Постанова

від 27.08.2020 по справі 693/20/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 693/20/18

провадження № 61-44810св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - фермерське господарство Степ ,

відповідачі: іноземне підприємство Агро-Вільд Україна , ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Бабенка В. М., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року фермерське господарство Степ (далі - ФГ Степ ) звернулось до суду з позовом до іноземного підприємства Агро-Вільд Україна (далі - ІП Агро-Вільд Україна ), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису, визнання укладеною додаткової угоди.

Позовна заява мотивована тим, що 21 січня 2008 року між ФГ Степ і ОСОБА_1 , укладено договір оренди землі загальною площею 4,4507 га в адміністративних межах Жашківської міської ради за межами населеного пункту, для ведення товарно сільськогосподарського виробництва.

Додатковою угодою від 01 серпня 2011 року договір поновлено та встановлено строк його дії терміном до 31 грудня 2017 року.

26 травня 2015 року ІП Агро-Вільд Україна зареєстровано право емфітевзису на ту ж саму ділянку. Пунктом 2.4. договору емфітевзису встановлено початок перебігу емфітевтичного права з 01 січня 2018 року і його закінчення 01 січня 2025 року.

Позивач вважає, що укладення договору про встановлення емфітевтичного права на земельну ділянку суперечить діючому договору оренди ділянки та є порушенням вимог Закону України Про оренду землі .

ФГ Степ просило визнати недійсним договір емфітевзису від 26 травня

2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна ; визнати укладеною між ОСОБА_1 та ФГ Степ додаткову угоду в редакції, яка викладена в позовній заяві.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 19 червня

2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ФГ Степ на користь ІП Агро-Вільд Україна судові витрати за професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 19 березня 2018 року скасовано .

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив із того, що договір емфітевзису, який укладений між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна не порушує права позивача, так як виконуватиметься з 01 січня 2018 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди укладеного з ФГ Степ .

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року апеляційну скаргу ФГ Степ задоволено.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 19 червня

2018 року скасовано на ухвалено нове рішення, яким визнано недійсним договір емфітевзису від 26 травня 2015 року, укладений між ІП Агро-Вільд Україна та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 7120910100:05:001:1097.

Визнано укладеною між ОСОБА_1 та ФГ Степ додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21 січня 2008 року в редакції, викладеній в прохальній частині позову, що є невід`ємною складовою даного судового рішення.

Стягнуто з ІП Агро-Вільд Україна та ОСОБА_1 на користь ФГ Степ по

5 000,00 грн з кожного в рахунок відшкодування понесених судових витрат по справі.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що висновки суду першої інстанції про те, що договір емфітевзису, який укладений між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна не порушує права позивача, так як виконуватиметься з 01 січня 2018 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди укладеного з ФГ Степ , є помилковими, оскільки оспорюваний правочин позбавляє позивача права на пролонгацію договору оренди землі, що передбачене статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

20 вересня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року та залишити в силі рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 19 червня

2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що укладенням договору встановлення емфітевзису ніяким чином не порушує переважне право ФГ Степ на пролонгацію договору оренди, оскільки ОСОБА_1 з іншими орендарями договори оренди не укладала, а договір емфітевзису є відмінним за своєю правовою суттю договором. Крім того, ОСОБА_1 повідомляла позивача про небажання продовжувати договір оренди землі.

Доводи інших учасників справи

04 січня 2019 року представник ФГ Степ - Король О. А. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касацйіну скаргу залишити без задоволення.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жашківського районного суду Черкаської області.

Зупинено виконання постанови апеляційного суду Черкаської області

від 15 серпня 2018 року до завершення розгляду касаційної скарги.

У грудні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 21 січня 2008 року між

ФГ Степ і ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі загальною площею 4,45 га в адміністративних межах Жашківської міської ради.

Пунктом 8 договору оренди землі передбачено, що договір укладено на 5 років, з 21 січня 2008 року до 21 січня 2013 року. Після закінчення строку договору орендар має право переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Додатковою угодою від 01 серпня 2011 року встановлено строк дії договору до 31 грудня 2017 року.

26 травня 2015 року ІП Агро-Вільд Україна зареєстровано право емфітевзису на ту ж саму земельну ділянку. Пунктом 2.4. договору емфітевзису встановлено початок перебігу емфітевтичного права з 01 січня 2018 року до 01 січня

2025 року.

26 липня 2017 року ФГ Степ направило відповідачці ОСОБА_2 лист-пропозицію щодо поновлення договору оренди від 21 січня 2008 року.

01 серпня 2017 року позивач отримав заяву від ОСОБА_1 про небажання поновлювати договір оренди належної їй земельної ділянки.

Відповідно до поштового штемпеля на конверті від 02 жовтня 2017 року позивач ще раз направив відповідачці повідомлення з пропозицією про поновлення договору оренди землі на новий строк уже із доданим проектом додаткової угоди.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, висновки суду першої інстанції про те, що договір емфітевзису, який укладений між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна не порушує права позивача, так як виконуватиметься з 01 січня 2018 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди укладеного з ФГ Степ , є помилковими, оскільки оспорюваний правочин позбавляє позивача права на пролонгацію договору оренди землі, що передбачене статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі позивач має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, а оскільки спірна земельна ділянка, ще під час дії договору оренди землі передана у користування іншій особі на підставі договору емфітевзису, то позивач немає можливості реалізувати своє право на продовження договору оренди землі виходячи з положень частин першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі .

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд не врахував, що відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Договір оренди землі може вважатися поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди землі також за наявності умов, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , зокрема: належного виконання своїх обов`язків орендарем, повідомлення ним орендодавця до закінчення строку дії договору в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк з доданням до нього додаткової угоди, продовження користування виділеною земельною ділянкою, та відсутності протягом місяця після закінчення строку договору письмового повідомлення орендодавцем орендаря про відмову у поновленні договору оренди.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, буде порушене, зокрема, у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднім орендарем про намір реалізувати своє переважне право.

Суд апеляційної інстанцій не звернув уваги, що до закінчення строку дії договору оренди землі від 21 січня 2008 року ОСОБА_1 повідомила ФГ Степ про відсутність у неї наміру продовжувати дію зазначеного договору оренди землі.

Отже, за наявності наведених обставин, а також відсутності згоди орендодавця із запропонованими ФГ Степ новими умовами договору оренди землі, висновки суду апеляційної інстанції про порушення переважного права позивача на поновлення договору оренди землі на новий строк, а відтак наявність підстав для задоволення вимог ФГ Степ , не ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та вимогах закону.

Факт укладення договору емфітевзису, за встановленими судами фактичних обставин справи, на взаємовідносини між ФГ Степ та ОСОБА_1 , не впливають.

Вказаний висновок узгоджується з висновками, зробленими Верховним Судом у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 693/9/18 (провадження

№ 61-44407св18), від 12 червня 2019 року у справі № 693/19/18 (провадження

№ 61-46815св18), від 07 серпня 2019 року у справі № 693/23/18 (провадження

№ 61-45354св18), від 20 листопада 2019 року у спав № 693/43/18 (провадження № 61-47224св18), від 04 грудня 2019 року у справі № 693/42/18 (провадження

№ 61-44589св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 693/26/18 (провадження

№ 61-44949св18) та від 03 червня 2020 року у справі № 693/16/18 (провадження № 61-44174св18).

Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з аргументами касаційної скарг щодо неправильного застосування норм матеріального права апеляційним судом при ухваленні ним рішення у цій справі.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційним судом скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду відповідно до положень статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо заявлених клопотань

У жовтні 2019 року від ФГ Степ до Верховного Суду надійшло клопотання про передачу справи № 693/20/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України.

Колегія суддів вивчивши заявлене клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України, так як обґрунтованих правових підстав щодо розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики не наведено та судом не встановлено.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, то сплачений

ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7 048,00 грн за подання касаційної скарги підлягає стягненню з ФГ Степ на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання фермерського господарства Степ про передачу справи № 693/20/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року скасувати та залишити в силі рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 19 червня 2018 року.

Стягнути з фермерського господарства Степ (код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 31883500) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 7 048,00 грн судових витрат, які понесені нею за подання касаційної скарги.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун