Ухвала

від 26.08.2020 по справі 905/2211/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/2211/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Приватного підприємства Ергане - не з`явився,

Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь -

не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020

(у складі колегії суддів: Шутенко І. А. (головуючий), Россолов В. В., Тихий П. В.)

та рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020

(суддя Макарова Ю. В.)

у справі № 905/2211/19

за позовом Приватного підприємства Ергане

до Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь

про стягнення 1 877 328,33 грн,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Приватне підприємство Ергане (далі - позивач, ПП Ергане ) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь (далі - відповідача, ПАТ МК Азовсталь ) про стягнення 1 877 328,33 грн, з яких 1 326 069,60 грн основної заборгованості, 47 265,67 грн 3 % річних, 483 582, 75 грн пені, 20 410,31 грн за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору підряду від 24.10.2018 № 2019/10ск щодо оплати виконаних робіт у квітні-травні 2019 року, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1 326 069,60 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду від 24.10.2018 №2019/10ск, а також невиконанням до 21.11.2019 рішення Господарського суду Донецької області від 28.08.2019 у справі № 905/866/19, позивачем нараховано 483 582,75 грн пені та 47 265,67 грн 3 % річних, а також заявлено про стягнення з відповідача 20 410,31 грн за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

У суді першої інстанції відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, заявив клопотання про зменшення розміру пені на 90 % з посиланням на наявність виняткових обставин, які вплинули на фінансовий стан підприємства, та з посиланням на те, що стягнення пені у повному розмірі може призвести до настання негативних наслідків для відповідача.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 326 069,60 грн основної заборгованості, 478 010,88 грн пені, 47 265,67 грн 3 % річних, 27770,19 грн судового збору та 17 964,36 грн витрат на професійну правничу допомогу. В частині стягнення 20 410,31 грн за неправомірне користування чужими грошовими коштами та 5 571,87 грн пені - відмовлено.

Зважаючи на відсутність доказів оплати відповідачем виконаних позивачем робіт за квітень та травень 2019 року за договором підряду від 24.10.2018 №2019/10ск на загальну суму 1 326 069,60 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 1 326 069,60 грн.

Здійснивши перевірку правильності наданого позивачем розрахунку пені та 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення зазначених позовних вимог. Водночас суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 % з посиланням на відсутність підстав для задоволення такого клопотання.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 20 410,31 грн, оскільки в силу невизначеності законом та договором розміру процентів, відповідач не може бути примушений до дій щодо сплати процентів за користування належними позивачу коштами в сумі неоплачених робіт.

Разом з тим, дослідивши заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн та докази на підтвердження реального надання правничої допомоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення у розмірі 17 964,36 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 залишено без змін. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові від 19.05.2020 суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні суду першої інстанції. Водночас, вирішуючи клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом апеляційної скарги відповідача у розмірі 10000,00 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення цього клопотання позивача з огляду на його обґрунтованість та документальне підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на зазначену суму.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у частині задоволених позовних вимог, у червні 2020 року ПАТ МК Азовсталь подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. У разі висновку суду касаційної інстанції про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, відповідач просив зменшити суму штрафних санкцій на 90 %. Судові витрати покласти на позивача.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ПАТ МК Азовсталь зазначило, що:

суди не надали правової оцінки доводам відповідача щодо необґрунтованого визначення позивачем строків виникнення грошового зобов`язання по кожному рахунку окремо;

суди дійшли безпідставного висновку про нарахування та стягнення з відповідача суми 3 % річних за період з 08.05.2019 по 31.05.2019, оскільки вказані вимоги вже були предметом розгляду у справі № 905/866/19 і господарський суд відмовив у їх задоволенні у рішенні від 28.08.2019;

суди не звернули уваги на те, що позивач при здійсненні нарахування суми пені за січень-лютий 2019 року порушив вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Одночасно у касаційній скарзі відповідач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на стадії касаційного оскарження, вказавши, що документи на підтвердження витрат на правову допомогу відповідача будуть надані у строки, передбачені ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

27.07.2020, усуваючи недоліки поданої касаційної скарги на виконання ухвали Верховного Суду від 18.06.2020, ПАТ МК Азовсталь подало заяву, якою привело подану касаційну скаргу у відповідність до ч. 2 ст. 287 ГПК України і в якій зазначило, що підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та послалось на наявність випадку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст.287 ГПК України.

Обґрунтовуючи у заяві про усунення недоліків касаційної скарги наявність випадку касаційного оскарження судових рішень у справі, передбаченого п. 1 ч.2 ст. 287 ГПК України, ПАТ МК Азовсталь вказало, що:

судами не було враховано правових висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18, від 18.10.2019 у справі № 910/1526/19, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, в результаті чого суди необґрунтовано відмовили відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення суми пені на 90 %;

при вирішенні спору судами попередніх інстанцій також не було враховано правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.05.2018 у справі № 910/8443/17, що призвело до безпідставного стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 964,36 грн (судом першої інстанції) та 10 000,00 грн (судом апеляційної інстанції).

Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі №905/2211/19 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено касаційну скаргу (із урахуванням уточнень) до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.08.2020 о 10 год 00 хв.

ПП Ергане у встановлений в ухвалі Верховного Суду від 30.07.2020 строк - до 19.08.2020, відзиву на касаційну скаргу ПАТ МК Азовсталь не подало.

У судове засідання 26.08.2020 ПП Ергане та ПАТ МК Азовсталь своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їх представників у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ) не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії , те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, а також зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , внесені постановою Кабінету Міністрів України Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 щодо дозволу діяльності адвокатів та положення ч. 4 ст. 197 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ) щодо можливості участі учасників справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності представників ПП Ергане та ПАТ МК Азовсталь .

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Оскільки ПАТ МК Азовсталь подало касаційну скаргу після набрання чинності цим Законом зазначена касаційна скарга розглядається у порядку, передбаченому ГПК України у редакції, чинній з 08.02.2020.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 905/2211/19 з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано ст. 287 ГПК України, ч. 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України ).

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі Гарсія Манібардо проти Іспанії від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі Monnel and Morris v. the United Kingdom , рішення від 29.10.1996 у справі Helmers v. Sweden ).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду . При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

Наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4647/18.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до п. 1 ч. 2 ст.287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 та у справі № 910/24257/16 зазначила, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Такі висновки наведені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.

У поданій касаційній скарзі (уточненій) ПАТ МК Азовсталь , обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, послалося на те, що при вирішенні спору судами попередніх інстанцій застосовано положення ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18, від 18.10.2019 у справі № 910/1526/19, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

Також ПАТ МК Азовсталь вказало на неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.05.2018 у справі № 910/8443/17, що призвело до ненадання належної оцінки співмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу фактичному обсягу наданих послуг адвокатом ПП Ергане .

Верховний Суд, проаналізувавши оскаржувані судові рішення у справі № 905/2211/19, яка розглядається, та судові рішення, висновки, в яких, на думку скаржника, не було враховано судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, встановив відсутність невідповідності висновків, зроблених в судових рішеннях, що оскаржуються, висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі (уточненій).

Так, у постановах від 06.09.2019 у справі № 910/16925/18, від 18.10.2019 у справі № 910/1526/19, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, на які посилається скаржника у касаційній скарзі (із урахуванням уточнень), Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, перевіривши судові рішення у цих справах на предмет правильності застосування судами норм матеріального права щодо зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені), дійшов висновку про обґрунтованість висновків судів у цих справах про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені) за клопотаннями відповідачів, врахувавши, що такі висновки зроблені на підставі оцінки наданих сторонами пояснень та доказів та з урахуванням ступеню виконання зобов`язання відповідачами у цих справах, майнового стану сторін, відсутності доказів понесення позивачами у справах збитків в результаті дій відповідачів та виходячи із загальних засад цивільного законодавства. При цьому Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив з того, що зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил ст. 86 ГПК України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.

У справі № 905/2211/19, яка розглядається, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені на 90 % з огляду на те, що: станом на момент розгляду справи відсутні докази хоча б часткового погашення відповідачем заборгованості за договором підряду від 24.10.2018 № 2019/10ск; відповідачем не доведено, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання є обставини, які перебувають поза його волею, а стягнення штрафних санкцій є неспівмірним з наслідками порушення та може спричинити повне зупинення господарської діяльності відповідача; позивач як і відповідач знаходиться та веде свою господарську діяльність в регіоні, пов`язаному з проведенням військових дій, проте, зазначені обставини не завадили йому, як підряднику, виконати умови договору від 24.10.2018 № 2019/10ск; облаштування відповідачем кисневих постів в лікарнях міста Маріуполя у зв`язку з запровадженням в Україні з 11.03.2020 карантинних заходів, на що посилається відповідач, не є видом господарської діяльності, яку здійснює відповідач; негативного впливу на господарську діяльність внаслідок поширення коронавірусу на території України та запроваджених обмежувальних заходів, спрямованих на запобігання поширенню епідемії, зазнає і позивач; обов`язок зі сплати неустойки виник у відповідача внаслідок неоплати ним грошових коштів за виконані підрядні роботи, необхідність сплати яких підтверджена рішенням Господарського суду Донецької області від 28.08.2019 у справі № 905/866/19, тобто до розповсюдження епідемії коронавірусу COVID-19 та запровадження карантинних заходів в Україні.

У постанові від 11.05.2018 у справі № 910/8443/17, висновками у якій ПАТ МК Азовсталь також обґрунтовано наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, розглянувши вимоги позивача у справі, зазначені у відзиві на касаційну скаргу, про стягнення з відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу) витрат на послуги адвоката у суді касаційної інстанції, дійшов висновку про зменшення їх розміру та часткове задоволення таких вимог, враховуючи складність справи, виконані адвокатом роботи, надані докази витрат, принципи співмірності та розумності судових витрат.

У справі № 905/2211/19, яка розглядається, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, який визначив їх розмір, який підлягає стягненню, у сумі 17 964, 36 грн, виходячи з документально підтверджених фактичних витрат позивача, критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру. У свою чергу суд апеляційної інстанції стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку у розмірі 10 000,00 грн, виходячи з документального підтвердження фактично понесених витрат на вказану суму, які складаються з вартості правового аналізу документів, підготовки відповіді на апеляційну скаргу, складання інших процесуальних документів, спрямування документів за належністю, а також вартості участі адвоката у судових засіданнях.

Аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях у справі №905/2211/19, яка розглядається, про відмову відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені та про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 964,36 грн (судом першої інстанції) та 10 000,00 грн (судом апеляційної інстанції) не свідчить про їх невідповідність висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 910/16925/18, № 910/1526/19, №916/545/19, № 910/1303/19 (щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України при розгляді клопотання сторони про зменшення розміру штрафних санкцій) та у справі № 910/8443/17 (щодо застосування ст. 126 ГПК України при розгляді заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу), на які посилається ПАТ МК Азовсталь у касаційній скарзі (уточненій), оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, та з урахуванням поданих сторонами доказів у справі.

Інші доводи первинно поданої касаційної скарги ПАТ МК Азовсталь не підлягають розгляду, оскільки ці доводи, після усунення відповідачем недоліків цієї касаційної скарги, необґрунтовані наявністю випадків, передбачених ч. 2 ст.287 ГПК України.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п.1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена ПАТ МК Азовсталь підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі п.5 ч. 1 ст. 296 ГПК України дійшла висновку про закриття касаційного провадження у справі № 905/2211/19 за касаційною скаргою ПАТ МК Азовсталь на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 у цій справі.

Інші підстави відкриття касаційного провадження в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 про відкриття касаційного провадження у справі № 905/2211/19 не зазначені.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 у справі № 905/2211/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий