Рішення

від 07.09.2020 по справі 923/240/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2020 року Справа № 923/240/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. , розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД-ХЕРСОН". м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИНА ГРУП", м. Херсон

про стягнення заборгованості у розмірі 245 300,00 грн.

представники сторін не викликались

Товариство з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТБУД-ХЕРСОН (01601, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 22а; код ЄДРПОУ 35591614) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Приватного підприємства СУДНОБУДІВНА КОМПАНІЯ МАРИНА ГРУП (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Комсомольська, 20, кв. 5; код ЄДРПОУ 33725826) про стягнення заборгованості за договором оренди № 50 від 01.01.2013 року на загальну суму 245 300,00 грн. (двісті сорок п`ять тисяч триста гривень).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2020 р. даний позов передано на розгляд судді Ярошенко В. П.

Ухвалою суду від 16.03.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТБУД-ХЕРСОН залишено без руху.

08.04.2020 за вх. № 2751/20 до канцелярії суду від позивача надійшов лист з додатками щодо усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якого позивач уточнює позовні вимоги та просить суд замінити Відповідача з Приватного Підприємства СУДНОБУДІВНА КОМПАНІЯ МАРИНА ГРУП , код ЄДРПОУ 33725826 (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Комсомольська, 20, кв. 5) його правонаступником, тобто на Товариство з обмеженою відповідальністю СУДНОБУДІВНА КОМПАНІЯ МАРИНА ГРУП , код ЄДРПОУ 33725826 (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Комсомольська, 20, кв. 5).

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строк відповідачу для подання до суду заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань.

18.05.2020 до суду повернулася копія ухвали про відкриття провадження у справі від 13.04.2020, яка направлялась на адресу відповідача, разом із довідкою Укрпошти про причини повернення з вказівкою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Частиною 10 статті 242 ГПК України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про вебадресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 4 ст. 89 ЦК України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

У п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до відомостей, які містяться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який виконано судом, юридична адреса відповідача відповідає зазначеній у позовній заяві.

Крім того суд наголошує на тому, що копія ухвали суду про відкриття провадження була надіслана відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 та ГПК України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

З огляду на наведене, Відповідач вважаються такими, що належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Відповідачем відзиву на позовну заву не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

При ухваленні рішення у даній справі суд враховує наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби , яким розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Процесуальні строки у даній справі та строк розгляду даної справи було продовжено на підставі вищевикладеного закону.

Разом з тим, 17.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким пункт 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Пунктом 2 Перехідних положень даного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, 06.08.2020 останній день вищевказаного двадцятиденного строку для подання відповідних заяв.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті по справі протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, враховуючи перебування судді у щорічній плановій відпустці з 03.08.2020 по 04.09.2020, рішення прийнято без його проголошення 07.09.2020.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

01 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТБУД-ХЕРСОН (далі за текстом рішення - Позивач, Орендодавець) та Приватним підприємством СУДНОБУДІВНА КОМПАНІЯ МАРИНА ГРУП , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю СУДНОБУДІВНА КОМПАНІЯ МАРИНА ГРУП (далі за текстом рішення - Відповідач, Орендар) було укладено договір оренди № 50 (далі за текстом рішення - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Орендодавець надає у тимчасове користування за плату Орендарю приміщення загальною площею 4 764,00 кв. м. (далі за текстом рішення - Приміщення) з метою здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 2.1. Договору, приміщення передасться Орендарю протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання Договору відповідно до Акту приймання-передачі, за умови сплати Орендодавцем орендної плати за перший та останній місяць користування Приміщенням, згідно з п. 4.2. цього Договору.

Акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав майно орендарю, в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до п. 3.1. Договору термін оренди встановлено з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Згідно п. 4.1. Договору сторонами була погоджена наступна щомісячна орендна плата, яка складає 45000,00 (сорок п`ять тисяч гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 7 500,00 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок). У разі якщо Договір набирає чинності не з першого числа місяця, сума орендної плати визначається з урахуванням фактичної кількості днів користування Приміщенням пропорційно розміру орендної плати, визначеної цим пунктом Договору.

Крім цього, сторони погодили (п. 4.1.2 -4.1.3 Договору), що в орендну плату не входять, а сплачуються окремо, комунальні платежі (холодна вода, водовідведення, каналізація, тощо). Які сплачуються Орендарем окремо згідно виставлених орендодавцем рахунків протягом 3-х банківських днів.

Згідно п. 4.3 Договору сторони домовилися, що внесення орендних платежів проводиться щомісячно до 10 числа поточного місяця на підставі рахунку наданого орендодавцем.

Відповідно до п. 4.4 Договору, сторони домовились, що в останній робочий день кожного календарного місяця Орендодавець надає Орендарю розрахунок плати за комунальні послуги, після чого Сторони складають двосторонній акт приймання-передачі послуг з оренди Приміщення, в тому числі щодо комунальних послуг. В акті, зокрема зазначається відповідний період оренди, конкретний розмір орендної плати за цей період, а також розмір плати за комунальні послуги.

30 жовтня 2015 року між Орендодавцем та Орендарем було підписано Додаткову угоду № 14 до Договору № 50 від 01.01.2013 р. відповідно до якої сторони домовились внести зміни до договору оренди шляхом викладення їх у новій редакції:

Орендована площа приміщення складала 108,00 кв. м., Загальна щомісячна сума договірної орендної плати за Об`єкт оренди складає 2 000,00 грн (дві тисячі гривень), в тому числі ПДВ 333,33 грн. (триста тридцять три гривні 33 копійки) та термін оренди складає з 01.01.2013 року до 30.11.2015 року включно .

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 14, остання набирає чинності з 01.11.2015 року та є невід`ємною частиною Договору.

Актом № 6 від 30.11.2015 року до Договору оренди від 01.01.2013 року № 50 Орендар передав, а Орендодавець прийняв з тимчасового платного користування Приміщення.

В матеріалах справи наявний Акт звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТБУД-ХЕРСОН та Товариством з обмеженою відповідальністю СУДНОБУДІВНА КОМПАНІЯ МАРИНА ГРУП станом на 30.11.2015 року, відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 246 300,00 грн. (двісті сорок шість тисяч триста гривень 00 коп.).

Разом з тим, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні передбачені договором рахунки на оплату, двосторонні акти приймання-передачі послуг з оренди, платіжні документи.

Позивач зазначає, що 23.03.2017 року Відповідач частково сплатив заборгованість за Договором № 50 від 01.01.2013 року на загальну суму 1 000,00 грн. із загальної суми заборгованості 246 300,00 грн., підтверджену Актом взаємних розрахунків між Позивачем та Відповідачем станом на 30.11.2015 року. Сплата заборгованості на загальну суму 1 000,00 грн. підтверджується банківською випискою за 27.03.2017 року.

Позивач посилається на положення ст. 264 ЦК України та зазначає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням відповідачем часткової оплати заборгованості, що свідчить про визнання останнім свого боргу або іншого обов`язку, а відтак перебіг позовної давності починається заново.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 245 300,00 грн. ( 246 300, 00 грн - 1 000,00 грн.).

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Установлені судом обставини наявності укладеного договору, свідчать про виникнення між його сторонами майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір оренди майна.

Так, за статтею 283 ГК України: "За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності" (частина 1); "У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ)" (частина 2); "Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання" (частина 3).

Поряд з цим у відповідності до статті 286 того ж Кодексу орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності орендну плату, яка є фіксованим платежем та встановлюється сторонами у грошовій формі.

Зі змісту приписів статті 1, частини другої статті 9, частини другої статті 759, частини третьої статті 760 ЦК України та частини другої статті 4, частини шостої статті 283 ГК України випливає, що Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Так, за приписами статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 612 ЦК).

Позивач в обґрунтування наявності заборгованості відповідача посилається на такий доказ, як акт звірки взаєморозрахунків між сторонами договору оренди.

Надаючи правову оцінку акту звірки взаєморозрахунків, що наданий позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно визначень, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію

Також частина 1 статті 9 згаданого Закону України визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом із тим, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оренди тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Тобто акт звірки взаєморозрахунків (в тому числі підписаний та завірений з боку Сторін), може бути прийнятий судом як додатковий доказ, що засвідчує факт заборгованості відповідача за Договором лише у випадку, якщо відомості, що містяться у такому акті звірки не суперечать наявним в матеріалах справи первинним документам.

Відтак, саме лише зазначення позивачем у наданому ним акті звірки взаєморозрахуків оплат та продаж , за відсутності таких первинних документів, як рахунків на оплату (за актами приймання-передачі послуг - п.п. 4.3, 4.4. Договору) та платіжних документів у матеріалах справи, не може достовірно свідчити про факт надання у тимчасове користування (оренду) приміщення та здійснення часткової орендної плати за це.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підставі яких можна встановити факт заборгованості відповідача з орендної плати та дійти висновку про наявність спірної суми заборгованості у розмірі 245 300,00 грн.

Наявність заборгованості за актом звірки взаєморозрахунків від 30.11.2015 року не підтверджена первинними документами, а відтак такий акт звірки не може вважатися належним та допустимим доказом, на підставі якого можливе стягнення суми боргу з відповідача.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТБУД-ХЕРСОН є необґрунтованими, документально не підтвердженими, а тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до приписів ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Рішення складено та підписано 07.09.2020.

Суддя В.П.Ярошенко