Рішення

від 31.08.2020 по справі 520/3771/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

31 серпня 2020 р. справа № 520/3771/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Пузіковій А.С.,

за участі:

позивача - ФОП ОСОБА_1 ,

представника позивача - Тамошюнас А.Р.,

представника відповідача - Лук`янцев С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.09.2019 року №00001073306, від 26.09.2019 року №00001063306,

- скасувати вимогу від 23.01.2020 року №Ф-00000113306;

- скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.09.2019 року №00001053306.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року в зазначеній справі відкрито спрощене провадження в порядку п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по адміністративній справі.

09.07.2020 року позивачем надано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.09.2019 року №00001073306, від 26.09.2019 року №00001063306, від 26.09.2019 року №00001103306;

- скасувати вимогу від 23.01.2020 року №Ф-00000113306;

- скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.09.2019 року №00001053306.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 року задоволено клопотання представника позивача та прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року. За результатами перевірки складено акт перевірки від 02.07.2019 року №2269/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 , на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, вимога та рішення про застосування штрафних санкцій. Представник позивача вважає, що відповідачем під час складання акту перевірки не було дотримано порядку оформлення результатів перевірки, не враховано відповідачем при розрахунках дохідних витрат значних сум кредиторської заборгованості, що призвело до викривлення результатів перевірки (розбіжностей між наслідками перевірки (розрахунку) та фактичними даними зазначеними ФО-П в деклараціях). Позивач наполягає, що ним під час проведення перевірки були надані книги обліку доходів і витрат, договори з постачальниками та покупцями, договори оренди приміщень, податкові накладні, прибуткові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки, платіжні доручення. ТТН, акт інвентаризації, з яких вбачається, що витрати, понесені позивачем на придбання ТМЦ, відповідають переліку наведеному в п.177.4 ст.177 розд.IV ПК України, дані витрати безпосередньо пов`язані із господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 , витрати були фактично здійснені (до книги обліку внесені за фактом оплати) та є документально підтвердженими, витрати визначені в одному періоді з отриманням доходу. З вищевикладеного вбачається чітке дотримання позивачем порядку формування складу податкових витрат та безпідставність висновків контролюючого органу, відповідно необґрунтованими є висновки Акту №2269 про заниження сум чистого оподатковуваного доходу 892539,28 грн., та як наслідок цього заниження сум: податку на доходи на суму 160657,06 грн., єдиного соціального внеску на суму 174233 грн. та військово збору на суму 13388,08 грн. З огляду на викладене, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Через канцелярію суду 29.04.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, оскаржувані рішення прийнято за наслідками встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства. Під час проведення документальної планової перевірки, враховуючи первинні документи (угоди, видаткові накладні, платіжні документи, банківські виписки) встановлено невідповідність задекларованих сум витрат. Завищення витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів виникло за рахунок включення до складу витрат суми понесених витрат, які не підтверджені документально (платіжні документи, банківські виписки, щодо руху коштів) та витрати понесені на придбання ТМЦ, які у перевіряємому періоді не реалізовані (лічиться на залишках) або відвантажений товар та на 01.01.2019 лічиться заборгованість покупців, тобто у перевіряємому періоді за відвантажений товар кошти на розрахунковий рахунок платника податків не надходили. Інформація про залишки товару та заборгованість покупців за відвантажений товар та перед постачальниками за придбаний товар наведена у письмових поясненнях підприємця від 10.06.2019 (вх. від 10.06.2019 №76823/ФОП). Також представник відповідача вказав, що перевіркою встановлено завищення витрати у сумі 892 539,28грн., в т.ч. за 2016 рік на 39350,40 грн,, за 2017 рік на 540134,62 грн., за 2018 рік на 313054,26 грн., чим порушено п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу. Окрім цього, ФОП ОСОБА_1 книга обліку доходів та витрат велась з порушеннями, а саме згідно Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. №481, у графі 6 в книзі обліку доходів і витрат не зазначені реквізити документів (платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг), які підтверджують понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом за період з 2016р. по 2018р., чим порушено п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України. Також, перевіркою правильності визначення бази оподаткування військовим збором та повноти нарахування, утримання та своєчасності сплати до бюджету військового збору встановлено заниження військового збору на 13388,08грн., в т.ч. за 2016 рік на суму 590,25 грн., за 2017 рік на суму 8102,02грн., за 2018 рік на суму 4695,81грн. Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску на суму доходу отриманого від його діяльності з урахуванням порушень викладених у п.2.1.2 даного акту встановлено заниження ЄСВ на загальну суму 174 233,00 грн., в т.ч. за 2016 рік на 8657,03 грн., за 2017 рік на 96704,03 грн., за 2018 рік на 68871,94 грн., чим порушено п.1 ч.1. ст.4, п.1 ч.2. ст.6, п.2 ч.1. ст.7, п.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування . З огляду на викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позицію та міркування, викладені у адміністративному позові.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 26.09.2002 року зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця, код основного виду економічної діяльності 46.90 - неспецiалiзована оптова торгiвля, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З наявних матеріалів справи вбачається, що у період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. платник податків ОСОБА_1 діяльність здійснював на загальній системі оподаткування (неспецiалiзована оптова торгiвля меблевою фурнітурою), що не заперечувалось сторонами у справі.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 75.1 статті 75, статті 77, статті 82 Податкового кодексу України, статті 13 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 15.05.2019 № 3460 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, фахівцями контролюючого органу з 03.06.2019 року по 14.06.2019 року та з 18.06.2019 року по 24.06.2019 року проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиного внеску), валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками вказаної перевірки складено акт від 02.07.2019 року №2269/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 Про результати планової виїзної документальної перевірки платника податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року , яким встановлено порушення позивачем:

- п.177.2 ; пп.177.4.5 п. 177.4., пп. 177.5.3 п. 177.5 ст.177 Податкового кодексу України, встановлено завищення витрат та заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 892 539,28 грн., в т. ч. за 2016 рік 39350,40 грн., за 2017 рік на суму 540134,62 грн., за 2018 рік на суму 313054,26 грн., що привело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 160 657,06 грн., в т. ч. за 2016 рік 7083,07 грн., за 2017 рік на суму 97 224,23грн., за 2018 рік на суму 56349,76 грн.;

- п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, книга обліку доходів та витрат велась з порушеннями;

- п.1 ч.1. ст.4, п.1 ч.2. ст.6, п.2 ч.1. ст.7, п.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI зі змінами та доповненнями Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та підпункту 3 пункту 5 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 зі змінами та доповненнями в частині розрахунку суми чистого доходу для обчислення ЄСВ за 2016-2018 рік, а саме заниження ЄСВ на загальну суму 174233,00 грн., в т.ч. за 2016 рік на 8657,03 грн., за 2017 рік на 96704,03 грн., за 2018 рік на 68871,94 грн.;

- п. 1.4 п. 16 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Кодексу, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, ст.176 Податкового кодексу України, яким передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, перевіркою донараховано військового збору у сумі 13388,08грн., в т.ч. за 2016 рік на суму 590,25 грн., за 2017 рік на суму 8102,02грн., за 2018 рік на суму 4695,81грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 а) ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання з ПДВ на загальну 4926,00 грн. за жовтень 2016 рік на 1857,00 грн., за листопад 2016 рік на 2069,00 грн., за грудень 2016 рік на 1000,00 грн.;

-п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, порушення порядку реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 4926,00 грн. у т.ч. за грудень 2017р. за виявлене порушення передбачено застосування штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість;

- частини 4 пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, а саме неповідомлення за формою №20-ОПП на всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням.

З наявних матеріалів справи вбачається, що не погодившись із висновками акту 02.07.2019 року №2269/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 , ФОП ОСОБА_1 надав заперечення від 12.09.2019 року (вх. від 12.09.2019р. №6363 ФО-П), за наслідками розгляду яких висновки акту перевірки залишені в силі, про що позивача було повідомлено листом від 23.09.2019 року №1027/ФОП/20-40-33-06.

На підставі висновків акту перевірки 02.07.2019 року №2269/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 , ГУ ДПС у Харківській області були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 року №00001073306 про донарахування військового збору та штрафу у загальній сумі 16735,10 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 року №00001063306 про донарахування податку на доходи фізичних осіб та штрафу у загальній сумі 200821,33 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 року №00001103306 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн.;

- вимога про сплату боргу від 26.09.2019 року №0000133306 про сплату єдиного соціального внеску у сумі 174233,00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.09.2019 року №00001053306 про донарахування штрафних санкцій по єдиному соціальному внеску у сумі 28825,11 гривень.

Вказані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення були оскаржені позивачем до ДПС України в порядку ст.56 ПКУ та ст.25 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Рішенням від 08.01.2020 року №698/6/99-00-08-06-21-06 про результати розгляду скарги скаргу було задоволено частково, скасовано вимогу про сплату недоїмки із сплати ЄСВ від 26.09.2019 року та зобов`язано сформувати та направити нову вимогу. На підставі вказаного рішення відповідачем було направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.01.2020 року №0-00000113306.

Рішенням від 03.02.2020 року №4142/6/99-00-080504-06 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

З приводу встановлених актом перевірки порушень суд зазначає наступне.

Під час перевірки, проведеним аналізом руху коштів на розрахункових рахунках платника податків встановлено, що за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року на поточні рахунки платника податків ОСОБА_1 надійшло - 27411921,33 грн. в тому числі сплата за реалізований товар 25486203,56 грн., поповнення рахунку власними коштами - 361100,00 грн., повернення коштів, перерахованих на користь контрагентів для уточнення реквізитів та перерахування коштів між рахунками підприємця - 202617,77 грн., перерахування коштів згідно кредитного договору - 1362000,00 грн. списання коштів відбувалося на розрахунки за придбання товару, за надані послуги, розрахунки з бюджетом та інше.

Під час проведення перевірки, платник податків ОСОБА_1 10.06.2019 року надав письмове пояснення №б/н (вх. Від 10.06.2019 №76823/ФОП), в якому самостійно повідомив, що залишки ТМЦ складають: на 01.01.2016 року залишки товару складають 1646856,11 грн. (Без ПДВ), на 01.01.2017 року залишки товару складають 1960961,63 грн. (Без ПДВ), на 01.01.2018 року залишки товару складають 2437624,51 грн. (Без ПДВ), на 01.01.2019 року залишки товару складають 3022879,66 грн. (Без ПДВ), що підтверджується копією вказаних пояснень в матеріалах справи.

Окрім цього, згідно наданого письмового пояснення платником податків ОСОБА_1 (вх. від 10.06.2019 №76823/ФОП) встановлено, що:

1)Дебіторська заборгованість складає:

- на 01.01.2016 року складає 234553,66 грн (з ПДВ), а саме: ТОВ Акта плюс , код 37514175 складає 31510,96 грн., ФОП ОСОБА_2 , код НОМЕР_2 складає 199874,70 грн., ТОВ Південкабельсервіс , код 24275285 складає 3168,00 грн.;

- на 01.01.2017 року складає 117861,11 грн (з ПДВ), а саме: ТОВ Олімп-2001 , код 31555986 складає 36859,00 грн., ФОП ОСОБА_2 , код НОМЕР_2 складає 23000,40 грн., ФОП ОСОБА_3 , код НОМЕР_3 складає 58001,71 грн.,

- на 01.01.2018 року складає 495868,12 грн (з ПДВ), а саме: ТОВ Олімп-2001 , код 31555986 складає 1500,00 грн., ФОП ОСОБА_4 , код НОМЕР_4 складає 12360,48 грн., ФОП ОСОБА_3 , код НОМЕР_3 складає 248400,00 грн., ФОП ОСОБА_5 , код НОМЕР_5 складає 203746,24 грн., ТОВ Діп Сервіс плюс , код 38631806 складає 27661,20 грн., ПП Сігма-Кабель , код 22531407 складає 2200,20 грн.;

- на 01.01.2019 року складає 375066,40 грн (з ПДВ), а саме: ТОВ "Житлобуд-2" 01270351 складає 330000,00 грн., ФОП ОСОБА_4 , код НОМЕР_4 складає 16943,20 грн., ТОВ "Трест Житлобуд-1" 01270285 складає 17384,40 грн., ТОВ Діп Сервіс плюс , код 38631806 складає 10738,80 грн.

2) Кредиторська заборгованість складає:

- на 01.01.2016 року складає 365784,73 грн (з ПДВ), 11881,70 грн. (Без ПДВ), а саме: ПП ВКФ Меблеві технології 25386826 складає 20471,52 грн., ТОВ Гефелес Україна 36190394 складає 345067,13 грн., ТОВ ВСМК-Трейд , код 40853644 складає 246,08 грн., ФОП ОСОБА_5 , код НОМЕР_5 складає 11881,70 грн.;

- на 01.01.2017 року складає 197446,16 грн (з ПДВ), а саме:ПП ВКФ Меблеві технології 25386826 12222,14 грн., ТОВ МТ Україна , код 38538034 складає 170299,98 грн., ТОВ ВСМК-Трейд , код 40853644 складає 14924,04 грн.;

- на 01.01.2018 року складає 898597,57 грн (з ПДВ), а саме: ПП ВКФ Меблеві технології 25386826 складає 39158,20 грн., ТОВ Гефелес Україна 36190394 складає 610466,89 грн., ТОВ ВСМК-Трейд , код 40853644 складає 672,48 грн., ТОВ ХЕЗ Енергоміра , код 34952220 складає 3800,00 грн., ДНВП Об`єднання комунар 14308730 складає 244500,00 грн.;

- на 01.01.2019 року складає 1514159,14 грн (з ПДВ), а саме: ПП ВКФ Меблеві технології 25386826 складає 129007,74 грн., ТОВ Гефелес Україна 36190394 складає 304420,32 грн., ТОВ Старон Україна , код 40762201 складає 12162,52 грн., ТОВ ХЕЗ Енергоміра , код 34952220 складає 91000,00 грн., ДНВП Об`єднання комунар 14308730 складає 977548,56 грн., ТОВ МТ Україна , код 38538034 складає 20,00 грн.

Також, згідно наданих до перевірки первинних документів та пояснення платника податків ОСОБА_1 (вх. від 10.06.2019 №76823/ФОП), націнка на товар у перевіряємому періоді становила: у 2016 році - 7,8%, у 2017 році - 8%, у 2018 році - 8,6 %.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 книга обліку доходів та витрат велась з порушеннями, а саме згідно Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. №481 у графі 6 в книзі обліку доходів і витрат не зазначені реквізити документів (платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг), які підтверджують понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом за період з 2016 року по 2018 року, чим порушено п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що в адміністративному позові не міститься жодного заперечення щодо встановленого актом перевірки порушення позивачем порядку ведення книги обліку доходів та витрат, наявна в матеріалах справи копія книги обліку доходів та витрат позивача підтверджує факти, встановлені актом перевірки, відповідно вказане порушення є доведеним та не спростованим позивачем.

Внаслідок наведених порушень, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 року №00001103306.

В ході перевірки встановлено, що сума витрат безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, підтверджених первинними та платіжними документами не відповідає сумі витрат відображених у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2016-2018 роки. А саме, задекларовано витрат у розмірі 21052056,33грн., у тому числі витрати на оплату праці з урахуванням сплати ЄСВ нарахованого на суму заробітної плати - 444328,63 грн., інші витрати (оренда приміщення, транспортування товару, відшкодування комунальних послуг, сплата ЄСВ нарахованого на суму доходу, інтернет послуги - 1051856,01 грн та витрати понесені на закупівлю товару/сировини з урахуванням фактичної сплати за реалізований товар та сплати за придбаний товар та сировину на підставі калькуляцій - 19555872,00 грн., при цьому перевіркою первинних та платіжних документів встановлено, що сума витрат безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу складає 20159517,05 грн.

Завищення витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів виникло за рахунок включення до складу витрат суми понесених витрат, які не підтверджені документально (платіжні документи, банківські виписки, щодо руху коштів) та витрати понесені на придбання ТМЦ, які у перевіряємому періоді не реалізовані (лічиться на залишках) або відвантажений товар та на 01.01.2019 лічиться заборгованість покупців, тобто у перевіряємому періоді за відвантажений товар кошти на розрахунковий рахунок платника податків не надходили.

При цьому, інформація про залишки товару та заборгованість покупців за відвантажений товар та перед постачальниками за придбаний товар наведена позивачем самостійно, у письмових поясненнях підприємця від 10.06.2019 (вх. від 10.06.2019 №76823/ФОП).

Згідно попереднього акту перевірки, письмових пояснень підприємця та первинних та платіжних документів наданих у розпорядження перевірки завищення витрат також підтверджується наступними показниками:

- дебіторська заборгованість складає без ПДВ та націнки згідно письмового пояснення платником податків ОСОБА_1 (вх. Від 10.06.2019 №76823/ФОП): на 01.01.2016 рік - 180215,39 грн., на 01.01.2017 рік - 90556,62 грн., на 01.01.2018 рік - 380165,56 грн., на 01.01.2019 рік - 285675,57 грн.;

- залишки товару складає без ПДВ згідно письмового пояснення платником податків ОСОБА_1 (вх. Від 10.06.2019 №76823/ФОП): на 01.01.2016 рік - 1646856,11 грн., на 01.01.2017 рік - 1960961,63 грн., на 01.01.2018 рік - 2437624,51 грн., на 01.01.2019 рік - 3022879,66 грн.;

- згідно банківських виписок з розрахункового рахунка НОМЕР_6 ХАРКIВ.ГРУ ПАТ КБ"ПРИВАТБАНК, платником податків ОСОБА_1 було сплачено за ТМЦ на загальну суму 20144816,40 грн. без ПДВ, а саме: 2016 рік - 5672318,13 грн.; 2017 рік - 7000751,13 грн.; 2018 рік - 7471746,88 грн.

Враховуючи дані показники вартість придбаних ТМЦ які пов`язані з отриманням доходу за 2016-2018 роки та включаються до складу витрат повинні складати 20159517,05 грн., у тому рахунку інші на суму 1051856,01 грн., на оплату праці 444328,63 грн. та ТМЦ 18663332,41 грн. (1646856,11+20144816,40+180215,39-3022879,66-285675,57), дана сума витрат також підтверджена первинними та платіжними документами.

Таким чином перевіркою встановлено завищення витрат у сумі 892539,28 грн., в т.ч. за 2016 рік на 39350,40 грн., за 2017 рік на 540134,62 грн., за 2018 рік на 313054,26 грн., чим порушено п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Приписами пункту 177.1 статті 177 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (пункт 177.3 статті 177 ПКУ).

Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пункт 177.3.1 статті 177 ПКУ).

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отже, положення статті 177 ПК України вказують на те, що необхідною умовою для віднесення витрат, понесених платником податку на придбання товарів (послуг), до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є безпосередній зв`язок з отриманням доходу. Фізична особа - підприємець до складу витрат має право включати документально підтверджені витрати господарської діяльності, пов`язані з отриманням такого доходу.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі ПСБО 16 Витрати ), затверджених наказом Мінфіну від 31.12.1999 р. №318 передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

При цьому, відповідно до п. 7 ПСБО 16 Витрати передбачено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно із визначенням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Порядок та підстави формування витрат звітного періоду затверджено Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, що затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 №481.

Відповідно до п. 6 Порядку, у графі 6 Книги відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня.

У постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі №813/1910/16, від 05 червня 2018 року по справі №816/1601/17, від 02 жовтня 2018 року по справі №816/506/17 зазначено, що право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов`язань. А витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, витрати визнаються витратами певного звітного періоду лише одночасно із визначенням доходу, для отримання якого вони здійснені, і є документально підтвердженими, оплаченими та безпосередньо пов`язані із господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 книга обліку доходів та витрат велась з порушеннями заповнення графи 6, а саме в книзі обліку доходів і витрат не зазначені реквізити документів та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг), які підтверджують понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом за період з 2016 року по 2018 року.

Відповідно до приписів пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Пунктом 176.1 ст.176 ПКУ передбачено, що платники податку зобов`язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

З огляду на те, що позивачем самостійно було надано до контролюючого органу пояснення від 10.06.2019 (вх. від 10.06.2019 №76823/ФОП), в яких вказано дебіторську та кредиторську заборгованість, залишки товарно - матеріальних цінностей, виходячи з досліджених під час перевірки первинних документів, відповідач шляхом співставлення вартості придбаного товару до реалізованого у перевірямому періоді, встановив суму фактичних витрат, при цьому враховано понесені позивачем витрати на придбання товарів, що використані в господарській діяльності і документально підтверджені.

Відповідно до приписів п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Окремо суд зазначає, що твердження позивача, що фахівцями контролюючого органу не було враховано факт того, що приріст запасів частково відбувався за рахунок отриманого позивачем, але не оплаченого товару, що у свою чергу супроводжувалося приростом кредиторської заборгованості, спростовується наявними матеріалами справи.

Зокрема, під час розрахунку витрат перевіряючими були взяті дані банківських виписок щодо витрат позивача на придбання товару, тобто документально підтверджені витрати на придбання товару. При цьому, інформація щодо залишків товару на кінець перевіряємого періоду була надана безпосередньо позивачем та врахована фахівцями під час здійснення розрахунку. Розбіжності у посиланнях податкового органу та викладених у позовній заяві первинними документами позивач не спростував.

Внаслідок встановлених перевіркою порушень зроблено висновок, що перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку Ф-2 до податкових декларацій, про майновий стан та доходи та додатку з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки з урахуванням вище викладених порушень, встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 892539,28грн., в т.ч. за 2016 рік на 39350,40 грн., за 2017 рік на 540134,62 грн., за 2018 рік на 313054,26 грн., чим порушено п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України.

Оскільки чистий оподатковуваний дохід є об`єктом оподаткування податку з доходів фізичних осіб фізичної особи - підприємця за ставкою 18% бази оподаткування, то перевіркою зроблено висновок, що позивачем занижено грошове зобов`язання за перевіряємий період в сумі 160657,06 грн.

Відповідно до вимог п. 54.3 ст.54 ПКУ передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп.54.3.2 ПКУ).

Окремо суд зазначає, що відповідачем правомірно не було застосовано спосіб розрахунку суми витрат безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу з урахуванням націнки, що міститься у вартості товарів відвантажених та оплачених покупцями. Платником податків враховано розмір націнки від 7,8% до 10%. Для визначення вказаної націнки реалізованого товару платник податків бере за основу загальний отриманий дохід та витрати зазначені в декларації про майновий стан і доходи, але перевіркою первинних документів встановлено завищення задекларованих витрат. Тому, фактично, проаналізувавши товар по ціні придбання та реалізації окремо по кожному виду товарів, встановлено, що націнка варіюється від 0,19% до 67,05 %.

З наявних матеріалів справи вбачається, що у поясненнях позивача зазначено, що середній відсоток націнки на реалізований товар у 2016 році складав 7,8%, у 2017 році - 8,0%, у 2019 році - 9,5%. При цьому, у відповіді на відзив представник відповідача зазначає, що наведеним у акті перевірки націнкам на реалізований товар, розмірі націнки стосувався окремих операцій та приймав участь у розрахунках середньої націнки по року, однак, матеріали справи не містять жодного доказу з відповідним розрахунком, що надані позивачем у поясненнях розмірі націнки відповідають фактичним обставинам справи та повинні були враховуватись під час визначення контролюючим органом витрат позивача за досліджений період.

З наведеного вбачається, що фахівцями контролюючого органу правомірно встановлено наявність порушень податкового законодавства позивачем, а саме завищення витрат та заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 892539,28 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 160657,06 грн.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 року №00001063306 про донарахування податку на доходи фізичних осіб та штрафу у загальній сумі 200821,33 грн. є правомірним та не підлягає скасуванню.

Згідно абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Отже, для фізичних осіб-підприємців базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є сума доходу, отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не менше за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід та не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої п.4 ст.1 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" .

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. двадцяти п`яти розмірам мінімальних заробітних плат, по 31.12.2017 р. двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується дохід та підлягає сплаті.

Згідно п. 2 ч. 1 ст.7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI зі змінами та доповненнями Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за результатами календарного року проводиться відповідно до пп.177.5.3 п. 177.5 ст.177 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на які нараховується єдиний внесок, з урахуванням порушень, викладених в пункті 2.1.2 акту перевірки встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% (з урахуванням максимальної величини доходу на яку нараховується єдиний внесок) на загальну суму 791968,56 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 39350,40 грн., за 2017 рік в сумі 439563,90 грн., за 2018 рік в сумі 313054,26 грн.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску на суму доходу отриманого від його діяльності з урахуванням порушень викладених у п.2.1.2 акту перевірки встановлено заниження ЄСВ на загальну суму 174233,00 грн., в т.ч. за 2016 рік на 8657,03 грн., за 2017 рік на 96704,03 грн., за 2018 рік на 68871,94 грн., чим порушено п.1 ч.1. ст.4, п.1 ч.2. ст.6, п.2 ч.1. ст.7, п.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI зі змінами та доповненнями Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Внаслідок наведених порушень, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесені вимога від 23.01.2020 року №Ф-00000113306 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.09.2019 року №00001053306.

Також суд зазначає, що з 03.08.2014 року набрав чинності Закон України від 31.07.2014 №1621-УІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України", яким на період до 01 січня 2015 року запроваджено військовий збір. Законом України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 року, до Кодексу внесено зміни в частині оподаткування військовим збором. Так, відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, а саме: фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, а також податкові агенти (пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Відповідно до пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема: для резидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відтак з 1 січня 2015 року військовий збір сплачується з усіх доходів, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Згідно п.п. 1.4 п. 16-1 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету із чистого доходу приватного підприємця здійснюється у порядку, встановленому Розділом IV Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 1.6. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 Кодексу.

Оскільки, перевіркою встановлено, що позивачем занижено суму чистого оподаткованого доходу на загальну суму 892 539,28 грн., то позивачем у періоді, що перевірявся занижено податкових зобов`язань зі сплати військового збору в сумі 13388,08 грн., в т.ч. за 2016 рік на суму 590,25 грн., за 2017 рік на суму 8102,02грн., за 2018 рік на суму 4695,81грн., чим порушено вимоги статей 168, 176, підпунктів 1.2, 1.6 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України.

Відповідно, податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 року №00001073306 про донарахування військового збору та штрафу у загальній сумі 16735,10 грн. є правомірним та не підлягає скасуванню.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

При цьому суд наголошує, що позивачем не наведено та не надано жодного доказу в спростування висновків акту перевірки. Під час розгляду справи судом встановлено, що висновки акту перевірки ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених контролюючим органом.

З огляду на те, що позивач не спростовує встановлених актом перевірки порушень, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття Головним управлінням ДПС України оскаржуваних рішень, та як наслідок відсутність підстав для їх скасування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що оскаржувані рішення винесені контролюючим органом на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірним. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимоги - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 03.09.2020 року.

Суддя Біленський О.О.