Постанова

від 19.11.2020 по справі 910/5755/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/5755/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача-1 - Кравчик С. М.;

позивача-2 - Кравчик С. М.;

відповідача-1 - не з`явились;

відповідача-2 - не з`явились;

відповідача-3 - Слівінський М. О.,

відповідача-4 - не з`явились;

відповідача-5 - Войтюк Д. В.,

відповідача-6 - Усачова А. І.,

третьої особи-1 - Калінін, М. В.,

третьої особи-2 - не з`явились;

третьої особи-3 - Портянко Т. А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги:

1. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

2. Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом",

3. Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго",

4. Державного підприємства "Енергоринок",

5. Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 (судді: Коротун О .М. - головуючий, Сулім В. В., Майданевич А. Г.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом: 1. Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські Електромережі",

2. Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі"

до: 1. Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго",

2. Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго",

3. Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом",

4. Публічного акціонерного товариства "Центренерго",

5. Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго",

6. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

треті особи, які не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1. Державне підприємство "Енергоринок",

2. Антимонопольний комітет України,

3. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

про визнання недійсними пунктів додатку до договору,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У травні 2019 року Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", Позивач-1) та Акціонерне товариство "ДТЕК "Донецькі електромережі" (далі - АТ "ДТЕК "Донецькі електромережі", Позивач-2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (далі - АТ "Хмельницькобленерго", Відповідач-1), Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленего" (далі - ПрАТ "Прикарпаттяобленерго", Відповідач-2), Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом", Відповідач-3), Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго", Відповідач-4), Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (далі - ПАТ "Укргідроенерго", Відповідач-5), Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Відповідач-6) про визнання недійсними пунктів 6.3.3.4 та 6.3.3.5 додатку до договору між членами оптового ринку електричної енергії (далі - ДЧОРЕ) України від 15.11.1996 з моменту їх внесення.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані пункти були включені до додатку 4 до ДЧОРЕ неправомірно та їх відсутність жодним чином не вплине на дійсність решти умов договору. Зокрема, Позивачі зазначали, що порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії ДП "Енергоринок" є не договірною умовою, а законодавчим положенням. Додавши п. 6.3.3.4, Рада оптового ринку електричної енергії (далі - рада ОРЕ) внесла зміни до Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку (додаток № 4 до ДЧОРЕ) (далі - ІВКОР) щодо зарахування в оплату заборгованості за графіками договорів про реструктизацію та за графіками, затвердженими рішеннями судів про розстрочку, термін сплати за якими не настав, чим порушено норми законодавства. Також Позивачі вказували, що виключне право визначати, яка саме заборгованість (за який період) і в якому розмірі сплачується за договором купівлі-продажу перетоків належить Акціонерному товариству "ДТЕК Донецькі електромережі", а тому включення до ІВКОР п. 6.3.3.5 є порушенням норм статті 188 Господарського кодексу України, статті 525 Цивільного кодексу України, статті 23 Закону України "Про електроенергетику", постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 № 263, двосторонніх договорів між Акціонерним товариством "ДТЕК Донецькі електромережі" та ДП "Енергоринок".

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020, позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсними пункти 6.3.3.4 та 6.3.3.5 додатку 4 до договору між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 з моменту їх внесення до умов договору. Вирішено питання розподілу судових витрат.

2.2. Приймаючи судові рішення, суди виходили з того, що Позивачу-2 було надано розстрочку виконання рішень суду за ухвалами господарських судів. Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, суди дійшли висновку, що жоден договір не може змінювати порядок виконання вказаних рішень. Зміна порядку виконання рішення суду, яке набрало законної сили, на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, які підлягають виконанню у примусовому порядку у разі їх невиконання у добровільному.

2.3. Також суди вказали на те, що регулювання економічних та організаційних відносин на оптовому ринку електричної енергії України здійснюється НКРЕКП, проте, відносини на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження регулюються виключно положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 263, і не можуть змінюватися спірними пунктами.

2.4. Крім того, за висновком судів, неможливість погашення заборгованості з різниці перетоків електричної енергії на неконтрольованій території (НКТ) за рахунок коштів отриманих за результатами здійснення AT "ДТЕК Донецькі електромережі" діяльності з постачання електричної енергії на контрольованій території (КТ), підтверджується аналізом положень укладеного між ДП "Енергоринок" та Позивачем-2 договору від 19.08.2008 №4863/01 купівлі-продажу електричної енергії та договору від 12.06.2015 №11296/01 купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії. А тому включення до ІВКОР п. 6.3.3.5 є порушенням норм статті 188 Господарського кодексу України, статті 525 Цивільного кодексу України, статті 23 Закону України "Про електроенергетику", постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 №263, двосторонніх договорів між Позивачем-2 та ДП "Енергоринок".

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційних скаргах Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Державне підприємств "Енергоринок" просять скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

3.2. Публічне акціонерне товариство "Центренерго" та Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго" у касаційних скаргах просять скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.

3.3. Вимоги вказаних скарг обґрунтовані тим, що оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

3.4. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у касаційній скарзі, як на підставу її подання, посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з неврахуванням ними висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.03.2019 у справі № 826/16994/15, про те, що НКРЕКП у правовідносинах у сфері енергетики та комунальних послуг, враховуючи нормативно-правове регулювання її статусу, є суб`єктом публічного права, створеним з метою державного регулювання, моніторингу та контролю у зазначених сферах, тобто наділена владними управлінськими функціями, а тому є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства.

3.5. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у касаційній скарзі посилається на неврахування судами того, що незгода Позивачів з будь-якими положеннями НКРЕКП фактично є незгодою з відповідним рішенням суб`єкта владних повноважень, яким такі умови були затвердженні (у даному випадку постанова НКРЕКП від 21.12.2018 №2006), що може бути оскаржена до суду адміністративної юрисдикції.

3.6. Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго" у касаційній скарзі зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій порушено норми статті 20, пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, зокрема у зв`язку з неврахуванням ними висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 19.03.2019 у справі № 826/16994/15, про те, що НКРЕКП у правовідносинах у сфері енергетики та комунальних послуг, враховуючи нормативно-правове регулювання її статусу, є суб`єктом публічного права, створеним з метою державного регулювання, моніторингу та контролю у зазначених сферах, тобто наділена владними управлінськими функціями, а тому є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства.

3.7. Публічне акціонерне товариство "Центренерго" у касаційній скарзі також посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 19.03.2019 у справі № 826/16994/15 про те, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, враховуючи нормативно-правове регулювання її статусу, є суб`єктом публічного права, створеним з метою державного регулювання, моніторингу та контролю у зазначених сферах, тобто наділена владними управлінськими функціями, а тому є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства.

3.8. Державне підприємство "Енергоринок" посилається на неповне з`ясування та недоведеність обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема щодо порушення спірними пунктами Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України прав позивачів.

Крім того, скаржник зазначає, що вказані судові рішення прийняті про права, інтереси та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, зокрема операторів системи розподілу, виробників електричної енергії.

3.9. У відзивах на касаційні скарги Позивачі просять залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

3.10. Крім того, під час перегляду справи сторонами надавалися додаткові пояснення щодо суті вимог касаційних скарг.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Зуєв В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б. від 16.03.2020, від 28.04.2020, від 14.05.2020 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго", Державного підприємства "Енергоринок", Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 у справі № 910/5755/19.

4.2. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.3-02/1633 від 12.08.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/5755/19 у зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б.

4.3. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.08.2020 для розгляду справи № 910/5755/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Багай Н. О., Чумак Ю. Я.

4.4. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.09.2020 справу № 910/5755/19 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4.5. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду 22.09.2020 справу № 910/5755/19 разом із касаційними скаргами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго", Державного підприємства "Енергоринок", Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

4.6. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 прийнято до розгляду касаційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго", Державного підприємства "Енергоринок", Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 у справі № 910/5755/19.

4.7. Ураховуючи викладене, з огляду на подання декількох касаційних скарг з недоліками та усування їх протягом тривалого часу, неодноразові відкладення та перерви у судових засіданнях, у тому числі у в`язку з веденням на території України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення питання щодо юрисдикції спору, необхідність опрацювання значної кількості правових позицій, у тому числі тих, якими учасники справи обґрунтовували свої вимоги та заперечення, справа розглядається Верховним Судом у розумний строк.

5. Обставини встановлені судами

5.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.11.1996 між сторонами згідно з Додатком 1 було укладено Договір між членами оптового ринку електричної енергії України, яким встановлено умови і правила роботи системи оптового ринку електричної енергії України та права, обов`язки і відповідальність сторін цього договору.

Пунктом 2.1.1 ДЧОРЕ визначено, що метою цього договору є створення оптового ринку та врегулювання взаємовідносин сторін цього договору, що виникають у зв`язку з виробництвом, передачею і постачанням та купівлею-продажом електричної енергії при умові збереження цілісності та забезпечення надійного і ефективного функціонування об`єднаної енергетичної системи України.

Згідно з п. 2.1.2 ДЧОРЕ останній визначає права, обов`язки та відповідальність членів ринку, сторін цього договору, загальних зборів, ради Оптового ринку електричної енергії та порядок вступу до або виходу з оптового ринку електричної енергії.

5.2. Положеннями ДЧОРЕ встановлено, що ДП "Енергоринок" має бути стороною цього договору і виконувати положення договору, які поширюються на його діяльність як сторони (пп. "а" преамбули ДЧОРЕ).

Відповідно до п. 3.1, 3.5 ДЧОРЕ обов`язками ДП "Енергоринок", зокрема, є купівля електричної енергії від виробників та інших суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють її продаж на Оптовому ринку, оплата її згідно з цим Договором і Двосторонніми договорами та продаж електричної енергії постачальникам.

Пунктом 6.4 ДЧОРЕ передбачено, що ДП "Енергоринок" виконує роль Секретаріату ради Оптового ринку електричної енергії (далі - Рада). Секретаріат відповідає за щомісячну організацію засідань Ради, підготовку та розповсюдження протоколів і порядку денного, діловодство та інші послуги, необхідні Раді.

5.3. Згідно з п. 1.1 ДЧОРЕ Рада - сукупність Голосуючих і Неголосуючих директорів, які виконують свої повноваження згідно з цим договором.

Повноваження ради ОРЕ визначені пунктом 6.6. ДЧОРЕ.

Так, до повноважень Ради між загальними зборами членів ринку (якщо цим договором не визначено іншого) відносяться, зокрема: загальний нагляд за роботою ДПЕ (ДП "Енергоринок"), виконанням умов договору, системи забезпечення функціонування ринку та пов`язаних з цим зобов`язань (п. 6.6.1 ДЧОРЕ); розгляд, внесення змін та доповнень, перегляд, затвердження або відхилення змін та доповнень до додатків до цього договору за погодженням з НКРЕКП (пп. "д" п. 6.6.2 ДЧОРЕ).

Пунктом 6.6.3 ДЧОРЕ встановлено, що рішення Ради щодо організації роботи та платіжно-розрахункових відносин в оптовому ринку, затверджені НКРЕ, є обов`язковими для виконання сторонами договору.

5.4. Водночас відповідно до преамбули ДЧОРЕ відносно цього договору НКРЕКП має права та повноваження, що надаються їй згідно з законодавством та положеннями ліцензій. Зміни та доповнення до цього Договору набувають чинності за умови погодження відповідно до законодавства України.

5.5. Господарськими судами встановлено, що 13.12.2018 відбулися позачергові збори Ради на яких прийнято, зокрема, рішення, оформлені протоколом № 21:

- затвердити зміни до додатка 4 (ІВКОР) до ДЧОРЕ у частині участі в Оптовому ринку операторів системи розподілу, постачальників універсальних послуг та постачальників "останньої надії" та доручити ДП "Енергоринок" направити їх на погодження Міністерству енергетики та вугільної промисловості України, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, і Антимонопольному комітету України (п. 2.27 протоколу № 21 Ради від 13.12.2018);

- затвердити економічне обґрунтування, економічне обґрунтування позитивного впливу на конкуренцію та порівняльну таблицю змін до додатка 4 до договору між членами оптового ринку електричної енергії України (Інструкція про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України) у частині участі в оптовому ринку операторів системи розподілу, постачальників універсальних послуг і постачальників "останньої надії" та доручити голові Ради підписати їх (п. 2.28 протоколу № 21 Ради від 13.12.2018).

5.6. Зокрема, вказаними рішеннями було внесено зміни до розділу 6 "Порядок проведення розрахунків за електричну енергію в оптовому ринку" ІВКОР, а саме змінено порядок зарахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", з поточних рахунків із спеціальним режимом використання операторів системи розподілу.

Так, до додатку 4 (ІВКОР) до ДЧОРЕ було включено п.п.6.3.3.4 та 6.3.3.5 наступного змісту:

- 6.3.3.4. У разі відсутності заборгованості, зазначеної у п.п. 6.3.3.1 - 6.3.3.3, зараховується в оплату заборгованості за графіками договорів про реструктуризацію та за графіками, затвердженими рішеннями судів про розстрочку (крім заборгованості реструктуризованої за договорами, укладеними на виконання Закону України від 23.06.2015 №2711-iv), термін сплати за якими не настав (вказаний пункт водиться в дію з 01.02.2019);

- 6.3.3.5. У разі відсутності заборгованості, зазначеної у п.п. 6.3.3.1 - 6.3.3.4, зараховується в погашення заборгованості за електричну енергію, яка виникла за договорами купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії. Зарахування коштів відбувається за принципом першочергового погашення заборгованості, яка стягнута в судовому порядку (вказаний пункт водиться в дію з 01.02.2019).

5.7. Постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2006 відповідно до статті 15 Закону України "Про електроенергетику" та статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", згідно з положеннями ДЧОРЕ, регулятор погодив рішення Ради від 13.12.2018 (п. 2.27 протоколу № 21) про затвердження змін до додатка 4 до ДЧОРЕ (ІВКОР), у частині участі в ОРЕ операторів системи розподілу, постачальників універсальних послуг та постачальників "останньої надії".

5.8. Зазначені зміни були погоджені і затверджені Міністерством енергетики і вугільної промисловості України та Антимонопольним Комітетом України.

5.9. Як встановлено господарськими судами, АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" є учасниками договору між членами оптового ринку електричної енергії від 15.11.1996, що підтверджується умовами ДЧОРЕ, договорами купівлі-продажу електричної енергії № 4863/01 від 19.08.2008, № 5565/01 від 30.06.2009, а також витягом з реєстру членів ОРЕ станом на 01.04.2019.

До 01.01.2019 Позивачі відносилися до категорії постачальників електричної енергії на закріпленій території, а на сьогоднішній день мають статус операторів системи розподілу (далі - ОСР) відповідно до постанов НКРЕКП від 16.11.2018 № 1440 та від 27.11.2018 №1532.

5.10. Звертаючись з позовом, Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські Електромережі" та Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" зазначили, що внесення змін до ДЧОРЕ, а саме, включення до його Додатку 4 (ІВКОР) пунктів 6.3.3.4 та 6.3.3.5, порушує норми статті 129-1 Конституції України, статті 188 Господарського кодексу України, статей 204 та 525 Цивільного кодексу України, статті 23 Закону України "Про електроенергетику", положення Постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 №263, частини першої статті 18, статті 331 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з чим, просили оспорюваний правочин визнати недійсним, в частині зазначених вище змін.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи наведені у касаційних скаргах та відзивах на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

6.2. Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсними пунктів додатку до договору між членами оптового ринку електричної енергії.

6.3. Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі визначено Законом України "Про електроенергетику", який був чинним на момент виникнення спору.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про електроенергетику" (тут і далі - у редакції станом на момент виникнення спору) регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені Законом. Ці особливості викликані об`єктивними умовами функціонування галузі: постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України; централізованим теплопостачанням споживачів теплоелектроцентралями і котельнями, які входять до об`єднаної енергетичної системи України.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про електроенергетику" в електроенергетиці України діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та постачанням електричної енергії. Функції централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єднаною енергетичною системою України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав виконує державне підприємство, яке визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі. Централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб`єкти господарської діяльності, об`єкти електроенергетики яких підключені до об`єднаної енергетичної системи України.

За змістом частини першої статті 15 Закону України "Про електроенергетику" купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України, крім електричної енергії, що купується (продається) відповідно до розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частин восьмої - десятої статті 15 Закону України "Про електроенергетику" оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. Сторонами договору є суб`єкти господарської діяльності, пов`язаної з: диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об`єднаною енергетичною системою України; виробництвом електричної енергії на електростанціях; передачею електричної енергії; постачанням електричної енергії; розподілом електричної енергії; оптовим постачанням електричної енергії. У договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов`язки та відповідальність сторін. Цей договір погоджується з центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику в електроенергетичному комплексі, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Антимонопольним комітетом України.

6.4. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, договір між членами Оптового ринку електричної енергії від 15.11.1996 є саме таким договором, і його укладення було прямо передбачено вищезазначеним Законом.

6.5. При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості доводів скаржників про те, що ДЧОРЕ, зважаючи на вищевказані особливості, за своєю правовою природою носить нормативно-правовий характер та має ознаки нормативно правового акта, виходячи з наступного.

6.6. Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

6.7. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

6.8. При цьому за змістом статті 176 Господарського кодексу України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов`язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб`єктом господарювання та суб`єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов`язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Організаційно-господарські зобов`язання можуть виникати: між суб`єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб`єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб`єкта; між суб`єктами господарювання, які разом організовують об`єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об`єднань чи товариств; між суб`єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством; в інших випадках, передбачених цим Кодексом, іншими законодавчими актами або установчими документами суб`єкта господарювання. Організаційно-господарські зобов`язання суб`єктів можуть виникати з договору та набувати форми договору . Суб`єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб`єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов`язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.

6.9. Відповідно до статті 186 Господарського кодексу України договірне оформлення організаційно-господарських зобов`язань може здійснюватися учасниками господарських відносин як на основі вільного волевиявлення сторін, так і на основі примірних договорів, якщо укладання таких договорів передбачено відповідними нормативно-правовими актами. Спрощений спосіб укладання організаційно-господарських договорів не допускається.

6.10. Зі змісту наведених положень чинного законодавства вбачається, що організаційно-господарський договір - це домовленість двох або більше суб`єктів організаційно-господарських відносин, спрямована на виникнення прав і обов`язків у сфері організації та управління господарською діяльністю.

При цьому сторони організаційно-господарського договору можуть знаходитись у відносинах підпорядкування, а також бути юридично рівними, зважаючи на невичерпність переліку суб`єктів організаційно-господарських зобов`язань у частині другій статті 176 Господарського кодексу України.

Укладення організаційно-господарського договору може передбачати погодження його сторонами умов здійснення управління господарською діяльністю. У такому разі визначення цих умов відбувається на основі вільного волевиявлення сторін, що означає їх право самостійно формувати зміст договору, передбачаючи в ньому будь-які взаємні організаційно-господарські зобов`язання, що не суперечать законодавству.

Також організаційно-господарське зобов`язання може виникнути із закону або іншого нормативно-правового акта, а також акта управління господарською діяльністю (такі підстави виникнення зобов`язань прямо встановлені у статті 174 Господарського кодексу України), які мають односторонній характер і не виражають домовленість сторін, притаманну для договору.

6.11. Як встановлено господарськими судами, метою укладення договору між членами Оптового ринку електричної енергії від 15.11.1996 було створення оптового ринку та врегулювання взаємовідносин сторін, які виникають у зв`язку з виробництвом, передачею і постачанням та купівлею-продажем електричної енергії при умові збереження цілісності і забезпечення надійного та ефективного функціонування об`єднаної енергетичної системи України.

Згідно з п. 2.1.2 ДЧОРЕ останній визначає права, обов`язки та відповідальність членів ринку, сторін цього договору, загальних зборів, ради оптового ринку електричної енергії та порядок вступу до або виходу з оптового ринку електричної енергії.

При цьому відповідно до п. 5.2.1 ДЧОРЕ всі питання підприємницької діяльності членів ринку, обумовлені цим Договором, розглядаються на Загальних зборах Членів ринку.

Згідно з п. 6.1 ДЧОРЕ Рада виступає в ролі представника сторін при виконанні цього Договору. Рада в період між Загальними зборами Членів ринку здійснює загальний нагляд за роботою ДП "Енергоринок", виконанням умов Договору. Системи забезпечення функціонування ринку та пов`язаних з цим зобов`язань (п. 6.6.1 Договору).

Відповідно до підпункту "д" підпункту 6.6.2 пункту 6.6 ДЧОРЕ до особливих повноважень Ради Оптового ринку електричної енергії України належить розгляд, внесення змін та доповнень, перегляд, затвердження або відхилення змін та доповнень до додатків до цього Договору за погодженням з НКРЕ.

У той же час члени Ради не складають окремої юридичної особи або об`єднання, і Рада не має окремих відповідних повноважень.

6.12. Таким чином, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій мети і форми укладення, а також змісту правовідносин, що врегульовані ДЧОРЕ, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованих висновків, що Договір між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 має всі ознаки господарського, а саме організаційно-господарського договору, і при дослідженні наявності підстав для визнання недійсними пунктів додатку до нього (що є предметом позову у цій справі) необхідно враховувати відповідні положення Цивільного і Господарського кодексів України.

6.13. При цьому Суд критично оцінює посилання скаржників на позицію Верховного Суду сформовану в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №826/16994/15 про те, що спір за участю Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг щодо встановлення тарифів має публічно-правовий характер та належить до юрисдикції адміністративних судів, враховуючи різницю у фактичних обставинах справи.

6.14. Так, у справі № 826/11367/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір за участю органу державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, який в межах своїх повноважень реалізує владні управлінські функції, обумовлює виникнення правовідносин, що мають публічно-правовий характер, а тому цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

6.15. Формуючи зазначений правовий висновок суд виходив з того, що за пунктом 6 Положення НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими до виконання суб`єктами природних монополій; звертатися до суду з метою захисту інтересів держави, споживачів, суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках з підстав, передбачених законодавством; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій (штрафів) до суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках у випадках і розмірах, передбачених законом; складати відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про порушення посадовими особами суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках законодавства про природні монополії, електроенергетику, ринок природного газу, про теплопостачання, централізоване водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими для виконання суб`єктами природних монополій; приймати з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання; створювати та ліквідовувати територіальні органи як структурні підрозділи апарату НКРЕКП, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пунктом 13 Положення рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об`єднань споживачів і громадськості.

Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями та є обов`язковими до виконання суб`єктами природних монополій. Ці рішення можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Такі рішення не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом.

Крім того, рішення НКРЕКП, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу НКРЕКП та його місце у сфері енергетики та комунальних послуг дозволяє зробити висновок, що відповідач у цих відносинах є суб`єктом публічного права, створений з метою державного регулювання, моніторингу та контролю у сферах енергетики та комунальних послуг, тобто наділений владними управлінськими функціями, а тому є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС.

6.16. Натомість у справі, що розглядається, предметом спору є не оскарження рішення НКРЕКП, а визнання недійсними пунктів договору. При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, НКРЕКП у цьому договорі виступає в якості одного з його учасників, завдання та компетенція, якого визначаються спірним договором, а також Законом України "Про електроенергетику", відповідно до положень якого відбувалося укладення вказаного договору.

6.17. Колегія суддів звертає увагу, що сама лише участь суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не надає такому спору характеру адміністративного, оскільки у будь-якому разі необхідно аналізувати зміст правовідносини, що склалися між сторонами з метою з`ясування який характер вони мають: адміністративний чи цивільно-правовий.

6.18. З урахуванням вищезазначеного Суд доходить висновку, що спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер.

6.19. За змістом статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

6.20. Підстави недійсності правочинів визначаються положеннями статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною третьою вказаної статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

6.21. Отже, наведеними правовими нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави за наявності яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин).

6.22. З огляду на викладене при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72 - 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем ; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

При цьому Верховний Суд зазначає, що визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (подібні висновки, які є загальним алгоритмом судового розгляду спору, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

6.23. Як уже зазначалося, за змістом частини першої статті 15 Закону України "Про електроенергетику", у відповідній редакції, купівля всієї електричної енергії , виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України, крім електричної енергії, що купується (продається) відповідно до розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії". Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. Сторонами договору є суб`єкти господарської діяльності, пов`язаної з: диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об`єднаною енергетичною системою України; виробництвом електричної енергії на електростанціях ; передачею електричної енергії; постачанням електричної енергії; розподілом електричної енергії ; оптовим постачанням електричної енергії. У договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов`язки та відповідальність сторін.

Водночас згідно з п. 2.1.2 ДЧОРЕ останній визначає права, обов`язки та відповідальність членів ринку, сторін цього договору, загальних зборів, ради оптового ринку електричної енергії та порядок вступу до або виходу з оптового ринку електричної енергії.

Зокрема, порядок розрахунків між учасниками ринку за продану та куплену електричну енергію на Оптовому ринку електричної енергії визначається додатком 4 до ДЧОРЕ - Інструкцією про порядок використання коштів Оптового ринку електричної енергії (ІВКОР).

При цьому за наслідком включення пунктів 6.3.3.4 та 6.3.3.5 до розділу 6 ІВКОР (визнання недійсними яких є предметом позову у цій справі) відбулися зміни у порядку проведення розрахунків за електричну енергію на оптовому ринку, а саме змінено порядок зарахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", з поточних рахунків із спеціальним режимом використання операторів системи розподілу.

6.24. Таким чином, оскільки ДЧОРЕ є багатостороннім правочином, господарським судам попередніх інстанцій при вирішенні спору по суті насамперед необхідно було з`ясувати чи вплине задоволення позову на права та обов`язки інших учасників вказаного договору, які при здійсненні розрахунків за продану та куплену електроенергію на Оптовому ринку електричної енергії зобов`язані керуватися положеннями ІВКОР, враховуючи, що рішення суду про визнання правочину недійсним створює правові наслідки для усіх сторін такого правочину.

6.25. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

6.26. З огляду на викладене висновки місцевого та апеляційного судів щодо вирішення спору по суті, враховуючи недотримання судами вимог процесуального законодавства про визначення суб`єктного складу учасників справи, зважаючи на предмет та підстави позову, є передчасними.

6.27. Крім того, Суд звертає увагу, що відповідно до п. 1.1. ДЧОРЕ Рада Оптового ринку електричної енергії - сукупність Голосуючих і Неголосуючих директорів, які виконують свої повноваження згідно з цим Договором.

Згідно з п. 6.5.4 ДЧОРЕ будь-яке питання чи справа, які винесені на засідання Ради, вирішуються простою більшістю голосів, поданих Голосуючими директорами на зборах. При голосуванні Голосуючий директор має право на один голос. У випадку рівної кількості голосів, голосує Голова НКРЕКП або член НКРЕКП.

Пунктом 6.2.2 ДЧОРЕ встановлено порядок вибору Голосуючих директорів.

Так, Члени ринку подають свої пропозиції щодо кандидатів на роль Голосуючого директора до Секретаріату Ради за 5 днів до Щорічних загальних зборів. На Щорічних загальних зборах Члени ринку віддають свої Пропорційні голоси блоком за запропонованого ними кандидата в своєму Класі. Кандидати, що набрали п`ять найвищих результатів в кожному Класі, обираються Голосуючими директорами строком на один рік. У випадку рівного рахунку голосів і перевищення таким чином необхідного числа успішних кандидатур, проводиться переголосування серед кандидатів з однаковими найвищими результатами в цьому Класі до отримання тільки п`яти Голосуючих директорів. Члени ринку обирають своїм представником одного з вибраних Голосуючих директорів в своєму Класі, про що повідомляють Секретаріат в письмовій формі. Такі Члени ринку складають Виборчий округ Голосуючого директора, і цей Голосуючий директор повинен представляти їхні інтереси на засіданнях Ради. Члени ринку вільні змінити свій Виборчий округ в будь-який час після надсилання письмового повідомлення до Секретаріату.

6.28. Місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що Позивачами вірно обрано коло відповідачів, оскільки Голосуючі директори приймають рішення від імені інших сторін ДЧОРЕ, які уповноважили їх діяти від свого імені під час прийняття рішень щодо внесення змін до ДЧОРЕ. При цьому відповідачами в позовній заяві визначено осіб, представники яких голосували "за" прийняття оспорюваних положень до ДЧОРЕ.

6.29. Разом з тим, як вбачається з наведених положень ДЧОРЕ, Голосуючі директори, у тому числі які голосували за прийняття спірних пунктів, представляють інтереси членів Оптового ринку електричної енергії, тобто виконують повноваження, які було делеговано відповідними членами Ринку.

6.30. Однак, суди попередніх інстанцій викладеного не врахували та, зосередившись на результатах голосування осіб, які були визначені в позовній заяві відповідачами, не з`ясували чи допустили порушення прав Позивачів вказані особи та яким чином.

6.31. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.32. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Висновки Верховного Суду.

7.1. Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. За змістом пункту 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

7.3. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1 . Касаційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго", Державного підприємства "Енергоринок", Публічного акціонерного товариства "Центренерго" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 у справі № 910/5755/19 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак