Постанова

від 19.11.2020 по справі 520/3771/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 р.Справа № 520/3771/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.,

за участі позивача - ОСОБА_1 , представників:

позивача - Тамошюнаса А.Р., відповідача - Лукянцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2020, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, по справі № 520/3771/2020

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску,

ВСТАНОВИВ

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган, податковий орган), в якому просить суд, з урахуванням уточнень, прийнятих судом :

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.09.2019 № 00001073306, від 26.09.2019 № 00001063306, від 26.09.2019 № 00001103306;

- скасувати вимогу від 23.01.2020 №Ф-00000113306;

- скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.09.2019 №00001053306.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем під час складання акту перевірки не було дотримано порядку оформлення результатів перевірки, не враховано при розрахунках дохідних витрат значних сум кредиторської заборгованості, що призвело до викривлення результатів перевірки (розбіжностей між наслідками перевірки (розрахунку) та фактичними даними зазначеними ФО-П в деклараціях). Стверджує, що надані під час проведення перевірки книги обліку доходів і витрат, договори з постачальниками та покупцями, договори оренди приміщень, податкові накладні, прибуткові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки, платіжні доручення. ТТН, акт інвентаризації, повністю підтверджують витрати, які понесені позивачем на придбання ТМЦ, та відповідають переліку, наведеному в п.177.4 ст.177 розд. IV ПК України. Вказує, що ці витрати безпосередньо пов`язані із господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 та були фактично понесені (до книги обліку внесені за фактом оплати) та є документально підтвердженими. Зазначає, що вказані витрати визначені позивачем в одному періоді з отриманням доходу, як це передбачено ПК України, з чітким дотриманням встановленого законом порядку, а тому висновки контролюючого органу про неправомірність формування ФОП ОСОБА_1 складу податкових витрат, що призвело до заниження сум чистого оподатковуваного доходу в сумі 892539,28 грн є безпідставними, а розрахунки про донарахування спірних сум - хибними, що зумовлює скасування спірних податкових повідомлень-рішень з податку на доходи у розмірі 160657,06 грн, єдиного соціального внеску - 174233 грн, військово збору - 13388,08 грн та вимоги.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 по справі № 520/3771/20 у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимоги відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 по справі № 520/3771/20, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції проігноровано недотримання відповідачем порядку оформлення результатів перевірки, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395, а саме контролюючим органом в акті перевірки не зазначено відомостей про жодну операцію (зокрема, вид, умови, суму, сторони), в результаті яких здійснено порушення (тобто непідтвердження суми витрат первинними документами та/або не пов`язано з фактом отримання доходу). При цьому, в акті перевірки відсутні посилання на відповідні первинні документи, які підтверджують здійснення позивачем господарських операцій, з приводу яких встановлені порушення в частині формування витрат та інших фактів, що мають значення для підтвердження факту порушення з боку позивача, не зазначено які саме первинні документи не були надані до перевірки та/або по яким господарським операціям, методологія та алгоритм проведення розрахунку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів. Крім того, в порушення п.п.1.4.7.3. наказу ДФСУ №22 ревізорами не було складено відповідного акту про ненадання до перевірки документів. Судом не взято до уваги, що перевіряючими застосовано незаконний метод нарахування зобов`язань. Враховуючи, що відповідачем зроблено невірний розрахунок сум витрат, пов`язаних з отриманням доходу за 2016-2018 роки, у зв`язку з чим податковий орган дійшов хибного висновку про заниження сум чистого оподатковуваного доходу у розмірі 892539,28 грн, заниження сум по податку на доходи на 160657,06 грн, єдиного соціального внеску - 174233 грн та військового збору - 13388,08 грн, а тому спірні рішення та вимога податкового органу є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача в надісланому до суду письмовому відзиві та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване. Пояснив, що перевірка проводилася щодо підтвердження понесених позивачем витрат за 3 роки по всім господарським операціям вчиненим ФОП ОСОБА_1 за 2016 - 2018 роки. В ході документальної перевірки позивач надав пояснювальну записку (від 10.06.2019 ВХ № 76823/ФОП) з додатками: книга Доходів та витрат, договори оренди, акти виконаних послуг, договори поставки товару, прибуткові накладні, договори продажу товару, видаткові надкладні, трудові договори, відомость нарахування заробітної плати, 1 - ДФ, банківські виписки, договори з надання послуг по перевезенню, акти виконаних робіт по доставці товарів, товарно-транспортні накладні, пояснювальна записка та опис документів. В зазначений період позивач мав взаємовідносини з постачальниками товару: ТОВ Гефеле Україна, ДНВП Об`єднання Комунар філія ДНВП Об`єднання Комунар завод Комунарсчетмаш , ПП ВКФ Меблеві технології , ТОВ Харківський електротехнічний завод Енергоміра , ТОВ Старон У каїна , ТОВ ВСМК-Трейд та покупцями: ПАТ Трест Жилстрой-1 , ТОВ Жилстрой-2, ТОВ Олімп 2001 , ФОП ОСОБА_2 .. ПП Сігма кабель , ТОВ Технокабель , ТОВ Гранд Марин , ТОВ ТВП Россатті , TOB А1С , ТОВ Агротехналадка . Перевірка зазначених взаємовідносин підтверджується змістом акту перевірки (сторінки 10-13 акту перевірки).

Предметом дослідження була відповідність понесених витрат позивачем п. 177.4, 177.10 ст.177 Податкового кодексу України, тобто, встановлено обставин чи пов`язана сума понесених витрат повинна безпосередньо з отриманням позивачем доходу. При цьому, у податкового органу в ході перевірки не виникало питання стосовно неможливості здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, а відтак зміст зазначених взаємовідносин впливає лише на форму акту перевірки та жодним чином не на сутність встановлених порушень в ході перевірки.

З урахуванням наданих до перевірки первинних документів, даних декларацій про майновий стан та доходи платника податків, встановлена націнка на реалізовані позивачем товари, яка була покладена в основу розрахунку витрат позивача за результатами перевірки.

З огляду на викладене, твердження апелянта щодо відсутності посилання на відповідні первинні документи, які мають значення для підтвердження факту порушення з боку позивача, застосування перевіряючими незаконного математичного методу нарахування зобов`язань, необґрунтованості порушень законодавства, вважає безпідставними.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, доводи позивача та представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 26.09.2002 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця, код основного виду економічної діяльності 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З наявних матеріалів справи вбачається, що у період з 01.01.2016 по 31.12.2018 платник податків ОСОБА_1 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування (неспеціалізована оптова торгівля меблевою фурнітурою), що не заперечувалось сторонами у справі.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 75.1 статті 75, статті 77, статті 82 Податкового кодексу України, статті 13 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 15.05.2019 № 3460 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, фахівцями контролюючого органу з 03.06.2019 по 14.06.2019 та з 18.06.2019 по 24.06.2019 проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиного внеску), валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками вказаної перевірки складено акт від 02.07.2019 №2269/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 Про результати планової виїзної документальної перевірки платника податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року , яким встановлено порушення позивачем:

- п. 177.2; п.п. 177.4.5 п. 177.4, п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, встановлено завищення витрат та заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 892539,28 грн, в т. ч. за 2016 рік 39350,40 грн, за 2017 рік на суму 540134,62 грн, за 2018 рік на суму 313054,26 грн, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 160657,06 грн, в т. ч. за 2016 рік - 7083,07 грн, за 2017 рік - 97224,23 грн, за 2018 рік - 56349,76 грн;

- п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, книга обліку доходів та витрат велась з порушеннями;

- п. 1 ч. 1. ст. 4, п.1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1. ст. 7, п. 2 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та підпункту 3 пункту 5 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 зі змінами та доповненнями в частині розрахунку суми чистого доходу для обчислення ЄСВ за 2016-2018 рік, а саме заниження ЄСВ на загальну суму 174233,00 грн, в т.ч. за 2016 рік на 8657,03 грн, за 2017 рік на 96704,03 грн, за 2018 рік на 68871,94 грн;

- п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Кодексу, п.п.168.1.2 п.168.1 ст. 168, ст. 176 Податкового кодексу України, яким передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, перевіркою донараховано військового збору у сумі 13388,08грн, в т.ч. за 2016 рік на суму 590,25 грн, за 2017 рік на суму 8102,02 грн, за 2018 рік на суму 4695,81 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 а) ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання з ПДВ на загальну 4926,00 грн за жовтень 2016 рік на 1857,00 грн, за листопад 2016 рік на 2069,00 грн, за грудень 2016 рік на 1000,00 грн;

- п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, порушення порядку реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 4926,00 грн, у т.ч. за грудень 2017р. (штраф в розмірі 50 відсотків від суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість);

- частини 4 пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, а саме неповідомлення за формою №20-ОПП про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням.

З наявних матеріалів справи вбачається, що не погодившись із висновками акту 02.07.2019 №2269/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 , ФОП ОСОБА_1 надав заперечення від 12.09.2019 (вх. від 12.09.2019 №6363 ФО-П), за наслідками розгляду яких висновки акту перевірки залишені в силі, про що позивача було повідомлено листом від 23.09.2019 №1027/ФОП/20-40-33-06.

На підставі висновків акту перевірки 02.07.2019 №2269/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 , ГУ ДПС у Харківській області були прийняті, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 № 00001073306 про донарахування військового збору та штрафу у загальній сумі 16735,10 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 №00001063306 про донарахування податку на доходи фізичних осіб та штрафу у загальній сумі 200821,33 грн;

- вимога про сплату боргу від 26.09.2019 №0000133306 про сплату єдиного соціального внеску у сумі 174233,00 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.09.2019 №00001053306 про донарахування штрафних санкцій по єдиному соціальному внеску у сумі 28825,11 гривень.

Вказані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення були оскаржені позивачем до ДПС України в порядку ст.56 Податкового кодексу України та ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Рішенням від 08.01.2020 №698/6/99-00-08-06-21-06 про результати розгляду скарги скаргу було задоволено частково, скасовано вимогу про сплату недоїмки із сплати ЄСВ від 26.09.2019 та зобов`язано сформувати та направити нову вимогу. На підставі вказаного рішення відповідачем було направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.01.2020 №0-00000113306.

Рішенням від 03.02.2020 №4142/6/99-00-080504-06 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Не погоджуючись із правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, оскільки висновки відповідача про завищення витрат та заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 892539,28 грн знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що фактичною підставою для висновків відповідача про завищення позивачем витрат та заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 892539,28 грн слугувало надане платником податків ОСОБА_1 під час проведення перевірки, 10.06.2019 письмове пояснення №б/н (вх. Від 10.06.2019 №76823/ФОП), в якому позивач, як стверджує відповідач, самостійно повідомив, що залишки ТМЦ (без ПДВ) складають: на 01.01.2016 - 1646856,11 грн, на 01.01.2017 - 1960961,63 грн, на 01.01.2018 - 2437624,51 грн, на 01.01.2019 - 3022879,66 грн.

Також в акті перевірки зафіксовано, що сума витрат безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, підтверджених первинними та платіжними документами не відповідає сумі витрат відображених у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2016-2018. А саме, задекларовано витрат у розмірі 21052056,33 грн, у тому числі витрати на оплату праці з урахуванням сплати ЄСВ нарахованого на суму заробітної плати - 444328,63 грн., інші витрати (оренда приміщення, транспортування товару, відшкодування комунальних послуг, сплата ЄСВ нарахованого на суму доходу, інтернет послуги - 1051856,01 грн та витрати понесені на закупівлю товару/сировини з урахуванням фактичної сплати за реалізований товар та сплати за придбаний товар та сировину на підставі калькуляцій - 19555872,00 грн. При цьому, вказано, що перевіркою первинних та платіжних документів встановлено, що сума витрат безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу складає 20159517,05 грн., та зроблено висновок, що завищення витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів виникло за рахунок включення до складу витрат суми понесених витрат, які не підтверджені документально (платіжні документи, банківські виписки, щодо руху коштів) та витрат, понесених на придбання ТМЦ, які у перевіряємому періоді не реалізовані (лічаться на залишках) або за відвантажений товар станом на 01.01.2019 наявна заборгованість покупців, тобто, у перевіряємому періоді за відвантажений товар кошти на розрахунковий рахунок платника податків не надходили. Інформація про залишки товару та заборгованість покупців за відвантажений товар та перед постачальниками за придбаний товар наведена позивачем самостійно, у письмових поясненнях підприємця від 10.06.2019 (вх. від 10.06.2019 №76823/ФОП).

Також в акті перевірки на сторінці 14 наведено, що згідно попереднього акту перевірки, письмових пояснень підприємця та первинних та платіжних документів наданих у розпорядження перевірки завищення витрат також підтверджується наступними показниками:

- дебіторська заборгованість складає без ПДВ та націнки згідно письмового пояснення платником податків ОСОБА_1 (вх. від 10.06.2019 №76823/ФОП) на 01.01.2016 - 180215,39 грн, на 01.01.2017 - 90556,62 грн, на 01.01.2018 - 380165,56 грн, на 01.01.2019 - 285675,57 грн;

- залишки товару складають без ПДВ згідно письмового пояснення платником податків ОСОБА_1 (вх. від 10.06.2019 №76823/ФОП) на 01.01.2016 - 1646856,11 грн, на 01.01.2017- 1960961,63 грн, на 01.01.2018 - 2437624,51 грн, на 01.01.2019 - 3022879,66 грн;

- згідно банківських виписок з розрахункового рахунка НОМЕР_2 ХАРКIВ.ГРУ ПАТ КБ"ПРИВАТБАНК, платником податків ОСОБА_1 було сплачено за ТМЦ на загальну суму 20144816,40 грн без ПДВ, а саме: 2016 рік - 5672318,13 грн; 2017 рік - 7000751,13 грн; 2018 рік - 7471746,88 грн.

Враховуючи дані показники, відповідач дійшов висновку про те, що вартість придбаних ТМЦ, які пов`язані з отриманням доходу за 2016-2018 роки та включаються до складу витрат повинна складати 20159517,05 грн, у тому рахунку інші на суму 1051856,01 грн, на оплату праці 444328,63 грн та ТМЦ 18663332,41 грн (1646856,11+20144816,40+180215,39-3022879,66-285675,57), дана сума витрат також підтверджена первинними та платіжними документами.

З урахуванням вищенаведеного, перевіркою встановлено завищення витрат у сумі 892539,28 грн, в т.ч. за 2016 рік на 39350,40 грн, за 2017 рік на 540134,62 грн, за 2018 рік на 313054,26 грн, чим порушено п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку вказаним висновкам податкового органу, викладеним в акті перевірки, колегія суддів виходить з наступного.

Приписами п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПК України).

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ст. 177 ПК України).

Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п. 177.3.1 ст. 177 ПК України).

Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (п.п. 177.4.1. п. 177.4 ст. 177 ПК України);

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (п.п. 177.4.2. п. 177.4 ст. 177 ПК України);

суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (п.п. 177.4.3. п. 177.4 ст. 177 ПК України);

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. (п.п. 177.4.4. п. 177.4 ст. 177 ПК України).

Не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати (п.п. 177.4.5. п. 177.4 ст. 177 ПК України).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73:

- доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

- витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Отже, за змістом положень статті 177 ПК України необхідною умовою для віднесення витрат, понесених платником податку на придбання товарів (послуг), до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, законодавцем визначено безпосередній зв`язок таких витрат з отриманням доходу. Фізична особа - підприємець до складу витрат має право включати документально підтверджені витрати господарської діяльності, пов`язані з отриманням такого доходу.

Згідно з п. 7 Правил (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі по тексту - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 17 П(С)БО 16 витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно з Правилами (Стандартом) бухгалтерського обліку 15 Дохід (далі по тексту - П(С)БО 15), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Таким чином, витрати та доходи платника податку призводять до руху активів у власному капіталі підприємства та визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

За визначенням Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Таким чином, первинні документи, які містять відомості про господарські операції та підтверджують здійснення господарської діяльності платника податків, є першоосновою для ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань та складання платниками податків податкової звітності.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Отже, формування доходів та витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених первинних документів, що підтверджують проведення господарських операцій.

Аналіз вищенаведених норм доводить правила формування доходів та витрат платника податку, безпосередньо на підставі первинних документів.

У свою чергу, первинним документом в розумінні ст.ст. 1, 9 Закону № 996-XIV, є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вбачається з акту перевірки (стор. 14), позивачем було надано до перевірки весь обсяг первинних документів, зокрема які підтверджують витрати на закупівлю товару, а саме: угоди, видаткові накладні, ТТН, первинні та платіжні документи, банківські виписки.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В свою чергу, за положеннями частини третьої цієї статті, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Разом із тим, податкове правопорушення встановлюється на підставі первинних документів, які надавались позивачем до перевірки, про що зазначено у додатках до акту перевірки та не заперечується відповідачем.

Проте колегією суддів встановлено, що висновку про допущення позивачем завищення витрат у загальній сумі 892 539,28 грн податковий орган дійшов виключно на підставі платіжних документів та виписок банку, посилання в акті перевірки на дослідження інших первинних документів, які були надані позивачем, та могли слугувати підставою для вказаного висновку відсутні, тобто перевірка проведена відповідачем без дослідження первинних документів по кожній господарській операції платника податку.

Колегія суддів зазначає, що при встановленні податкового правопорушення відповідач повинен послатися саме на первинні документи по кожній господарській операції платника податку, при дослідженні яких було виявлено певні обставини здійснення господарських операцій, і дослідження банківських виписок та платіжних документів та врахування пояснень позивача для встановлення правопорушень у розумінні вищенаведених норм права недостатньо.

Отже, оскільки в акті перевірки не наведено, які саме витрати та доходи віднесені позивачем до їх складу, за результатами яких видів господарських операцій, за якою подією, на підставі яких первинних документів, у даному випадку має місце недоведеність податковим органом складу податкового правопорушення, допущеного позивачем впродовж 2016 - 2018 років, в розумінні п. 177.2; п.п. 177.4.5 п. 177.4, п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України.

Крім того, відсутність в акті перевірки деталізації обставин податкового правопорушення суперечить приписам пункту п. 1.7. та п. 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 № 395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 р. Відповідно до змісту вказаних пунктів, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів. Результати документальної перевірки діяльності платника податків складаються таким чином, зокрема у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Також, податковим органом на сторінці 15 акту перевірки викладені таблиці Результат перевірки визначення документально підтверджених витрат , в якій відповідач зазначає, що за наслідками перевірки документально підтверджені витрати складають 20159517,05 грн, та Структура вартості витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності (за даними перевірки) , за змістом якої позивач має витрати усього 21052056,33 грн, у т.ч. 19555871,69 грн, витрати на оплату праці - 444328,63 грн та інші витрати - 1051856,01 грн.

Тобто дані, наведені податковим органом у вказаних таблицях є суперечливими та взаємовиключними.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на інформацію, яка викладена у письмових поясненнях №76823/ФОП від 10.06.2019 (т. 28 а.с. 142), зокрема щодо дебіторської заборгованості позивача станом 01.01.2016, 01.01.2017, 01.01.2018 та 01.01.2019, колегія суддів встановлено, що жодних відомостей щодо дебіторської заборгованості позивача станом 01.01.2016, 01.01.2017, 01.01.2018 та 01.01.2019 вказані пояснення не містять.

Яким чином відповідач розрахував кредиторську заборгованість позивача представник відповідача в ході судового розгляду справи не зміг пояснити. Також в акті перевірки відсутні будь-які посилання на спосіб обрахунку дебіторської заборгованості позивача за вказані періоди.

Щодо порушення позивачем порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, колегією суддів встановлено наступне.

В силу приписів п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 та п. 178.6 ст. 178 розділу IV ПК України та підпункту 30 пункту 5 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року № 141, наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 № 481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218, затверджено Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі по тексту - Порядок № 481).

Згідно з п. 1 Порядку № 481, пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV ПК України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід (п. 5 Порядку № 481).

Відповідно до п.п. 5 та 6 п. 6 Порядку № 481 самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку:

у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг;

у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня.

Отже, з положень п.п. 5 та 6 п. 6 Порядку № 481 випливає, що у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом, а у графі 6 відображається сума документально підтверджених витрат.

В акті перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем в порушення Порядку № 481 у графі 6 в книзі обліку доходів і витрат не зазначені реквізити документів (платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг), які підтверджують понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом за період з 2016 року по 2018 року, чим порушено п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, дослідивши надану позивачем до позовної заяви копію Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (т. 22 а.с.57-95), встановила, що у графі 5 вказаної книги позивачем зазначалися реквізити актів, платіжних доручень тощо, а у графі 6 вказаної книги позивач вказував суму витрат, пов`язаної з придбанням товарів, що повністю відповідає вимогам Порядку № 481.

Отже, вказаний висновок контролюючого органу є хибним та таким, що спростований в ході судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Також колегією суддів встановлено, що в акті перевірки стосовно податкового правопорушення в частині заниження податку на доходи фізичних осіб за 2016-2018 роки взагалі відсутній опис фактичних обставин та відомостей, опис досліджених контролюючим органом документів бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, відповідачем при встановленні розбіжностей у податковій звітності не було досліджено наданих позивачем до перевірки первинних документів, які є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення, фактичний рух активів в процесі здійснення господарських операцій позивача, грошові показники яких відображаються у податковій звітності.

Крім того, як встановлено судом апеляційної скарги, при обрахунку суми витрат податковим органом застосовані хибні дані щодо залишків товару (оскільки з них не виключена вартість товарів, за яку позивачем не проведено сплату на користь постачальників) та суми дебіторської заборгованості, як встановлено вище, не підтверджені жодним чином та не могли буті взяті з пояснень позивача №76823/ФОП від 10.06.2019, через їх відсутність у таких поясненнях, а також безпідставно не враховані дані книги обліку доходів та витрат позивача.

За таких умов, в силу приписів статей 72, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, акт перевірки не є належним і допустимим доказом вчинення позивачем порушення податкового законодавства в частині завищення витрат за 2016-2018 роки.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про допущення позивачем завищення витрат у сумі 892539,28 грн, в т.ч. за 2016 рік на 39350,40 грн, за 2017 рік на 540134,62 грн, за 2018 рік на 313054,26 грн, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 160657,06 грн та, як наслідок, наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2019 №00001063306.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.09.2019 №00001063306 (яким позивачу донараховані податкові зобов`язання та штрафні санкції з військового збору), вимоги про сплату недоїмки від 23.01.2020 №Ф-00000113306 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.09.2019 №00001053306, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

На виконання частин 2, 4 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

На підставі пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, зокрема, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 163.1.1 п 163.1 ст 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п. 164.1. ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

За визначенням п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

З аналізу зазначених норм суд зазначає, що базою для нарахування сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору є чистий оподатковуваний дохід.

Враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2019 №00001063306, прийнятого на підставі висновків акту перевірки про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 892539,28 грн, та заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 160657,06 грн, які не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, у спірних відносинах відсутній об`єкт оподаткування для додаткового визначення ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску та військового збору із застосуванням відповідних штрафних санкцій та виставлення вимоги про сплату боргу з єдиного внеску.

Отже, фактично позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2019 №00001063306, вимоги про сплату недоїмки від 23.01.2020 №Ф-00000113306 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.09.2019 №00001053306 є похідними від позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2019 №00001063306, а тому також підлягають задоволенню.

Щодо вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2019 №00001103306, колегія суддів зазначає, що підставою його винесення слугували висновки податкового органу про неподання позивачем повідомлення за формою 20-ОПП на всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, а саме: приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яким користується позивач на підставі договору найму № 24/17 від 01.05.2017, укладеного з ТОВ Нова цитадель , та приміщення, розташованого за адресою: Московський 128-А, яким користується позивач на підставі договору оренди № 1 від 01.05.2018, укладеного з ФОП ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Порядок обліку платників податків і зборів затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за № 1562/20300 (надалі - Порядок № 1588) відповідно до статті 62 глави 5, статей 63-68 глави 6 розділу II, пункту 133.3 статті 133, пунктів 153.13, 153.14 статті 153 розділу III, пункту 335.2 статті 335 розділу XVIII Податкового кодексу України та підпункту 64 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 446.

Пунктом 8.4 Порядку № 1588 визначено, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду. Під час надання повідомлень за формою № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об`єкт оподаткування (наприклад, якщо подається інформація про об`єкти оподаткування - офіс, склад, склад-магазин, розташовані в одному офісному центрі за одною адресою, достатньо надати інформацію за одним із типів об`єктів оподаткування, зазначивши у найменуванні: офіс, склад, склад-магазин).

Відповідно до п. 8.5 Порядку № 1588 у разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування.

Позивачем ані в позовній заяві, ані у відповіді на відзив, ані у апеляційній скарзі, ані у наданих до судів першої та апеляційної інстанції поясненнях жодним чином не обґрунтовувалася протиправність вказаного податкового повідомлення-рішення, доказів своєчасного повідомлення податкового органу про отримання у найм та оренду вказаних вище приміщень до суду першої та апеляційної інстанції не надано.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у цій частині суд першої інстанції помилково виходив з того, що вказане повідомлення-рішення було винесено у зв`язку з порушенням позивачем порядку ведення книги доходів та витрат.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України , суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене вище, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 по справі № 520/3771/20 підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про часткове задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позову в сумі 4210 грн, згідно з квитанцією від 17.03.2020 № 356, також позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6315,00 грн.

З урахуванням висновків колегії суддів у цій справі, на користь позивача з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 10520,75 грн.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 по справі № 520/3771/2020 - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимоги - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.09.2019 №00001073306, від 26.09.2019 №00001063306.

Скасувати вимогу про сплату недоїмки від 23.01.2020 №Ф-00000113306.

Скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.09.2019 №00001053306.

В задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2019 №00001103306 - відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 43143704) витрати по сплаті судового збору в розмірі 10520,75 (десять тисяч п`ятсот двадцять гривень) грн 75 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 23.11.2020.