УХВАЛА
26 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 924/45/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.05.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Селена"
до Фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни
про стягнення 408 986,55 грн, з яких: 268 500,00 грн основна заборгованість, 22 920,04 грн пеня, 1 522,72 грн 3% річних, 116 043,79 грн збитки,
ВСТАНОВИВ:
28.09.2020 Фізична особа-підприємець Мартинюк Валентина Андріївна (далі - ФОП Мартинюк В. А., Відповідач) звернулася з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.05.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у цій справі.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.05.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2020, позов задоволено частково; присуджено до стягнення з ФОП Мартинюк В. А. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (далі - ТОВ "ТД "Селена", Позивач) 268 500,00 грн основної заборгованості, 4 027,50 грн витрат на оплату судового збору; у стягненні 22 920,04 грн пені, 1 522,72 грн відсотків річних та 116 043,79 грн збитків відмовлено.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
За частиною сьомою статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020 у розмірі 2 102,00 грн.
Пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України передбачено, що ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з відповідача 408 986,55 грн. Зазначена сума є меншою ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 (2 102,00 грн х 500 = 1 051 000,00 грн).
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема застосування частини п`ятої статті 96 ГПК України, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги електронні докази у вигляді паперової копії, за наявності оригіналу доказу у відповідача.
Також скаржник зазначає, що ця справа має виняткове для неї значення, оскільки після укладеного договору, вона чітко виконувала його вимоги, направляючи товар за заявками Покупця. Разом з тим, Покупець (Позивач) з причин, які не були враховані приписами договору, вирішив розірвати договір та повернути попередню оплату в односторонньому порядку, без належного повідомлення відповідача - іншої сторони договору; після отримання товару згідно з накладною №2 від 10.12.2019р. в кількості 1700,00 кг на суму 153 000,00 грн., Позивач відмовився підписувати останню і відповідно оскаржуваним рішенням стягує з відповідача кошти та нараховує штрафні санкції за частково виконаним договором на суму 153 000,00 грн. При цьому Позивач ані в Позові ані в засіданні не заперечує вказаної поставки товару, а вказує тільки на те, що вказаного документу (видаткової накладної), підписаного з його боку, у справі не має, цим самим безсоромно користуючись та насміхаючись із ситуації відповідача через неприйняття до уваги судами попередніх інстанції аудіо записів, електронних доказів та свідчень свідків про відповідну поставку.
Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
Подібні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 725/3690/17, від 17.01.2019 у справі № 17/5009/5413/11, від 19.09.2019 у справі № 1/106/52-Б, від 10.04.2019 у справі № 456/647/18.
Разом з цим, вказуючи на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення, скаржник не навів обґрунтованих доводів на підтвердження вищевказаних критеріїв існування виключної правової проблеми у спірних правовідносинах, та не підтверджує, що ця правова проблема наявна у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики або має виняткове значення для скаржника, зокрема, що результат вирішення цього спору судами виходить за межі звичайних наслідків вирішення такого роду спорів.
У зв`язку з цим Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі мотиви не свідчать про наявність підстав, передбачених пунктом 2 статті 287 ГПК України, за яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Мартинюк В. А. на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.05.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у цій справі має бути відмовлено.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Андріївни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.05.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №924/45/20.
2. Направити Фізичній особі-підприємцю Мартинюк Валентині Андріївні копію цієї ухвали, касаційну скаргу з доданими матеріалами на 9 аркушах; копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 26.10.2020 |
Оприлюднено | 27.10.2020 |
Номер документу | 92427957 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Пільков К.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні