Ухвала

від 03.09.2020 по справі 910/5755/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/5755/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників:

позивача-1 - Кравчика С. М.,

позивача-2 - Кравчика С. М.,

відповідача-1 - не з`явились,

відповідача-2 - не з`явились,

відповідача-3 - Пальченко О. А.,

відповідача-4 - не з`явились,

відповідача-5 - Войтюка Д. В.,

відповідача-6 - Балабана Д. О. , Смикалова В. Р.,

третьої особи-1 - Калініна М. В.,

третьої особи-1 - не з`явились,

третьої особи-3 - Портянко Т. А. ,

розглянувши касаційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго", Державного підприємства "Енергоринок", Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020

та рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019

за позовом: 1. Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські Електромережі",

2. Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі"

до: 1. Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго",

2. Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго",

3. Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом",

4. Публічного акціонерного товариства "Центренерго",

5. Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго",

6. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1. Державне підприємство "Енергоринок",

2. Антимонопольний комітет України,

3. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

про визнання недійсним пунктів додатку до договору,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" та Акціонерне товариство "ДТЕК "Донецькі електромережі" звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Публічного акціонерного товариства "Центренерго", Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго", Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання недійсними пунктів 6.3.3.4 та 6.3.3.5 додатку до Договору між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 з моменту їх внесення до умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані пункти були включені до додатку 4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії України неправомірно та їх відсутність жодним чином не вплине на дійсність решти умов договору та договору в цілому. Так, позивачі зазначали, що порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії Державного підприємства "Енергоринок" є не договірною умовою, а законодавчим приписом. Додавши п. 6.3.3.4, рада оптового ринку електричної енергії внесла зміни до Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку (додаток № 4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії України) щодо зарахування в оплату заборгованості за графіками договорів про реструктизацію та за графіками, затвердженими рішеннями судів про розстрочку, термін сплати за якими не настав, чим порушено норми законодавства. Також, позивачі вказували, що виключне право визначати, яка саме заборгованість (за який період) і в якому розмірі сплачується за договором купівлі-продажу перетоків належить Акціонерному товариству "ДТЕК Донецькі електромережі", а тому включення до Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку п. 6.3.3.5 є порушенням норм статті 525 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статті 23 Закону України "Про електроенергетику", постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 № 263, двосторонніх договорів між Акціонерним товариством "ДТЕК Донецькі електромережі" та Державним підприємством "Енергоринок".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020, позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсними пункти 6.3.3.4 та 6.3.3.5 додатку 4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 з моменту їх внесення до умов договору.

Приймаючи судові рішення, суди виходили з того, що Акціонерному товариству "ДТЕК "Донецькі електромережі" було надано розстрочку виконання рішень суду за ухвалами господарських судів. Враховуючи викладене та те, що виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то жоден договір не може змінювати порядок їх виконання. Зміна порядку виконання рішення суду, що набрало законної сили на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про виконавче провадження".

Також суди вказали на те, що регулювання економічних та організаційних відносин на оптовому ринку електричної енергії України здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, проте відносини на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, регулюються виключно положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 263 від 07.05.2015.

Крім того, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що неможливість погашення заборгованості з різниці перетоків електричної енергії неконтрольованої території (НКТ) за рахунок коштів, отриманих за результатами здійснення Акціонерним товариством "ДТЕК Донецькі електромережі" діяльності з постачання електричної енергії на контрольованій території (КТ), підтверджується аналізом положень договорів, укладених між Державним підприємством "Енергоринок" та Акціонерним товариством "ДТЕК "Донецькі електромережі".

У касаційних скаргах Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Державне підприємство "Енергоринок" просять скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" та Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго" у касаційних скаргах просять скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.

Вимоги скарг обґрунтовані тим, що оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у касаційній скарзі, як на підставу її подання, посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з неврахуванням ними висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 19.03.2019 у справі № 826/16994/15, відповідно до яких Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у правовідносинах у сфері енергетики та комунальних послуг, враховуючи нормативно-правове регулювання її статусу, є суб`єктом публічного права, створеним з метою державного регулювання, моніторингу та контролю у зазначених сферах, тобто наділена владними управлінськими функціями, а тому є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у касаційній скарзі зазначає, що судами не було враховано те, що незгода позивачів з будь-якими положеннями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг фактично є незгодою з відповідним рішенням суб`єкта владних повноважень, яким такі умови були затвердженні (у даному випадку постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.12.2018 №2006, яка може бути оскаржена до суду адміністративної юрисдикції).

Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго" у касаційній скарзі посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій порушено норми статті 20, пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, зокрема у зв`язку з неврахуванням ними висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 19.03.2019 у справі № 826/16994/15, відповідно до яких Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у правовідносинах у сфері енергетики та комунальних послуг, враховуючи нормативно-правове регулювання її статусу, є суб`єктом публічного права, створеним з метою державного регулювання, моніторингу та контролю у зазначених сферах, тобто наділена владними управлінськими функціями, а тому є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства.

Державне підприємство "Енергоринок" посилається на неповне з`ясування та недоведеність обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема щодо порушення спірними пунктами Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України прав позивачів.

Крім того, Державне підприємство "Енергоринок" зазначає, що вказані судові рішення прийняті про права, інтереси та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, зокрема операторів системи розподілу, виробників електричної енергії.

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" у касаційній скарзі також посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 19.03.2019 у справі № 826/16994/15 відповідно до яких Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, враховуючи нормативно-правове регулювання її статусу, є суб`єктом публічного права, створеним з метою державного регулювання, моніторингу та контролю у зазначених сферах, тобто наділена владними управлінськими функціями, а тому є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства.

Таким чином, по суті доводи касаційних скарг Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго", Публічного акціонерного товариства "Центренерго" зводяться до твердження про те, що спір у цій справі, враховуючи участь Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у спірних правовідносинах як суб`єкта владних повноважень, належить до юрисдикції адміністративних судів.

Тобто предметом касаційного розгляду є, в тому числі, питання щодо визначення юрисдикції цього спору.

Відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

У процесі дослідження доводів касаційних скарг та матеріалів справи колегією суддів установлено, що особи, які оскаржують рішення та постанову господарських судів попередніх інстанцій, приймаючи участь у розгляді справи, неодноразово заявляли про порушення правил суб`єктної юрисдикції в судах першої та апеляційної інстанцій.

При цьому, обґрунтовуючи порушення суб`єктної юрисдикції при розгляді цього спору господарськими судами, скаржники посилалися на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 19.03.2019 у справі № 826/16994/15, відповідно до якої нормативно-правове регулювання статусу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та її місце у сфері енергетики та комунальних послуг дозволяє зробити висновок, що комісія у цих відносинах є суб`єктом публічного права, який створений з метою державного регулювання, моніторингу та контролю у сферах енергетики та комунальних послуг, тобто наділений владними управлінськими функціями, а тому є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства. У зв`язку з чим, спір за участю органу державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, який в межах своїх повноважень реалізує владні управлінські функції, обумовлює виникнення правовідносин, що мають публічно-правовий характер, а тому цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів звертає увагу, що за змістом норм статті 302 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, який оскаржує судове рішення, повинен обґрунтовувати порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, як вбачається з постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №826/16994/15, предметом позову у зазначеній справі були вимоги про: встановлення відсутності повноважень у виконавчого комітету ради на затвердження тарифів на централізоване опалення та гаряче водопостачання; визнання незаконними та нечинними з моменту прийняття рішень виконавчого комітету ради про затвердження тарифів на послугу централізованого опалення, а також тарифів на теплову енергію для бюджетних установ та інших споживачів; визнання незаконними та нечинними з моменту прийняття постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про встановлення тарифів на теплову енергію, а також тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води.

Отже, правовідносини у вказаній справі та у справі № 910/5755/19 не є подібними, оскільки вони відрізняються за предметом, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин, у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє посилання скаржників на вищезазначену постанову Великої Палати Верховного Суду в якості обґрунтування порушення місцевим та апеляційним господарськими судами правил предметної юрисдикції.

З огляду на зазначене, а також враховуючи відсутність висновку Великої Палати Верховного Суду щодо питання юрисдикції спору у правовідносинах, пов`язаних з виникненням, зміною та припиненням зобов`язань за Договором між членами оптового ринку електричної енергії, в результаті зміни його умов, Суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Передати справу № 910/5755/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак