Постанова

від 03.09.2020 по справі 640/20680/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20680/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Кобаля М.І.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,

представника позивача Становової Ю.В.,

представника відповідача Пожара В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" акціонерного товариства "Укрзалізниця" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року (повний текст виготовлено та підписано 27.04.2020, суддя Шулежко В.П.) у справі за адміністративним позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" акціонерного товариства "Укрзалізниця" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" акціонерного товариства "Укрзалізниця" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.07.2019 №0009564405, №0009574405, №0009584405.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2020 та ухвалити нове рішення яким задовольнити адміністративний позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, та, відповідно, винесені на підставі такого акту перевірки податкові повідомлення - рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

03.09.2020 до суду апеляційної інстанції від Офісу великих платників податків Державної податкової служби (як правонаступника відповідача) надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу АТ Українська залізниця залишити без задоволення.

У відзиві Офісу великих платників податків Державної податкової служби вказує, що під час проведення перевірки АТ Українська залізниця посадовим особам вручено запит про надання документів та письмових пояснень, однак АТ Українська залізниця до перевірки не надано в повному обсязі запитуємі документи.

Крім того, у відзиві наголошується на те, що до перевірки, до заперечення на акт перевірки і до суду позивачем не було надано наступні документи: видаткову накладну за квітень 2018р. на суму 2 486 652 грн., рахунки фактури, акти прийому-передачі, ТТН, акти звірки поставок та розрахунків станом на 31.03.2018.

Також, у відзиві міститься клопотання про заміну Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби на правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС.

Згідно ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби випливає, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Згідно додатку 2 до вказаної постанови Офіс великих платників податків ДФС реорганізується шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДПС.

При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Офісу великих платників податків ДПС здійснено 31.07.2019.

В контексті вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та вважає за необхідне допустити процесуальне правонаступництво відповідача шляхом заміни Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996) його правонаступником - Офісом великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471).

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 22.05.2019 №1100 Про проведення фактичної перевірки та направлення від 22.05.2019 №437, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка АТ Українська залізниця з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС (код ЄДРПОУ 40730232) за лютий - квітень 2018 року - показників декларації з податку на додану вартість та за І квартал 2018 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 26.06.2019 №1923/28-10-44-05/40075815.

Перевіркою встановлено порушення АТ Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40075815):

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України з урахуванням пунктів 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, в результаті чого встановлення заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 658 072,00 грн., у тому числі за І квартал 2018 року у розмірі 658 072,00 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 628 618,00 грн., у тому числі за лютий 2018 року - 43 965,00 грн., за березень 2018 року - 421 061,00 грн., за квітень 2018 року - 2 163 592,00 грн.

За наслідками розгляду заперечення позивача на акт Державною фіскальною службою України листом від 22.07.2019 №36170/10/28-10-44-05-11 повідомлено про залишення висновків акту перевірки без змін, заперечення позивача - без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.07.2019:

- №0009564405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3 942 920,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 2 628 618,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 314 309,00 грн.;

- №0009574405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 987 108,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 658 072,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 329 036,00 грн.;

- №0009584405, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби України від 10.10.2019 №5137/6/99-00-08-05-02 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 25.07.2019 № 0009564405, № 0009574405, № 0009584405, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки, а також прийнятими на підставі них податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав усіх належних та допустимих доказів на спростування висновків акта перевірки стосовно заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, тому податкові повідомлення-рішення щодо донарахування податкових зобов`язань за вказаними податками по зазначених правовідносинах є правомірним, а також, оскільки з акту перевірки не вбачається, що позивач повідомляв контролюючий орган про наявність обставин неможливості подання первинних документів у зв`язку із їх вилученням правоохоронними органами, і контролюючим органом зафіксовано ненадання платником усіх необхідних бухгалтерських документів, то ППР №0009584405, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн. є правомірним.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності зі статтею 198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України, згідно з положеннями якої:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для віднесення відповідних сум до складу ПДВ. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №813/6835/14, постанові від 10 квітня 2020 року у справі №826/24764/15.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що перевіркою встановлено, що згідно даних первинних бухгалтерських документів АТ Українська залізниця мало взаємовідносин із ТОВ Компанія-Ірбіс за І квартал 2018 року в особі Філії Центр забезпечення виробництва ПАТ Українська залізниця .

