Рішення

від 25.08.2020 по справі 915/2325/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року Справа № 915/2325/19

м.Миколаїв

За позовом : Товариство з обмеженою відповідальністю Україна ІС , 56640, Миколаївська область, Новоодеський район, с. Сухий Єланець, вул. Каганова, 37 ,

до відповідача-1 : Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, 54029, м.Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-А,

до відповідача-2: Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , 54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-А,

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

Представники:

від позивача: представник не з`явився,

від відповідача-1: представник не з`явився,

від відповідача-2: представник не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: стягнення майнової шкоди у розмірі 899516,52 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., -

25.11.2019р. ПАТ Україна звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою та просить стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 899516,52 грн та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою суду від 20.12.2019р. було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 28.01.2020р.

23.12.2019р. від позивача до суду надійшли: клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача дочірнє підприємство Миколаївський облавтодор відкритого акціонерного товариства ДАК Автомобільні дороги України та розглянути позов в редакції уточненої позовної заяви; уточнена позовна заява за вих. №71 від 16.12.2019р., в якій позивач просить суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку майнову шкоду (збитки) в сумі 899516,52 грн. та моральну шкоду в сумі 50000,0 грн.

16.01.2020р. від Служби автомобільних доріг у Миколаївській області до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач-1 проти позовних вимог заперечує повністю, зазначаючи про неналежність обраного відповідача - Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, оскільки служба не здійснює розпорядження бюджетними коштами на ремонт чи утримання автомобільних доріг та не здійснює виконання дорожніх ремонтних робіт. Також, між Службою автомобільних доріг у Миколаївській області та ДП Миколаївський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України 23.10.2018р. за №50-Б був укладений договір, предметом якого є експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області, а також 04.03.2019р. за №1-Б був укладений договір, предметом якого є експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення. Вказаними договорами автомобільні дороги загального користування державного значення в Миколаївській області передано в експлуатаційне утримання ДП Миколаївський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України та саме він згідно з умовами вказаних договорів несе відповідальність за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність і частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху якщо дорожньо-транспортна пригода сталась з причини незадовільного експлуатаційного утримання, допущеного з вини ДП Миколаївський облавтодор .

Ухвалою суду від 28.01.2020р. було залучено до участі у справі ДП Миколаївський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України співвідповідачем, розгляд справи розпочато заново, відкладено підготовче засідання на 18.02.2020р., надано залученому співвідповідачу строк для подання відзиву.

18.02.2020р. від позивача до суду надійшли: відповідь на відзив відповідача-1, в якій позивач наполягає на обґрунтованості позову та зазначає, що згідно з Положенням про Службу автомобільних доріг у Миколаївській області, саме Служба є одержувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автодоріг загального користування, та з підстав надання суду усіх належних, допустимих та достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, просить суд задовольнити позов у повному обсязі; клопотання про допит свідків - ОСОБА_1 , який зробив висновок за звітом про оцінку вартості матеріального збитку та ОСОБА_2 генерального директора ПрАТ Україна , який керував транспортним засобом; клопотання про витребування з Новоодеського районного суду Миколаївської області справу №482/1138/19 номер провадження 3/482/614/2019.

18.02.2020р. від відповідача-1 до суду надійшов відзив з урахуванням ухвали суду від 28.01.2020р., в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Підготовче засідання було відкладено на 19.03.2020р., про що сторін було повідомлено відповідною ухвалою від 20.02.2020р.

У зв`язку із вжиттям карантинних заходів та перебуванням суддів Господарського суду Миколаївській області у період з 17.03.2020р. по 27.03.2020р. у відпустках підготовче засідання, призначене на 19.03.2020р. не відбулось.

19.03.2020р. від відповідача-2 до суду надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач-2 зазначає про необґрунтованість позову оскільки ДП Миколаївський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України не є належним відповідачем у справі, оскільки жодні дії чи бездіяльність відповідача-2 не є причиною завданої шкоди в порядку ст. 1166 Цивільного кодексу України.

20.03.2020р. від відповідача-1 до суду надійшли заперечення на позов, в яких він заперечує проти заявлених позовних вимог, зазначаючи про недоведеність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог, в т.ч. щодо заявленого розміру шкоди, моральної шкоди та невірного визначення відповідачів.

25.03.2020р. від позивача до суду надійшла заява про заміну позивача правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю Україна ІС у зв`язку з реорганізацією юридичної особи-позивача.

Ухвалою суду від 06.04.2020р. задоволено заяву позивача від 25.03.2020 про заміну позивача правонаступником, здійснено заміну позивача - Приватного акціонерного товариства Україна (код ЄДРПОУ 03764181) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Україна ІС (код ЄДРПОУ 03764181), а також відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні без визначення дати засідання.

09.04.2020р. від позивача до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача-2.

14.04.2020р. від позивача до суду надійшли додаткові пояснення на заперечення відповідача-1.

З огляду на впровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (в редакції постанови від 04.05.2020р. №343) на період з 12.03.2020р. по 22.05.2020р. на всій території України карантину, а також на запровадження з 16.03.2020р. на території адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради обмежувальних та профілактичних заходів (розпорядження голови Миколаївської обласної ради Про заходи щодо недопущення поширення випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом № 35-р від 13.03.2020р.), з 16.03.2020р. був обмежений доступ громадян та учасників судового процесу до Господарського суду Миколаївської області.

У зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України рішення про послаблення карантинних заходів з 11.05.2020р., господарський суд ухвалою від 20.05.2020р. призначив розгляд справи у підготовчому засіданні на 02.06.2020р.

Ухвалою від 02.06.2020р. суд відклав підготовче засідання на 30 червня 2020 року о 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 02.06.2020р.суд розглянув та відхилив клопотання позивача про витребування матеріалів справи №482/1138/19 з Новоодеського районного суду Миколаївської області та про виклик свідків.

22.06.2020р. від позивача до суду надійшла заява з відомостями у табличній формі стосовно доказів, які були подані до суду та обставин, які вони підтверджують/спростовують.

30.06.2020р. від відповідача-2 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи в межах встановленого строку її розгляду у зв`язку з неможливістю участі представника в даному судовому засіданні через прийняття участі у цей же час в іншому судовому засіданні по іншій справі.

Ухвалою суду від 30.06.2020р. було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 25.08.2020р.

21.08.2020р. від Служби автомобільних доріг у Миколаївській області до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням карантину у м.Миколаєві та у зв`язку із перебуванням 25.08.2020р. уповноваженого представника відповідача у відпустці. Вказане клопотання мотивоване впровадженням карантину у місті та зверненням Ради суддів України 11.03.2020р. із листом, до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін.

Господарський суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання з огляду на наступне.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №760 від 26.08.2020р. Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020р. по 31.10.2020р. (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020р. №343 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Миколаєві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020р. регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020р. перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Посилання відповідача про перебування уповноваженого представника у відпустці також не можуть бути підставою для відкладення розгляду справи з огляду на можливість здійснення представництва інтересів юридичної особи іншим представником з наданням відповідних повноважень для такого представництва.

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з`явились.

12.08.2020р. від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач-2 про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.95 т.2).

Згідно п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Судом також враховано те, що ухвалою суду від 30.06.2020р. не визнавалась обов`язковою явка представників сторін.

У судовому засіданні 25.08.2020р. суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення у справі.

Після виходу з нарадчої кімнати судом у відповідності до ст. 240 ГПК України судом було підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши присутніх в попередніх судових засіданнях представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд, -

встановив :

12 червня 2019 року на 216 кв автодороги Н-14 Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Land Cruiser д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .

Вказаний транспортний засіб належить на праві власності приватному акціонерному товариству Україна (правонаступник - товариство з обмеженою відповідальністю Україна ІС ), що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.14-15 т.1).

На підтвердження ДТП складено акт від 12.06.2019 обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (а.с.181 т.1), з якого вбачається, що під час обстеження ділянки дороги Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв Н-14 216,0 км, було встановлено: покриття проїзної частини має яму розміром 7м*7м глибиною 40 та яму 2,5м*3м глибиною 30 см, дорожні знаки відсутні, розмітка відсутня та за результатами обстеження ділянку визнано такою, що перебуває у незадовільному стані.

Матеріали ДТП направлені до Новоодеського районного суду Миколаївської області.

У постанові Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10.09.2019р. у справі №482/1138/19 зазначено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №347691 від 12.06.2019р. водій ОСОБА_2 12.06.2019р. о 15 год. 10 хв. керуючи транспортним засобом Тойота Ленд Крузер 200 , державний номер НОМЕР_1 , на автодорозі Н-14 Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв на 216 км був неуважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну під час виникнення на проїзній частині дороги вибоїни, про що було попередження у вигляді дорожнього знаку 1.12 вибоїна , в результаті чого допустив заїзд на ділянку дороги з вибоїнами, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження. Дії ОСОБА_2 кваліфіковані робітниками поліції за ст. 124 КУпАП. Судом при розгляді адміністративної справи було встановлено, що зі схеми місця ДТП від 12.06.2019р., доданої до матеріалів справи вбачається, що транспортному засобу, яким керував ОСОБА_2 - Тойота Ленд Крузер держ.номер НОМЕР_1 в результаті вказаної пригоди, яка сталась 12.06.2019р., завдано зовнішніх пошкоджень у вигляді пошкодження лівого та правого заднього і переднього крила, бампера, передніх та задніх правих дверей та інших пошкоджень. Згідно акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 12.06.2019р. обстеженням автодороги Н-14 Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв, 216 км, 12.06.2019р. о 17 год. 45 хв. виявлено відсутність дорожніх знаків та розмітки на вказаній ділянці дороги та зазначено, що вказана ділянка визнана такою, що знаходиться в незадовільному стані.

Враховуючи, що диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна, а дані про це в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні, а є тільки дані про завдання водієм ОСОБА_2 шкоди лише керованому ним автомобілю, місцевий районний суд дійшов до висновку, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП, у зв`язку із чим провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

З наданої суду позивачем постанови Заводського районного суду м.Миколаєва від 03.10.2019р. у справі №487/5236/19 (а.с.17-18 т.1) вбачається, що місцевим районним судом були розглянуті матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , який працює в.о. начальника Служби автомобільних доріг в Миколаївській області за ч.4 ст. 140 КУпАП.

За результатом розгляду місцевим районним судом встановлено, що ОСОБА_3 порушив п.1.5 ПДР України своїми діями скоїв правопорушення передбачене ч.4 ст. 140 КУпАП. Факт вчинення ОСОБА_3 правопорушення підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №285167, відповідно до якого останній порушив вимоги п.1.5 ПДР України, матеріалами ЄО №1578 від 12.06.2019р., наказом від 27.02.2018р. №58-К згідно якого на ОСОБА_3 з 28 лютого 2018 року покладено виконання обов`язків начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області та Положенням про Службу автомобільних доріг у Миколаївській області та копією постанови від 10.09.2019р. Суд зазначив, що вказані докази знаходяться в об`єктивному взаємозв`язку між собою і нічим не спростовані. З огляду на встановлені судом обставини, ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, однак, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, провадження у даній адміністративній справі було закрито.

Зазначена постанова Заводського районного суду м.Миколаєва не була оскаржена та набрала законної сили 16.10.2019р., що підтверджується відповідною відміткою на постанові (а.с.18 т.1).

Згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності ПП Богомолова В.Є. за звітом про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля, вартість матеріального збитку на дату ДТП становить 883266,52 грн. (а.с.32 т.1).

Вартість проведеного експертного дослідження склала 2500,0 грн. та була сплачена позивачем ПП ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.61 т.1).

Окрім понесеного збитку позивач поніс додаткові витрати сплативши транспортний податок у 2018 та 2019 році у загальній сумі 57891,0 грн. при цьому, за період з 13.06.2019р. по 01.07.2019р., 3-й та 4-й квартал 2019 року, коли автомобіль фактично не використовувався сума транспортного податку склала 13750,0 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень про сплату транспортного податку за 2019 рік (а.с.29-31 т.1).

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди на суму 899516,52 грн., заподіяної позивачу у зв`язку із пошкодженням його автомобіля, а також 50000,0 грн. моральної шкоди.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зауважує наступне.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

За приписами частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки визначаються як втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами частини першої статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною другою статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи положення статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв`язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зобов`язання з відшкодування шкоди є деліктними і вимагають наявності складу правопорушення, а саме:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

2) шкідливого результату такої поведінки (шкоди);

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Правовідносини у сфері користування дорогами врегульовано нормами Закону України "Про дорожній рух" та Закону України "Про автомобільні дороги".

Відповідно до статті 5 Закону України "Про автомобільні дороги" автомобільні дороги поділяються на:

- автомобільні дороги загального користування;

- вулиці і дороги міст та інших населених пунктів;

- відомчі (технологічні) автомобільні дороги;

- автомобільні дороги на приватних територіях.

Частиною 1 ст. 10 вказаного Закону органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.

Указом Президента України №1056/2001 від 08.11.2011р. створена Державна служба автомобільних доріг України з покладанням на неї функцій по утриманню й розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, що перебувають на балансі.

Згідно з положенням про Службу автомобільних доріг у Миколаївській області, затвердженим наказом голови Державного агентства автомобільних доріг України №121 від 27.04.2016р., Служба автомобільних доріг у Миколаївській області є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор) (п.п.1.1) та є одержувачем бюджетних коштів. що спрямовуються на розвиток мережі автодоріг загального користування (п.п.1.3).

Метою діяльності Служби є організація утримання в належному технічному стані та розвиток мережі автомобільних доріг, створення умов для безперервного та безпечного руху транспорту (п.п.2.1 Положення).

Відповідно до норм ст. 13 Закону України Про автомобільні дороги , орган управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: 1) стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; 2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; 3) відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом; 4) відповідність нормативно-правовим актам розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; 5) цільове використання бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування; 6) санітарний та екологічний стан автомобільних доріг загального користування та їх смуг відведення; 7) забезпечення проведення аудиту або перевірки безпеки автомобільних доріг згідно з вимогами цього Закону, інших актів законодавства України, національних стандартів України, а також вжиття необхідних заходів за результатами проведення аудиту або перевірки безпеки автомобільних доріг.

Частиною 1 статті 32 вказаного Закону, користувачі автомобільних доріг мають право на: безперервні, безпечні та зручні умови руху; отримання оперативної інформації про дорожні умови та напрямки руху; відшкодування збитків у порядку, визначеному законом.

Згідно із статтею 9 Закону України Про дорожній рух до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч.3 ст. 12 Закону України Про дорожній рух , посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; впроваджувати у повному обсязі заходи щодо безпеки дорожнього руху при здійсненні будівництва, реконструкції та ремонту доріг, вулиць та залізничних переїздів; позначати місця виконання робіт, місця, де залишено на дорозі, вулиці, залізничному переїзді машини і механізми, будівельні матеріали тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а в темний час доби і при тумані - сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами; по закінченні робіт на дорозі, вулиці, залізничному переїзді негайно привести їх у стан, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів і пішоходів, та впорядкувати зони відчуження; у разі забруднення проїзної частини доріг, вулиць, залізничних переїздів невідкладно здійснювати заходи для їх очищення і своєчасного попередження учасників дорожнього руху про загрозу безпеці руху, що виникла; обладнувати їх технічними засобами регулювання дорожнього руху; виявляти аварійно-небезпечні ділянки та місця концентрації дорожньо-транспортних пригод та забезпечувати здійснення у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації дорожнього руху для забезпечення його безпеки; своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; щомісяця проводити лінійний аналіз аварійності.

Відповідно до приписів ч.3 ст. 14 та ч.1 ст. 16 Закону України Про дорожній рух , учасники дорожнього руху мають право на: безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху, а також на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

У пункті 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Указані правила є обов`язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об`єктів і користувачів.

Так, відповідачем-1 наданий до суду договір від 04.03.2019р. №1-б (а.с.125-134 т.1), відповідно до умов якого, Служба автомобільних доріг у Миколаївській області, як замовник, доручила ВАТ ДАК Автомобільні дороги України , як підряднику, виконувати у порядку та на умовах, визначених цим договором на свій ризик, власними та/або залученими силами і засобами, надати послуги: 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе. Доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь (експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області) в обумовлений цим договором термін.

Умовами пункту 1.3 даного договору визначено, що підрядник приймає від замовника право на експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області, технічних засобів організації дорожнього руху, інженерних споруд та придорожніх насаджень на них у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про дорожній рух та Додатку №2 до цього договору.

Відповідно до умов п.1.4 вказаного договору його учасники узгодили, що на період дії договору та протягом гарантійного строку експлуатації, підрядник відповідно до Закону України Про дорожній рух та норм глави 82 Цивільного кодексу України в повній мірі відповідає за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху якщо дорожньо-транспортна пригода чи зупинка руху сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання, допущеного з вини підрядника, а також забезпечує повне майнове відшкодування замовнику у разі заподіяння збитків користувачами доріг, якщо такі збитки завдані з вини підрядника.

Згідно з умов п. 18.2.1 договору, підрядник несе відповідальність в тому числі за незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно діючих нормативів при виконання робіт, якщо ці порушення виникли з вини підрядника та/або призвели до дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, враховуючи викладене, з огляду на відсутність на дату ДТП необхідних огороджувальних та інших знаків та повідомлень, установити які мав саме відповідач-2, суд приходить до висновку про покладання відповідальності з відшкодування завданих збитків внаслідок ДТП саме на нього з огляду на наявність відповідного застереження у п.п.1,4 та 18.2.1 договору підряду №9 від 25.02.2015р.

Посилання відповідача-2 на суперечливість даних щодо наявності/відсутності дорожнього знаку 1.12 Вибоїна , зазначених у постанові Новоодеського районного суду Миколаївської області не приймаються судом, оскільки у даній постанові описуються матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності водія транспортного засобу ОСОБА_2 та саме зазначається, що згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №347691 від 12.06.2019р., водій керував транспортним засобом неуважно та не зреагував на зміну дорожньої обстановки про що було попередження у вигляді дорожнього знаку вибоїна , однак далі за текстом місцевий районний суд встановив відсутність на місці дорожньо-транспортної пригоди дорожніх знаків та розмітки на вказаній ділянці дороги та у зв`язку з цим дійшов до висновку про відсутність у діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Натомість наявність вини посадової особи відповідача-1 встановлена постановою Заводського районного суду м.Миколаєва, та з огляду на делегування відповідачем-1 своїх повноважень на експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області, технічних засобів організації дорожнього руху, інженерних споруд та придорожніх насаджень на них у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про дорожній рух та додатку №2 до цього договору №1-Б від 04.03.2019р., твердження відповідача-2 щодо відсутності у нього відповідальності за ДТП, яке відбулось 12.06.2019р. внаслідок незадовільного стану дорожнього покриття та відсутності попереджувальних дорожніх знаків, спростовується матеріалами справи.

Посилання відповідача-2 щодо необґрунтованості вимоги позивача про відшкодування сплаченого транспортного податку в сумі 13750,0 грн., оскільки позивач не мав сплачувати транспортний податок на період пошкодження автомобіля судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 267.1.1 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Статтею 267.2 Податкового кодексу визначено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального. Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

За таких обставин, з огляду на наявність транспортного засобу та не списання його з обліку юридичної особи-позивача, остання мала сплачувати транспортний податок виходячи із середньоринкової вартості автомобіля на 1 січня податкового року.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає також Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

За статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Згідно частини 1 статі 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

За статтею 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Як вбачається з Висновку за звітом №204-19 від 23.10.2019р., визначення матеріальної шкоди спричиненої належному позивачу автомобіля було виконано оцінювачем Богомоловим В.Є., який має кваліфікацію оцінювача та має право здійснювати оцінку майна та майнових прав зокрема в межах напряму оцінка дорожніх транспортних засобів та оцінка колісних транспортних засобів (а.с.59-60 т.1).

Як зазначено у вказаному вище висновку, визначення матеріальної шкоди здійснено з урахуванням вартості відновлювального ремонта з урахуванням ПДВ на запчастини та ВТВ, та складає 883266,52 грн.

Таким чином, висновок за звітом про незалежну оцінку майна з визначенням вартості матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП власникові транспортного засобу за №204-19 від 23.10.2019р. слід визнати належним та допустимим доказом, яким підтверджено, що розмір матеріальної шкоди, яку спричинено означеному автотранспортному засобу, в результаті його пошкодження при ДТП 12.06.2019р., складає 883266,52 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач також просить стягнути з відповідача 2500,0 грн. витрат, понесених на проведення дослідження.

Суд зауважує про те, що зазначені кошти є об`єктивно необхідними витратами, які позивач несе у зв`язку із пошкодженням його майна та мусив понести для відновлення свого порушеного права у зв`язку із необхідністю визначення розміру спричиненої шкоди, як це передбачено законом - не безпосередньо самим потерпілим, а іншою особою, яка має спеціальні знання та правомочності.

Такі витрати за загальним правилом підлягають включенню до складу збитків, які підлягають відшкодуванню.

Разом з цим суд звертає увагу позивача на те, що згідно положень ст.ст.224- 225 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Матеріалами справи підтверджено фактичну сплату позивачем вказаних коштів (а.с.61 т.1).

За таких обставин, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2.12 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, власник транспортного засобу має право на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху.

За приписами ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За таких обставин приписи ст. 1173 Цивільного кодексу України допускають обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, збитків та їх розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками).

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу місцевого самоврядування та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Так, у даному випадку протиправною поведінкою відповідачів є неналежне експлуатаційне утримання ними відрізку дороги, на якій трапилася ДТП, збитками являються витрати позивача в на відновлення транспортного засобу, сплату транспортного податку та витрати на проведення експертизи у загальному розмірі 899516,52 грн., причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою - наявність вибоїн (ям) та відсутність попереджувальних знаків про перешкоду на проїзній частині дороги, що стало причиною ДТП та завданню шкоди майну, а вина полягає в недотриманні відповідачами законодавчих вимог, які стосуються належного експлуатаційного утримання дороги.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, беручи до уваги наведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, суд вирішив, що сума, заявлена позивачем до стягнення підлягає стягненню з відповідача-2.

Стосовно солідарного стягнення даної суми суд вважає за необхідне зазначити відсутність у нормах Закону України "Про автомобільні дороги", Закону України "Про дорожній рух", Єдиних прави ремонту та утримання автомобільних доріг та договорі №9 від 25.02.2015р. застережень щодо можливості солідарної відповідальності замовника (власника, утримувача автомобільних доріг) та підрядника (особи, які доручено проведення експлуатаційного утримання та ремонтних робіт на дорогах загальнодержавного та регіонального значення).

В частині вимог до відповідача-1 у задоволенні позову слід відмовити.

В частині стягнення з відповідачів моральної шкоди також слід відмовити з огляду на наступне.

Пунктами 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року роз`яснено про те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

При цьому, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви, що узгоджується з роз`ясненнями пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року.

Позивач посилається на отриману моральну шкоду, завдану приниженням ділової репутації та зниженням престижу, однак матеріали справи не містять відомостей в чому саме полягає завдана шкода та доказів на підтвердження таких відомостей, також відсутні докази на підтвердження визначеного позивачем розміру моральної шкоди.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково.

Судовий збір, відповідно до норм ст. 129 ГПК України, підлягає стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , 54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-А, код ЄДРПОУ 31159920) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Україна ІС , 56640, Миколаївська область, Новоодеський район, с. Сухий Єланець, вул. Каганова, 37, код ЄДРПОУ 03764181) майнову шкоду (збитки) в сумі 899516,52 грн. та 13492,75 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 04 вересня 2020 року.

Суддя О.В. Ткаченко