Постанова

від 02.09.2020 по справі 922/1165/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2020 р. Справа № 922/1165/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.

представники сторін:

позивач - не з`явився;

відповідач - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача (вх. №2119Х/1) на додаткову ухвалу господарського суду Харківської області від 10 серпня 2020 року (суддя Кухар Н.М.) у справі №922/1165/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозсфера", м. Харків

до Приватного підприємства "Еверест-ХХІ", м. Харків

про розірвання договору та стягнення 5671242 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 по справі 922/1165/20 було залишено без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозсфера" до Приватного підприємства "Еверест-ХХІ" про розірвання Договору підряду № 06/10-2019 від 10.06.2019, укладеного між позивачем та відповідачем, та стягнення з відповідача 5671242,00 грн.

04.08.2020 до господарського суду надійшла заява відповідача (вх. № 17839), в якій відповідач просить визнати дії позивача з подання позову та заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача - зловживанням процесуальними правами; стягнути в дохід державного бюджету з позивача штраф, у зв`язку із зловживанням ним процесуальними правами; постановити по справі додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача - судові витрати в сумі 32700,00 грн, з яких оплата послуг нотаріуса щодо посвідчення заяв свідків згідно квитанцій, становить 3200,00 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 29500,00 грн.

Додатковою ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 року у задоволенні заяви ПП "Еверест-ХХІ" про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача відмовлено.

Відповідач, не погодившись з додатковою ухвалою суду першої інстанції, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 року у справі №922/1165/20 за позовом ТОВ "Хозсфера" до ПП "Еверест-ХХІ" про розірвання договору та стягнення грошових коштів, якою відмовлено у задоволенні заяви відповідача від 04.08.2020 року про стягнення на користь відповідача судових витрат. Ухвалити нове рішення у справі №922/1165/20, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозсфера" на користь Приватного підприємства "Еверест-ХХІ" судові витрати у сумі 32700 грн, з яких оплата послуг нотаріуса щодо посвідчення заяв свідків згідно квитанцій становить 3200 та витрати на професійну правничу допомогу - 29500 грн. Визнати дії позивача з подання у справі №922/1165/20 безпідставного позову зловживанням процесуальними правами. Постановити ухвалу, якою стягнути в дохід державного бюджету з позивача штраф за зловживання процесуальними правами. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозсфера" на користь Приватного підприємства "Еверест-ХХІ" судові витрати, пов`язані із підготовкою в інтересах позивача апеляційної скарги на додаткову ухвалу господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі №922/1165/20, а саме витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 гривень.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на ухвалу господарського суду Харківської області від 10 серпня 2020 року у справі №922/1165/20. Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на 02 вересня 2020 р. о 09:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Учасники справи своїм правом на участь у засіданні суду не скористались, у судове засідання, не з`явились, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Колегія суддів зазначає, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Колегія суддів, з огляду на передбачений ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що явка представників не була визнана обов`язковою і їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, враховуючи принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутністю учасників справи, за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника ТОВ Укрснаб плюс , розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 по справі 922/1165/20 було залишено без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозсфера" до Приватного підприємства "Еверест-ХХІ" про розірвання Договору підряду № 06/10-2019 від 10.06.2019, укладеного між позивачем та відповідачем, та стягнення з відповідача 5671242,00 грн.

Відповідач звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою, в якій відповідач просить визнати дії позивача з подання позову та заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача - зловживанням процесуальними правами; стягнути в дохід державного бюджету з позивача штраф, у зв`язку із зловживанням ним процесуальними правами; постановити по справі додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача - судові витрати в сумі 32700,00 грн, з яких оплата послуг нотаріуса щодо посвідчення заяв свідків згідно квитанцій, становить 3200,00 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 29500,00 грн.

Господарський суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ПП "Еверест-ХХІ" про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, виходив з наступного.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Разом з тим, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Тобто, господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням господарського судочинства.

Як зазначено у п. 5 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов`язків.

Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Так, положення ст. 4 Господарського процесуального кодексу України щодо права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Судом враховано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини унормовано, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України , від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України ).

Об`єктивним критерієм визначення межі здійснення суб`єктивного права є неможливість використання його на шкоду правам інших осіб. Таке використання свого права є зловживання ним, застереження щодо неприпустимості такої поведінки містить процесуальний закон (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Рішеннями ЄСПЛ у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27.10.1993 (п. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, без якого змагальність як принцип не існує . Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

В обґрунтування поданої заяви, а також в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивач - ТОВ "Хозсфера" зловживає своїми процесуальними правами, зокрема, шляхом подання завідомо безпідставного позову, який має штучний характер, а також заяви від 28.05.2020 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення до виконання рішення суду арешту на грошові кошти в розмірі 5671242,00 грн, що знаходяться на всіх поточних рахунках ПП "Еверест-ХХІ".

Як стверджує відповідач, позивач мав на меті блокування банківських рахунків відповідача з метою недопущення звернення останнього до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з ТОВ "Хозсфера" 6714480,00 грн (заборгованості, яка, як вказує відповідач, існує у позивача перед позивачем станом на даний час за первинними бухгалтерськими документами).

Проте, колегія суддів підтримує висновок місцевого господарського суду, що подання стороною позову, заяви про забезпечення позову, а також будь-яких інших заяв та клопотань є реалізацією права на судовий захист встановленим законом способом.

У той час, як відповідачем не наведено фактичних даних про те, що дійсна мета подання позову та заяви про забезпечення даного позову були спрямовані на блокування банківських рахунків ПП "Еверест-ХХІ" з метою недопущення звернення відповідача до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з ТОВ "Хозсфера", а не на встановлення фактичних обставин справи, такі пояснення відповідача ґрунтуються виключно припущеннях.

Водночас, Господарський процесуальний кодекс України визначає дії, які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (частина друга статті 43 ГПК України).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.

Отже, зловживання процесуальними правами це оціночне поняття, яке в межах змагального процесу має досліджуватися судом, виходячи з доводів сторін та зібраних доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, після подання позову позивач добросовісно виконував свої обов`язки як учасник справи, зокрема, брав участь у всіх судових засіданнях. Жодних дій, які б суперечили завданню господарського судочинства, або були б спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи, з боку позивача не вчинялося.

Таким чином, суд, вважає, що в даному випадку визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами, у розумінні ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, є порушенням принципу рівності та змагальності сторін, оскільки самі лише припущення та здогадки без дослідження всіх обставин справи у сукупності не можуть достеменно свідчити про зловживання.

За приписами ч. 1 ст. 131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи чинного процесуального законодавства суд зазначає, що по-перше, застосування заходів процесуального примусу до сторін спору та учасників судового розгляду є правом, а не обов`язком суду; по-друге, застосування заходів процесуального примусу є крайньою мірою впливу на сторін спору та учасників судового розгляду з метою спонукання вказаних осіб (їх представників) до добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

У вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами, позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить ці повноваження до виключної компетенції судів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заяви відповідача в частині визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та покладення на нього штрафу на підставі ст.135 ГПК України, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Стосовно заявлених відповідачем до стягнення витрат, понесених із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 по справі 922/1165/20 про залишення позову без розгляду питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішено.

Обґрунтовуючи свою заяву про стягнення з позивача 32700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, відповідач посилається на приписи ч. ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України, згідно з якими у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Проте, в додатковій ухвалі господарський суд дійшов висновку про безпідставність заяви відповідача в частині визнання дій позивача зловживанням процесуальним правами, відсутність факту зловживання процесуальними правами, недоведеністю факту вчинення позивачем необґрунтованих дій та зловживання ним процесуальними правами, у зв`язку з чим відмовив в частині компенсації витрат відповідача у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Твердження заявника, викладені ним в апеляційній скарзі, визнано судом необґрунтованими.

Будь-яких інших обставин, що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, апелянтом не наведено.

Отже, в ході апеляційного провадження скаржником не спростовано висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду, у зв`язку з чим додаткова ухвала підлягає залишенню без змін.

За результатами апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду колегією суддів не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч. 2 ст. 277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч. 3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що на момент винесення ухвали господарським судом відсутнє порушення процесуального права, на яке посилається апелянт та було правомірно постановлено рішення у формі ухвали з дотриманням правил передбачених ст. 232 ГПК України. У зв`язку із цим дана ухвала є законною, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Додаткову ухвалу Господарського суду Харківської області від 10 серпня 2020 року у справі №922/1165/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.09.2020 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.