Рішення

від 27.08.2007 по справі 23/251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/251

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.08.07 р.                                                                               Справа № 23/251                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Регіональна авто-промислова компанія” м. Донецьк  

до відповідача: Державного підприємства ”Шахтоуправління ”Південнодонбаське № 1”              м. Вугледар

про  стягнення 36 001, 36 грн.       

Суддя              Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача:  не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні,  яке відбулось 21.08.2007р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 27.08.2007р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Регіональна авто-промислова компанія” м. Донецьк, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, державного підприємства ”Шахтоуправління ”Південнодонбаське № 1” м. Вугледар, 29 889, 86 грн. заборгованості, 1 117, 8 грн. штрафних санкцій, 1 117, 8 грн. 3% річних та 3 875, 9 грн. інфляційних.

  В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого йому товару за договором поставки № 310 від 12.04.2006р.;

-          накладну № 21 від 14.04.2006р., податкову накладну № 21 від 14.04.2006р.;

-          довіреність серії ЯМА № 174752 від 14.04.2006р. на ім'я Шестун Ірини Сергіївни;

-          претензію № 28/09 від 28.09.2006р., направлену на адресу відповідача;

-          акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2007р., підписаний сторонами без заперечень, на суму 29 889, 86 грн.;      

-          ст.ст. 625, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

 Відповідач надав відзив на позов № 686 від 17.08.2007р., в якому вимоги позивача визнав частково - лише щодо суми боргу, 3% річних та інфляційних.

          Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

Позивач та державне підприємство ”Донецька вугільна енергетична компанія” в особі відособленого підрозділу ”Шахтоуправління ”Південнодонбаське № 1”, 12.04.2006р. уклали договір поставки № 310 (далі - договір № 310), згідно умов якого позивач (продавець) зобов'язався продати ДП ”Донецька вугільна енергетична компанія” в особі відособленого підрозділу ”Шахтоуправління ”Південнодонбаське № 1” (покупець) продукцію в асортименті, кількості, за ціною та в строк згідно Специфікації (додаток 1 до договору № 310), яка є невід'ємною частиною договору, а  покупець - прийняти та оплатити продукцію згідно умов договору № 310. Загальна сума договору складала 29 889, 86 грн. (п.1.1., п.1.2., п.2.1.договору № 310). Відповідно до п.10.1. договору № 310 вищевказаний  договір було укладено строком дії по 31.12.2006р.  

       На підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України № 57 від 27.01.2006р. державне підприємство ”Донецька вугільна енергетична компанія” було реорганізоване шляхом виділення з його складу відособленого підрозділу ”Шахтоуправління ”Південнодонбаське № 1” та створення на його базі державного підприємства ”Шахтоуправління ”Південнодонбаське № 1”, яке є відповідачем по справі.

Згідно п.10 наказу Міністерства вугільної промисловості України № 57 від 27.01.2006р.  відповідач є правонаступником майнових  прав та обов'язків державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія",  пов'язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу "Шахтоуправління  "Південнодонбаське"  № 1. Таким чином суд дійшов висновку, що це правонаступництво стосується і договору № 310.   

Відповідно до специфікації до договору № 310 (додаток 1), яка є його невід'ємною частиною, позивач поставив відповідачу кабель ВЕВБбШв-1 3 х 95 +1 х 10 в кількості 142 м на суму 29 889, 86 грн. Цей факт підтверджується накладною № 21 від 14.04.2006р. та податковою накладною № 21 від 14.04.2006р. Факт отримання товару підтверджується довіреністю ЯМА № 174752 від 14.04.2006р., виданою на ім'я Шестун Ірини Сергіївни.

Відповідач не подав суду доказів сплати боргу в розмірі 29 889, 86 грн., яка також підтверджується і актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2007р., підписаним сторонами без заперечень. Отже суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача.        

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі цієї статті позивач нарахував відповідачу індекс інфляції в сумі 3 875, 9 грн. та 3% річних в сумі 1 117, 8 грн. Враховуючи правомірність нарахування цих сум, суд стягує їх з відповідача на користь позивача.   

В пункті 8.4. договору № 310 встановлено, що за прострочку грошових зобов'язань покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 3% річних від простроченої суми. На підставі цього пункту договору позивач нарахував відповідачу суму в розмірі 1 117, 8 грн. Суд вважає таке нарахування не правомірним, оскільки в даному випадку до поняття ”штраф”, вказаному в п.8.4. договору, слід застосовувати положення ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК).

Відповідно до ч.6 ст. 232 нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.1. договору № 310 відповідач (покупець) здійснює оплату отриманої продукції у вигляді перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 календарних  днів після поставки продукції  на склад покупця. Відповідач отримав продукцію 14.04.2006р. Обов'язок сплатити вартість отриманої продукції виник у нього 20.04.2006р. Отже, враховуючи положення ч.6 ст. 232 ГК, нарахування штрафу повинно здійснюватись за період з 20.04.2006р. по 20.10.2006р. (за 183 днів), а не за 455 днів, як вказує в позовній заяві позивач. Таким чином сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача складає 449, 58 грн.         

На підставі ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 625, 712  Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                             В И Р I Ш И В :

Стягнути з державного підприємства ”Шахтоуправління ”Південнобонбаське № 1” (85670, м. Вугледар, Донецька область, р/р 26003301786784 в філії ГУ ”Промінвестбанк”, МФО 334635, ЄДРПОУ 34032208) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Регіональна авто-промислова компанія” (вул. Ткаченка, 94, м. Донецьк, р/р 26008175489780 в Донецькій області філії Укрсоцбанку  м. Донецьк, МФО 334011, ЄДРПОУ 33670547) - 29 889, 86 грн. боргу,  1 117, 8 грн. річних, 3 875, 9 грн. інфляційних, 449, 58 грн. штрафу, 115, 81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 353, 33 грн. витрат на сплату держмита.

У решті вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя