Рішення

від 27.08.2020 по справі 914/258/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2020 справа № 914/258/19

м.Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПОІНТ ЕЛЕКТРІК» , м. Львів

до відповідача: КАРПОІНТ НОРГЕ АС, м. Норвегія, Тронгейм

про: стягнення заборгованості. Ціна позову: 15400,00 євро (за курсом НБУ становить 470019,27грн.)

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Зарицька О.Р.

Представники сторін:

від позивача: Пилат Т.І. - адвокат (довіреність від 07.02.2020);

від відповідача: не з`явився

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області поступив справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпоінт Електрік» , м.Львів до Карпоінт Норге АС, Норвегія про стягнення заборгованості за договором поставки від 01.12.2017р. в сумі 15400,00 Євро, що станом на 11.02.2019р. за курсом НБУ становить 470019,27грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.02.2019 року (суддя Пазичев В.М.) відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 28.02.2019 року. Ухвалою суду від 28.02.2019 року підготовче засідання відкладено на 06.03.2019р. та зобов`язано позивача подати належним чином нотаріально засвідчені переклади ухвали суду від 14.02.2019, позовної заяви з додатками та судового доручення.

Ухвалою суду від 06.03.2019р. провадження у справі зупинено до 08.10.2019р., зобов`язано позивача надати суду належним чином нотаріально завірені копії перекладу на англійську мову ухвали суду від 14.02.2019 р., ухвали суду від 28.02.2019 р., ухвали суду від 06.03.2019р.; позовної заяви вх.№ 266 від 11.02.2019 року зі всіма додатками, а також судового доручення для направлення їх у встановленому чинним законодавством порядку через Міністерство Юстиції України та Компетентний орган Норвегії для повідомлення відповідача про розгляд справи.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №467 «Щодо повторного автоматизованого розподілу справи №914/258/19» , у зв`язку з досягненням суддею Пазичевим В.М. шістдесяти п`яти років та припинення повноважень судді (наказ голови суду №296-к від 10.09.2019 року про припинення трудових відносин із суддею Пазичевим В.М.), відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/258/19.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2019, з підстав закінчення терміну повноважень судді Пазичева В.М., справу №914/258/19 передано для подальшого розгляду судді Кітаєвій С.Б. Оскільки ухвалою суду від 06.03.2019 провадження у справі було зупинено до 08.10.2019, ухвалою суду від 18.10.2019 провадження у справі поновлено, справу прийнято до провадження у новому складі суду та підготовче засідання у справі призначено на 13.11.2019р.

20.09.2019, за вх.№38735/19, від Компетентного органу Норвегії (суд округу Сор-Тронделаг) надійшло підтвердження про вручення документів на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах.

Ухвалою суду від 13.11.2019 підготовче засідання відкладено на 10.06.20 р. о 11:00 год. (резервна дата судового засідання 24.06.20 р. о 11:00 год), а також зупинено провадження у справі № 914/258/19, до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про вручення виклику до суду чи інших документів, оскільки ухвалою суду від 06.03.2019 не визначено дату наступного підготовчого засідання, відповідно, відповідача не було належним чином про дату, час і місце наступного судового засідання у справі.

Підготовче засідання, призначене на 10.06.2020, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Кітаєвої С.Б. у відпустці, однак ухвалою суду від 13.11.2019 визначено резервну дату підготовчого засідання 24.06.2020.

Ухвалою суду від 12.06.2020 підготовче засідання призначено на 24.06.2020.

Ухвалою суду від 24.06.2020 закрито підготовче провадження у справі №914/258/19 та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.08.2020.

Судове засідання, призначене на 12.08.2020 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Кітаєвої С.Б. у відпустці. Ухвалою суду від 17.08.2020 призначено судове засідання на 27.08.2020.

12.08.2020, за вх.№24184/20, від Компетентного органу Норвегії (суд округу Сор-Тронделаг) надійшло підтвердження про вручення документів на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах.

Відповідно до Закону України Про приєдналась України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах Україна приєдналась до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах (далі по тексту - Конвенція 1965 року), укладеної 15.11.1965 в м. Гаага, з певними заявами та застереженнями.

Згідно даних офіційного сайту Гаазької конференції з міжнародного приватного права Словенія також є учасником вказаної Конвенції.

Відповідно до ст.1 Конвенції 1965 року вона застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном. Ця Конвенція не застосовується, якщо адреса особи, якій необхідно вручити документ, невідома.

Враховуючи, що відповідач є юридичною особою, яка знаходить на території іноземної держави (Норвегія), положення Конвенції 1965 року підлягають застосуванню у даній справі.

Статтею 15 Конвенції 1965 року визначено, що суддя кожної договірної держави визначає достатній для справ термін, який не може бути менше шести місяців.

Позивач у судовому засіданні 27.08.2020 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився. Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач суду не надав.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до Конвенції 1965 року судове рішення не може бути винесено поки не буде встановлено, що судовий документ було вручено або доставлено особисто відповідачеві і це було здійснено в належний строк, достатній для здійснення захисту. У випадку, передбаченому ч. 2 ст. 15 Конвенції 1965 року, суд може постановити рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

За приписами ст. 10 Конвенції 1965 року у разі відсутності заперечень з боку запитуваної Держави (відсутності зроблених запитуваною Державою застережень до пунктів частини 1 статті 10 Конвенції), вручення судових документів нерезиденту за кордоном може відбуватися шляхом надсилання таких документів безпосередньо поштою.

Як вбачається з отриманих від уповноваженого органу Норвегії документів, відповідачем отримано ухвали суду та позовну заяву з доданими до неї документами, які направлялися на адресу відповідача відповідно до приписів Конвенції 1965 року через уповноважений орган Норвегії (Royal Ministry of Justice and the Police Legislation Department Postboks 8005 dep Akersgt 42 0030 OSLO 1) та були вручені керівнику Карпоінт Норге АС, про що свідчать наявні в матеріалах справи підтвердження про вручення від 05.08.2019 та від 10.03.2020, які оформлені та надані Судом округу Сор-Тронделаг.

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті всі можливі і достатні заходи, передбачені як Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах так і Господарським процесуальним кодексом України, для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 914/258/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між ТзОВ КАРПОІНТ ЕЛЕКТРІК (далі Позивач), та юридичною особою за законодавством Норвегії КАРПОІНТ НОРГЕ АС (далі Відповідач) укладено договір поставки від 01.12.2017 року, зі змінами внесеними додатковою угодою від 23.03.2018 року та додатковою угодою № 2 від 14.11.2018 року (далі Договір).

За умовами Договору Відповідач взяв на себе зобов`язання, передати (поставити) у власність Покупцеві товар (електромобілі, електричні мотоцикли і скутери, електричні велосипеди), а Позивач зобов`язався прийняти вказаний товар у свою власність та оплатити його (п. 2.1 Договору).

Загальна кількість товару, їх найменування, технічні характеристики, ціна (вартість), визначаються в інвойсах, які видаються на кожний окремий вид товару (партію товару), і є невід`ємними частинами цього Договору (п.2.2 Договору).

Поставки товару здійснюються в обсягах та в строки, визначені в інвойсах, які є невід`ємними частинами цього Договору, (п.2.3 Договору).

Поставка (передача у власність) товарів здійснюється на умовах DAP (Інкотермс 2010), або інших умовах, визначених в замовленні та/або інвойсі. (п. 3.2 Договору).

Постачальник зобов`язується поставити товар покупцеві протягом 15 календарних днів з моменту часткової передоплати товару, (п.3.4 Договору).

Оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору та інвойсу, виставленого Постачальником, (п 4.2. Договору) Покупець здійснює 20% передоплату від загальної ціни Товару.

Остаточні розрахунки в повному обсязі Покупець зобов`язується провести протягом 60 (шістдесят) календарних днів після підписання інвойсу. (п. 4.3. Договору).

У разі ненадання товару у встановлений строк, Постачальник зобов`язаний залежно від можливості надання аналогічного товару: повернути кошти за товар та сплатити штраф у розмірі 10% від оплаченої суми за товар, або поставити аналогічний товар та сплатити пеню у розмірі 0,1 % від сплаченої за товар суми за кожен день прострочення своєчасного надання товару Покупцеві, (п. 7.3. Договору).

Позивач добросовісно здійснював свої зобов`язання за Договором, а саме здійснювив оплати за договором на загальну суму 356 800,00 Євро на підставі виставлених інвойсів, що підтверджується інфойсами: №180009 від 23.01.2018 року, №180015 від 06.02.2018 року, № 180021 від 26.03.2018 року, № 180027 від 16.04.2018 року, № 180029 від 21.04.2018 року, № 180030 від 21.04.2018 року, № 180031 від 21.04.2018 року, № 180032 від 21.04.2018 року, № 180033 від 21.04.2018 року, № 180034 від 21.04.2018 року, №180035 від 21.04.2018 року, № 180036 від 21.04.2018 року, №180043 від 11.05.2018 року, № 180078 від 14.07.2018 року, № 180079 від 14.07.2018 року, № 180080 від 14.07.2018 року, № 180081 від 14.07.2018 року; та виписками ПАТ КРЕДОБАНК з міжнародної системи платежів SWIFT від 25.01.2018 року, 13.02.2018 року, 29.03.2018 року, 18.04.2018 року, 15.05.2018 року, 08.06.2018 року, 11.06.2018 року та 18.07.2018 року, а також розрахунком заборгованості станом на 11.02.2019 року.

Однак Відповідач не в повному обсязі здійснив свої обов`язки за договором та здійснив поставку товару, що підтверджується митними деклараціями: МД-2 №UА209190/2018/013974 від 17.05.18 (інвойс180021), МД-2 № UA 209190/2018/013975 від 17.05.18(інвойс 180021), МД-2 №UA209190/2018/014982 від 29.05.18 (інвойс180043), МД-2 № UA 209190/2018/014983 від 29.05.2018 (інвойс 180027), МД-2 № UA 209190/2018/020084 від 10.07.18 (інвойс 180033), МД-2 № UA 209190/2018/020086 від 16.07.18)(інвойс180036), МД-2 №UА209190/2018/020085 від 10.07.18(інвойс 180034), МД-2 № UA 209190/2018/020228 від 11.07.18(інвойс 180031), МД-2 № UA 209190/2018/020234 від 11.07.18(інвойс 180029), МД-2 № UA 209190/2018/020692 від 16.07.18(інвойс180035), МД-2 №UA209190/2018/020697 від 16.07.18(інвойс 180032), МД-2 № UA 209190/2018/026184 від 30.08.18(інвойс 180078), МД-2 № UA209190/2018/026183 від 30.08.18(інвойс 180079), МД-2 № UA 20979А/2018/035434 від 12.11.18 (інвойс 180081) на загальну суму 342 800,00 Євро. Таким чином Відповідачем не поставлено товару на суму 14 000,00 Євро, та не повернуто кошти за товар у відповідності до п. 7.3 Договору.

Крім цього сума заборгованості підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків між Позивачем та Відповідачем за Договором за період з 01.01.2018 року по 06.02.2019 року.

Таким чином, позивач вважає, що станом на 11 лютого 2019 року заборгованість Відповідача за договором складає 14 000,00 Євро.

Позивач посилаючись на п.7.3 договору просить суд стягнути з відповідача 14000,00 євро за непоставлений товар, а також 10% штрафу від суми непоставленого товару у розмірі 1400 євро.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Спірні правовідносини сторін виникли із укладеного ними договору поставки від 01.12.2017 року, вимоги позивача витікають із прав і обов`язків сторін за цим договором, за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Відповідно до ст. 382 ГК України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України Про міжнародне приватне право та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Відповідно ст. 31 Закону України Про міжнародне приватне право , якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором. Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України.

Статтею 43 Закону України Про міжнародне приватне право , сторони договору можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 14 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність передбачено, що всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Згідно статті 38 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до пункту 8.2. Контракту встановлено, що якщо спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим Контрактом або у зв`язку з ним, у тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, неможливо вирішити шляхом переговорів, то вони підлягають розгляду (підсудність) в господарському суді Львівської області, рішення якого є обов`язковим для обох Сторін. При цьому використовується українське матеріальне і процесуальне право.

Відтак, вказаний спір підсудний Господарському суду Львівської області.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусового виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу (ГК) України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Отже, умовою застосування зазначеної статті є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із викладених обставин справи вбачається, що на виконання укладеного з відповідачем договору від 01.12.2017 року позивач, як покупець, здійснив попередню оплату товару в сумі 356800,00 євро, що підтверджується інвойсами: №180009 від 23.01.2018 року, №180015 від 06.02.2018 року, № 180021 від 26.03.2018 року, № 180027 від 16.04.2018 року, № 180029 від 21.04.2018 року, № 180030 від 21.04.2018 року, № 180031 від 21.04.2018 року, № 180032 від 21.04.2018 року, № 180033 від 21.04.2018 року, № 180034 від 21.04.2018 року, №180035 від 21.04.2018 року, № 180036 від 21.04.2018 року, №180043 від 11.05.2018 року, № 180078 від 14.07.2018 року, № 180079 від 14.07.2018 року, № 180080 від 14.07.2018 року, № 180081 від 14.07.2018 року; та виписками ПАТ КРЕДОБАНК з міжнародної системи платежів SWIFT від 25.01.2018 року, 13.02.2018 року, 29.03.2018 року, 18.04.2018 року, 15.05.2018 року, 08.06.2018 року, 11.06.2018 року та 18.07.2018 року, а також розрахунком заборгованості станом на 11.02.2019 року, а відповідач в свою чергу, у встановлені договором строки здійснив лише часткову поставку товару, що підтверджується митними деклараціями: МД-2 №UА209190/2018/013974 від 17.05.18(інвойс180021), МД-2 № UA 209190/2018/013975 від 17.05.18(інвойс 180021), МД-2 №UA209190/2018/014982 від 29.05.18(інвойс180043), МД-2 № UA 209190/2018/014983 від 29.05.2018(інвойс 180027), МД-2 № UA 209190/2018/020084 від 10.07.18(інвойс 180033), МД-2 № UA 209190/2018/020086 від 16.07.18)(інвойс180036), МД-2 №UА209190/2018/020085 від 10.07.18(інвойс 180034), МД-2 № UA 209190/2018/020228 від 11.07.18(інвойс 180031), МД-2 № UA 209190/2018/020234 від 11.07.18(інвойс 180029), МД-2 № UA 209190/2018/020692 від 16.07.18(інвойс180035), МД-2 №UA209190/2018/020697 від 16.07.18(інвойс 180032), МД-2 № UA 209190/2018/026184 від 30.08.18(інвойс 180078), МД-2 № UA209190/2018/026183 від 30.08.18(інвойс 180079), МД-2 № UA 20979А/2018/035434 від 12.11.18 (інвойс 180081) на загальну суму 342 800,00 Євро. Таким чином Відповідачем не поставлено товару на суму 14 000,00 Євро, та не повернуто кошти за товар у відповідності до п. 7.3 Договору.

Згідно з ст.192 Цивільного кодексу законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За розрахунком позивача, з урахуванням положень п. 30.1 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , еквівалентною сумою (для визначення ціни позову) стягнення грошових коштів в іноземній валюті з відповідача, а саме 14000,00 євро, є 382405,48 грн.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 8 лютого 2017 р. у справі N 6-1905цс16, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України). Про такі випадки йдеться у ст. ст. 193, 524 та 533 ЦК України, Законі України від 16 квітня 1991 року N 959-XII Про зовнішньоекономічну діяльність , Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Законі України від 23 вересня 1994 р. N 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті . За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Якщо у договорі передбачено інший порядок, суду слід з`ясувати сутність такого визначення.

Відповідно до викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд вбачає, що договір поставки укладений сторонами з дотриманням норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, ними виконувався. Наявність і розмір спірної заборгованості у сумі 14000 євро, що еквівалентно 382405,48 грн., позивачем доведено належними і допустимими доказами, тому вимога позивача підлягає задоволенню у судовому порядку.

Відповідач доказів погашення заборгованості за договором від 01.12.2017 (частково або в повному обсязі) до суду не надав, відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 7.3 Договору , у разі ненадання товару у встановлений строк, Постачальник зобов`язаний залежно від можливості надання аналогічного товару: повернути кошти за товар та сплатити штраф у розмірі 10% від оплаченої суми за товар, або поставити аналогічний товар та сплатити пеню у розмірі 0,1 % від сплаченої за товар суми за кожен день прострочення своєчасного надання товару Покупцеві.

У зв`язку із простроченням відповідачем оплати вартості отриманого товару, позивачем, у відповідності до умов п.7.3 Договору, нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі в сумі 1400,00 євро.

Суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 1400 євро підставна та підлягає до задоволення.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 ГПК України).

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач належними доказами доводи позивача не спростував.

З врахуванням вищенаведеного, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальні положення про виконання грошового зобов`язання закріплені у ст. 533 ЦК України, зокрема в ч. 3 цієї статті зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, установлених законом.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що судове рішення не може змінювати змісту договірного зобов`язання, яке існувало між сторонами. Тому, оскільки контрактом сторони узгодили, що валютою платежу є євро (EUR), стягненню з відповідача за судовим рішенням підлягає заборгованість в валюті Контракту, а саме - 15400,00 євро.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 13, 14, 73-74, 76-80, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з КАРПОІНТ НОРГЕ АС, Братсбергвеген 11-13, 7037 Тронхейм, Новергія, номер компанії №979983255 (Carpoint Nogre As, Вratsbergveien, 11-13, 7037, Trondheim, Norway) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Карпоінт Електрік" (79040, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 306, ідентифікаційний код 40533596) заборгованість в сумі 15400 євро, що становить 470019,27 грн. згідно офіційного курсу гривні щодо євро встановленого Національним банком України станом на 11.02.2019 року.

3. Стягнути з КАРПОІНТ НОРГЕ АС, Братсбергвеген 11-13, 7037 Тронхейм, Новергія, номер компанії №979983255 (Carpoint Nogre As, Вratsbergveien, 11-13, 7037, Trondheim, Norway) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Карпоінт Електрік" (79040, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 306, ідентифікаційний код 40533596) судовий збір в розмірі 7050,29 грн.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 04.09.2020.

Суддя С.Б. Кітаєва