Ухвала

від 04.09.2020 по справі 915/1140/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

04 вересня 2020 року Справа № 915/1140/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.

розглянувши заяву №б/н без дати (вх.№10802/20 від 02.09.2020) Фізичної особи - підприємця Норик Миколи Миколайовича про забезпечення позову у справі

за позовом: Фізичної особи - підприємця Норик Миколи Миколайовича, АДРЕСА_1

до 1-го відповідача: Бузької загальноосвітньої школи I-III ступенів Новоодеської районної ради, 56636, Миколаївська область, Новоодеський район, с.Бузьке, вул.Шкільна, 1

до 2-го відповідача: Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, 54034, м.Миколаїв, пр.-т Миру, 34

про: розірвання договору

02.09.2020 Фізична особа - підприємець Норик Микола Миколайович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 01.08.2020 в якій просить суд визнати недійсною угоду від 16.04.2020 про дострокове розірвання договору оренди землі від 20.09.2016, речове право зареєстровано 23.09.2019 за №16637241.

Разом з позовною заявою позивач надав заяву про забезпечення позову в якій просить суд накласти арешт на земельну ділянку загальною площею 87 га, кадастровий номер 4824880800:03:000:0031, яка знаходиться в межах території Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, з забороною вчиняти будь-яким особам дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, відчуження, разпойовку її на окремі земельні ділянки з передачею їх у власність або оренду іншим особам, передачу земельної ділянки через торги іншим особам в оренду та заставу та будь-які інші дії які будуть пов`язані зі зміною її площі до вирішення спору по суті та набуття рішенням законної сили.

В обґрунтування заяви зазначає, що 20 вересня 2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області та Бузькою загальноосвітньою школою І-Ш ступенів Новоодеської районної ради був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 87га, кадастровий номер 4824880800:03:000:0031, яка знаходиться в межах території Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області. 01 грудня 2016 року був укладений договір про спільну діяльність між Бузькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Новоодеської районної ради та ФОП Норик М.М. 16.04.2020р. між Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області та Бузькою загальноосвітньою школою І-Ш ступенів Новоодеської районної ради укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди землі від 20.09.2016р. Зазначає, що земельна ділянка загальною площею 87 га, кадастровий номер 4824880800:03:000:0031, яка знаходиться в межах території Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області в подальшому може бути продана, разпойована, передана через аукціон третім особам в оренду або іншим шляхом передана третім особам. У разі розпайовки може зникнути, або суттєво зменшитись, що може призвести до неможливості його виконання, оскільки у разі задоволення судом позову про визнання недійсною угоди від 16.04.2020 про дострокове розірвання договору оренди землі від 20.09.2016, сторони без вказаної земельної ділянки не зможуть виконувати договір про спільну діяльність.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд ухвалив відмовити у задоволенні заяви з огляду на наступне.

У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.137 ГПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсною угоду від 16.04.2020 про дострокове розірвання договору оренди землі від 20.09.2016, укладену між Бузькою загальноосвітньою школою I-III ступенів Новоодеської районної ради та Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області

В заяві про забезпечення позову заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 87 га, кадастровий номер 4824880800:03:000:0031, яка знаходиться в межах території Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, з забороною вчиняти будь-яким особам дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, відчуження, разпойовку її на окремі земельні ділянки з передачею їх у власність або оренду іншим особам, передачу земельної ділянки через торги іншим особам в оренду та заставу та будь-які інші дії які будуть пов`язані зі зміною її площі, при цьому не вказує на наявність зв`язку між запропонованим заходом до забезпечення позову і предмету позовної вимоги, та як саме такий захід буде спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст.3 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Заявником не надано жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні ст.ст.76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, із яким діюче законодавство пов`язує застосування заходів щодо забезпечення позову (вчинення дій на зміну цільового призначення земельної ділянки, виставлення земельної ділянки на продаж, укладення договору оренди з третіми особами,) тощо

Позивач не надав суду належних обґрунтувань та доказів в підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, які б свідчили про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Відмова у задоволенні заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76, 77, 78, 79, 136, 137, 138, 140, 232, 234, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви №б/н без дати (вх.№10802/20 від 02.09.2020) Фізичної особи - підприємця Норик Миколи Миколайовича про забезпечення позову - відмовити повністю.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України набирає законної сили 04.09.2020.

Ухвала може бути оскаржена у відповідності п.4 ч.1 ст.255 ГПК України.

Ухвала господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Н.О. Семенчук