Рішення

від 07.09.2020 по справі 428/6597/19

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/6597/19

Провадження №2/428/538/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року Сєвєродонецький міський суд

Луганської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Лісечка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Громадської організації Автогаражне товариство Супутник про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Громадської організації Автогаражне товариство Супутник про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування шкоди, мотивуючи вимоги тим, що 09.06.2017р. Сєвєродонецьким міським судом було винесено рішення по справі №428/1355/17 згідно якого, позовну заяву ОСОБА_1 до Автогаражного товариства Супутник в особі голови кооперативу Глущенко І.Ю. про поновлення на роботі та зобов`язання виплатити заробіток за вимушений прогул було задоволено в повному обсязі та поновлено позивача ОСОБА_1 на роботі на посаді сторожа Автогаражного товариства Супутник з 18.01.2017р.; стягнуто з Автогаражного товариства Супутник м. Сєвєродонецьк на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто за період з 18.01.2017р. по 09.06.2017р., у розмірі 10975,55грн. 14.07.2017р. Апеляційний суд Луганської області рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.06.2017 року залишив без змін. Наказом відповідача №16-ок від 11.08.2017р., позивача було поновлено на роботі на посаді сторожа Автогаражного товариства Супутник . В подальшому ОСОБА_1 постійно приходив до відповідача за юридичною адресою (м. Сєвєродонецьк, смт. Метьолкіне, вул. Зелений гай) для виконання обов`язків та ознайомлення з робочим графіком, але керівник постійно уникав зустрічі із ОСОБА_1 та ігнорував телефонні дзвінки. Таким чином, позивач ОСОБА_1 почав листування з відповідачем, зазначаючи в листах про те, що на підставі наказу №16-ок від 11.08.2017p., просить забезпечити його робочою загрузкою на посаді сторожа згідно рішення суду від 09.06.2017р. по справі №428/1355/17. Натомість, отримував листи в яких відповідач просив з`явитись до АТ Супутник та ознайомитись з графіком виходу на робоче місце. Всі спроби позивача стати до роботи були марними. 14.05.2019р. позивач ОСОБА_1 отримав супровідний лист та наказ №13 від 10.05.2019р. про звільнення. ОСОБА_1 вважає, що наказ про звільнення №13 від 10.05.2019р. не відповідає чинному законодавству, є незаконним та необґрунтованим. Позивач ОСОБА_1 неодноразово намагався приступити до роботи, але натомість відповідач в особі голови ГО AT Супутник Глущенко І.Ю. ігноруючи рішення суду від 09.06.2017р. по справі №428/1355/17 про поновлення позивача на роботі уникав з ним зустрічі для ознайомлення з посадовою інструкцією та з графіком робочого часу. Позивач звертався до Національної поліції Луганської області, але останніми була проігнорована заява про вчинення злочину Тому, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просить суд скасувати наказ про звільнення №13 від 10.05.2019р.; поновити його на роботі на посаді сторожа АТ Супутник ; стягнути з Громадської організації Автогаражне товариство Супутник середній заробіток за весь час вимушеного прогулу на момент винесення рішення по справі; вирішити питання про покладення на голову Громадської організації Автогаражне товариство Супутник ОСОБА_3 обов`язок відшкодувати шкоду організації, заподіяну у зв`язку із оплатою незаконно звільненому працівникові за час вимушеного прогулу.

26.07.2019р. до Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшов відзив представника Громадської організації Автогаражне товариство Супутник , який мотивовано тим, що наказом ГО АТ Супутник №16-ок від 11.08.2017р. позивача ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаді сторожа з 18.01.2017р. на підставі рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.06.2017р. по справі №428/1355/17. Наказом ГО АТ Супутник №17-ок від 11.08.2017р. ОСОБА_1 наказано приступити до роботи у ГО АТ Супутник 14.08.2017р., згідно з графіком роботи сторожа, визначеному у цьому ж наказі, а саме щоденно з 09-00 до 18-00год., вихідні дні - субота та неділя. Зі змістом вказаного наказу позивач був ознайомлений належним чином, про що свідчить його особистий підпис. Натомість, починаючи з 14.08.2017р., до виконання своїх трудових обов`язків ОСОБА_1 не приступив, на своє робоче місце не з`явився, причини неявки на роботу керівництву ГО АТ Супутник не повідомив. У зв`язку із чим, листом ГО АТ Супутник вих. №08 від 08.09.2017р. ОСОБА_1 було запропоновано повідомити про причини неявки на роботу з 14.08.2017р. та надати документи, що підтверджують поважність причин відсутності на робочому місці. При цьому, в інформаційному порядку ОСОБА_1 повідомлено про його обізнаність про дату виходу на роботу та графік роботи. Вказаний лист був надісланий позивачу засобом поштового зв`язку, категорія поштового відправлення - цінний лист з описом вкладення. Також, листом вих. №20 від 26.09.2017р. ОСОБА_1 було повідомлено про те, що для отримання запитуваних ним копій наказу №17 від 14.08.2017р. та графіка виходу на роботу йому необхідно з`явитися до ГО АТ Супутник за адресою: ш. Будівельників, 110/10 м. Сєвєродонецьк у робочий час з 09-00год. до 17-00год. Вказаний лист надіслано ОСОБА_1 цінним листом з описом вкладення. До ГО АТ Супутник ОСОБА_1 не з`явився, запитувану інформацію не отримав в силу власного небажання. Листом ГО АТ Супутник від 11.11.2017р. ОСОБА_1 також запропоновано про причини невиходу на роботу з 14.08.2017р. по 10.11.2017р. та надати документи поважності причин невиходу на роботу. При цьому, останнього повідомлено, про те, що запитувана інформація необхідна для вирішення питання про застосування до нього заходів дисциплінарного стягнення за фактом порушення трудової дисципліни - невиходу на роботу без поважних причин. Лист направлений позивачу з описом вкладення. 28.12.2017р. ОСОБА_1 було надіслано лист ГО АТ Супутник з повторною пропозицією повідомити причини відсутності на робочому місці з 14.08.2017р. по 28.12.2017р. та надати докази поважності причин відсутності на роботі. При цьому, позивач, продовжуючи з невідомих причин не виходити на роботу звертався письмово до ГО АТ Супутник та зазначав неправдиву інформацію про те, що він необізнаний з графіком своєї роботи, а його самого начебто до роботи не допускає керівництво ГО АТ Супутник . Враховуючи тривалий час невиходу ОСОБА_1 на роботу, починаючи з 14.08.2017р. по 01.04.2019р., ГО АТ Супутник останньому було надіслано лист з пропозицією протягом десятиденного строку з моменту його отримання повідомити причини невиходу на роботу та причини відсутності на робочому місці. Вказаний лист надісланий цінним листом з описом вкладення та повідомлення вручення. Фактично поштове відправлення отримане ОСОБА_1 06.04.2019р., запропонований термін надання відповіді сплинув 16.04.2019р. Будь-якої відповіді про поважність причин невиходу на роботу ОСОБА_1 надано не було. Вказані обставини розцінені відповідачем як невихід на роботу без поважних причин, що є підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, підтвердив доводи, викладенні в позові.

Представник позивача ОСОБА_2 у вступному слові підтримала доводи, викладені у позовній заяві, додатково пояснила, що рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.06.2017р., яке залишено без змін Апеляційним судом Луганської області, ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді сторожа Автогаражного товариства Супутник з 18.01.2017р.; стягнуто з Автогаражного товариства Супутник м. Сєвєродонецьк на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто за період з 18.01.2017р. по 09.06.2017р., у розмірі 10975,55грн. Наказом відповідача №16-ок від 11.08.2017р., позивача було поновлено на роботі на посаді сторожа Автогаражного товариства Супутник . ОСОБА_1 постійно приходив до відповідача за юридичною адресою (м. Сєвєродонецьк, смт. Метьолкіне, вул.Зелений гай) для виконання обов`язків та ознайомлення з робочим графіком, проте керівник постійно уникав зустрічі із ОСОБА_1 та ігнорував телефонні дзвінки. Позивач неодноразово намагався приступити до роботи, однак відповідач в особі голови Автогаражного товариства Супутник ОСОБА_3 ігноруючи рішення суду від 09.06.2017р. уникав з позивачем зустрічей з метою ознайомлення з посадовою інструкцією та графіком робочого часу. Всі спроби позивача ОСОБА_1 стати до роботи були марними. 14.05.2019р. позивач отримав супровідний лист та наказ №13 від 10.05.2019р. про звільнення. Вважає, що наказ №13 від 10.05.2019р. є незаконним та необґрунтованим.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. У вступному слові пояснив, що позивач ОСОБА_1 був відсутній на роботі протягом березня 2019р. Про поважність причин невиходу на роботу відповідачу відомо не було. У відповідності до вимог ст.149 КЗпП України відповідач зажадав від порушника трудової дисципліни - ОСОБА_1 надання пояснень про поважність причин невиходу на роботу. У зв`язку із чим, позивачу 01.04.2019р. було спрямовано письмовий лист з пропозицією протягом десятиденного строку з моменту його отримання повідомити ГО АТ Супутник причини невиходу на роботу. Вказаний лист позивачем отриманий 06.04.2019р., відтак запропонований десятиденний термін надання відповіді (пояснень) сплинув 16.04.2019р. Будь-якої відповіді з поясненням причин невиходу на роботу позивачем не надано. Відтак, про безпідставність невиходу на роботу (прогулу) ОСОБА_1 та вину цього працівника у скоєнні проступку відповідач міг дізнатися не раніше 16.04.2019р. Таким чином, днем виявлення проступку - прогулу є 16.04.2019р. Оскаржуваний наказ про звільнення №13 видано 10.05.2019р., тобто з додержанням одного місяця з дня виявлення проступку та не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (прогулу). Позивач ОСОБА_1 припинив виходити на роботу з 14.08.2017р. На неодноразові запити ГО АТ Супутник про причини невиходу на роботу позивач надавав письмові відповіді про начебто об`єктивність причин та неможливість виходу на роботу. За цих обставин, протягом цього часу в табелі обліку робочого часу ставилася позначка НЗ , що означає неявка з нез`ясованих причин . Після того, як протягом березня 2019р. позивач продовжив не виходити на роботу, відповідач обґрунтовано припустив, що ОСОБА_1 вчинив проступок - прогул. До з`ясування в порядку ст.149 КЗпП України причин невиходу позивача на роботу, відповідач був позбавлений можливості ставити в табелі обліку робочого часу ОСОБА_1 за березень 2019р. позначку ПР - прогули. Звільнення ОСОБА_1 було здійснено відповідно до норм діючого законодавства України, а відтак причини вважати звільнення незаконним відсутні.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він є засновником ГО АТ Супутник . Йому відомо, що ОСОБА_6 видав наказ, яким встановлено, що ОСОБА_1 повинен виходити на роботу з 08-00год. по 17-00год. ОСОБА_1 приходив на роботу, точних даних (дат та часу) не пам`ятає. Рішення суду від 2017р. ОСОБА_6 не виконував. У липні, серпні 2017 року він разом з ОСОБА_1 приходили на роботу, проте ОСОБА_1 на територію ГО АТ Супутник не пускали, у зв`язку із чим останній викликав поліцію, а потім звертався в інспекцію з питань праці.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що знає ОСОБА_1 вже 15 років. Один раз на тиждень буває в гаражі. У 2018 році бачив ОСОБА_1 на території ГО АТ Супутник , який казав йому, що приходив на роботу, проте будка (робоче місце останнього) закрита. ОСОБА_1 казав, що його не пускають. З адміністрації жодного разу нікого не бачив. В останнє ОСОБА_1 на території товариства та біля свого гаража бачив два тижні тому. ОСОБА_1 бачить не кожного разу. Графік роботи ОСОБА_1 йому невідомий.

Вислухавши вступне слово сторін, пояснення свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ГО АТ Супутник , наказом ГО АТ Супутник №17-ок від 11.08.2017р. ОСОБА_1 поновлено на посаді сторожа ГО АТ Супутник , згідно рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.06.2017р.

З копії наказу ГО АТ Супутник №17-ок від 11.08.2017р. видно, що ОСОБА_1 наказано приступити до роботи 14.08.2017р. відповідно до графіку роботи сторожа: щоденно з 09-00год. до 18-00год., вихідні дні - субота та неділя. Зі змістом вказаного наказу ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис (а.с.33). Проте, позивач ОСОБА_1 без поважних на те причин - з 14.08.2017р. до виконання своїх трудових обов`язків не приступив, на робочому місці був відсутній, що було доведено в ході розгляду справи, наданими суду доказами. Таким чином, оскільки позивач ознайомився з вищенаведеним наказом шляхом проставляння свого особистого підпису на ньому, суд приходить до висновку про дотримання відповідачем процедури щодо належного повідомлення позивача стосовно змін в умовах праці.

Судом встановлено, що з боку роботодавця було проведено комплекс дій, передбачених законодавством, по фіксуванню відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, що підтверджується копіями табелів обліку робочого часу, згідно яких позивач ОСОБА_1 не виходив на роботу у період з травня 2018р. по березень 2019р., та було повідомлено останнього про необхідність вийти на робоче місце, повідомити причини відсутності на роботі.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, суд враховує наступне.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (стаття 21 КЗпП України).

Пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогулом без поважних причин вважається полишення роботи без відповідного попередження роботодавця в установленому порядку про розірвання трудового договору або залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди на це роботодавця, якщо такий договір укладено на невизначений строк; залишення без поважних причин особою, з якою укладено строковий трудовий договір, роботи до закінчення строку трудового договору; самовільне залишення молодим спеціалістом (молодим робітником) роботи, на яку його направили після закінчення відповідного навчального закладу, до закінчення строку обов`язкового відпрацювання; самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки тощо. Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці за умови, що він присутній на підприємстві. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, його не можна звільнити за прогул. До такого працівника можуть застосовуватися інші види дисциплінарного або громадського стягнення чи впливу.

Частиною першою статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. (статті 149 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 4 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Тобто до порядку застосування дисциплінарного стягнення встановлені такі обов`язкові вимоги: виявлення дисциплінарного проступку; отримання від порушника письмового пояснення; додержання строків накладення дисциплінарного стягнення - один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником; видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення; доведення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.

Відповідно до частини першої статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Судом встановлено, що відповідачем є громадська організація, профспілкова організація - відсутня, а тому, не було потреби погоджувати звільнення ОСОБА_1 за прогул.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування, як зазначено у ст.ст. 76, 77 ЦПК України.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009р., предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Частиною 2 ст.78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, як вже зазначалось вище, позивач обґрунтовує поважність своєї неявки на роботу необізнаністю з посадовою інструкцією та графіком робочого часу. Однак зі змістом наказу, в якому визначений графік його роботи ознайомлений, про що свідчить проставлений ОСОБА_1 особистий підпис.

Разом з цим, в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 факт невиходу на роботу протягом березня 2019р. не спростовує, доказів його присутності (виходу) на робочому місті не надає. Будь-яких доказів, які б підтверджували поважність відсутності позивача на роботі потягом 3 днів, матеріали справи не містять.

Натомість, про відсутність позивача на роботі без поважних причин свідчать складені відповідачем листи з проханням повідомити причини відсутності на робочому місці та надати докази поважності причин відсутності на роботі, які були надіслані позивачу засобами поштового зв`язку, табель обліку робочого часу, з якого вбачається, що позивач тривалий час не виходив на роботу.

З огляду на наведене, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення своїх позовних вимог в частині скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що в їх задоволенні слід відмовити.

Що стосується вимоги про покладення на голову Громадської організації Автогаражне товариство Супутник ОСОБА_3 обов`язку відшкодувати шкоду організації, заподіяну у зв`язку із оплатою незаконно звільненому працівникові за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що ці вимоги є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому не підлягають до задоволення.

Даючи юридичну оцінку поясненням та наданим доказам, беручи до уваги, недоведеність позивачем поважності причин відсутності на робочому місці, а тому, як наслідок, недоведеність обставин, що можуть слугувати для скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає, що в задоволення даного позову слід відмовити у повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини викладені ОСОБА_1 в обґрунтування позову не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а отже позовна заява ОСОБА_1 до Громадської організації Автогаражне товариство Супутник про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування шкоди, не підлягає задоволенню.

Судові витрати у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне компенсувати за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки позивач у відповідності до вимог ст.5 ЗУ Про судовий збір звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354, ЦПК України , суд -

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ід.н. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ) до Громадської організації Автогаражне товариство Супутник (код ЄДРПОУ 20187851, юридична адреса: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, смт. Метьолкіне, вул. Зелений Гай) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування шкоди.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя