Рішення

від 18.08.2020 по справі 398/1362/20

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/1362/20

провадження №: 2/398/1042/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"18" серпня 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого - судді Крімченко С.А., з участю секретаря судового засідання - Кулікової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Небайдужа Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення порядку користування приміщенням квартири, що є спільною власністю, -

В С Т А Н О В И В:

Благодійна організація Міжнародний благодійний фонд Небайдужа Україна звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідно до якого просить встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування позивача житлову кімнату площею 11,3 кв.м разом з лоджією, у користуванні відповідачів залишити житлову кімнату площею 17,1 кв.м разом з балконом та житлову кімнату площею 9,1 кв.м. Кухню, ванну кімнату, вбиральню, комору, вбудовану шафу та коридор - залишити в загальному користуванні сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.01.2020 року рішенням комісії, утвореної при Олександрійському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, у відповідності до ст.62 Закону України Про виконавче провадження та Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 року №985, позивачу було передано 1/3 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

21.02.2020 року позивач набув право власності на 1/3 частину вказаної квартири.

Відповідачам належить по 1/3 частині вказаної квартири кожному.

Згідно з поетажним планом спірна квартира є трикімнатною, житловою площею 37,5 кв.м, у тому числі: 1-а кімната (№4) - площею 17,1 кв.м, 2-а кімната(№6) - площею 9,1 кв.м, 3-я кімната(№9) - площею 11,3 кв.м, а також, кухня (№3) - площею 7,4 кв.м, ванна кімната відокремлена(№7) - 2,6 кв.м, вбиральня - (№8) - 1,1 кв.м, коридор (№1) - 11,9 кв.м, комора(№2) - 1,3 кв.м, вбудована шафа(№5) - 0,7 кв.м, балкон(№10) - 1,1 кв.м(30%), лоджія(№11) - 1,3 кв.м(50%). Загальна площа квартири - 64,9 кв.м. Кімнати в квартирі ізольовані.

Сторони не можуть дійти згоди у питанні спільного користування квартирою. Під час зустрічі з представником позивача 18.02.2020 року відповідач ОСОБА_1 , якій було повідомлено про те, що 1/3 частина спірної квартири, яка була конфіскована у її власника ОСОБА_3 на користь держави, передана позивачу, надати свої контакти відмовилась, пообіцяла на протязі тижня перетелефонувати самостійно та повідомити про прийняте рішення, однак цього не зробила. Від отримання письмової пропозиції позивача щодо встановлення порядку користування спірною квартирою(№10/В-1 від 09.03.2020 року)відповідачі відмовились.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді від 01.06.2020 року відкрито провадження в справі та призначено справу до розгляду.

Відповідачі відзив на позовну заяву не направили.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.Не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про час розгляду справи повідомлені належним чином.Згідно повідомлення Укрпошти за зареєстрованою адресою адресати відсутні.

30 червня 2020 року на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання на 09 год. 30 хв. 18 серпня 2020 року на розгляд зазначеної цивільної справи.

Враховуючи викладене, відповідачі вважаються такими , що про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомили, з заявою до суду про неможливість розгляду справи у їх відсутність не зверталися, відзив на позов не подавали.

За таких обставин, суд ухвалив провести заочний розгляд справи у відсутність відповідачів, постановивши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст.280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечує проти заочного розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, ознайомившись із матеріалами справи і дослідивши надані докази, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, 17.01.2020 року комісією, утвореною при Олександрійському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області прийнято рішення щодо безоплатної передачі нереалізованого майна - 1/3 частини трикімнатної квартири загальною площею 64,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить боржнику ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-432, посвідченого 27.10.2011 року державним нотаріусом Олександрійської міської державної нотаріальної контори №1 та свідоцтва про право власності, виданого 05.07.1994 року Виконкомом Олександрійської міської ради народних депутатів, на користь благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Небайдужа України .

Як свідчить акт про безоплатну передачу конфіскованого майна від 11.02.2020 року державним виконавцем Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Дніпро) Тертишною А.О. при примусовому виконанні виконавчого провадження, зареєстрованого в АСВП за №57722707 з примусового виконання виконавчого листа № 1-кп/398/37/18, виданого 13.11.2018 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області про конфіскацію у засудженого ОСОБА_3 всього належного йому майна, 1/3 частину трикімнатної квартири загальною площею 64,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить боржнику ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-432, посвідченого 27.10.2011 року державним нотаріусом Олександрійської міської державної нотаріальної контори №1, передано благодійній організації Міжнародний благодійний фонд Небайдужа України .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості №198765330 від 03.02.2020 року постановою про арешт майна боржника, №57722707, виданою 26.03.2019 року Олександрійським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, накладено арешт на належну ОСОБА_3 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є власником 1/3 частки даної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину 1-432 від 27.10.2011 року та свідоцтва про право власності 1726 від 05.07.1994 року. ОСОБА_1 є власником 1/3 частки даної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину 1-432 від 27.10.2011 року та свідоцтва про право власності 1726 від 05.07.1994 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.02.2020 року №202205089, благодійна організація Міжнародний благодійний фонд Небайдужа України є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 35707369 від 21.02.2020 року.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При здійсненні права власності власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови для здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох і більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-1500цс15 від 17 лютого 2016 року .

Згідно зі ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди

Відповідно п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року, судам роз`яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

З метою добровільного врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було надіслано звернення №10/В-1 від 09.03.2020 року, відповідно до якого відповідачам було запропоновано у 10-денний строк з моменту отримання вказаного звернення повідомити Фонд про зручний для відповідачів день, час, місце та спосіб передачі Фонду ключів від усіх приміщень спірної квартири, зокрема від замків вхідних дверей. При цьому, в зверненні зазначено, що Фонд готовий остаточно домовитись щодо подальшого майбутнього спільної квартири та укладення відповідного нотаріального договору щодо порядку постійного користування квартирою її співвласниками. Факт отримання вказаного звернення відповідачами підтверджується квитанціями про направлення та повернення поштового відправлення(накладна №0210100391192).

Як зазначає представник позивача відповідачами відповіді на звернення від 09.03.2020 року надано не було.Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідачі і при особистому спілкуванню з представником позивача не бажають в добровільному порядку встановити порядок користування квартирою.

Враховуючи, що відповідачі в позосудовому порядку відмовилися встановити порядок користування квартирою за взаємною згодою з позивачем, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню , так як це не порушить права та інтереси відповідачів.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263,265,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги благодійної організація Міжнародний благодійний фонд Небайдужа Україна до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення порядку користування приміщенням квартири, що є спільною власністю задоволити.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування позивача житлову кімнату площею 11,3 кв.м разом з лоджією площею 1,3 кв.м(50%), а у користуванні відповідачів залишити житлову кімнату площею 17,1 кв.м разом з балконом площею 1,1 кв.м(30%) та житлову кімнату площею 9,1 кв.м. Кухню площею 7,4 кв.м, ванну кімнату площею 2,6 кв.м, вбиральню площею 1,1 кв.м, коридор площею 11,9 кв.м, комору площею 1,3 кв.м, вбудовану шафу площею 0,7 кв.м, - залишити в загальному користуванні сторін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь благодійної організація Міжнародний благодійний фонд Небайдужа Україна судовий збір в сумі 1069(одна тисяча шістдесят дев`ять)грн. 75коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь благодійної організація Міжнародний благодійний фонд Небайдужа Україна судовий збір в сумі 1069(одна тисяча шістдесят дев`ять)грн. 75коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 21.08.2020 року

Учасники справи:

Благодійна організація Міжнародний благодійний фонд Небайдужа Україна , адреса місця знаходження: м.Київ, вул.Дмитрівська,23-Б, оф.№8, код ЄДРПОУ 40427470.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя С.А.Крімченко