Рішення
від 26.08.2020 по справі 913/246/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року м.Харків Справа № 913/246/20

Провадження №15/913/246/20

За позовом Селянського (фермерського) господарства Селена (вул.Степова, б.27, с.Малохатка Старобільського району Луганської області, 92755)

до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (проспект Центральний, б.17, корп. 2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93404)

про зобов`язання вчинити певні дії

зустрічним позовом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (проспект Центральний, б.17, корп.2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93404)

до Селянського (фермерського) господарства Селена (вул.Степова, б.27, с.Малохатка Старобільського району Луганської області, 92755)

про визнання державного акта на право постійного користування землею таким, що втратив чинність з 18.11.2004

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Славич В.І.

У засіданні брали участь:

від позивача: Заїка В.К. - адвокат на підставі ордеру від 12.03.2020 серії ЛГ №014976;

від відповідача: Лобко М.А. - у порядку самопредставництва (у режимі відеоконференції).

СУТЬ СПОРУ:

Селянське (фермерське) господарство Селена (далі - СФГ Селена ) 23.04.2020 звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Луганській області) про зобов`язання поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245 та провести її державну реєстрацію шляхом перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.12.2001 на підставі розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації Луганської області видано Державний акт на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245, відповідно до якого ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства передано у постійне користування земельну ділянку площею 79,05 га, з яких 50 га ріллі, 28,65 га кормових угідь та 0,4 га під будівлями, лісами та іншими угіддями.

14.03.2005 частина земельної ділянки площею 21,2582 га, яка належала на праві постійного землекористування, на підставі Державного акта про право власності на землю серії ЛГ №121320 та Державного акта про право власності на землю серії ЛГ №121321 передана у власність членам СФГ Селена для ведення фермерського господарства.

Інша частина земельної ділянки площею 27,9224 га знаходилась у користуванні СФГ Селена на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541 від 27.12.2001.

Позивач з посиланням на приписи ст.141 Земельного кодексу України вважає, що відповідачем незаконно розпайовано та змінено вид використання земельної ділянки площею 27,9224 га із земель фермерського господарства на землі для ведення особистого селянського господарства, оскільки зазначена земельна ділянка передана на праві постійного користування СФГ Селена .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020 справа передана на розгляд судді Смолі С.В.

Ухвалою господарського суду від 28.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 28.05.2020.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2020 розгляд справи відкладено на 24.06.2020.

29.05.2020 від відповідача через систему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву від 29.05.2020, яким він вимоги позову відхилив, посилаючись на наступне.

Не зважаючи на розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації Луганської області Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства Селена із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради від 18.11.2004 №471/2, договір оренди земельної ділянки загальною площею 27,9224 га не укладено, що є порушенням вимог ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Зазначив, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права, зокрема, у спосіб визначений позивачем, як зобов`язання поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 та провести її державну реєстрацію шляхом перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, необхідно з`ясувати наявність у позивача права або законного інтересу та з`ясування чи має місце його порушення.

Земельна ділянка орієнтовною площею 57,7918 га (79,05 га - 21,2582 га - залишок після передачі у власність) вибула з користування ОСОБА_1 та повернулась до земель державної власності та виходячи з положень ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України (в редакції 2004 року) могла бути об`єктом цивільних прав лише з моменту встановлення її меж в натурі (на місцевості) та одержання відповідного документу, що посвідчує відповідне право користування/власності.

ОСОБА_1 після того, як було безоплатно передано у власність для ведення фермерського господарства членам СФГ Селена 21,2582 га (ріллі) із земель, які перебували у неї в постійному користуванні необхідно було вжити заходи відповідно до чинного на той час земельного законодавства України щодо належного оформлення документів на залишок земельної ділянки (з метою формування її як об`єкта цивільних прав та отримання в оренду, оскільки право постійного користування не могло бути надано громадянину.

Земельна ділянка орієнтовною площею 57,7918 га (79,05 га - 21,2582 га (залишок після передачі у власність) є власністю Держави Україна, в особі якої виступає в даному випадку Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

Також відповідач заперечив проти судових витрат за надання професійної правничої допомоги у сумі 10 000 грн 00 коп., оскільки представником позивача не виконані приписи ст.ст.126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо надання доказів на підтвердження їх понесення.

29.05.2020 від ГУ Держгеокадастру у Луганській області надійшов зустрічний позов від 27.05.2020 №9-12-0.63-3852/2-20, у якому відповідач просить визнати таким, що втратив чинність з 18.11.2004 державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245 від 27.12.2007, виданий на ім`я ОСОБА_1 , на земельну ділянку державної власності загальною площею 79,05 га, з яких 50 га ріллі, 28,65 га кормових угідь та 0,4 га під будівлями, лісами та іншими угіддями, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.05.2020 зустрічна позовна заява передана на розгляд судді Смолі С.В.

В обґрунтування вимог за зустрічним позовом ГУ Держгеокадастру у Луганській області зазначило, що 19.12.2001 головою Старобільської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №549/1, згідно якого надано ОСОБА_1 в постійне користування для ведення фермерського господарства земельну ділянку загальною площею 82,3 га, з них ріллі - 50 га, пасовищ - 31,9 га, інших земель - 0,4 га.

У подальшому ОСОБА_1 на виконання розпорядження вжиті заходи щодо розроблення технічного звіту по встановленню в натурі меж земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, за результатами яких видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 площею 79,05 га, з яких: 50 га - ріллі, 28,65 га - кормових угідь, 0,4 га - під будівлями, лісами та іншими угіддями, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245.

15.03.2002 ОСОБА_1 створено селянське (фермерське) господарство Селена .

30.12.2003 головою Старобільської районної державної адміністрації на підставі клопотання голови СФГ Селена ОСОБА_1 та заяви члена ОСОБА_2 прийнято розпорядження №605 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів КСП ім.Артема із земель СФГ Селена , розташованих на території Малохатської сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження ТОВ Землевпорядна фірма Лан у 2004 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку голові та члену СФГ Селена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із земель, наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району.

18.11.2004 розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації №471/2 затверджено вказану технічну документацію із землеустрою та безоплатно передано у власність для ведення фермерського господарства членам СФГ Селена 21,2582 га (ріллі).

Як зазначив відповідач, земельна ділянка орієнтовною площею 57,7918 га (79,05 га - 21,2582 га (залишок після передачі у власність) вибула з користування ОСОБА_1 та повернулась до земель державної власності та могла бути об`єктом цивільних прав лише з моменту встановлення її меж в натурі (на місцевості) і одержання відповідного документу, що посвідчує відповідне право користування /власності.

Ухвалою господарського суду від 01.06.2020 зустрічний позов ГУ Держгеокадастру у Луганській області до Селянського (фермерського) господарства Селена про визнання таким, що втратив чинність з 18.11.2004, державного акта на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245 від 27.12.2007, виданий на ім`я ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

09.06.2020 від ГУ Держгеокадастру у Луганській області надійшла заява про усунення недоліків, у якій відповідач зазначив, що у прохальній частині зустрічної позовної заяви була допущена технічна помилка в даті реєстрації державного акту на право постійного користування землею в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею; правильною є дата 27.12.2001.

Зазначена заява прийнята судом як письмові пояснення у справі.

11.06.2020 від СФГ Селена надійшла відповідь на відзив на первісну позовну заяву від 05.06.2020, у якій позивач зазначив, що у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 вказано, що припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється в разі спливу строку, на який була передана земельна ділянка, та може бути припинена за рішенням суду.

СФГ Селена продовжує законно користуватися земельною ділянкою на підставі Державного акту серії ІІ-ЛГ №011541 від 27.12.2001 на право постійного користування землею 27,9224 га ріллі та 28,65 га кормових угідь, виданого на ім`я голови ОСОБА_1 .

Пунктом 10 Прикінцевих і перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування, видані до набрання ним чинності є дійсними. Будь-які рішення органами державної влади чи місцевого самоврядування щодо скасування державного акту на право постійного користування відсутні.

ОСОБА_1 в порядку згідно з чинним на момент створення фермерського господарства законодавством, отримала Державний акт на право постійного користування землею, що посвідчує передачу йому земельної ділянки у постійне користування для ведення фермерського господарства. Після створення фермерського господарства, надана його голові земельна ділянка перейшла до фермерського господарства як до юридичної особи.

Необхідність державної реєстрації права на земельні ділянки виникла тільки з 01.01.2013, коли почала діяти нова система реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яка передбачена викладеним у новій редакції Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . В результаті введення в дію нової системи реєстрації - реєстрація правовстановлюючих документів на нерухомість (свідоцтв про право власності, державних актів, договорів оренди та ін.) замінена реєстрацією відповідних речових прав та обтяжень. У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення, що відповідач і здійснив з частиною земельної ділянки по державному акту, а іншу частину не зареєстрував.

Зазначив, що при інвентаризації земель відповідач згідно із Законом України Про Державний земельний кадастр провів державну реєстрацію земельної ділянки, яка належить згідно з Державним актом у постійному користуванні СФГ Селена (пасовища), присвоїв кадастровий номер, а ріллю із корисливих мотивів вирішив безпідставно вилучити.

11.06.2020 від позивача надійшов відзив від 05.03.2020 на зустрічну позовну заяву ГУ Держгеокадастру у Луганській області, яким СФГ Селена вимоги зустрічного позову відхилило, з огляду на наступне.

Фермерське господарство не може існувати без землі, а тому СФГ Селена використовує земельну ділянку, надану йому на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 27.12.2001.

ГУ Держгеокадастру у Луганській області не заперечує факт користування СФГ Селена земельною ділянкою площею 27,9224 га. У той же час не посилається на приписи ст.141 Земельного кодексу України, при цьому зазначаючи, що у СФГ Селена не виникло право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Вказав, що у СФГ Селена є право користування спірною земельною ділянкою, яке оформлене належним чином відповідно до вимог чинного земельного законодавства, а ГУ Держгеокадастру у Луганській області не виконало приписи Закону України Про Державний земельний кадастр , який зобов`язав провести державну реєстрацію спірної земельної ділянки.

ОСОБА_1 в порядку згідно з чинним на момент створення фермерського господарства законодавством, отримала Державний акт на право постійного користування землею, що посвідчує передачу йому земельної ділянки у постійне користування для ведення фермерського господарства. Після створення фермерського господарства, надана його голові земельна ділянка перейшла до фермерського господарства як до юридичної особи.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування, видані до набрання ним чинності є дійсними. Будь-які рішення органами державної влади чи місцевого самоврядування щодо скасування державного акту на право постійного користування відсутні.

Зазначив, що при інвентаризації земель відповідач згідно із Законом України Про Державний земельний кадастр провів державну реєстрацію земельної ділянки, яка знаходиться згідно з Державним актом у постійному користуванні СФГ Селена (пасовища), присвоїв кадастровий номер, а ріллю із корисливих мотивів вирішив безпідставно вилучити.

Вказав, що відповідно до правових висновків Верховного Суду у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулась фактична заміна користувача земельної ділянки і обов`язки землекористувача земельної ділянки перешли до фермерського господарства Селена з дня його державної реєстрації, а тому користування спірною земельною ділянкою є законним.

До відзиву доданий Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, відповідно до якого Луганською регіональною філією ДП Центр ДЗК 18.12.2019 виготовлена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель на земельну ділянку державної власності площею 28,6243 га; цільове призначення - для ведення фермерського господарства; вид права - право постійного користування земельною ділянкою; на ім`я - ОСОБА_1 , документ, який є підставою для виникнення права - рішення органу виконавчої влади Старобільська РДА 19.12.2001 №549/1; документ що посвідчує право - Державний акт від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541. Указана земельна ділянка була зареєстрована Відділом у Старобільському районі ГУ Держгеокадастру у Луганській області за номером 4425183500:06:004:0022.

Ухвалою господарського суду від 24.06.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження по 30.07.2020 (включно); відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 23.07.2020.

07.07.2020 від ГУ Держгеокадастру у Луганській області через систему Електронний суд надійшла відповідь на відзив за зустрічним позовом від 07.07.2020, у якій відповідач зазначив, що Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на ім`я ОСОБА_1 площею 79,05 га вичерпав свою дію.

Станом на 18.11.2004 припинив існувати об`єкт постійного користування, а саме земельна ділянка площею 79,05 га, яка передавалась гр. ОСОБА_1 згідно державного акту та межі якої були встановлені.

Земельна ділянка орієнтовною площею 57,7918 га (79,05 га - 21,2582 га (залишок після передачі у власність) вибула з користування ОСОБА_1 та повернулась до земель державної власності та виходячи з положень чинного на той час законодавства, зокрема ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України від 2002 (у редакції 04.06.2004) могла бути об`єктом цивільних прав лише з моменту встановлення її меж в натурі (на місцевості) та одержання відповідного документу, що посвідчує відповідне право користування/власності.

Вказав, що одночасне перебування однієї і тієї ж земельної ділянки в різних формах власності є неможливим, оскільки не може існувати одночасно два правовстановлюючих документа на одну і ту ж землю з різними формами власності.

Вимога щодо визнання таким, що втратив чинність державного акта на право постійного користування ІІ-ЛГ №011541 з 18.11.2004 буде тим ефективним способом захисту, який виходячи із суті спору зможе відновити порушене право держави в особі позивача.

Позивач у запереченні на відповідь ГУ Держгеокадастру у Луганській області по зустрічному позову від 10.07.2020, зокрема, зазначив, що правомірно використовує земельні ділянки згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541.

У заяві від 10.07.2020 позивач зазначив, що ним подані суду усі наявні докази, надані відзив, відповідь на відзив та заперечення. Визначений остаточний позов, відводів суду немає, відповідач на врегулювання спору та мирову угоду не погоджується.

Ухвалою господарського суду від 23.07.2020 закрите підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 31.07.2020.

23.07.2020 через систему Електронний суд від ГУ Держгеокадастру у Луганській області надійшли додаткові пояснення у справі від 23.07.2020, у яких відповідач зазначив, що рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 12.05.2020 у справі №431/42/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Луганської області - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Білокуракинському, Новоайдарському, Новопсковському, Старобільському районах Управління з котролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Гончарова Юрія Євгеновича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 26.12.2019 №320-ДК /0092По/08/01/-19 суд задовольнив позов ОСОБА_1 , скасував постанову державного інспектора Гончарова Ю.Є. від 26.12.2019 про накладення адміністративного стягнення №320-ДК/0092По/08/01/-19 та закрив провадження у справі про адміністративні правопорушення.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 задоволено апеляційну скаргу державного інспектора ГУ Держгеокадастру у Луганській області Гончарова Ю.Є., скасовано рішення Старобільського районного суду Луганської області від 12.05.2020 у справі №431/42/20; прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначив, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташована за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, у період з 2004 по 2019 рік використовується СФГ Селена за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду від 31.07.2020 оголошено перерву в розгляді справи по суті в судовому засіданні на 12.08.2020.

11.08.2020 від позивача поштою надійшли письмові пояснення від 05.08.2020, у яких він зазначив, що про існування наданих до суду 31.07.2020 доказів СФГ Селена не знало. Від працівників Краматорського відділу ДБР 28.07.2020 позивачу стало відомо про розпорядження Старобільської районної державної адміністрації від 17.04.2009 №292 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2 .

04.08.2020 до архівного відділу Старобільської РДА позивачем був поданий запит про витребування вказаного розпорядження та копії листів.

Також вказав, що ним до Старобільського районного суду Луганської області оскаржувалась у відповідності до КАС України постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.53 1 КУпАП та відповідачем був зазначений державний інспектор по контролю за використання земель Гончаров Ю.Є. Позов був задоволений, але постановою Першого апеляційного адміністративного суду постанову Старобільського районного суду Луганської області було скасовано з мотивів неналежного відповідача. Тому 28.07.2020 до Старобільського районного суду Луганської області СФГ Селена подано аналогічний позов до ГУ Держгеокадастру у Луганській області.

Щодо самовільного захоплення земельної ділянки 04.08.2020 Луганським окружним адміністративним судом винесене рішення, яким припис про повернення земельної ділянки скасовано, та визнано, що вона використовується на законних підставах. У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі №360/215/20, повний текст рішення буде складено 10.08.2020.

11.08.2020 від відповідача через систему Електронний суд надійшли додаткові пояснення від 07.08.2020, у яких він зазначив, що позивач при наданні документів доданих до клопотання від 30.07.2020 був зобов`язаний надати суду докази на підтвердження відправлення СФГ Селена заяв, листів, клопотання та отримання відправлених документів адресатом.

Отримані позивачем у архіві Старобільської районної державної адміністрації Луганської області документи не засвідчені належним чином та не мають інформації що отримані з архіву.

Вказав, що надані позивачем документи містять суперечливу інформацію щодо площі земельної ділянки, яка є предметом позову.

Ухвалою господарського суду від 12.08.2020 оголошено перерву в розгляді справи по суті в судовому засіданні на 26.08.2020.

21.08.2020 від СФГ Селена надійшли письмові пояснення від 17.08.2020, у яких позивач зазначив, що 27.12.2001 на ім`я ОСОБА_1 виданий Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 у межах згідно з планом виготовленим землевпорядною організацією для ведення селянського (фермерського) господарства , а саме 78,65 га землі сільськогосподарських угідь, з них 50 га - ріллі, 28,65 га - кормових угідь та 0,4 га під лісами та іншими угіддями.

У подальшому розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 18.11.2004 №471/2 було передано не розпайовану частину земельної ділянки в оренду СФГ Селена , але документація не розроблялась і договір не укладався.

17.02.2020 позивачу стало відомо, що на публічній карті Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка площею 27,9224 га розпайована та змінено вид використання земельної ділянки із земель фермерського господарства на землі для ведення особистого селянського господарства, вона розпайована по 2 га та присвоєні цим земельним ділянкам кадастрові номери.

Зазначив, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр відповідач зобов`язаний зареєструвати земельну ділянку.

Розпорядження голови Старобільської райдержадміністрації від 17.04.2009 №292 зобов`язує відповідача внести зміни до облікової документації.

Після розпаювання землі членам СФГ, земельна ділянка не виділялась в натурі і залишена єдиним масивом в складі земель фермерського господарства.

У судове засідання 26.08.2020 прибув представник позивача, представник відповідача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 19.12.2001 №549/1 Про надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства (а.с.170 т.1) надано громадянці ОСОБА_1 земельну ділянку площею 82,3 га, з них ріллі 50,0 га, пасовищ 31,9 га, інших земель 0,4 га, в постійне користування для ведення фермерського господарства.

