Ухвала

від 03.09.2020 по справі 320/2480/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 320/2480/19

адміністративне провадження № К/9901/18016/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі №320/2480/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго ІМП-ЕКС до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енерго ІМП-ЕКС звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області в якому просило суд:

- визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відомості, передбачені Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26, які необхідні для відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю Енерго ІМП-ЕКС суми податку на додану вартість у розмірі 1064291,00грн, у тому числі по деклараціям за травень 2014 року у сумі 49154,00грн, червень 2014 року у сумі 137609,00грн, липень 2014 року у сумі 581359,00грн, серпень 2014 року у сумі 263897,00грн, вересень 2014 року у сумі 32272,00грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго ІМП-ЕКС пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість у розмірі 352090,79грн по деклараціям за травень 2014 року, червень 2014 року, липень 2014 року, серпень 2014 року, вересень 2014 року за період з 30 серпня 2017 року по 13 листопада 2019 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління державної податкової служби у Київській області 21 липня 2020 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2020 року касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з несплатою судового збору у розмірі визначеному законом, та встановлено заявнику десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, протягом якого особа має право надати суду надати документ про доплату судового збору.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху податковим органом 12 серпня 2020 року надано документ про сплату судового збору в порядку і розмірі визначеному законом.

Таким чином, недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, усунуто скаржником в повній мірі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом розгляду у справі №320/2480/19 є вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відомості, що стосуються відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю Енерго ІМП-ЕКС суми податку на додану вартість у розмірі 1064291,00грн., у тому числі по деклараціям за травень 2014 року у сумі 49154,00грн., червень 2014 року у сумі 137609,00грн., липень 2014 року у сумі 581359,00грн., серпень 2014 року у сумі 263897,00грн., вересень 2014 року у сумі 32272,00грн.; стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго ІМП-ЕКС пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість у розмірі 352090,79грн. по деклараціям за травень 2014 року, червень 2014 року, липень 2014 року, серпень 2014 року, вересень 2014 року за період з 30 серпня 2017 року по 13 листопада 2019 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що

заявлений позивачем спосіб захисту не був ефективним та не призвів би до поновлення його порушеного права, оскільки станом на час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працював, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та стягнув з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на корить позивача заборгованість з бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1064291,00грн.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не вбачається.

Суд за результатами оцінки елементів спору у справі №320/2480/19 дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої та четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі №320/2480/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго ІМП-ЕКС до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Т.М. Шипуліна Р.Ф. Ханова