Між філією Центр забезпечення виробництва ПАТ Українська залізниця , що діє від імені та в інтересах ПАТ Українська залізниця , в особі першого заступника директора Філії Пушкаренка Е.В. (Замовник) та ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС , в особі директора Пшеничної Зіти Прано (Постачальник) укладено ряд договорів поставки від 23.06.2017 № ЦЗВ-03-02817-01, від 24.07.2017 № ЦЗВ-03-04417-01, від 02.10.2017 № ЦЗВ-03-08117-01, за умовами яких Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Замовник оплатити продукцію, найменування, марка та кількість яких наведена в специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору на умовах, що викладені в ньому.

Найменування продукції, що поставляється: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до пасажирських вагонів).

Також, між філією Центр забезпечення виробництва ПАТ Українська залізниця , що діє від імені та в інтересах ПАТ Українська залізниця , в особі першого заступника директора Філії Пушкаренка Е.В. (Замовник) та ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС , в особі директора Пшеничної Зіти Прано (Постачальник) укладено договори поставки від 25.10.2017 №ЦЗВ-07-10517-01, від 25.10.2017 №ЦЗВ-07-10617-01, за якими Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Замовник оплатити продукцію, найменування, марка та кількість яких наведена в специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору на умовах, що викладені в цьому Договорі.

Найменування продукції, що поставляється за вказаними договорами: трансформатори (трансформатори електричні).

Згідно з умовами, визначеними договорами, якість продукції та гарантійні терміни продукції повинні відповідати вимогам державних стандартів, що діють в Україні, нормативно-технічній та конструкторській документації, зазначеній в Специфікаціях.

Підтвердженням якості продукції з боку постачальника є: паспорт виробу, декларація постачальника про відповідність, сертифікат відповідності, технічний паспорт, гарантійний талон.

Продукція відвантажується в упаковці, що відповідає характеру продукції, яка поставляється. Пакування повинне відповідати встановленим у країні виробника нормам і стандартам, яке забезпечує збереження вантажу при транспортуванні до місця призначення та розвантаженні транспортного засобу.

Ціна визначається договором і приймається сторонами в національній валюті України, на умовах СРТ (Перевезення оплачено до…), пункт призначення - згідно рознарядки замовника.

Після приймання продукції кінцевим одержувачем, замовнику надаються наступні документи: рахунок-фактура, копія товарно-транспортної накладної або накладної (залізничної), акт приймання-передачі, податкова накладна, оформлена та зареєстрована у відповідності до вимог чинного законодавства, копії документів, що підтверджують якість продукції, копії пакувальних аркушів.

В підтвердження виконання умов договорів позивачем надано копії специфікацій, додаткових угод до Договорів, видаткових накладних, згідно з якими ним придбано товар: штора ролетна СРТ-11 (широка) з направляючими та кріпленнями сірого кольору; штора ролетна СРТ-11 (вузька) з направляючими та кріпленнями сірого кольору; редуктор 32 кВт, трансформатори; копії актів приймання-передачі продукції, рахунків-фактури, товарно-транспортних накладних, експрес-накладних. Зазначено, що розрахунки між сторонами здійснювались шляхом безготівкового розрахунку.

Згідно акту перевірки:

- платіжні доручення для проведення перевірки АТ Українська залізниця не надано;

- контролюючим органом встановлено, що ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС оформлено для АТ Українська залізниця видаткові накладні, виписані від імені ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС на загальну суму 3 199 045,00 грн. (ПДВ 639 809,00 грн.) за І квартал 2018 року, водночас, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних за І квартал 2018 року встановлено взаємовідносини між АТ Українська залізниця (як покупець товару) та ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС (як продавець товару) на суму 3 655 955,00 грн. (ПДВ 731 191,00 грн.). До перевірки не надано жодних первинних документів на суму 456 910,00 грн. (ПДВ 91 382,00 грн.);

- договір від 23.06.2017 №ЦВЗ-03-02817-01 до перевірки не наданий (а видаткові накладні на суму 1 699 340 виписані згідно договору від 23.06.2017 №ЦВЗ-03-02817-01);

- інформація щодо сальдо на 01.01.2018 відсутня, оскільки до перевірки не надано оборотно-сальдову відомість за січень 2018 року по 631 рахунку з ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС ;

- відомості щодо формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС за І квартал 2018 року до перевірки не надано;

- товарно-транспортні накладні чи інші документи, які підтверджують транспортування товару на суму 908 678 грн. до перевірки не надано;

- отримано інформацію про те, що на посадових осіб ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС відкрите кримінальне провадження №4201700000002986 від 20.09.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Вказане вище стало підставою для висновку про те, що задокументовані фінансово-господарські операції між ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС та АТ Українська залізниця не опосередковуються реальним виконанням операцій, які становлять його предмет.

У той же час, в підтвердження реальності господарських взаємовідносин з ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС позивачем надано суду: рахунок-фактура від 26.02.2018 №РН-0000070, видаткова накладна від 26.02.2018 № РН-0000070, акт приймання-передачі продукції від 26.02.2018 №03-02817-01/04 згідно з договором поставки № ЦЗВ-03-02817-01 від 23.06.2017; рахунок-фактура від 26.02.2018 № РН-0000072, видаткова накладна від 26.02.2018 № РН-0000072, акт приймання-передачі продукції від 26.02.2018 № 03-02817-01/02 згідно з договором поставки № ЦЗВ-03-02817-01 від 23.06.2017; рахунок-фактура від 26.02.2018 № РН-0000071, видаткова накладна від 26.02.2018 № РН-0000071, акт приймання-передачі продукції від 26.02.2018 №03-02817-01/03 згідно з договором поставки №ЦЗВ-03-02817-01 від 23.06.2017; рахунок-фактура від 26.02.2018 №РН-0000069, видаткова накладна від 26.02.2018 №РН-0000069, акт приймання-передачі продукції від 26.02.2018 № 03-02817-01/05 згідно з договором поставки № ЦЗВ-03-02817-01 від 23.06.2017, товарно-транспортна накладна від 26.02.2018 № РН-0000069; рахунок-фактура від 26.02.2018 № РН-0000068, видаткова накладна від 26.02.2018 № РН-0000068, акт приймання-передачі продукції від 26.02.2018 № 03-02817-01/01 згідно з договором поставки №ЦЗВ-03-02817-01 від 23.06.2017, товарно-транспортна накладна від 26.02.2018 №РН-0000068 (як докази здійснення реальних господарських операцій по договору поставки від 23.06.2017 №ЦЗВ-03-02817-01) (а.с. 107-128, т. 1); рахунок-фактура від 26.02.2018 №РН-0000073, видаткова накладна від 26.02.2018 №РН-0000073, акт приймання-передачі продукції від 26.02.2018 № 03-04417/011 згідно з договором поставки №ЦЗВ-03-04417-01 від 24.07.2017, укладеним між ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС та позивачем, товарно-транспортна накладна від 26.02.2018 №РН-0000073; рахунок-фактура від 26.02.2018 № РН-0000074, видаткова накладна від 26.02.2018 № РН-0000074, акт приймання-передачі продукції від 26.02.2018 №03-04417-033 згідно з договором поставки №ЦЗВ-03-04417-01 від 24.07.2017, укладеним між ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС та позивачем, рахунок-фактура від 26.02.2018 №РН-0000075, видаткова накладна від 26.02.2018 № РН-0000075, акт приймання-передачі продукції від 26.02.2018 №03-04417-022 згідно з договором поставки №ЦЗВ-03-04417-01 від 24.07.2017, укладеним між ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС та позивачем, товарно-транспортна накладна від 26.02.2018 №РН-0000075; рахунок-фактура від 26.03.2018 №РН-0000116, видаткова накладна від 26.03.2018 № РН-0000107, акт приймання-передачі продукції від 26.03.2018 №03-04417/56 згідно з договором поставки №ЦЗВ-03-04417-01 від 24.07.2017, укладеним між ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС та позивачем; рахунок-фактура від 26.03.2018 №РН-0000118, видаткова накладна від 26.03.2018 №РН-0000109, акт приймання-передачі продукції від 26.03.2018 №03-04417/57 згідно з договором поставки №ЦЗВ-03-04417-01 від 24.07.2017, укладеним між ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС та позивачем; рахунок-фактура від 26.03.2018 № РН-0000117, видаткова накладна від 26.03.2018 № РН-0000108 (а.с. 147-172, т.1), акт приймання-передачі продукції від 26.03.2018 № 03-04417/55 згідно з договором поставки №ЦЗВ-03-04417-01 від 24.07.2017 між ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС та позивачем (а.с.209, т.1) (як докази здійснення реальних господарських операцій по Договору поставки від 24.07.2017 №ЦЗВ-03-0441701); рахунок-фактура від 03.04.2018 № РН-0000130, видаткова накладна від 03.04.2018 № РН-0000120, акт приймання-передачі продукції від 03.04.2018 № 03-08117-01/003 згідно з договором поставки №ЦЗВ-03-08117-01 від 02.10.2017 між ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС та позивачем, товарно-транспортна накладна від 03.04.2018 №032, рахунок-фактура від 03.04.2018 №РН-0000129, видаткова накладна від 03.04.2018 №РН-0000119, акт приймання-передачі продукції від 03.04.2018 № 03-08117-01/002 згідно з договором поставки №ЦЗВ-03-08117-01 від 02.10.2017 між ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС та позивачем, товарно-транспортна накладна від 03.04.2018 №031; рахунок-фактура від 03.04.2018 №РН-0000128, видаткова накладна від 03.04.2018 №РН-0000118, акт приймання-передачі продукції від 03.04.2018 №03-08117-01/001 згідно з договором поставки № ЦЗВ-ОЗ- 08117-01 від 02.10.2017 між ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС та позивачем, товарно-транспортна накладна від 03.04.2018 № 224; рахунок-фактура від 03.04.2018 №РН-0000131, акт приймання-передачі продукції від 03.04.2018 №03-08117-01/004 згідно з договором поставки № ЦЗВ-03-08117-01 від 02.10.2017 між ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС та позивачем, товарно-транспортна накладна від 03.04.2018 №032 як докази здійснення реальних господарських операцій по Договору поставки від 02.10.2017 №ЦЗВ-03-08117-01 (а.с.227-249, т.1), рахунок-фактура від 29.01.2018 №РН-0000014, видаткова накладна від 29.01.2018 № РН-0000014, товарно-транспортна накладна від 26.01.2018 №123 (як докази здійснення реальних господарських операцій по Договору поставки від 25.10.2017 №ЦЗВ-07-10517-01), рахунок-фактура від 29.01.2018 №РН-0000016, видаткова накладна від 29.01.2018 № РН-0000016, товарно-транспортна накладна від 26.01.2018 №Р124, рахунок-фактура від 01.02.2018 № РН-0000018, видаткова накладну від 01.02.2018 №РН-0000018 (як докази здійснення реальних господарських операцій по Договору поставки від 25.10.2017 №ЦЗВ-07-10617-01 (а.с.24-25, т.2).

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем до перевірки не було надано первинних документів на суму взаємовідносин між АТ Укрзалізниця та ТОВ Компанія-Ірбіс на суму 456 910, 00 грн., суд апеляційної інстанції зазначає, що такі документи були вилучені на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07.11.2018 у справі №757/54925/18-к (а.с.180-196, т.1), що свідчить про те, що на момент проведення перевірки такі об`єктивно не могли бути надані відповідачу.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що філія ЦЗВ АТ Укрзалізниця при направленні відповідачу заперечень на акт перевірки від 10.07.2019 №ЦЗВ-20/1974 (а.с.62-88, т.1) направила цінним листом з описом вкладення і копії зазначених вище документів, які не ввійшли в Додаток № 7 до акту перевірки, однак, відповідачем протиправно та необґрунтовано зроблено висновок, за наслідками розгляду заперечень позивача на акт, про те, що видаткові накладні на поставку продукції за квітень 2018 року на суму 2486652 грн. до заперечення як і до перевірки не надані.

Відтак, доводи відповідача про те, що до перевірки не надано жодних первинних документів на суму 456 910,00 грн. спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо посилань відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що позивачем не було надано і до суду видаткову накладну за квітень 2018 р. на суму 2 486 652 грн., колегія суддів зазначає, що видаткова накладна №РН-0000119 від 03 квітня 2018 року на суму 2486652, 00 грн. наявна в матеріалах справи (а.с.234, т.1), надавалась контролюючому органу під час перевірки та додатково була направлена відповідачу разом з запереченнями на акт перевірки від 10.07.2019 №ЦЗВ-20/1974 (а.с.62-88, т.1) та до скарги на спірні податкові повідомлення-рішення (а.с.52-80, т.2), а відтак, такі доводи є безпідставними.

Щодо доводів відповідача про те, що договір від 23.06.2017 №ЦВЗ-03-02817-01 до перевірки не наданий (а видаткові накладні на суму 1 699 340 виписані згідно договору від 23.06.2017 №ЦВЗ -03-02817-01), колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні видаткові накладні на суму 1 699 340 виписані згідно договору від 23.06.2017 №ЦВЗ -03-02817-01, разом з тим, позивачем надана суду копія Договору поставки №ЦЗВ -03-02817-01 від 23.06.2017 (а.с.89-97, т.1) та копії видаткових накладних виписаних згідно вказаного договору, про що було зазначено судом вище, а відтак, такі доводи є необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не надано до перевірки актів прийому-передачі продукції, що підтверджують факт отримання товару на суму 923 805,00 грн., колегія суддів зазначає, що умовами п. 5.1 договорів поставки від 25.10.2017 № ЦЗВ-07-10517-01 та від 25.10.2017 № ЦЗВ-07-10617-01 передбачено, що ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до...) пункт призначення - відділ матеріальних ресурсів м. Фастів філії ЦЗВ ПАТ Укрзалізниця , Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48, а пунктами 5.3. договорів передбачено, що датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції позивачем у відділі матеріальних ресурсів м. Фастів філії ЦЗВ ПАТ Укрзалізниця , Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною, довіреністю або Актом прийому-передачі (з копіями договорів в загальному доступі можливо ознайомитися в системі Prozorro в мережі Інтернет за наступними посиланнями: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-08-15-001660-a ; https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-08-15-001242-c ).

Отже, таким чином, підтвердженням отримання продукції за Договорами поставки від 25.10.2017 №ЦЗВ-07-10517-01 та від 25.10.2017 № ЦЗВ-07-10617-01 є підписані уповноваженими представниками позивача видаткові накладні від 29.01.2018 №РН-0000014, від 29.01.2018 № РН-0000016, від 01.02.2018 № РН-0000018, копії яких були надані відповідачу, та які зазначені відповідачем у Додатку № 7 до Акту перевірки, та факт наявності яких відповідачем не заперечується.

Щодо доводів відповідача про нереальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС з огляду на те, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування товару на суму 908 678,00 грн., колегія суддів зазначає, що у відповідності до умов Договорів поставки, поставка продукції відбувалася за допомогою залізничного або автомобільного транспорту на умовах СРТ (Перевезення сплачено до...) пункт призначення - згідно рознарядки Замовника (ПАТ Укрзалізниця в особі філії ЦЗВ ), вантажовідправником продукції може бути третя особа, зазначена постачальником (ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС ), таким чином, оскільки АТ Укрзалізниця в особі філії ЦЗВ не здійснювало оплату перевезення продукції автомобільним транспортом, то не було необхідності проводити облік витрат за отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, крім того, товарно-транспортні накладні не є необхідними документами для ведення бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а.

Крім того, колегія суддів зазначає, що не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій відсутність документів на транспортування товару, адже товарно-транспортна накладна/подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, натомість, останні призначені саме для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Тобто, позивачем надано всі належні та достатні докази на підтвердження факту здійснення реальних господарських операцій з ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС , зокрема, копії договорів, первинної бухгалтерської документації щодо поставки продукції та розрахунків за неї, докази отримання поставленої продукції кінцевими вантажоодержувачами - структурними підрозділами залізниць України.

Щодо посилання відповідача на інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах ДФС, як на доказ нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Компанія-Ірбіс , колегія суддів зазначає, що такі докази не можуть бути взяті до уваги, оскільки жодним чином не підтверджують наведені в Акті обставини.

Крім того, колегія суддів зазначає, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відповідача носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №820/7831/15.

Разом з цим, доказів щодо проведення будь-якої перевірки ТОВ Компанія-Ірбіс (зустрічної звірки, виїзної перевірки, тощо), які б підтверджували належним чином доводи суб`єкта владних повноважень, контролюючим органом не надано.

Щодо доводів відповідача про те, що ним отримано інформацію про те, що відносно посадових осіб ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС відкрито кримінальне провадження №4201700000002986 від 20.09.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, колегія суддів зазначає, що ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції відповідачем не було надано рішення суду відносно ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС , яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 Господарського кодексу України ( Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання ), вироку суду за ст. 205 Кримінального кодексу України ( Фіктивне підприємництво ), рішення, прийнятого в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України (щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином), а відтак, такі доводи суд не враховує як докази нереальності операцій між позивачем та ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС .

Крім того, перевірка позивача проводилася за лютий-квітень 2018 року, а кримінальне провадження відкрито у вересні 2017 року, що унеможливлює обґрунтованість доводів податкового органу щодо нереальності господарських операцій у 2018 році.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2018 року по справі № 826/18952/14 зазначив, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Таким чином, за результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів колегія суддів приходить висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій між АТ Укрзалізниця та ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС , такі господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача, в той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагента позивача, визначеного постачальником через систему Prozorro, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, як на підставу для відмови в позові, судом відхиляються, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

У той же час, колегія суддів зазначає, що, окрім зазначеної в Акті перевірки інформації контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Отже, операції позивача з TOB Компанія-Ірбіс мають всі необхідні ознаки для визнання господарських операцій реальними, а саме:

1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (обидві сторони на момент здійснення операцій були зареєстровані як платники ПДВ);

2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця (факт подальшого використання товарів у діяльності позивача);

3) наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів та потребою використання в господарській діяльності,

4) документального підтвердження факту здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання (наявна первинна бухгалтерська документація, яка оформлена належним чином);

5) наявності у покупця належним чином складених податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в межах даного спору контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вищенаведеними первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що матеріали справи не містять доказів того, що проводилась відповідна перевірка контрагента позивача - ТОВ Компанія-Ірбіс , за результатами якої б були встановлені і підтверджені належними доказами ті доводи, на які посилається відповідач в відзиві на позовну заяву та на апеляційну скаргу.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, ненадання доказів щодо неможливості надання первинних документів у зв`язку із їх вилученням правоохоронними органами.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 25.07.2019 №0009564405, №0009574405, №0009584405 - скасуванню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права призвело до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" акціонерного товариства "Укрзалізниця" задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 25.07.2019 №0009564405, №0009574405 та №0009584405.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 03 вересня 2020 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді М.І. Кобаль

О.О. Беспалов