Постанова

від 11.11.2020 по справі 913/246/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2020 р. Справа № 913/246/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників:

від позивача - Заїка В.К. - на підставі Ордеру Серії ЛГ №015365 від 10.09.2020р.;

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Селена» , с.Малохатка Старобільського району Луганської області, (вх.№2477 Л/2) та апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області, (вх.№2514 Л/2) на рішення господарського суду Луганської області від 26.08.2020р. у справі №913/246/20 (суддя Смола С.В., ухвалене в м.Харків о 12:07год., дата складення повного тексту - 04.09.2020р.)

за позовом: Селянського (фермерського) господарства «Селена» , с.Малохатка Старобільського району Луганської області,

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області,

про зобов`язання вчинити певні дії

та за зустрічним позовом: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області,

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «Селена» , с.Малохатка Старобільського району Луганської області,

про визнання державного акта на право постійного користування землею таким, що втратив чинність з 18.11.2004р.

ВСТАНОВИЛА:

23.04.2020р. Селянське (фермерське) господарство «Селена» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про зобов`язання поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245 та провести її державну реєстрацію шляхом перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 27.12.2001р. на підставі розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації Луганської області було видано Державний акт на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245, відповідно до якого ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства передано у постійне користування земельну ділянку площею 79,05 га, з яких 50 га ріллі, 28,65 га кормових угідь та 0,4 га під будівлями, лісами та іншими угіддями.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 18.11.2004р. №471/2 «Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства «Селена» із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради» безоплатно передано у власність для ведення фермерського господарства членам селянського фермерського господарства «Селена» 21,2582 га, у т.ч. 21,2582 га ріллі (пункт 2 розпорядження); надано в оренду терміном на 5 років голові СФГ «Селена» ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 27,9224га, в т.ч.27,9224га ріллі (пункт 3 розпорядження).

14.03.2005р. ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №121320, відповідно до якого вона стала власником земельної ділянки площею 10,6470 га, яка знаходиться на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

14.03.2005р. ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №121321, відповідно до якого вона стала власником земельної ділянки площею 10,6112 га, яка знаходиться на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 17.04.2009р. №292 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004р. №471/2» вирішено припинити дію п.3 розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2 «Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства «Селена» із земель, наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради» ; залишено в постійному користуванні ОСОБА_1 земельну ділянку площею 28,7418 га, яка залишилась після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541 (п.2 розпорядження)

За наведених обставин, як зазначав позивач, СФГ «Селена« продовжує законно користуватись земельною ділянкою на підставі Державного акту серія 11-ЛГ №011541 від 27.12.2001р. на право постійного користування землею 27,9224 га. ріллі та 28,65 га. кормових угідь, виданого на ім`я голови СФГ «Селена« ОСОБА_1 .

Разом з тим, як зазначав позивач, 17.02.2020р. йому стало відомо, що на публічній карті Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка площею 27,9224га розпайована та змінено вид використання земельної ділянки із земель фермерського господарства на землі для ведення особистого селянського господарства, вона розпайована по 2 га та присвоєно цим земельним ділянкам кадастрові номери.

Таким чином, відповідачем було незаконно позбавлено СФГ «Селена« землі, яка знаходиться в користуванні згідно державного акту на право постійного користування, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

29.05.2020р. Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області було подано до господарського суду Луганської області зустрічний позов, в якому відповідач просив суд визнати таким, що втратив чинність з 18.11.2004р. державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245 від 27.12.2007р., виданий на ім`я ОСОБА_1 , на земельну ділянку державної власності загальною площею 79,05 га, з яких 50 га ріллі, 28,65 га кормових угідь та 0,4 га під будівлями, лісами та іншими угіддями, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом ГУ Держгеокадастру у Луганській області зазначало, що 19.12.2001р. головою Старобільської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №549/1, згідно якого надано ОСОБА_1 в постійне користування для ведення фермерського господарства земельну ділянку загальною площею 82,3 га, з них ріллі - 50 га, пасовищ - 31,9 га, інших земель - 0,4 га.

У подальшому ОСОБА_1 на виконання розпорядження вжито заходів щодо розроблення технічного звіту по встановленню в натурі меж земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, за результатами яких видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 площею 79,05 га, з яких: 50 га - ріллі, 28,65 га - кормових угідь, 0,4 га - під будівлями, лісами та іншими угіддями, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245.

15.03.2002р. ОСОБА_1 створено селянське (фермерське) господарство «Селена» .

30.12.2003р. головою Старобільської районної державної адміністрації на підставі клопотання голови СФГ «Селена» ОСОБА_1 та заяви члена ОСОБА_2 прийнято розпорядження №605 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів КСП ім.Артема із земель СФГ «Селена» , розташованих на території Малохатської сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження ТОВ «Землевпорядна фірма «Лан» у 2004 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку голові та члену СФГ «Селена» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із земель, наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 18.11.2004р. №471/2 «Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства «Селена» із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради» безоплатно передано у власність для ведення фермерського господарства членам селянського фермерського господарства «Селена» 21,2582 га, у т.ч. 21,2582 га ріллі (п.2 розпорядження); надано в оренду терміном на 5 років голові СФГ «Селена» ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 27,9224 га, в т.ч. 27,9224 га ріллі (п.3 розпорядження).

14.03.2005р. ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №121320, відповідно до якого вона стала власником земельної ділянки площею 10,6470 га, яка знаходиться на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

14.03.2005р. ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №121321, відповідно до якого вона стала власником земельної ділянки площею 10,6112 га, яка знаходиться на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Як зазначав позивач за зустрічним позовом, земельна ділянка орієнтовною площею 57,7918 га (79,05 га - 21,2582 га (залишок після передачі у власність) вибула з користування ОСОБА_1 та повернулась до земель державної власності та могла бути об`єктом цивільних прав лише з моменту встановлення її меж в натурі (на місцевості) і одержання відповідного документу, що посвідчує відповідне право користування /власності.

З урахуванням того, що земельна ділянка площею 79,05 га, надана ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування ІІ-ЛГ №011541, припинила своє існування як об`єкт цивільних прав, враховуючи, що ОСОБА_1 , не оформила у встановленому законодавством порядку ділянку орієнтовною площею 57,7918 га (79,05 га - 21,2582 га (залишок передачі у власність), не виконала пункт 3 розпорядження голови Старобільської РДА від 18.11.2004р. № 471/2 і до надання в оренду терміном на 5 років голові СФГ «Селена« ОСОБА_1 земельної ділянки площею 27,9224 га, не уклала договір оренди та не зареєструвала його відповідно до вимог законодавства, відповідач за первісним позовом вважає, що Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на ім`я ОСОБА_1 площею 79,05 га вичерпав свою дію.

09.06.2020р. відповідачем за зустрічним позовом подано до господарського суду Луганської області заяву про усунення недоліків, в якій відповідач зазначав, що у прохальній частині зустрічної позовної заяви була допущена технічна помилка в даті реєстрації державного акту на право постійного користування землею в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею; правильною є дата 27.12.2001р.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.08.2020р. у справі №913/246/20 відмовлено повністю у первісному позові Селянського (фермерського) господарства «Селена» до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області; судові витрати зі сплати судового збору за первісним позовом в сумі 2102,00 грн. віднесено на Селянське (фермерське) господарство «Селена» ; відмовлено повністю у зустрічному позові Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до Селянського (фермерського) господарства «Селена» ; судові витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом у сумі 2102,00 грн. віднесено на Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

Відповідні висновки місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог мотивовані тим, що зі змісту прохальної частини позовної заяви СФГ «Селена» вбачається, що позивач просив суд зобов`язати відповідача поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 245, проте, з наведеного вище формулювання прохальної частини позовної заяви взагалі неможливо встановити, яким саме чином відповідач має поновити використання позивачем спірної земельної ділянки: чи вчинити якісь конкретні дії, чи, навпаки, утриматись від вчинення якихось дій.

Отже, в даному випадку позивачем не було визначено спосіб захисту порушеного права, не вказано, які саме заходи правоохоронного характеру, передбачені законодавством, має вжити суд для поновлення порушеного права позивача або припинення дій, які порушують таке право.

Крім того, позивачем за первісним позовом не було надано доказів того, що на земельну ділянку площею 27,9224 га виготовлялась технічна документація із землеустрою та як наслідок, що вказана земельна ділянка сформована у відповідності до приписів статті 79 1 Земельного кодексу України як об`єкт цивільних прав, що унеможливлює державну реєстрацію такої земельної ділянки шляхом її перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.

У зв`язку із вказаними обставинами, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог про зобов`язання відповідача поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541 від 27.12.2001р., який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 245 та провести її державну реєстрація шляхом перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог господарський суд першої інстанції з посиланням на рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005р., виходив з того, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні, а отже відсутні підстави для визнання таким, що втратив чинність з 18.11.2004р. Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245 від 27.12.2007р., виданий на ім`я ОСОБА_1 , на земельну ділянку державної власності загальною площею 79,05 га.

Селянське (фермерське) господарство «Селена» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Луганської області від 26.08.2020р. у справі №913/246/20 в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог та прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги про зобов`язання поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 245 та провести її державну реєстрацію шляхом перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим сторонам в обґрунтування своїх вимог та заперечень доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог.

Зокрема, апелянт наголошує, що звернення до суду з відповідними позовними вимогами про зобов`язання відповідача поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 245 та провести її державну реєстрацію шляхом перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку є належним та ефективним способом захисту порушеного права у розумінні статті 16 Цивільного кодексу України.

Інші доводи апелянта фактично є тотожними вимогам та доводам викладеним в позовній заяві.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Селена» на рішення господарського суду Луганської області від 26.08.2020р. у справі №913/246/20; встановлено відповідачу у справі строк до 04.11.2020р. для подання відзиву та письмових пояснень щодо апеляційної скарги з доказами його надсилання та призначено справу до розгляду на 11.11.2020р.

Головне управління Держгеокадастру у Луганській області з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити рішення господарського суду Луганської області від 26.08.2020р. у справі №913/246/20 в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог виклавши мотивувальну та резолютивну частини судового рішення в частині відмови у зустрічному позові; в іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 26.08.2020р. у справі №913/246/20 залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим сторонам в обґрунтування своїх вимог та заперечень доводам та доказам, у зв`язку із чим, на думку апелянта оскаржуване рішення не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Фактично доводи викладені в апеляційній скарзі дублюють вимоги викладені відповідачем за первісним позовом в позовній заяві.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2020р. залишено апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на рішення господарського суду Луганської області від 26.08.2020р. у справі №913/246/20 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі; зі змісту прохальної частині апеляційної скарги не можливо встановити вимоги з якими апелянт звернувся до суду.

12.10.2020р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору (вх.№9754). Крім того, апелянтом уточнено вимоги апеляційної скарги, скаржник просить суд змінити рішення господарського суду Луганської області від 26.08.2020р. у справі №913/246/20 за зустрічним позовом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до Селянського (фермерського) господарства «Селена» про визнання таким, що втратив чинність з 18.11.2004р., державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛГ № 011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 245 від 27.12.2001, виданий на ім`я ОСОБА_1 , виклавши мотивувальну частину судового рішення, в якій чітко повинно бути зазначено, що у державній власності знаходиться 28,7418 га ріллі та 28,65 га кормові угіддя, 0,4 га - під будівлями, лісами та іншими угіддями, всього загальна площа земельної ділянки державної власності становить 57,7918 га., а не 28,6243 га як зазначено у рішенні суду першої інстанції, тобто саме 57,7918 га є власністю Держави Україна, в особі якої виступає в даному випадку Головне управління Держгеокадастру у Луганській області ; в іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 26.08.2020р. у справі № 913/246/20 залишити без змін; сплачений Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області судовий збір в сумі 3153,00грн. стягнути з відповідача.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020р., у зв`язку із відпусткою судді Гези Т.Д., для розгляду справи №913/246/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020р. прийнято апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на рішення господарського суду Луганської області від 26.08.2020р. у справі №913/246/20 до спільного розгляду з апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Селена» та призначити у відкритому судовому засіданні на 11.11.2020р.; встановлено позивачу за первісним позовом строк до 04.11.2020р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання.

20.10.2020р. Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області подано до апеляційного господарського суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому просить суд постановити ухвалу про участь представника в судовому засіданні 11.11.2020р. о 10:00 год. в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Луганському окружному адміністративному суду (93411, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 18), або Луганському апеляційному суду (бульвар Дружби Народів, 16, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400) та забезпечити проведення відеоконференції у справі № 913/246/20.

02.11.2020р. Селянським (фермерським) господарством «Селена» подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10487), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

03.11.2020р. Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10570), в якому просить суд апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Селена» залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 26.08.2020р. у справі №913/246/20 в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2020р. відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про проведення судового засідання у справі №913/246/20 в режимі відеоконференції.

04.11.2020р. Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області подано до апеляційного господарського суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, а саме: EasyCon (вх.10657).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2020р. задоволено заяву представника Головного управління Держгеокадастру у Луганській області - Дем`янова І.А. про участь в судовому засіданні по справі №913/246/20, призначеному на "11" листопада 2020р. о 10:00год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву; ухвалено провести судове засідання по справі №913/246/20, призначене на "11" листопада 2020р. о 10:00 год., за участю представника Головного управління Держгеокадастру у Луганській області - Дем`янова І.А. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

10.11.2020р. Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області подано до апеляційного господарського суду заяву про проведення судового засідання без участі його представника (вх.№10923).

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 11.11.2020р. представник 1-го апелянта - Селянського (фермерського) господарства «Селена» підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Луганської області від 26.08.2020р. у справі №913/246/20 в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог та прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги про зобов`язання поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245 та провести її державну реєстрацію шляхом перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку задовольнити в повному обсязі.

Крім того, представник 1-го апелянта заперечив проти вимог апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, просив відмовити в її задоволенні.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, що явка представників сторін не було визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянтів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 19.12.2001р. № 549/1 «Про надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства» надано громадянці ОСОБА_1 земельну ділянку площею 82,3 га, з них ріллі 50,0 га, пасовищ 31,9 га, інших земель 0,4 га, в постійне користування для ведення фермерського господарства (т.1 а.с.170).

19.12.2001р. громадянці ОСОБА_1 було видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на земельну ділянку площею 79,05 га, у т.ч. ріллі - 50 га, кормових угідь - 28,65 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями - 0,4 га (т.1 а.с.19).

У подальшому 15.03.2002р. було зареєстроване СФГ «Селена» .

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 30.12.2003р. №605 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, голові та членам селянського (фермерського) господарства «Селена» вирішено надати голові СФГ «Селена» ОСОБА_1 та члену господарства ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів КСП ім.Артема, із земель селянського (фермерського) господарства «Селена» , розташованих на території Малохатської сільської ради (т.1 а.с.216).

На виконання розпорядження №605 Товариством з обмеженою відповідальністю землевпорядна фірма «Лан» було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку голові та члену СФГ «Селена» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 18.11.2004р. № 471/2 «Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства «Селена» із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради» вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку голові та члену селянського фермерського господарства «Селена» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району (п.1 розпорядження); безоплатно передати у власність для ведення фермерського господарства членам селянського фермерського господарства «Селена» 21,2582 га, у т.ч. 21,2582 га ріллі (п.2 розпорядження); надати в оренду терміном на 5 років голові СФГ «Селена» ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 27,9224 г, в т.ч. 27,9224 га ріллі (п.3 розпорядження) (т.1 а.с.173).

14.03.2005р. ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №121320, відповідно до якого вона набула право власності на земельну ділянку площею 10,6470 га, яка знаходиться на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

14.03.2005р. ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №121321, відповідно до якого вона набула паво власності на земельну ділянку площею 10,6112 га, яка знаходиться на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Листом від 24.03.2008р. №609 Старобільська районна адміністрація Луганської області повідомила керівника СФГ «Селена» про те, що підприємством використовується 27,9224 га землі без належного оформлення правовстановлюючих документів та рекомендувала привести у відповідність до вимог чинного законодавства правовстановлюючі документи на орендовані земельні ділянки (т.2 а.с.128).

Листами від 27.03.2008р. №5 та від 31.03.2008 №6, адресованими голові Старобільської райдержадміністрації голова СФГ «Селена» просив залишити за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 27,9224 га, яка залишилася після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на підставі розпорядження голови Старобільської районної адміністрації від 19.12.2001 №549/1 (т.2 а.с.129ё132).

Клопотанням від 17.03.2009р. №3, адресованим начальнику відділу Держкомзему у Старобільському районі, голова СФГ «Селена» просив залишити за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 28,7418 га ріллі, яка залишилася після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на підставі розпорядження голови Старобільської районної адміністрації від 19.12.2001 №549/1, оскільки положення законодавства про втрату громадянами права постійного користування земельною ділянкою після приватизації земельної частки (оформлення права власності), а саме п.6 Перехідних положень Земельного кодексу та п.6 постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18.02.1990 визнано неконституційним і скасовано рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005р. (т.2 а.с.131).

Клопотанням від 20.03.2009р. №4, адресованим голові Старобільської райдержадміністрації, голова СФГ «Селена» просив відмінити п.3 розпорядження голови Старобільської райдержадміністрації від 08.11.2004р. №471/2 та залишити за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 28,7418 га ріллі, яка залишилася після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001р. серії ІІ-ЛГ №011541 на підставі розпорядження голови Старобільської районної адміністрації від 19.12.2001р. №549/1 (т.2 а.с.133).

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 17.04.2009р. №292 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004р. №471/2» вирішено припинити дію п.3 розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2 «Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства «Селена» із земель, наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради» (п.1 розпорядження); залишити в постійному користуванні ОСОБА_1 земельну ділянку площею 28,7418 га, яка залишилась після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541 (п.2 розпорядження) (т.2 а.с.134).

Як зазначав в позовній заяві позивач за первісним позовом - СФГ «Селена» , 17.02.2020р. йому стало відомо, що на публічній карті Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 27,9224га розпайована та змінено вид використання земельної ділянки із земель фермерського господарства на землі для ведення особистого селянського господарства.

Вказані обставини підтверджуються доданими до позовної заяви витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, зокрема, №НВ-4404243112020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0026, №НВ-4404243132020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0027, №НВ-4404243142020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0028, №НВ-4404243152020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0029, №НВ-4404243182020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0030, №НВ-4404243202020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0031, №НВ-4404243212020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0032, №НВ-4404243222020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0033, №НВ-4404243232020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0034, №НВ-4404243242020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0035, №НВ-4404243262020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0036, №НВ-4404243282020 на земельну ділянку площею 2, 0000 га кадастровий номер 4425183500:06:004:0037 (а.с.28-92 т.1).

Таким чином, як зазначав позивач, відповідачем було незаконно позбавлено СФГ «Селена« землі, яка знаходиться в користуванні згідно державного акту на право постійного користування, що й стало підставою для звернення 23.04.2020р. Селянського (фермерського) господарства «Селена» до господарського суду Луганської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про зобов`язання поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 245 та провести її державну реєстрацію шляхом перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку (т.1 а.с.1-128).

29.05.2020р. від Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області було подано до господарського суду Луганської області зустрічний позов, в якому відповідач просив суд визнати таким, що втратив чинність з 18.11.2004р. державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 245 від 27.12.2007р., виданий на ім`я ОСОБА_1 , на земельну ділянку державної власності загальною площею 79,05 га, з яких 50 га ріллі, 28,65 га кормових угідь та 0,4 га під будівлями, лісами та іншими угіддями, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області (т.1 а.с.198-226).

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилався на те, що Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на ім`я ОСОБА_1 площею 79,05 га вичерпав свою дію, оскільки земельна ділянка площею 79,05 га, надана ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування ІІ-ЛГ №011541, припинила своє існування як об`єкт цивільних прав, враховуючи, що ОСОБА_1 не оформила у встановленому законодавством порядку ділянку орієнтовною площею 57,7918 га (79,05 га - 21,2582 га (залишок передачі у власність), не виконала пункт 3 розпорядження голови Старобільської РДА від 18.11.2004р. №471/2 і до надання в оренду терміном на 5 років голові СФГ «Селена« ОСОБА_1 земельної ділянки площею 27,9224 га, не уклала договір оренди та не зареєструвала його відповідно до вимог законодавства.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.08.2020р. у даній справі відмовлено повністю в задоволенні первісного та зустрічного позовів, з підстав викладених вище (т.2 а.с.222-236).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.

Предметом первісних позовних вимог є вимога позивача - Селянського (фермерського) господарства «Селена« про зобов`язання відповідача - ГУ Держгеокадастру у Луганській області поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541 від 27.12.2001р., який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245 та провести її державну реєстрація шляхом перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції, що діяла на момент створення СФГ «Селена« ), передбачено, що відносини, пов`язані із створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулюються цим Законом, законами «Про власність» , «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» , «Про підприємництво» , «Про колективне сільськогосподарське підприємство» , законодавством про землю, іншими законодавчими актами України.

Частинами 1 та 5 статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» встановлено, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. Передача земельних ділянок у приватну власність і надання їх в користування здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених (викуплених) у встановленому порядку.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» передбачено, що громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» для ведення селянського (фермерського) господарства можуть передаватися у приватну власність або надаватися у користування земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 гектарів ріллі і 100 гектарів усіх земель, у місцевостях з трудонедостатніми населеними пунктами, визначеними Кабінетом Міністрів України, - 100 гектарів ріллі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання зазначених вище приписів законодавства, громадянка ОСОБА_1 звернулась до Старобільської районної державної адміністрації з заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель запасу.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 19.12.2001р. № 549/1 «Про надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства» надано громадянці ОСОБА_1 земельну ділянку площею 82,3 га, з них ріллі 50,0 га, пасовищ 31,9 га, інших земель 0,4 га, в постійне користування для ведення фермерського господарства (т.1 а.с.170).

19.12.2001р. громадянці ОСОБА_1 було видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на земельну ділянку площею 79,05 га, у т.ч. ріллі - 50 га, кормових угідь - 28,65 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями - 0,4 га (т. а.с.19).

У подальшому, 15.03.2002р. було зареєстровано СФГ «Селена» .

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 79,05 га була надана гр. ОСОБА_1 саме для створення СФГ «Селена» та використання її для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 30.12.2003р. № 605 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, голові та членам селянського (фермерського) господарства «Селена» вирішено надати голові СФГ «Селена» ОСОБА_1 та члену господарства ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів КСП ім.Артема, із земель селянського (фермерського) господарства «Селена» , розташованих на території Малохатської сільської ради (а.с.216 т.1).

На виконання розпорядження №605 Товариством з обмеженою відповідальністю землевпорядна фірма «Лан» було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку голові та члену СФГ «Селена» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району (т.1 а.с.217-225).

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 18.11.2004р. № 471/2 «Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства «Селена» із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради» вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку голові та члену селянського фермерського господарства «Селена» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району (п.1 розпорядження); безоплатно передати у власність для ведення фермерського господарства членам селянського фермерського господарства «Селена» 21,2582 га, у т.ч. 21,2582 га ріллі (п.2 розпорядження); надати в оренду терміном на 5 років голові СФГ «Селена» ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 27,9224 г, в т.ч.27,9224 га ріллі (п.3 розпорядження) (т.1 а.с.173).

14.03.2005р. ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №121320, відповідно до якого отримала право вланості на земельну ділянку площею 10,6470 га, що знаходиться на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

14.03.2005р. ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №121321, відповідно до якого вона набула право власності на земельну ділянку площею 10,6112 га, що знаходиться на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Отже, у відповідності до приписів статті 116 Земельного кодексу України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали у власність земельної ділянки площею 10,6470 га та 10,6112 га відповідно з земельної ділянки площею 79,05 га, яка була надана ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541.

З матеріалів справи також вбачається, що листом від 24.03.2008р. № 609 Старобільська районна адміністрація Луганської області повідомила керівника СФГ «Селена» про те, що підприємством використовується 27,9224 га землі без належного оформлення правовстановлюючих документів та рекомендувала привести у відповідність до вимог чинного законодавства правовстановлюючі документи на орендовані земельні ділянки (т.2 а.с.128).

Листами від 27.03.2005р. №5 та від 31.03.2008р. №6 (а.с.132 т.2), адресованими голові Старобільської райдержадміністрації голова СФГ «Селена» просив залишити за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 27,9224 га , яка залишилася після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на підставі розпорядження голови Старобільської районної адміністрації від 19.12.2001 № 549/1 (т.2 а.с.129, 132).

Клопотанням від 17.03.2009р. №3, адресованим начальнику відділу Держкомзему у Старобільському районі, голова СФГ «Селена» просив залишити за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 28,7418 га ріллі, яка залишилася після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ № 011541 на підставі розпорядження голови Старобільської районної адміністрації від 19.12.2001 № 549/1, оскільки положення законодавства про втрату громадянами права постійного користування земельною ділянкою після приватизації земельної частки (оформлення права власності), а саме п.6 Перехідних положень Земельного кодексу та п.6 постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18.02.1990 визнано неконституційним і скасовано рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005р. (т.2 а.с.131).

Клопотанням від 20.03.2009р. № 4, адресованим голові Старобільської райдержадміністрації, голова СФГ «Селена» просив відмінити п.3 розпорядження голови Старобільської райдержадміністрації від 08.11.2004р. №471/2 та залишити за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 28,7418 га ріллі, яка залишилася після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ № 011541 на підставі розпорядження голови Старобільської районної адміністрації від 19.12.2001р. № 549/1 (т.2 а.с.133).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Частинами 1 та 2 статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Статтею 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 17.04.2009 № 292 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 № 71/2» вирішено припинити дію п.3 розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2 «Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства «Селена» із земель, наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради» (п.1 розпорядження); залишити в постійному користуванні ОСОБА_1 земельну ділянку площею 28,7418 га , яка залишилась після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ № 011541 (т.2 а.с.134).

Отже, Старобільською районною державною адміністрацією в межах повноважень, передбачених статтею 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» , статтею 122 Земельного кодексу України було прийнято рішення про залишення в постійному користуванні ОСОБА_1 земельної ділянки площею 28,7418 га , яка залишилась після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001р. серії ІІ-ЛГ № 011541.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з відповідним позовом СФГ «Селена« посилалось на те, що продовжує законно користуватись земельною ділянкою на підставі Державного акту серія 11-ЛГ №011541 від 27.12.2001р. на право постійного користування землею - 27,9224 га ріллі та 28,65 га кормових угідь, виданого на ім`я голови ФСГ «Селена« Кириченко О.В.

Разом з тим, як зазначав позивач, 17.02.2020р. йому стало відомо, що на публічній карті Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка площею 27,9224 га розпайована та змінено вид використання земельної ділянки із земель фермерського господарства на землі для ведення особистого селянського господарства, вона розпайована по 2 га та присвоєні цим земельним ділянкам кадастрові номери.

Таким чином, позивач вважав, що відповідачем було незаконно позбавлено СФГ «Селена« землі, яка знаходиться в користуванні згідно державного акту на право постійного користування, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів зазначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1-3 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен встановити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів .

Частинами 1 та 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1 та 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996р. у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Так, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згідно із цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у ст.16 ЦК України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі №925/1265/16, від 12.12.2018р. у справі №570/3439/16-ц, від 27.11.2018р. у справі № 905/2260/17, які в силу положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Також судова колегія зауважує, що правильно обраний спосіб захисту порушеного права повинен, з одного боку, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншого - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто, мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом останніх.

Так, зі змісту прохальної частини позовної заяви СФГ «Селена» вбачається, що позивач просив суд зобов`язати відповідача поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 245.

Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, з наведеного вище формулювання прохальної частини позовної заяви взагалі неможливо встановити, яким саме чином відповідач має поновити використання позивачем спірної земельної ділянки: чи вчинити якісь конкретні дії, чи, навпаки, утриматись від вчинення якихось дій.

Отже, як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, в даному випадку позивачем не визначено спосіб захисту порушеного права, не вказано, які саме заходи правоохоронного характеру, передбачені законодавством, має вжити суд для поновлення порушеного права позивача або припинення дій, які порушують таке право.

Крім того, судова колегія зауважує, що в прохальній частині позовної заяви позивач за первісним позовом просив суд поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га , яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 від 27.12.2001р., а зі змісту розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 17.04.2009 №292 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 № 471/2» вбачається, що було вирішено залишити в постійному користуванні ОСОБА_1 земельну ділянку площею 28,7418га , яка залишилась після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ № 011541.

Позивачем за первісним позовом не було надано ані до місцевого господарського суду ані до суду апеляційної інстанції доказів того, що на земельну ділянку площею 27,9224 га виготовлялась технічна документація із землеустрою і, як наслідок, що вказана земельна ділянка сформована у відповідності до приписів ст.79 1 Земельного кодексу України як об`єкт цивільних прав, у зв`язку із чим, суд не має можливості встановити її дійсну площу.

Таким чином, зазначені обставини унеможливлюють задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії 11-ЛГ № 011541 від 27.12.2001р., який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 245.

Крім того, відсутність технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 27,9224 га також унеможливлює державну реєстрацію такої земельної ділянки шляхом її перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог про зобов`язання відповідача поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541 від 27.12.2001р., який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245 та провести її державну реєстрацію шляхом перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.

Щодо зустрічних позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до Селянського (фермерського) господарства «Селена» про визнання таким, що втратив чинність з 18.11.2004, державного акта на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 245 від 27.12.2001, виданий на ім`я ОСОБА_1 , судова колегія зазначає наступне.

Так, в обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилався на те, що Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на ім`я ОСОБА_1 площею 79,05 га вичерпав свою дію, оскільки земельна ділянка площею 79,05 га, надана ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування ІІ-ЛГ № 011541, припинила своє існування як об`єкт цивільних прав, враховуючи, що ОСОБА_1 не оформила у встановленому законодавством порядку ділянку орієнтовною площею 57,7918 га (79,05 га - 21,2582 га (залишок передачі у власність), не виконала пункт 3 розпорядження голови Старобільської РДА від 18.11.2004р. №471/2 і до надання в оренду терміном на 5 років голові СФГ «Селена« ОСОБА_1 земельної ділянки площею 27,9224га, не уклала договір оренди та не зареєструвала його відповідно до вимог законодавства.

Як було зазначено вище, розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 19.12.2001р. №549/1 «Про надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства» надано громадянці ОСОБА_1 земельну ділянку площею 82,3 га, з них ріллі 50,0 га, пасовищ 31,9 га, інших земель 0,4 га, в постійне користування для ведення фермерського господарства (т.1 а.с.170).

19.12.2001р. громадянці ОСОБА_1 було видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на земельну ділянку площею 79,05 га, у т.ч. ріллі - 50 га, кормових угідь - 28,65 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями - 0,4 га (т.1 а.с.19).

У подальшому, 15.03.2002р. було зареєстровано СФГ «Селена» .

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 79,05га була надана гр. ОСОБА_1 саме для створення СФГ «Селена» та використання її для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 30.12.2003р. № 605 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, голові та членам селянського (фермерського) господарства «Селена» вирішено надати голові СФГ «Селена» ОСОБА_1 та члену господарства ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів КСП ім.Артема, із земель селянського (фермерського) господарства «Селена» , розташованих на території Малохатської сільської ради (т.1 а.с.216).

На виконання розпорядження № 605 від 30.12.2003р. Товариством з обмеженою відповідальністю землевпорядна фірма «Лан» було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку голові та члену СФГ «Селена» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району (т. а.с.).

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 18.11.2004р. № 471/2 «Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства «Селена» із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради» вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку голові та члену селянського фермерського господарства «Селена» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району (п.1 розпорядження); безоплатно передати у власність для ведення фермерського господарства членам селянського фермерського господарства «Селена» 21,2582 га, у т.ч. 21,2582 га ріллі (п.2 розпорядження); надати в оренду терміном на 5 років голові СФГ «Селена» ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 27,9224 г, в т.ч.27,9224 га ріллі (п.3 розпорядження) (т.1 а.с.173).

Разом з тим, розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 17.04.2009 №292 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 №471/2» вирішено припинити дію п.3 розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 № 471/2 «Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства «Селена» із земель, наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради» (п.1 розпорядження); залишити в постійному користуванні ОСОБА_1 земельну ділянку площею 28,7418 га, яка залишилась після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ № 011541 (т.2 а.с.134).

Отже, Старобільською районною державною адміністрацією в межах повноважень, передбачених статтею 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» , статтею 122 Земельного кодексу України було прийнято рішення про залишення в постійному користуванні ОСОБА_1 земельної ділянки площею 28,7418 га, яка залишилась після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001р. серії ІІ-ЛГ №011541.

Судова колегія зазначає, що 01.01.2002р. набув чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ, стаття 92 якого у редакції на момент винесення розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 18.11.2004р. №471/2 передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Пунктом 6 розділу ІХ «Перехідні положення» Земельного кодексу України, який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

З наведеного вбачається, що на момент винесення розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 18.11.2004р. № 471/2 право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством вже не передбачено.

Разом з тим, рішенням №5-рп/2005 від 22.09.2005р. Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Відтак, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020р. у справі №922/989/18.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005р. №5-рп/2005 також вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (Постанова Кабінету Міністрів від 2 квітня 2002 року №449 (чинна до 23 липня 2013 року) .

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Разом із тим, відповідно до статті 141 Земельного кодексу України (в редакції на момент винесення розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 18.11.2004р. №471/2), підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 141 Земельного кодексу України (в чинній редакції) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019р. у справі №906/392/18.

Як було зазначено вище, розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 17.04.2009 №292 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 08.11.2004 № 471/2» вирішено залишити в постійному користуванні ОСОБА_1 земельну ділянку площею 28,7418 га, яка залишилась після приватизації частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001р. серії ІІ-ЛГ № 011541 (т.2 а.с.134).

Судова колегія наголошує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що вказане розпорядження скасовано, а отже є чинним та обов`язковим до виконання.

Також, судова колегія враховує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що положення розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 18.11.2004р. №471/2 «Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства «Селена» в частині надання в оренду терміном на 5 років голові СФГ «Селена» ОСОБА_1 земельної ділянку загальною площею 27,9224г, в т.ч.27,9224 га ріллі (п.3 розпорядження) були реалізовані шляхом укладення відповідного договору оренди.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав вважати, що державний акт на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії ІІ-ЛГ №011541 втратив чинність з 18.11.2004р., а отже підстави для задоволення зустрічних позовних відсутні.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів також враховує, що в пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини Справа "Проніна проти України" (Заява №63566/00) Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Таким чином, апелянтами не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в апеляційних скаргах. Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 26.08.2020р. у справі №913/246/20 слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційних скарг на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Селена» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 26.08.2020р. у справі №913/246/20 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2020р.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна