Рішення

від 25.08.2020 по справі 1.380.2019.006115

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006115

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

представника відповідача Ворошилової Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), Радехівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач згідно заяви про зменшення позовних вимог просить суд:

-визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу №Ф-6277-53 від 11.05.2019 року.

В позовній заяві позивач зазначає, що не погоджується із спірним рішенням, яким визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 21030,90 грн. Вказує, що з 20.04.2012 року згідно постанови Львівського окружного адміністративного суду у справі №2а-1952/12/1370 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Отже, позивач вважає, що не є, та не може бути платником єдиного внеску. У зв`язку з викладеним, податкову вимогу від 11.05.2019 №Ф-6277-53 щодо сплати недоїмки з єдиного соціального внеску у сумі 21030,90 грн. вважає неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 22.11.2019 залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 11.12.2019 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.12.2019 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

21.01.2020 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати судом замінено відповідача у справі з Головного управління ДФС у Львівській області на Головне управління ДПС у Львівській області. Підготовче засідання відкладено на 11.02.2020 року.

11.02.2020 року підготовче засідання відкладено на 05.03.2020 року.

Ухвалою від 05.03.2020 витребувано від Радехівської районної державної адміністрації Львівської області належним чином завірені копії матеріалів реєстраційної справи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

05.03.2020 ухвалою без виходу до нарадчої кімнати судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 09.04.2020 року.

09.04.2020 судове засідання відкладено на 07.05.2020 року.

07.05.2020 судове засідання відкладено на 09.06.2020 року.

07.06.2020 судове засідання відкладено на 18.06.2020 року.

18.06.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 25.08.2020 року.

25.08.2020 ухвалою без виходу до нарадчої кімнати судом відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та поновлено позивачу строк для звернення до суду з даним позовом.

Позивач у судове засідання не з`явився, належим чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

25.08.2020 представником позивача на електрону адресу суду надіслано клопотання про перенесення розряду справи, яке відхилене судом із урахуванням тривалого терміну слухання справи.

Представник відповідача - ГУ ДПС у Львівській області у судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву від 16.01.2020 року. Зокрема, зазначає, що на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів податковим органом винесено податкову вимогу про сплату боргу №Ф-6277-53 від 11.05.2019 року на суму 21030,90 грн. Дана сума податкового органу складається: 8448,00 грн. нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік від 09.02.2018 термі.спл.09.02.2018 року; 2457,18 грн. нараховано ЄВ ФОП від 19.04.2018 терм.спл. 19.04.2018 року; 2457,18 грн. нараховано ЄВ ФОП від 19.07.2018 року терм.спл. 19.07.2018 року; 2457,18 грн. нараховано ЄВ ФОП від 19.10.2018 терм.спл. 19.10.2018 року; 2457,18 грн. нараховано ЄВ ФОП від 21.01.2019 терм.спл. 21.01.2019 року; 2754,18 грн. нараховано ЄВ ФОП від 19.04.2019 терм.спл. 19.04.2019 року. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки встановлені Законом №2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість по єдиного внеску ОСОБА_1 станом на 11.05.2019 року становила 20030,90 грн (нарахування за 2017, 2018 роки та січень -лютий 2019 року).

Крім того представник відповідача також зазначає, що 10.06.2019 року державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за судовим рішення Львівського окружного адміністративного у справі №2а-1952/12/1370 від 20.04.2012 року. яким припинено підприємницьку дальність ОСОБА_1 .

Представник відповідача - Радехівської районної державної адміністрації Львівської області у судове засідання не з`явився, належим чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання. 05.06.2020 року представником Радехівської районної державної адміністрації Львівської області подано заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 24.04.2000.

Прізвище позивача ОСОБА_1 замінено на ОСОБА_1 у зв`язку із реєстрацією шлюбу (а.с.13).

ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) перебуває на обліку ГУ ДПС у Львівській області, Червоноградське управління, Радехівська державна податкова інспекція (Радехівський район), стан платника податків "11" - припинено, але не знято з обліку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2012р. у справі № 2а-1952/12/1370 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (а.с.12).

Проте, відомості щодо припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 згідно вказаного судового рішення внесені державним реєстратором Бродівської районної державної адміністрації Львівської області Крук С.П. 10.06.2019 року.

11.05.2019р. відповідачем ГУ ДФС у Львівській обл. сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6277-53, якою позивачу визначено загальну суму недоїмки з ЄСВ у розмірі 21030,90 грн. (а.с.14)

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.12.2018р. у вказаному реєстрі записів щодо позивача не знайдено (а.с.17).

Як вбачається із даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника, загальна сума заборгованості, станом на 11.05.2019 становить 20030,90 грн.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6277-53 від 11.05.2019 року, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом № 2464-VI.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій ) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з абзацами першим, третім - п`ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція № 449.

Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).

Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи органу доходів і зборів ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) перебуває на обліку ГУ ДПС у Львівській області, Червоноградське управління, Радехівська державна податкова інспекція (Радехівський район), стан платника податків "11" - припинено, але не знято з обліку.

11.05.2019 ГУ ДФС у Львівській області сформувало та скерувало позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-6277-53, у якій повідомило про наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 21030,90 грн. (а.с.14).

Суд вважає, що спірним питанням у даній справі є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок відповідно до оскаржуваної вимоги за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.

При цьому, ОСОБА_1 набула статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом № 755-IV.

Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно із частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

01 липня 2004 року набрав чинності Закон № 755-IV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII Прикінцеві положення цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).

03 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI, яким було внесено зміни до Закону № 755-IV.

Пунктами 2-4 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Пунктом 8 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб -підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 24.04.2000.

При цьому, позивач набула статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом № 755-IV.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.12.2018р. у вказаному реєстрі записів щодо позивача не знайдено (а.с.17).

Позивач не зверталася до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей щодо неї до ЄДР відповідно до вимог Закону № 755-IV, а державним реєстратором самостійно такі відомості до ЄДР внесені були лише 10.06.2019 року. Крім того, такою ж датою державним реєстратором датований запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця - позивача за судовим рішенням, що не пов`язано з її банкрутством.

25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року № 1155-VII Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру (далі - Закон № 1155-VII).

Цим Законом пункт 2 розділу VIII Прикінцеві положення Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР.

Законом № 1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI.

З пояснювальної записки до проекту Закону № 1155-VII вбачається, що Закон № 2390-VI має низку прогалин, що негативно впливає на права та законні інтереси суб`єктів господарювання. Зокрема, Законом № 2390-VI не встановлені кінцеві терміни передачі тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про суб`єктів господарювання, які не включені до ЄДР, а також включення державними реєстраторами таких відомостей до ЄДР. З огляду на зазначене робота тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій, а також процес включення може затягнутись на невизначений час. Водночас на законодавчому рівні не визначено механізм включення до ЄДР відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за їх зверненнями (у разі якщо відомості про них ще не передані тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам або з будь-яких обставин не включені державними реєстраторами до реєстру за результатами виконання Закону № 2390-VI). Ураховуючи, що проведення будь-якої реєстраційної дії, передбаченої Законом № 755-IV, можливо лише щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких містяться в ЄДР, суб`єкти господарювання до моменту їх включення не можуть: зареєструвати зміни до своїх установчих документів та змінити відомості про себе; припинити свою діяльність; отримати виписку, витяг, довідку з ЄДР.

Також у пояснювальній записці до проекту Закону № 1155-VII указано, що реалізація Закону № 2390-VI на практиці виявилась частково неможливою з огляду на таке:

1)за результатами звірення даних відомчих реєстрів (бази даних реєстрів, журнали реєстрації, обліку тощо) органів статистики, державної податкової служби та Пенсійного фонду України з даними ЄДР до тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій передано відомості про: 561 089 юридичних осіб, які не включені до ЄДР, в 74 886 з яких відсутні відомості про коди об`єктів адміністративно-територіального устрою України; 492 808 фізичних осіб - підприємців, які не включені до ЄДР, у 177 376 з яких відсутні відомості про коди об`єктів адміністративно-територіального устрою України. Зазначене унеможливлює ідентифікацію територіальної належності таких суб`єктів господарювання та включення до ЄДР за місцезнаходженням юридичної особи та за місцем проживання фізичної особи - підприємця відповідно до статті 5 Закону № 755-IV;

2)прийняття рішення тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями щодо вибору відомостей, які отримані від різних уповноважених органів та підлягають включенню до ЄДР, в разі якщо юридична особа/фізична особа - підприємець має однаковий код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків, але при цьому відомості про її місцезнаходження/місце проживання та дату реєстрації не збігаються, у більшості випадків носить суб`єктивний характер та призводить до наповнення ЄДР недостовірною інформацією.

Основною метою проекту Закону № 1155-VII є продовження процесу включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані до 01 липня 2004 року та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості.

Для досягнення цієї мети Законом № 1155-VII внесені зміни до розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання , які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до ЄДР.

У постанові від 01.07.2020 у справі №260/81/19 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Виходячи із вказаної норми, при ухваленні даного рішення судом враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01.07.2020 по справі №260/81/19.

Суд також зазначає, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2012р. у справі № 2а-1952/12/1370 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (а.с.12).

Рішення набрало законної сили 29.06.2012 року.

Відповідно до листа Львівського окружного адміністративного суду № 2а-1852/12/1370 від 02.07.2012р. копія постанови суду скерована до Радехівської районної державної адміністрації.

Відповідно до ст.46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі:

прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

смерті фізичної особи - підприємця;

постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності;

постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Порядок позбавлення такого статусу визначений ст.49 цього Закону, відповідно до якої суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця.

Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем заповнити реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з постановленням судового рішення, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у зв`язку з постановленням судового рішення та в той же день видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) їй повідомлення про внесення такого запису.

Таким чином, законом установлений чіткий механізм дій державних органів та суду у випадку набрання законної сили рішення суду щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, при цьому метою таких дій є внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою.

Матеріалами справи стверджується, що державним реєстратором судове рішення - постанова Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2012р. у справі № 2а-1952/12/1370, було виконане лише 10.06.2019.

Згідно реєстраційної справи фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 10.06.2019 року державним реєстратором Бродівської районної державної адміністрації Львіської області Крук С.П. були проведені реєстраційні дії: Включення відомостей про фізичну особу-підприємця та Внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи, що не пов`язано з її банкрутством Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за судовим рішенням, що не пов`язано з її банкрутством .

Згідно з ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, державним реєстратором, незважаючи на наявність судового рішення від 20.04.2012р. у справі № 2а-1952/12/1370, не було внесено до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у зв`язку з постановленням судового рішення, а такий було внесено лише 10.06.2019 року.

Також ініціатор припинення підприємницької діяльності - податковий орган - не вжив протягом тривалого періоду будь-яких дій щодо належної реалізації своїх повноважень, а відтак подальше невиконання судового рішення призвело до нарахування відповідачем суми боргу з ЄСВ позивачу, при цьому в такій ситуації значення вищевказаного рішення суду повністю нівелюється зі сторони відповідних органів, що є неприпустимим.

Водночас, у позивача виникли обґрунтовані сподівання про те, що податковим органом будуть вжиті всі заходи для виключення запису про нього як фізичної особи - підприємця, зняття його з податкового обліку тощо, оскільки саме суб`єкт владних повноважень був ініціатором припинення його підприємницької діяльності.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що винесена відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) не відповідає критерію "пропорційності", адже у такий спосіб не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, а тому відповідачем протиправно винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6277-53 від 11.05.2019р.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими суб`єктом владних повноважень.

Позов слід задоволити. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6277-53 від 11.05.2019 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.14, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6277-53 від 11.05.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039) сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 04.09.2020 року.

Суддя Крутько О.В.