Ухвала

від 28.09.2020 по справі 922/1165/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1165/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства Еверест-ХХІ

на додаткову ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2020

у справі № 922/1165/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хозсфера

до Приватного підприємства Еверест-ХХІ (далі - ПП Еверест-ХХІ , скаржник)

про розірвання договору та стягнення 5 671 242 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ПП Еверест-ХХІ 22.09.2020 через електронний суд звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 (повний текст постанови виготовлений 07.08.2020) у справі 922/1165/20, ухвалити нове рішення суду, яким визнати дії позивача з подання позову та заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача - зловживанням процесуальними правами; стягнути в дохід державного бюджету з позивача штраф, у зв`язку із зловживанням ним процесуальними правами; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, які понесені внаслідок необґрунтованих дій позивача.

В обґрунтування своєї правової позиції ПП Еверест-ХХІ у поданій касаційній скарзі із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому скаржник зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на право на доступ до суду у співвідношенні із зловживанням своїми процесуальними правами (пункт 3 частини третьої статті 43 ГПК України) - подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Серед іншого ПП Еверест-ХХІ із посиланням на статтю 129, частини п`яту, шосту статті 130 ГПК України вказує, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги на компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Водночас у порушення цих приписів суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили відповідачу у задоволенні даної заяви.

Також на підтвердження своїх доводів (в частині стягнення судових витрат) скаржник посилається на висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 26.09.2018 у справі №148/312/16-ц, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 23.01.2020 у справі №910/16322/18, від 12.02.2020 у справі №648/1102/19, від 17.02.2020 у справі №906/941/18; на практику Європейського суду з прав людини у справах Двойних проти України , Гімайдуліна та інші проти України , Баришевський проти України , East/West Alliance Limited проти України , Лавентс проти Латвії , а також на пункт 14 рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя.

Дослідивши матеріали касаційної скарги з доданими до неї документами, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно з приписами частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів першої інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

З поданої касаційної скарги вбачається, що оскаржується ухвала Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 (найменована як додаткова ухвала ), залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2020, якою у задоволенні заяви ПП Еверест-ХХІ про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем, внаслідок необґрунтованих дій позивача, відмовлено. Тобто фактично суди попередніх інстанцій відмовили у прийнятті додаткового рішення, відповідно до якого суд здійснив би розподіл судових витрат.

При цьому можливість перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення судом апеляційної інстанції встановлено пунктом 19 частини першої статті 255 ГПК України.

Проте відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України касаційний перегляд вказаних ухвал процесуальним законодавством не передбачено.

Аналогічний правовий висновок міститься у низці ухвал Верховного Суду, зокрема від 04.07.2019 у справі №926/1505/18, від 13.04.2020 у справі №2437/19, від 05.08.2020 у справі №904/3085/19 тощо.

Також Касаційний господарський суд враховує, що статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначається забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні ЄСПЛ у справі Пелевін проти України від 20.05.2010 зазначено, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 Справа Леваж Престасьон Сервіс проти Франції (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, ЄСПЛ, § 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа ZUBAC v. CROATIA (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18 листопада 2010 року).

Вислови законний та згідно з процедурою, встановленою законом зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі Steel and others v. The United Kingdom ).

Вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем розумних обмежень у праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, а тому у відкритті касаційного провадження ПП Еверест-ХХІ слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Еверест-ХХІ на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 у справі 922/1165/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос