 1 частини першої статті 87 цього Закону, тобто до 25.09.2019, відповідно до якої підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

При цьому частина четверта цієї ж статті залишилась незмінною на час виникнення спірних правовідносин: у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати (частина четверта статті 87 Закону №889-VIII).

Отже, на час звільнення позивача із займаної посади у зв`язку з ліквідацією Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації, норма щодо виплати вихідної допомоги не приведена у відповідність до змін, внесених 19.09.2019 Законом України №117-IX щодо підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

До 25.09.2019 нормами статті 87 Закону №889-VIII було передбачено виплату державному службовцю вихідної допомоги в разі припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку з ліквідацією державного органу.

Колегія суддів апеляційного суду, як і суд першої інстанції, погоджується із доводами відповідача про те, що на момент виникнення спірних правовідносин стаття 87 цього Закону не містила підстав для виплати вихідної допомоги при звільненні за пунктом 1-1 частини першої даної статті Закону, але оскільки, у вказаний період питання виплати державному службовцю вихідної допомоги не було врегульовано законодавчо, тому відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 у справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Таким чином, до спірних правовідносин в даному випадку слід також застосувати норми законодавства про працю, зокрема Кодекс законів про працю України.

Відповідно до пункту статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною четвертою статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Статтею 44 КЗпП України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

З наведеного слідує, що пункт 1 статті 40 КЗпП України гарантує працівнику, в тому числі і державному службовцю, право на отримання під час звільнення вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 КЗпП України.

Частиною другою статті 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

З практики Європейського суду з прав людини слідує, що поняття якість закону означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на їх конвенційні права (рішення ЄСПЛ від 24.04.2008 у справі C. Дж. та інші проти Болгарії , заява №1365/07, пункт 39, від 9.01.2013 у справі Олександр Волков проти України , заява № 21722/11, пункт 170).

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Суханов та Ільченко проти України ЄСПЛ зазначив, що за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (заява №68385/10 п.35 та № 71378/10).

Таким чином, у даному випадку, приймаючи розпорядження від 07.02.2020 №7-к Про звільнення ОСОБА_1 з посади у зв`язку з ліквідацією Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації, Борщівська районна державна адміністрація зобов`язана була також застосувати до спірних правовідносин положення статті 44 КЗпП України та здійснити виплату позивачу під час звільнення вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Про підтвердження правильності вказаних висновків суду першої інстанції свідчить і те, що наведена законодавча прогалина в частині виплати державному службовцю вихідної допомоги в разі припинення державної служби у зв`язку з ліквідацією державного органу була усунена законодавцем шляхом прийняття Закону України Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи від 14.01.2020 №440-ІХ, який набув чинності 13.02.2020 та, яким до частини четвертої статті 87 Закону №889-VIII внесено зміни, а саме передбачено: у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з Борщівської районної державної адміністрації вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку при звільненні у зв`язку з ліквідацією Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації підлягає до задоволення.

Середній заробіток працівника обраховується за правилами, визначеними у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з довідкою про середній заробіток ОСОБА_1 , виданою членом ліквідаційної комісії Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації, його середній заробіток складає 9164,15 грн (з розрахунку за два попередні місяці перед звільненням грудень 2019 року - січень 2020 року).

Оскільки у спірних відносинах судом встановлено порушення права позивача на отримання вихідної грошової допомоги при звільненні у зв`язку з ліквідацією Відділу охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації в розмірі не менше середнього місячного заробітку, то відповідно з Борщівської районної державної адміністрації підлягає до стягнення на користь ОСОБА_1 вихідна допомога у розмірі 9164,15 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, непроведення з вини відповідача виплати позивачу одноразової грошової допомоги у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При визначенні розміру середнього заробітку судом вірно враховано приписи Порядку №100 та відомості, відображені у довідці про середній заробіток ОСОБА_1 від 09.07.2020, відповідно до яких середній заробіток позивача за 1 робочий день становить 436,39 грн (нарахована заробітна плата за грудень 2019 року - січень 2020 року розділена на кількість фактично відпрацьованих днів).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 № 1133/0/206-19 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік кількість робочих днів в період з 11.02.2020 по день ухвалення судового рішення 26.08.2020 становила 135 дні. Отже, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 58912,65 грн (436,39 грн х 135 дні).

Оскільки ліквідований Відділ охорони здоров`я та цивільного захисту Борщівської районної державної адміністрації, хоч і був юридичною особою публічного права, проте одночасно був структурним підрозділом Борщівської районної державної адміністрації, суб`єктом призначення позивача на посаду виступав голова Борщівської районної державної адміністрації, тому відповідальним за відновлення порушених прав позивача є саме Борщівська районна державна адміністрація, що узгоджується і з положеннями частини четвертої статті 47 Закону України Про місцеві державні адміністрації відповідно до якої граничну чисельність, фонд оплати праці працівників структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, в межах виділених асигнувань, визначає голова відповідної місцевої адміністрації.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Борщівської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі №500/666/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. Я. Макарик Повне судове рішення складено 04.01.2021р.