19.12.2001 громадянці ОСОБА_1 було видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на земельну ділянку площею 79,05 га, у т.ч. ріллі - 50 га, кормових угідь - 28,65 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями - 0,4 га.

У подальшому 15.03.2002 було зареєстроване СФГ Селена .

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 30.12.2003 №605 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, голові та членам селянського (фермерського) господарства Селена (а.с.216 т.1) вирішено надати голові СФГ Селена ОСОБА_1 та члену господарства ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів КСП ім.Артема, із земель селянського (фермерського) господарства Селена , розташованих на території Малохатської сільської ради.

На виконання розпорядження №605 Товариством з обмеженою відповідальністю землевпорядна фірма Лан була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку голові та члену СФГ Селена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 18.11.2004 №471/2 Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства Селена із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради (а.с.173 т.1) вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку голові та члену селянського фермерського господарства Селена ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району (п.1 розпорядження); безоплатно передати у власність для ведення фермерського господарства членам селянського фермерського господарства Селена 21,2582 га, у т.ч. 21,2582 га ріллі (п.2 розпорядження); надати в оренду терміном на 5 років голові СФГ Селена ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 27,9224 г, в т.ч.27,9224 га ріллі (п.3 розпорядження).

14.03.2005 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №121320, відповідно до якого вона стала власником земельної ділянки площею 10,6470 га, яка знаходиться на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

14.03.2005 ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №121321, відповідно до якого вона стала власником земельної ділянки площею 10,6112 га, яка знаходиться на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Листом від 24.03.2008 №609 (а.с.128 т.2) Старобільська районна адміністрація Луганської області повідомила керівника СФГ Селена про те, що підприємством використовується 27,9224 га землі без належного оформлення правовстановлюючих документів та рекомендувала привести у відповідність до вимог чинного законодавства правовстановлюючі документи на орендовані земельні ділянки.

Листами від 27.03.2008 №5 (а.с.129 т.2) та від 31.03.2008 №6 (а.с.132 т.2), адресованими голові Старобільської райдержадміністрації голова СФГ Селена просив залишити за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 27,9224 га, яка залишилася після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на підставі розпорядження голови Старобільської районної адміністрації від 19.12.2001 №549/1.

Клопотанням від 17.03.2009 №3 (а.с.131 т.2), адресованим начальнику відділу Держкомзему у Старобільському районі, голова СФГ Селена просив залишити за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 28,7418 га ріллі, яка залишилася після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на підставі розпорядження голови Старобільської районної адміністрації від 19.12.2001 №549/1, оскільки положення законодавства про втрату громадянами права постійного користування земельною ділянкою після приватизації земельної частки (оформлення права власності), а саме п.6 Перехідних положень Земельного кодексу та п.6 постанови Верховної Ради України Про земельну реформу від 18.02.1990 визнано неконституційним і скасовано рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005.

Клопотанням від 20.03.2009 №4 (а.с.133 т.2), адресованим голові Старобільської райдержадміністрації, голова СФГ Селена просив відмінити п.3 розпорядження голови Старобільської райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2 та залишити за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 28,7418 га ріллі, яка залишилася після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541 на підставі розпорядження голови Старобільської районної адміністрації від 19.12.2001 №549/1.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 17.04.2009 №292 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2 вирішено припинити дію п.3 розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2 Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства Селена із земель, наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради (п.1 розпорядження); залишити в постійному користуванні ОСОБА_1 земельну ділянку площею 28,7418 га, яка залишилась після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541 (п.2 розпорядження).

19.12.2019 Відділом у Старобільському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на земельну ділянку державної власності площею 28,6243 га, виготовленої Луганською регіональною філією ДП Центр ДЗК 18.12.2019, на ім`я - ОСОБА_1 здійснена державна реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 28,6243 га за номером 4425183500:06:004:0022 (а.с.22 т.2).

19.12.2019 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Гончаровим Юрієм Євгеновичем проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельна ділянка, про що складено відповідний акт №320-ДК/430/АП/09/01/-19. У ході перевірки земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, номер НВ-4403950832019, розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області встановлено, що вказана земельна ділянка з 2004 року по 2019 рік використовується СФГ Селена за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування, оренду.

Як зазначив позивач, 17.02.2020 йому стало відомо, що на публічній карті Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 27,9224 га розпайована та змінено вид використання земельної ділянки із земель фермерського господарства на землі для ведення особистого селянського господарства. Зазначене підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.28-92 т.1), зокрема, №НВ-4404243112020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0026, №НВ-4404243132020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0027, №НВ-4404243142020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0028, №НВ-4404243152020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0029, №НВ-4404243182020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0030, №НВ-4404243202020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0031, №НВ-4404243212020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0032, №НВ-4404243222020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0033, №НВ-4404243232020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0034, №НВ-4404243242020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0035, №НВ-4404243262020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0036, №НВ-4404243282020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0037.

Указані обставини стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відносно вимог первісного позову щодо зобов`язання відповідача поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245 суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.1 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , який діяв на момент створення СФГ Селена , передбачено, що відносини, пов`язані із створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулюються цим Законом, законами Про власність , Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві , Про підприємництво , Про колективне сільськогосподарське підприємство , законодавством про землю, іншими законодавчими актами України.

Частинами 1, 5 ст.2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство встановлено, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Відповідно до абз.1, 2 ч.2 ст.4 Закону України Про селянське (фермерське) господарство земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. Передача земельних ділянок у приватну власність і надання їх в користування здійснюється із земель запасу, а також земель,

вилучених (викуплених) у встановленому порядку.

Частиною 1 ст.5 Закону України Про селянське (фермерське) господарство передбачено, що громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних

депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України Про селянське (фермерське) господарство для ведення селянського (фермерського) господарства можуть передаватися у приватну власність або надаватися у користування земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 гектарів ріллі і 100 гектарів усіх земель, у місцевостях з трудонедостатніми населеними пунктами, визначеними Кабінетом Міністрів України, - 100 гектарів ріллі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

У відповідності до викладених приписів законодавства громадянка ОСОБА_1 звернулася до Старобільської районної державної адміністрації з заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель запасу.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 19.12.2001 №549/1 Про надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства (а.с.170 т.1) надано громадянці ОСОБА_1 земельну ділянку площею 82,3 га, з них ріллі 50,0 га, пасовищ 31,9 га, інших земель 0,4 га, в постійне користування для ведення фермерського господарства.

19.12.2001 громадянці ОСОБА_1 було видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на земельну ділянку площею 79,05 га, у т.ч. ріллі - 50 га, кормових угідь - 28,65 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями - 0,4 га.

У подальшому 15.03.2002 було зареєстроване СФГ Селена .

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що земельна ділянка площею 79,05 га була надана гр. ОСОБА_1 саме для створення СФГ Селена та використання її для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 30.12.2003 №605 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, голові та членам селянського (фермерського) господарства Селена (а.с.216 т.1) вирішено надати голові СФГ Селена ОСОБА_1 та члену господарства ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів КСП ім.Артема, із земель селянського (фермерського) господарства Селена , розташованих на території Малохатської сільської ради.

На виконання розпорядження №605 Товариством з обмеженою відповідальністю землевпорядна фірма Лан була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку голові та члену СФГ Селена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 18.11.2004 №471/2 Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства Селена із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради (а.с.173 т.1) вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку голові та члену селянського фермерського господарства Селена ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району (п.1 розпорядження); безоплатно передати у власність для ведення фермерського господарства членам селянського фермерського господарства Селена 21,2582 га, у т.ч. 21,2582 га ріллі (п.2 розпорядження); надати в оренду терміном на 5 років голові СФГ Селена ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 27,9224 г, в т.ч.27,9224 га ріллі (п.3 розпорядження).

14.03.2005 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №121320, відповідно до якого вона стала власником земельної ділянки площею 10,6470 га, яка знаходиться на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

14.03.2005 ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №121321, відповідно до якого вона стала власником земельної ділянки площею 10,6112 га, яка знаходиться на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Отже, у відповідності до ст.116 Земельного кодексу України гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 отримали у власність земельної ділянки площею 10,6470 га та 10,6112 га відповідно з земельної ділянки площею 79,05 га, яка була надана ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541.

Листом від 24.03.2008 №609 (а.с.128 т.2) Старобільська районна адміністрація Луганської області повідомила керівника СФГ Селена про те, що підприємством використовується 27,9224 га землі без належного оформлення правовстановлюючих документів та рекомендувала привести у відповідність до вимог чинного законодавства правовстановлюючі документи на орендовані земельні ділянки.

Листами від 27.03.2005 №5 (а.с.129 т.2) та від 31.03.2008 №6 (а.с.132 т.2), адресованими голові Старобільської райдержадміністрації голова СФГ Селена просив залишити за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 27,9224 га, яка залишилася після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на підставі розпорядження голови Старобільської районної адміністрації від 19.12.2001 №549/1.

Клопотанням від 17.03.2009 №3 (а.с.131 т.2), адресованим начальнику відділу Держкомзему у Старобільському районі, голова СФГ Селена просив залишити за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 28,7418 га ріллі, яка залишилася після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на підставі розпорядження голови Старобільської районної адміністрації від 19.12.2001 №549/1, оскільки положення законодавства про втрату громадянами права постійного користування земельною ділянкою після приватизації земельної частки (оформлення права власності), а саме п.6 Перехідних положень Земельного кодексу та п.6 постанови Верховної Ради України Про земельну реформу від 18.02.1990 визнано неконституційним і скасовано рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005.

Клопотанням від 20.03.2009 №4 (а.с.133 т.2), адресованим голові Старобільської райдержадміністрації, голова СФГ Селена просив відмінити п.3 розпорядження голови Старобільської райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2 та залишити за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 28,7418 га ріллі, яка залишилася після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541 на підставі розпорядження голови Старобільської районної адміністрації від 19.12.2001 №549/1.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1 Закону України Про місцеві державні адміністрації виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Частинами 1-2 ст.6 Закону України Про місцеві державні адміністрації передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Статтею 13 Закону України Про місцеві державні адміністрації передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 17.04.2009 №292 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2 вирішено припинити дію п.3 розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2 Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства Селена із земель, наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради (п.1 розпорядження); залишити в постійному користуванні ОСОБА_1 земельну ділянку площею 28,7418 га, яка залишилась після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541.

Отже, Старобільською районною державною адміністраціє у межах повноважень, передбачених ст.13 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ст.122 Земельного кодексу України, прийнято рішення про залишення в постійному користуванні ОСОБА_1 земельної ділянки площею 28,7418 га, яка залишилась після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541.

Відносно доводів відповідача про те, що розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 17.04.2009 №292 не стосується спірної земельної ділянки суд зазначає наступне.

Розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації №471/2 Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства Селена із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради (а.с.173 т.1) прийнято 18 .11.2004.

У розпорядженні голови Старобільської районної державної адміністрації від 17.04.2009 №292 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 08 .11.2004 №471/2 вирішено припинити дію п.3 розпорядження голови райдержадміністрації від 08 .11.2004 №471/2 Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства Селена із земель, наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради (п.1 розпорядження).

По-перше, відповідачем не надано суду доказів того, що головою Старобільської районної державної адміністрації приймались у листопаді 2004 року відповідні розпорядження з однаковим номером №471/2.

По-друге, відповідно до розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 19.12.2001 №549/1 Про надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та виданого на його виконання Державного акта на право постійного користування землею від 19.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541 вбачається, що для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку площею 79,05 га, у т.ч. ріллі - 50 га, кормових угідь - 28,65 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями - 0,4 га.

У матеріалах справи відсутні докази того, що гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства надавались інші земельні ділянки.

Крім того, у п.2 розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 17.04.2009 №292 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2 зазначено про залишення в постійному користуванні ОСОБА_1 земельної ділянки площею 28,7418 га, яка залишилась після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541 .

З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що у даному випадку має місце технічна описка в даті розпорядження від 08 .11.2004 №471/2, до якого внесено зміни розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 17.04.2009 №292 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 08 .11.2004 №471/2 .

Відтак указані доводи відповідача судом відхиляються.

Судом відхиляються посилання відповідача на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №431/42/40, оскільки вказана постанова не є релевантною до правовідносин сторін у даній справі, так як склад учасників у справі №913/246/20 є відмінним від складу у справі №431/42/20 та предметом розгляду у справі №431/42/20 були вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 26.12.2019 №320-ДК/0092По/08/01/-19, у той час як предметом розгляду у даній справі є вимога про зобов`язання поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245 та провести її державну реєстрацію шляхом перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.

Згідно із ч.ч.1, 4 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст.16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 2 ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, іншими способами, передбаченими законом.

Частиною 3 ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів .

Частинами 1, 2 ст.5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.ч.1, 2 ст.4 ГПК України).

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згідно із цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у ст.16 ЦК України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Також суд зауважує, що правильно обраний спосіб захисту порушеного права повинен, з одного боку, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншого - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто, мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом останніх.

У прохальній частині позовної заяви СФГ Селена просить суд зобов`язати відповідача поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245.

Надаючи оцінку наведеному позивачем способу захисту, суд зазначає, що з наведеного вище формулювання прохальної частини позовної заяви взагалі неможливо встановити, яким саме чином відповідач має поновити використання позивачем спірної земельної ділянки: чи вчинити якісь конкретні дії, чи, навпаки, утриматись від вчинення якихось дій.

Суд вважає, у даному випадку позивачем не визначений спосіб захисту порушеного права, не вказано, які саме заходи правоохоронного характеру, передбачені законодавством, має вжити суд для поновлення порушеного права позивача або припинення дій, які порушують таке право, що унеможливлює задоволення вимоги про зобов`язання відповідача поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245.

Також суд враховує, що наразі позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, що підтверджується довідками про склад угідь земельних ділянок, які знаходяться у користування СФГ Селена , складеними відділом Держкомзему у Старобільському районі Луганської області (а.с.121-126 т.1), податковою звітністю (а.с.103-118 т.1) та не оспорюється відповідачем.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вимога первісного позову про зобов`язання відповідача поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га задоволенню не підлягає.

Відносно вимог первісного позову про зобов`язання відповідача провести державну реєстрацію частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541 шляхом перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку суд зазначає наступне.

Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення), передбачено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з пп.26, 28, 29 п.4 Положення Держгеокадастр здійснює ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні; веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Відповідно до п.7 Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 №308 (в редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 №53) Головне управління Держгеокадастру у Луганській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

У ст.1 Закону України Про Державний земельний кадастр дається визначення державного земельного кадастру - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами та державної реєстрації земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ст.5 Закону України Про Державний земельний кадастр ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру. Державний земельний кадастр включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України Про національну інфраструктуру геопросторових даних . Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону. Державний земельний кадастр є державною власністю. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Абзацами 1-2 п.4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051) передбачено, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

Частиною 1 ст.79 Земельного кодексу України (у чинній редакції) передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.79 1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Частинами 3-6 ст.79 1 Земельного кодексу України передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок .

Пунктом 107 Порядку №1051 встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Як уже зазначалось судом, СФГ Селена з 19.12.2001 використовувало земельну ділянку площею 79,05 га, у т.ч. ріллі - 50 га, кормових угідь - 28,65 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями - 0,4 га, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541.

У подальшому на підставі відповідного розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 30.12.2003 №605 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, голові та членам селянського (фермерського) господарства Селена була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку голові та члену СФГ Селена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району

Таким чином мав місце поділ земельної ділянки площею 79,05 га, яка використовувалась СФГ Селена на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на земельні ділянки площею 10,6470 га та площею 10,6112 га.

У результаті поділу 14.03.2005 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №121320, відповідно до якого вона стала власником земельної ділянки площею 10,6470 га, яка знаходиться на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, та ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №121321, відповідно до якого вона стала власником земельної ділянки площею 10,6112 га, яка знаходиться на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (у редакції на момент прийняття розпорядження від 17.04.2009 №292) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.3 ст.122 Земельного кодексу України (у редакції на момент прийняття розпорядження від 17.04.2009 №292) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання ; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Суд бере до уваги, що розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2 вирішено припинити дію п.3 розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2 Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства Селена із земель, наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради (п.1 розпорядження); залишити в постійному користуванні ОСОБА_1 земельну ділянку площею 28,7418 га, яка залишилась після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541.

Відносно доводів відповідача щодо невідповідності площі спірної земельної ділянки (27,9224 га) площі земельної ділянки зазначеній в розпорядженні від 17.04.2009 №292 (28,7418) суд зазначає наступне.

Листом від 24.03.2008 №609 (а.с.128 т.2) Старобільська районна адміністрація Луганської області повідомила керівника СФГ Селена про те, що підприємством використовується 27,9224 га землі без належного оформлення правовстановлюючих документів та рекомендувала привести у відповідність до вимог чинного законодавства правовстановлюючі документи на орендовані земельні ділянки.

Листами від 27.03.2008 №5 (а.с.129 т.2) та від 31.03.2008 №6 (а.с.132 т.2), адресованими голові Старобільської райдержадміністрації голова СФГ Селена просив залишити за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 27,9224 га, яка залишилася після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на підставі розпорядження голови Старобільської районної адміністрації від 19.12.2001 №549/1.

Клопотанням від 17.03.2009 №3 (а.с.131 т.2), адресованим начальнику відділу Держкомзему у Старобільському районі, голова СФГ Селена просив залишити за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 28,7418 га ріллі, яка залишилася після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на підставі розпорядження голови Старобільської районної адміністрації від 19.12.2001 №549/1, оскільки положення законодавства про втрату громадянами права постійного користування земельною ділянкою після приватизації земельної частки (оформлення права власності), а саме п.6 Перехідних положень Земельного кодексу та п.6 постанови Верховної Ради України Про земельну реформу від 18.02.1990 визнано неконституційним і скасовано рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005.

Клопотанням від 20.03.2009 №4 (а.с.133 т.2), адресованим голові Старобільської райдержадміністрації, голова СФГ Селена просив відмінити п.3 розпорядження голови Старобільської райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2 та залишити за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 28,7418 га ріллі, яка залишилася після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541 на підставі розпорядження голови Старобільської районної адміністрації від 19.12.2001 №549/1.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 17.04.2009 №292 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2 вирішено припинити дію п.3 розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2 Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства Селена із земель, наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради (п.1 розпорядження); залишити в постійному користуванні ОСОБА_1 земельну ділянку площею 28,7418 га, яка залишилась після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541.

За заявленим позовом позивач просить поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га як таку, що використовується ним безпосередньо для ведення фермерського господарства.

Указаними обставинами та доказами підтверджується розбіжність у площі земельної ділянки.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України Про місцеві державні адміністрації розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Вказане розпорядження наразі є чинним.

На підтвердження того, що СФГ Селена використовується земельна ділянка площею 27,9224 га позивачем надані податкові декларації СФГ Селена (а.с.108-116 т.1). квитанції про сплату земельного податку (а.с.114 т.1 на звороті, а.с.116 т.1 на звороті, а.с.117), довідки про склад угідь земельних ділянок (а.с.122-126 т.1) акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 19.12.2019 №320-ДК/430/АП/09/01/-19 (а.с.128 т.1).

Відносно доводів відповідача щодо неможливості перебування земельної ділянки площею 79,05 га в різних формах власності суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.78 Земельного кодексу України (у чинній редакції) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

На момент винесення розпорядження від 27.12.2001 та видачі Державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541 земельна ділянка площею 79,05 га перебувала у державній власності.

У подальшому після отримання гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 на підставі відповідних Державних актів на право власності на земельну ділянку від 14.03.2005 частина земельної ділянки загальною площею 21,2582 га (10,6470+10,6112) перейшла у приватну власність, а частина - площею 57,7918 га залишилась у державній власності.

З огляду на що, вказані доводи відповідача судом відхиляються.

Суд наголошує, що у даному випадку СФГ Селена просить поновити використання частиною земельною ділянки площею 27,9224 га.

У ст.1 Закону України Про землеустрій дається визначення технічна документація із землеустрою - це сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Частиною 1 ст.20 Закону України Про землеустрій передбачено, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема, встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Частиною 1 ст.15 Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Частинами 1-3 Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Абзацами 1-2 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр встановлено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи. Державна реєстрація таких земельних ділянок може бути здійснена також без подання заяв зазначених осіб центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі відсутності у зазначеного органу документації із землеустрою з визначенням координат поворотних точок меж земельних ділянок цей орган забезпечує організацію проведення робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок і здійснення державної реєстрації таких земельних ділянок .

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зауважує, що у даному випадку позивачем не надано суду доказів того, що на земельну ділянку площею 27,9224 га взагалі виготовлялась технічна документація із землеустрою і, як наслідок, що вказана земельна ділянка сформована у відповідності до приписів ст.79 1 Земельного кодексу України.

Суд наголошує, що відсутність технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 27,9224 га наразі унеможливлює державну реєстрацію такої земельної ділянки шляхом її перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог первісного позову.

Відносно вимог зустрічного позову ГУ Держгеокадастру у Луганській області до Селянського (фермерського) господарства Селена про визнання таким, що втратив чинність з 18.11.2004, державного акта на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245 від 27.12.2001, виданий на ім`я ОСОБА_1 , суд вказує наступне.

Як уже зазначалось судом, розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 19.12.2001 №549/1 Про надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства (а.с.170 т.1) надано громадянці ОСОБА_1 земельну ділянку площею 82,3 га, з них ріллі 50,0 га, пасовищ 31,9 га, інших земель 0,4 га, в постійне користування для ведення фермерського господарства.

19.12.2001 громадянці ОСОБА_1 було видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на земельну ділянку площею 79,05 га, у т.ч. ріллі - 50 га, кормових угідь - 28,65 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями - 0,4 га.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 30.12.2003 №605 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, голові та членам селянського (фермерського) господарства Селена (а.с.216 т.1) вирішено надати голові СФГ Селена ОСОБА_1 та члену господарства ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів КСП ім.Артема, із земель селянського (фермерського) господарства Селена , розташованих на території Малохатської сільської ради.

У подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю землевпорядна фірма Лан була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку голові та члену СФГ Селена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 18.11.2004 №471/2 Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства Селена із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради (а.с.173 т.1) вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку голові та члену селянського фермерського господарства Селена ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району (п.1 розпорядження); безоплатно передати у власність для ведення фермерського господарства членам селянського фермерського господарства Селена 21,2582 га, у т.ч. 21,2582 га ріллі (п.2 розпорядження); надати в оренду терміном на 5 років голові СФГ Селена ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 27,9224 г, в т.ч.27,9224 га ріллі (п.3 розпорядження).

14.03.2005 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №121320, відповідно до якого вона стала власником земельної ділянки площею 10,6470 га, яка знаходиться на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

14.03.2005 ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №121321, відповідно до якого вона стала власником земельної ділянки площею 10,6112 га, яка знаходиться на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Суд бере до уваги, що земельна ділянка площею 79,05 га надавалась громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у ст.42 ГК України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні ст.44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за ст.55 ГК України.

З аналізу положень Закону України Про селянське (фермерське) господарство , який діяв на момент створення СФГ Селена , можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

01.01.2002 набув чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-ІІІ, ст.92 якого у редакції на момент винесення розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 18.11.2004 №471/2 передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із

земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Пунктом 6 розділу ІХ Перехідні положення Земельного кодексу України, який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

З наведеного вбачається, що на момент винесення розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 18.11.2004 №471/2 право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Проте Конституційний Суд України рішенням №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Відтак, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Викладене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 вказав, що ст.92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (Постанова Кабінету Міністрів від 2 квітня 2002 року №449 (чинна до 23 липня 2013 року).

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Разом із тим, відповідно до ст.141 Земельного кодексу України (у редакції на момент винесення розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 18.11.2004 №471/2), підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 141 Земельного кодексу України (у чинній редакції) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

За приписами ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст.141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст.141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Викладене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 05.11.2019 у справі №906/392/18, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 17.04.2009 №292 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2 вирішено припинити дію п.3 розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2 Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства Селена із земель, наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради (п.1 розпорядження); залишити в постійному користуванні ОСОБА_1 земельну ділянку площею 28,7418 га, яка залишилась після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541.

Суд наголошує, що вказане розпорядження наразі не скасоване.

Також суд бере до уваги, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що положення розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 18.11.2004 №471/2 Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства Селена в частині надання в оренду терміном на 5 років голові СФГ Селена ОСОБА_1 земельної ділянку загальною площею 27,9224 г, в т.ч.27,9224 га ріллі (п.3 розпорядження) були реалізовані шляхом укладення відповідного договору оренди.

Крім того, як уже зазначалось судом, абз.1-2 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр встановлено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи. Державна реєстрація таких земельних ділянок може бути здійснена також без подання заяв зазначених осіб центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі відсутності у зазначеного органу документації із землеустрою з визначенням координат поворотних точок меж земельних ділянок цей орган забезпечує організацію проведення робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок і здійснення державної реєстрації таких земельних ділянок .

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.22-23 т.2) Луганською регіональною філією ДП Центр ДЗК 18.12.2019 виготовлена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель на земельну ділянку державної власності площею 28,6243 га; цільове призначення - для ведення фермерського господарства; вид права - право постійного користування земельною ділянкою; на ім`я - ОСОБА_1 , документ, який є підставою для виникнення права - рішення органу виконавчої влади Старобільської РДА 19.12.2001 №549/1; документ що посвідчує право - Державний акт від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541. Указана земельна ділянка була зареєстрована Відділом у Старобільському районі ГУ Держгеокадастру у Луганській області за номером 4425183500:06:004:0022.

За оцінкою суду вищенаведене спростовує доводи відповідача про припинення права постійного користування позивачем землею на підставі Державного акта від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541.

У той же час частина спірної земельної ділянки площею 26 га з невідомих причин була розділена на 13 земельних ділянок площею по 2 га, що підтверджується відповідними витягами (а.с.28-92 т.1) та змінено вид використання земельної ділянки із земель фермерського господарства (01.02) на землі для ведення особистого селянського господарства (01.03).

Суд знаходить такий підхід відповідача непослідовними та таким, що не відповідає наведеним вище положенням законодавства та рішенню Конституційного Суду України.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що державний акт на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541 втратив чинність з 18.11.2004.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір за первісним позовом у сумі 2 102 грн 00 коп. покладається на позивача згідно зі ст.129 ГПК України.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

До позовної заяви позивачем надані договір від 12.03.2020 про надання правничої допомоги (представництва) в суді по господарській справі, ордер від 12.03.2020 серії ЛГ №014976, попередній розрахунок на професійну правничу допомогу на суму 10 000 грн 00 коп.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку із зверненням позивача із первісним позовом до відповідача, СФГ Селена звернулося до адвоката з метою надання останнім правової допомоги, в т.ч. пов`язаної із захистом своїх прав та інтересів у даній справі.

Як уже зазначалось, до позовної заяви додані договір від 12.03.2020 про надання правничої допомоги (представництва) в суді по господарській справі, ордер від 12.03.2020 серії ЛГ №014976, попередній розрахунок на професійну правничу допомогу на суму 10 000 грн 00 коп.

Відповідно до умов договору від 12.03.2020 про надання правничої допомоги (представництва) в суді по господарській справі, який укладений між СФГ Селена (клієнт) та адвокатом Заїкою Валерієм Кузьмичем (адвокат), за цим договором адвокат надає правову допомогу клієнтові з приводу представництва його інтересів у судових органах України та клієнт доручає адвокату вести в усіх органах і інших державних, громадських та індивідуальних установах в усіх органах щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок (п.1 договору).

Відповідно до п.2 договору за виконання угоди клієнт сплачує адвокату суму гонорару в розмірі обумовленому додатковою угодою, яка реєструється в книзі доходів-витрат адвоката.

Згідно з довідкою від 12.03.2020 СФГ Селена сплачено адвокату Заїці В.К. гонорар у розмірі 10 000 грн 00 коп. (а.с.127 т.1).

Доказів направлення/вручення СФГ Селена вказаної довідки ГУ Держгеокадастру у Луганській області до суду не надано.

У позовній заяві (а.с.14 т.1) СФГ Селена вказано, що додаток - довідка про сплату коштів адвокату (тільки для суду).

У описі вкладення (а.с.16 т.1), який наданий СФГ Селена на підтвердження доказів направлення позовної заяви та доданих до неї документів, на адресу ГУ Держгеокадастру у Луганській області довідка про сплату коштів адвокату відсутня.

У подальшому СФГ Селена надано додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги для вартості судових витрат від 22.02.2020, відповідно до якої витрати, пов`язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу складають 10 000 грн 00 коп., та акт виконаних робіт від 22.06.2020 на суму 10 100 грн 00 коп.

Доказів направлення/вручення зазначених документів ГУ Держгеокадастру у Луганській області позивачем також суду не надано.

Згідно зі ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 9 ст.80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи , крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

З огляду на неподання СФГ Селена доказів направлення/вручення ГУ Держгеокадастру у Луганській області довідки про сплату коштів адвокату, додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги для вартості судових витрат від 22.02.2020, акта виконаних робіт від 22.06.2020, ці докази в силу приписів ч.9 ст.80 ГПК України судом до уваги не беруться.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Судовий збір за зустрічним позовом у сумі 2 102 грн 00 коп. покладається на Головне управління Держгеокадастру у Луганській області згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У первісному позові Селянського (фермерського) господарства Селена до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за первісним позовом у сумі 2 102 грн 00 коп. віднести на Селянське (фермерське) господарство Селена .

3. У зустрічному позові Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до Селянського (фермерського) господарства Селена відмовити повністю.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом у сумі 2 102 грн 00 коп. віднести на Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

5. Учасники справи:

Позивач: Селянське (фермерське) господарство Селена (вул.Степова, б.27, с.Малохатка Старобільського району Луганської області, 92755, ідентифікаційний код 31950723);

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (проспект Центральний, б.17, корп. 2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93404, ідентифікаційний код 39771244).

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 04.09.2020.

Суддя С. Смола

СудГосподарський суд Луганської області
Дата ухвалення рішення26.08.2020
Оприлюднено07.09.2020
Номер документу91319328
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —913/246/20

Постанова від 11.11.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Плахов Олексій Вікторович

Ухвала від 05.11.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Плахов Олексій Вікторович

Ухвала від 04.11.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Плахов Олексій Вікторович

Ухвала від 13.10.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Плахов Олексій Вікторович

Ухвала від 29.09.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Плахов Олексій Вікторович

Ухвала від 29.09.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Плахов Олексій Вікторович

Рішення від 26.08.2020

Господарське

Господарський суд Луганської області

Смола С.В.

Ухвала від 18.08.2020

Господарське

Господарський суд Луганської області

Смола С.В.

Ухвала від 12.08.2020

Господарське

Господарський суд Луганської області

Смола С.В.

Ухвала від 05.08.2020

Господарське

Господарський суд Луганської області

Зюбанова Н.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні