Постанова

від 03.09.2020 по справі 621/613/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року

м. Харків

справа № 621/613/19-ц

провадження № 22ц/818/3946/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації, ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 29 травня 2020 року в складі судді Бібіка О.В.

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, який в подальшому уточнив.

Позовна заява мотивована тим, що з метою отримання необхідної довідки, а саме про доходи, 14 лютого 2019 року у призначений час прийому він звернувся до посадової особи в приймальню Управління. Однак, порушуючи всі норми законодавства, ігноруючи його як особу з інвалідністю, посадова особа приймальні почала вимагати від нього п`ять аркушів чистого паперу та ксерокопію заяви.

Зазначив, що, побачивши, що перед нею безпорадна особа, робітник приймальні Управління почав знущатися з нього.

Вказав, що за дії підлеглих, які знаходяться при виконанні своїх посадових обов`язків несе відповідальність керівник установи, в даному випадку, керівник державної установи ОСОБА_2 .

Посилався на те, що ним понесені матеріальні збитки при скеруванні заяви, придбанні чистих листів паперу, вартість яких склала 13,00 грн, поштова пересилка позову до суду - 16,20 грн та правова допомога - 300,00 грн, а всього 329,20 грн.

Вважав, що йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у приниженні його честі та гідності, де, користуючись його безпорадним станом, у нього примушують сплачувати кошти, купувати предмети, на які державою надаються кошти із державного бюджету державній установі. Він отримав нервовий стрес, душевні переживання, порушення психічного стану, які виразилися у переживаннях за витрати матеріального характеру, які є протиправними у відношенні до нього, оскільки його єдине джерело існування - пенсія інваліда ІІ групи.

Просив стягнути з керівника Управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації ОСОБА_2 кошти, витрачені на скерування заяви, придбання чистих листів паперу, сума яких склала 13,00 грн, поштові витрати - 16,20 грн, підготовка позовної заяви - 300,00 грн, всього 329,20 грн матеріальної шкоди; стягнути суму моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 29 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

При цьому посилався на порушення норм процесуального права.

16 липня 2020 року до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, зазначено, що Управління діяло в межах своєї компетенції і будь - яких порушень з їхнього боку не було. Довідку ОСОБА_1 отримав через свого представника ОСОБА_3 26 лютого 2019 року.

30 липня 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення на відзив, в яких ОСОБА_1 вважав, що відзив на апеляційну скаргу не підтверджує та не спростовує його апеляційну скаргу.

03 вересня 2020 року до суду апеляційної інстанції від відповідача електронною поштою надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначив, що довідку ОСОБА_1 отримав через свого представника ОСОБА_3 26 лютого 2019 року та надав копію витягу з журналу видачі повідомлень.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обгрунтовує свої вимоги, тому підстав для задоволення його позову не вбачається.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 лютого 2019 року ОСОБА_1 , який є інвалідом ІІ групи, звернувся до Управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністраціїі з заявою щодо отримання довідки про доходи, на якій міститься резолюція посадової особи щодо надання довідки ОСОБА_1 (а.с.81).

26 лютого 2019 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації із заявою, в який запропонував повернути йому витрачені ним кошти на придбання паперу, виготовлення ксерокопії документів та надати довідку про доходи (а.с.5).

26 лютого 2019 року представнику ОСОБА_1 видано довідку.

Наказом Управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації № 85 від 11 вересня 2018 року затверджено Перелік адміністративних електронних послуг, що надаються в Управлінні соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації, інформаційних та технологічних карток, одним із видом яких є видача довідки про доходи отримувачів державних соціальних допомог.

Як вбачається із інформаційної картки адміністративної електронної послуги, документом, необхідним для отримання послуги є заява (в установленій формі). Замовник послуги має право надіслати заяву електронною поштою (в тому числі, через уповноваженого представника). Результат надання послуги передається замовнику послуги особисто (в тому числі, його/її представнику) - при пред`явленні документа, який посвідчує особу та документа, який підтверджує повноваження представника (а.с.85-88).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки, зокрема, право подання доказів на підтвердження обґрунтованості їх відповідних вимог та заперечень, а також право отримати повну та всебічну оцінку доказів, які особа вважає важливими і які безпосередньо стосуються предмета доказування у справі, як окремо, так і у взаємозв`язку із іншими доказами у справі.

Обов`язок суду, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, встановлено також у пункті 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України.

Дотримання вказаного принципу є надзвичайно важливим при розгляді справ, оскільки він гарантує, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме змогу забезпечити захист своїх інтересів.

Матеріали справи свідчать про те, що 14 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про надання довідки про розмір доходів, яка була прийнята Управлінням та виконана.

Твердження ОСОБА_1 про те, що посадова особа приймальні вимагала від нього п`ять аркушів чистого паперу, ксерокопію заяви не підтверджено належними та допустимими доказами, а ґрунтуються тільки на його поясненнях, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для стягнення майнової шкоди.

Не надано ОСОБА_1 доказів заподіяння йому і моральної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені cтаттями 23, 1167 ЦК України.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

В разі доведеності моральна шкода, як зазначено в статті 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала.

Матеріали справи не містять доказів того, що дії або бездіяльність посадової особи при зверненні ОСОБА_1 до Управління визнано протиправними, внаслідок яких ОСОБА_1 спричинено душевні страждання. Таких позовних вимог навіть і не заявлялось. Його заяву про збільшення позовних вимог від 18 грудня 2019 року ухвалою суду першої інстанції від 15 січня 2020 року повернуто заявнику, у прийнятті заяви від 17 січня 2020 року ухвалою суду першої інстанції від 28 лютого 2020 року -відмовлено. Ухвали суду першої інстанції є чинними.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність і необґрунтованість вимог ОСОБА_1 , в задоволенні яких суд першої інстанції обґрунтовано відмовив.

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що 25 жовтня 2019 року ним був заявлений відвід судді, який залишено без розгляду, колегія суддів відхиляє, оскільки підстави відводу є необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 29 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 03 вересня 2020 року.