Постанова

від 03.09.2020 по справі 924/45/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року Справа №924/45/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Дужич С.П. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - Лабай А.М. - адвокат (в режимі відеоконференції);

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 травня 2020 року (повний текст складено 19.05.2020) у справі №924/45/20 (суддя Заверуха С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Селена"

до Фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни

про стягнення 408986,55 грн, з яких 268500,00 грн основна заборгованість, 22920,04 грн пеня, 1522,72 грн 3% річних, 116043,79 грн збитки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19 травня 2020 року у справі №924/45/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" до Фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни про стягнення 408986,55 грн, з яких 268500,00 грн - основна заборгованість, 22920,04 грн - пеня, 1522,72 грн - відсотки річних, 116043,79 грн - збитки задоволено частково. Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" 268500,00 грн основної заборгованості, 4027,50 грн. витрат на оплату судового збору. У стягненні 22920,04 грн пені, 1522,72 грн відсотків річних та 116043,79 грн збитків відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ФОП Мартинюк Валентина Андріївна звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представник Фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни не з`явився. При цьому, від останнього на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю бути присутнім на судовому засіданні в зв`язку з контактом з хворою на коронавірус особою.

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні щодо даного клопотання поклався на розсуд суду.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, судова колегія зазначає наступне.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24 жовтня 2019 року між фізичною особою-підприємцем Мартинюк В.А. (продавець/відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (покупець/позивач) укладено договір купівлі-продажу №24-10, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язується на умовах даного договору передати у власність покупцю суху рослинну сировину (товар) згідно специфікацій, що є невід`ємними частинами чинного договору.

Відповідно до п.1.2. договору, покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору.

Згідно п.1.3. договору кількість, асортимент, ціна, якісні характеристики та термін поставки товару, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору і можуть бути переглянуті лише за взаємною згодою сторін.

У відповідності до п.п. 2.1.-2.3. договору продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в упаковці у спосіб, який забезпечує схоронність товару за звичайних умов зберігання і транспортування. Приймання-передача товару оформляється накладною на відпуск товару в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін у 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник - покупцю, 1 примірник - продавцю. Покупець у разі виявлення недоліків поставленого товару за якістю та/або кількістю має право пред`явити вимоги до продавця не пізніше 30 днів з дати поставки товару. Датою поставки вважається дата отримання товару і підписання товарної накладної обома сторонами.

Як передбачено п.3.1. договору, продавець зобов`язаний, зокрема, передати покупцю відповідний товар та всі відповідні документи на нього (пп. 3.1.1.); передати товар покупцю по кількості, якісних характеристиках товару, асортименту та в термін поставки згідно умов даного договору та специфікацій, відповідно до накладної (пп. 3.1.3.).

Пунктом 3.2. договору визначено, що продавець має право вимагати від покупця виконання своїх зобов`язань, згідно з умовами даного договору та специфікацій, що є невід`ємними частинами чинного договору.

Відповідно до п.3.3. договору покупець зобов`язаний, зокрема, оплатити товар згідно з умовами визначеними в п. 5 даного договору (пп. 3.2.2. договору).

Згідно п.п. 4.1., 4.2. договору ціна товару визначається сторонами в прядку, визначеному в специфікаціях. Загальна сума договору визначається шляхом підсумовування вартості фактично поставленого товару.

Оплата здійснюється наступним чином: 80% передоплата та 20% оплата при відвантажені товару (п.5.1. договору).

Форма оплати: безготівковий розрахунок (п.5.2. договору).

Як передбачено у п.п. 6.1., 6.2. договору, товар за своєю якістю повинен відповідати встановленим в специфікаціях якісним характеристикам товару. У випадку виявлення невідповідності товару встановленим у специфікаціях якісним характеристикам товару, товар повністю або частково може бути повернутий продавцеві. У цьому випадку товар вважається не поставленим продавцем.

У відповідності до п.7.2. договору за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує збитки нанесені іншій стороні своїми діями або бездіяльністю у тому числі неотриманий прибуток у порядку передбаченим чинним законодавством, незалежно від сплати неустойки.

У пункті 7.4. договору сторони домовились, що у випадку несвоєчасного виконання покупцем або продавцем своїх зобов`язань за цим договором, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасного виконання зобов`язань за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.10.1. договору цей договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021р.

Як передбачено п.10.3. договору, цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку при істотному порушенні умов договору іншою стороною або за взаємною згодою сторін.

Згідно п.10.5. договору всі документи, які стосуються виконання умов цього договору (додаткові угоди, специфікації, доповнення, акти, накладні, листи, тощо), є його складовими та невід`ємними частинами.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

24.10.2019 між сторонами була підписана специфікація №1 до договору купівлі-продажу від 24.10.2019, у п.1 якої сторони домовились, що продавець зобов`язується на умовах даного договору передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити такий товар відповідної якості, а саме: ягоди бузини сушеної в кількості 10000 кг на суму 900000,00 грн.

Згідно платіжних доручень № 1003 від 28.10.2019 на суму 400000,00 грн, № 1009 від 31.10.2019 на суму 150000,00 грн, № 1011 від 01.11.2019 на суму 200000,00 грн товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (платник) перераховано фізичній особі-підприємцю Мартинюк В.А. передоплату за ягоди бузини згідно рахунка №1 від 24.10.2019 (всього на суму 750000,00 грн).

Відповідно до накладної №1 від 08.11.2019 товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (одержувач) отримано на підставі договору № 24-10 від 24.10.2019 від фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни (постачальник) товар (сушені ягоди бузини в мішках по 25 кг) в кількості 5350 кг на суму 481500,00 грн.

Згідно акта звіряння взаємних розрахунків за період з 24.10.2019 по 16.01.2020 (одностороннього), заборгованість фізичної особи-підприємця Мартинюк В.А. перед товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" складає 268500,00 грн.

Крім того, 11 жовтня 2019 року між компанією "Хербона" ТОВ (Чеська Республіка) (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (продавець) укладено контракт № 11/10/2019-Е, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця сушені ягоди бузини (товар), а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар належної якості, на умовах та в порядку, передбаченому даним контрактом.

Згідно п.2.1. контракту загальна кількість товару, що поставляється по даному контракту складає 10000 кг.

Відповідно до п.3.2. контракту, продавець зобов`язується поставити товар покупцю в кількості 10000 кг в період з 28.10.2019р. по 30.11.2019р. включно.

За умовами п.п. 4.1. та 4.3. контракту ціна товару, що поставляється за даним контрактом на умовах DAP (Хеб 35002, Чеська Республіка) становить 4,10 євро/кг. Загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом і, відповідно, загальна сума контракту становить 41000 євро.

Пунктами 5.1. та 5.2. контракту визначено, що якість товару, що поставляється за цим контрактом, має відповідати установленим в Україні стандартам, в тому числі Державній Фармакопеї України (ДФУ) та іншим аналітично-нормативним документам на лікарсько-сировинну сировину. Якість товару, що поставляється за цим контрактом, повинна підтверджуватися наступними документами, виданими на кожну партію товару: специфікація; інші документи, передбачені діючим законодавством України.

Кінцевий прийом товару по кількості та якості здійснюється на складі продавця (п.7.1. контракту).

Як передбачено п.12.1 контракту, жодна зі сторін не має права передавати свої права та зобов`язання за контрактом третій стороні без попередньої письмової згоди іншої сторони.

Відповідно до митної декларації ЕК/10/АА (форма МД-2) від 08.11.2019 товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (відправник/експортер) поставлено "HERBONA" S.R.O. (одержувач) товар (сушені ягоди бузини в мішках по 25 кг) на суму 21935,00 євро.

Державним інспектором Львівської митниці ДФС 20.12.2019 складено аркуш коригування митної декларації від 08.11.2019р. № UA209140/2019/200696 із зазначенням таких відомостей: повинні бути зазначені у митній декларації у графі 42 - 21335,0000, у графі 46 - 579,37687, у графі 22 - 21335,0000.

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 257161 від 08.11.2019 товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (відправник) поставлено "HERBONA" S.R.O. (одержувач) товар (сушені ягоди бузини в мішках по 25 кг) вагою 5371,4 кг.

08.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" виставлено "HERBONA" S.R.O. рахунок-фактуру (Invoice) №1 від 08.11.2019 до контракту №11/10/2019-Е від 11.10.2019 на оплату товару (сушені ягоди бузини в мішках по 25 кг) за ціною 4,10 євро/кг у кількості 5350 кг на суму 21935,00 євро.

Листом від 22 листопада 2019 року Herbona sro (Чехія) повідомлено ТОВ "Торговий дім "Селена", що кількість товару 5350 кг не відповідала якості згідно контракту. У продукції була велика кількість гілок та сміття, тому компанії довелося провести додаткове очищення 60% сушеної бузини, а саме 3210 кг. Крім того, зазначено про необхідність змінити суми вказаної у документації на 600 євро і знизити ціну товару, що був поставлений компанії.

03.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" звернулось до фізичної особи-підприємця Мартинюк В.А. із вимогою №116 компенсувати покупцю витрати в сумі 600,00 євро за постачання неякісної продукції, оскільки повернути експортований товар для усунення недоліків не має можливості, а також сплатити штраф в розмірі 57780,00 грн. Факт надіслання даної вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 3230202282110.

19.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" звернулося до фізичної особи-підприємця Мартинюк В.А. із вимогою № 120, в якій просило повернути решту попередньої оплати за непоставлений товар на суму 268500,00 грн та сплатити пеню в розмірі 9143,72 грн, 3% річних в розмірі 904,81 грн, інфляційні втрати в розмірі 268,50 грн та 116043,80 грн збитків. Факт надіслання вказаної вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 19.12.2019.

17.01.2020 товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" звернулося до фізичної особи-підприємця Мартинюк В.А. з заявою №5, в якій повідомило про розірвання договору купівлі-продажу № 24-10 від 24.10.2019 у зв`язку з істотним порушенням умов договору, керуючись п. 10.3. договору. Дана заява надіслана 17.01.2020 та отримана відповідачем 21.01.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №7902401220878.

Враховуючи викладене та зважаючи на неналежне виконання фізичною особою-підприємцем Мартинюк В.А. умов договору купівлі-продажу від 24.10.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 408986,55 грн, з яких 268500,00 грн - основна заборгованість, 22920,04 грн - пеня, 1522,72 грн - відсотки річних, 116043,79 грн - збитки.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки). Так, за умовами договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю суху рослинну сировину (товар) згідно специфікацій, що є невід`ємними частинами чинного договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору.

Відповідно до п.п. 1,2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Із матеріалів справи слідує, що у специфікації № 1 до договору купівлі-продажу від 24.10.2019 сторони погодили, що продавець зобов`язується на умовах даного договору передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити такий товар відповідної якості, а саме: ягоди бузини сушеної в кількості 10000 кг на суму 900000,00 грн.

Крім того, сторони у п.5.1. договору погодили, що оплата здійснюється наступним чином: 80% передоплата та 20% оплата при відвантажені товару.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. В свою чергу, первинні документи містять необхідні для обліку господарської операції дані.

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, платіжними дорученнями №1003 від 28.10.2019 на суму 400000,00 грн, №1009 від 31.10.2019 на суму 150000,00 грн, №1011 від 01.11.2019 на суму 200000,00 грн підтверджується, що попередня оплата в розмірі 750000,00 грн позивачем відповідачу здійснена відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства.

Натомість, як встановлено судами обох інстанцій, фізичною особою-підприємцем Мартинюк В.А. товар поставлено частково на суму 481500,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною №1 від 08.11.2019, підписаною обома сторонами без будь-яких заперечень/зауважень.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту ст.693 ЦК України вбачається, що умовою застосування вказаної статті є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому, доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни з вимогою №120 від 19.12.2019, в якій просив повернути попередню оплату за непоставлений товар в сумі 268500,00 грн, а також 9143,72 грн пені, 904,81 грн. 3% річних, 268,50 грн інфляційних втрат, 116043,80 грн збитків, яка отримана відповідачем 23.12.2019 особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вказане в свою чергу свідчить про те, що позивач скористався своїм правом в порядку ч.2 ст.693 ЦК України у формі звернення до відповідача з вимогою про повернення решти суми попередньої оплати, при цьому таке волевиявлення покупця було доведено до відома продавця.

Разом з тим, відповідачем не спростовано факт отримання попередньої оплати за договором та не надано доказів повного та своєчасного поставлення позивачу товару за договором, як і не надано доказів повернення передплати за недопоставлений товар у розмірі 268500,00 грн, а відтак, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати.

При цьому, доводи апелянта про те, що вимоги позивача щодо повернення грошових коштів, сплачених за товар по договору від 24.10.2019, є передчасними, оскільки договір є діючим, колегією суддів до уваги не буруться зважаючи на частину 2 статті 693 ЦК України, яка наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом, що було реалізовано позивачем в межах даної справи внаслідок подання відповідної вимоги від 19.12.2019 (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №909/524/18 та у постанові від 27.08.2019 у справі №911/1958/18).

Разом з тим, відповідачем на підтвердження своїх доводів, що договір є діючим, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано відповіді на заяву позивача від 17.01.2020 №5 про розірвання договору купівлі-продажу №24-10 від 24.10.2019.

Крім того слід зазначити, що згідно ч.4 ст.267 ГК України у разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

Укладеним між сторонами договором передбачено, що кількість та асортимент товару, буде визначений у Специфікаціях, тобто передбачено поставку товарів окремими партіями.

Зазначені у специфікації ягоди бузини є, відповідно до ст.262 ГК України, виробами народного споживання, оскільки вони придбавалися не для переробки, а для їх подальшої реалізації саме як ягід бузини, а відтак в силу вимог ч.4 ст.267 ГК України зазначений товар повинен був бути поставлений протягом місяця з моменту підписання Специфікації №1.

Підтвердженням того, що відповідач зобов`язаний був поставити товар однією партією свідчить і те, що позивач здійснив оплату більш ніж 80% загальної вартості товару згідно Специфікації №1 (загальна вартість товару - 900 000 грн, а 80% становить - 720 000 грн), тоді як пунктом 5.1 договору №24-10 передбачено, що оплата здійснюється наступним чином: 80% передоплата та 20% оплата при відвантаженні товару.

Також судом першої інстанції вірно не взято до уваги накладну №2 від 10.12.2019, як доказ поставки позивачу товару в кількості 1700,00 кг на суму 153000,00 грн, оскільки вказана накладна не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами, оскільки містить підпис лише особи, що відвантажила товар, але не містить підпису одержувача вантажу та не містить даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (постачальника).

Разом з тим слід зазначити, що відтиски печаток на накладній є свідченням участі сторін, як юридичних осіб, у здійсненні господарської операції за вказаною накладною (постанова Верховного Суду від 20.12.2018 по справі № 910/19702/17). Однак, означена накладна не містить відтисків печаток ні позивача, ні відповідача. Крім того, у справі відсутні інші первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару за накладною № 2 від 10.12.2019.

Не свідчить про здійснення господарської операції за накладною №2 від 10.12.2019 також наданий відповідачем CD-диск із записами розмов директора позивача та відповідача, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, з аналізу скріншотів електронної переписки, наданих відповідачем в якості належного доказу виконання сторонами договор,у також не вбачається факту поставки відповідачем позивачу товару на суму 153000 грн, оскільки надані відповідачем скріншоти електронної переписки не можуть бути використані як доказ у справі, так як не відповідають вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", а саме, не містять електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, а зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.

Також позивач, керуючись ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та п.7.4. договору, просить стягнути з відповідача 22920,04 грн пені за період з 08.11.2019 по 17.01.2020 та 1522,72 грн відсотків річних за період з 08.11.2019 по 23.12.2019.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

Оскільки за своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не є грошовим зобов`язанням в розумінні статті 625 ЦК України, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення 3% річних за період з 08.11.2019 по 23.12.2019.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Отже, відповідно до діючого законодавства, пеня нараховується за порушення саме грошового зобов`язання, а не будь-якого іншого, зокрема, несвоєчасна поставка товару або не повернення передплати (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 01.07.2017 у справі № 3-537гс15 та Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 у справі №916/75/18), а відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені також є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, при дослідженні питання стосовно стягнення з відповідача сум відсотків річних та пені, нарахованих на суму попередньої оплати, судом апеляційної інстанції також було взято до уваги правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17 та від 20.11.2018 у справі №916/75/18.

Також судом враховано правові висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 17.10.2018 у справі №923/1151/17, де зазначено, що положеннями ч.3 ст.693 ЦК України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Разом з тим, договором розмір таких процентів встановлено не було.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 116043,79 грн, з яких 99232,36 грн неодержаний дохід (упущена вигода) за поставку товару в неповній кількості, 16293,70 грн зменшення вартості відвантаженого товару, 517,73 грн компенсація договірної санкції в розмірі 0,1% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст.ст. 224, 225 ГК України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст.614 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

У вигляді упущеної вигоди, відповідно до ст.22 ЦК України, відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч.4 ст.623 ЦК України).

Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. У вигляді ж упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування понесених збитків товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Селена" посилається на невиконання ним в строк до 30.11.2019 перед компанією Herbona sro (Чехія) зовнішньоекономічного контракту №11/10/2019-Е від 11.10.2019, оскільки відповідачем не поставлено позивачу в повній кількості товар (4650,00 кг), який в подальшому мав бути реалізований позивачем компанії Herbona sro на суму 99232,36 грн (4650,00 кг * (4,10 євро * 27,156169 (курс НБУ станом на дату відвантаження товару 08.11.2019р.) - 90,00 грн.).

Також позивач посилається на поставку відповідачем неякісного товару, при цьому вартість відходів з його очищення склала 600 євро (16293,70 грн. (600,00 євро * 27,156169 (курс НБУ станом на дату відвантаження товару 08.11.2019р.)), що було скориговано у митній декларації від 20.12.2019. Крім того, позивачем відповідно до п.10.1 контракту від 11.10.2019 нараховано договірну санкцію в розмірі 0,1% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару, яка склала 517,73 грн (4650,00 кг * 0,1% (4,10 євро * 27,156169 (курс НБУ станом на дату відвантаження товару 08.11.2019)).

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2019 між компанією "Хербона" ТОВ (Чеська Республіка) (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (продавець) укладено контракт №11/10/2019-Е, відповідно до якого продавець зобов`язувався поставити та передати у власність покупця сушені ягоди бузини (товар), а покупець в свою чергу зобов`язаний прийняти та оплатити товар належної якості, на умовах та в порядку, передбаченому даним контрактом.

Пунктом 12.1. контракту погоджено, що жодна зі сторін не має права передавати свої права та зобов`язання за контрактом третій стороні без попередньої письмової згоди іншої сторони. Тобто, виходячи із умов контракту, свої зобов`язання щодо поставки товару в кількості 10000 кг в період з 28.10.2019 по 30.11.2019 товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (продавець) не має права передавати фізичній особі-підприємцю Мартинюк В.А. без письмової згоди останньої. Доказів такої письмової згоди відповідача матеріали справи не містять та сторонами не долучено. При цьому, умовами контракту, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" та "Хербона" ТОВ (Чеська Республіка), не передбачено відповідальність відповідача у даній справі стосовно поставки товару позивачу в неналежній кількості та якості.

Відповідно до ч.1 ст.511 ЦК України, зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Крім того, судом звертається увага, що у п.7.1. контракту визначено, що кінцевий прийом товару по кількості та якості здійснюється на складі продавця (товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена").

Тобто, позивач, приймаючи товар, не позбавлений був права перед поставкою даного товару "Хербона" ТОВ (Чеська Республіка) перевірити якісні характеристики товару (сушені ягоди бузини) щодо наявності відходів, як і не був позбавлений права пред`явити вимогу до відповідача у разі виявлення недоліків поставленого товару за якістю, як-то передбачено п.2.3. договору від 24.10.2019.

Слід також зазначити, що за результатами прийняття продукції по якості та комплектності за участю представників, що вказані у п.п. 19, 20 даної інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Акт повинен бути складений в день закінчення отримання продукції по якості та комплектності та містити зокрема, висновок про характер виявлених дефектів (п. 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7 (далі - Інструкція № П-7)).

Поряд з цим, судами обох інстанцій встановлено, що позивачем не складались будь-які акти щодо недоліків чи асортименту отриманого товару, всупереч вимогам даної інструкції, а навпаки товар було прийнято без зауважень стосовно його якості.

Водночас, позивач мав право повернути товар у відповідності до п.6.2. договору від 24.10.2019 у разі виявлення невідповідності його якісним характеристикам.

Крім того згідно ч.1 ст.678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався із зазначеними вимогами до відповідача, як того вимагає цивільне законодавство.

Згідно п.1 ст.679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин які існували до цього моменту.

Доказів на підтвердження того, що позивачем поставлено "Хербона" ТОВ неякісний товар саме відповідача у даній справі (а не будь-якого іншого постачальника, з яким у позивача могли бути договірні відносини з купівлі-продажу (поставки) товару (сушені ягоди бузини)) ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було.

З вищевикладеного в сукупності судом не встановлено наявності причинно-наслідкового зв`язку між виконанням своїх обов`язків фізичною особою-підприємцем Мартинюк В.А. за договором купівлі-продажу від 24.10.2019 та контрактом від 11.10.2019.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що матеріалами справи не підтверджується понесення товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" збитків (упущеної вигоди, зменшення вартості відвантаженого товару та компенсації договірної санкції) внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язків за договором купівлі-продажу № 24-10 від 24.10.2019, як і не доведено протиправність поведінки відповідача, причинний зв`язок цієї поведінки із заподіяними збитками та наявність вини в діях фізичної особи-підприємця Мартинюк В.А., місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача такої міри цивільної відповідальності, як відшкодування збитків, з огляду на що у задоволенні позовних вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця Мартинюк В.А. збитків у розмірі 116043,79 грн відмовив правомірно.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 травня 2020 року у справі №924/45/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

4. Справу №924/45/20 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "04" вересня 2020 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.