Постанова

від 21.12.2020 по справі 428/6597/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Юзефович І.О.

Доповідач -Коновалова В.А.

Справа № 428/6597/19

Провадження № 22-ц/810/713/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Луганської В.М.,

за участю секретаря судового засідання Пономарьової В.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Громадська організація Автогаражне товариство Супутник ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Юзефовича І.О. в м. Сєвєродонецьк Луганської області,

за позовною заявою ОСОБА_1 до Громадської організації Автогаражне товариство Супутник про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Громадської організації Автогаражне товариство Супутник про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, в обґрунтування якого зазначив, що рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 червня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 14 липня 2017 року, позивача поновлено на роботі на посаді сторожа Автогаражного товариства Супутник з 18 січня 2017 року, стягнуто з Автогаражного товариства Супутник на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 18 січня 2017 року по 09 червня 2017 року у розмірі 10975,55 грн.

Наказом Автогаражного товариства Супутник № 16-ок від 11 серпня 2017 року, позивача поновлено на роботі на посаді сторожа Автогаражного товариства Супутник .

Наказом Автогаражного товариства Супутник №13 від 10 травня 2019 року позивача звільнено.

Вважає наказ про звільнення № 13 від 10 травня 2019 року незаконним та необґрунтованим. Позивач неодноразово намагався приступити до роботи, але натомість Громадська організація Автогаражне товариство Супутник в особі голови ОСОБА_2 , ігноруючи рішення суду від 09 червня 2017 року по справі про поновлення позивача на роботі уникав з ним зустрічі для ознайомлення з посадовою інструкцією та з графіком робочого часу. Позивач звертався до Національної поліції Луганської області з заявою про вчинення злочину, але останнім заява позивача була проігнорована.

Позивач просив суд скасувати наказ про звільнення № 13 від 10 травня 2019 року, поновити його на роботі на посаді сторожа Громадської організації Автогаражне товариство Супутник , стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу на момент винесення рішення по справі та вирішити питання про покладення на голову Громадської організації Автогаражне товариство Супутник ОСОБА_2 обов`язок відшкодувати шкоду організації, заподіяну у зв`язку із оплатою незаконно звільненому працівникові за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Сєвєродонецький міський суд Луганської області рішенням від 07 вересня 2020 року відмовив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Громадської організації Автогаражне товариство Супутник про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Вирішено питання про судові витрати.

Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що зі змістом наказу Автогаражного товариства Супутник № 17-ок від 11 серпня 2017 року, в якому визначений графік роботи позивач ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис.

Про відсутність позивача на роботі без поважних причин свідчать складені відповідачем листи з проханням повідомити причини відсутності на робочому місці та надати докази поважності причин відсутності на роботі, які були надіслані позивачу засобами поштового зв`язку, табель обліку робочого часу, з якого вбачається, що позивач тривалий час не виходив на роботу.

Позивач ОСОБА_1 факт невиходу на роботу протягом березня 2019 року не спростовував, доказів його присутності (виходу) на робочому місті не надав. Будь-яких доказів, які б підтверджували поважність відсутності позивача на роботі потягом 3 днів, матеріали справи не містять.

Що стосується вимоги про покладення на голову Громадської організації Автогаражне товариство Супутник ОСОБА_2 обов`язку відшкодувати шкоду організації, заподіяну у зв`язку із оплатою незаконно звільненому працівникові за час вимушеного прогулу, то суд першої інстанції зазначив, що ці вимоги є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач вказує на те, що неодноразово намагався приступити до роботи, але керівник Громадської організації Автогаражне товариство Супутник уникав з ним зустрічі та ігнорував телефонні дзвінки. У зв`язку з чим, позивач почав листування з відповідачем, зазначаючи в листах про те, що просить забезпечити його робочою загрузкою на посаді сторожа. Всі ці обставини підтвердили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні.

Крім того, позивач зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року Громадській організації Автогаражне товариство Супутник роз`яснювалося право подати до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі .

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що наказом Громадської організації Автогаражне товариство Супутник № 17-ок від 11 серпня 2017 року позивачу наказано приступити до роботи 14 серпня 2017 року відповідно до графіку роботи сторожа, щоденно з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., вихідні дні - субота та неділя. Зі змістом вказаного наказу ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис. Починаючи з 14 серпня 2017 року до виконання своїх трудових обов`язків позивач не приступив, на робочому місці був відсутній, про причини відсутності на роботі керівництву Громадської організації Автогаражне товариство Супутник не повідомив. 01 квітня 2019 року Громадською організацією Автогаражне товариство Супутник на адресу позивача був надісланий лист з пропозицією протягом десятиденного строку з моменту його отримання повідомити про причини відсутності на роботі. Позивачем отримано лист Громадської організації Автогаражне товариство Супутник 06 квітня 2019 року, але відповіді не надійшло. ОСОБА_1 звільнений з роботи за прогул наказом №13 від 10 травня 2019 року, тобто дисциплінарне стягнення застосоване до нього в межах місячного строку з моменту виявлення Громадської організації Автогаражне товариство Супутник проступку, та не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав.

Позивач в судове засідання не зявився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що зі змістом наказу Громадської організації Автогаражне товариство Супутник №17-ок від 11 серпня 2017 року, в якому визначений графік роботи позивач ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис.

Про відсутність позивача на роботі без поважних причин свідчать складені відповідачем листи з проханням повідомити причини відсутності на робочому місці та надати докази поважності причин відсутності на роботі, які були надіслані позивачу засобами поштового зв`язку, табель обліку робочого часу, з якого вбачається, що позивач тривалий час не виходив на роботу.

Позивач ОСОБА_1 факт невиходу на роботу протягом березня 2019 року не спростовував, доказів його присутності (виходу) на робочому місті не надав. Будь-яких доказів, які б підтверджували поважність відсутності позивача на роботі протягом 3 днів, матеріали справи не містять.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Громадською організацією Автогаражне товариство Супутник , наказом Громадської організації Автогаражне товариство Супутник № 16-ок від 11 серпня 2017 року ОСОБА_1 поновлено на посаді сторожа ГО АТ Супутник з 18 січня 2017 року, на підставі рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 червня 2017 року. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис на наказі.

Згідно наказу Громадської організації Автогаражне товариство Супутник № 17-ок від 11 серпня 2017 року ОСОБА_1 наказано приступити до роботи 14 серпня 2017 року відповідно до графіку роботи сторожа: щоденно з 09-00 год. до 18-00год., вихідні дні - субота та неділя. Зі змістом вказаного наказу ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис.

Отже, відповідачем дотримано процедуру доведення до позивача графіку роботи та дати з якої ОСОБА_1 необхідно приступити до роботи.

Наказом голови Громадської організації Автогаражне товариство Супутник № 13 від 10 травня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з 14 серпня 2017 року, який 04, 05, 06,11,12,13,14,15,18,19,20,21,22,25,26,27,28,29 березня 2019 року був відсутній на роботі без поважних причин, за прогул п.4 ст. 40 КЗпП України.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або в цілому). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність закону.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Виходячи зі змісту наказу Громадської організації Автогаражне товариство Супутник № 13 від 10 травня 2019 року звільнення позивача відбулося за прогули без поважних причин 04, 05, 06,11,12,13,14,15,18,19,20,21,22,25,26,27,28,29 березня 2019 року. Проте, що позивач звільнений за прогули здійсненні в березні 2019 року зазначається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

На підтвердження обставин відсутності позивача на роботі, позивачем надано копії табелів обліку робочого часу з серпня 2017 року по березень 2019 року, листи адресовані позивачу про необхідність виходу на роботу та повідомлення причин відсутності на роботі.

Листом від 08 вересня 2017 року Громадська організація Автогаражне товариство Супутник просила позивача повідомити про причини неявки на робочому місці з 14 серпня 2017 року та надати документи, які б підтверджували поважність відсутності на робочому місці.

Також Громадська організація Автогаражне товариство Супутник письмово зверталась до позивача з приводу повідомлення про причини неявки на робочому місці з 14 серпня 2017 року по 11 жовтня 2017 року, з 14 серпня 2017 року по 28 грудня 2017 року, із наданням доказів.

Проте, надані відповідачем докази, а саме зазначені вище листи, на підтвердження відсутності позивача на роботі з 14 серпня 2017 року по 28 грудня 2017 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ці докази не стосуються днів за які позивача було звільнено з роботи за прогули.

Суд першої інстанції не врахував зазначені вище обставини та помилково взяв до уваги надані відповідачем листи.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що звільнення позивача відбулося за прогули без поважних причин вчиненні в березні 2019 року, а наказом Громадської організації Автогаражне товариство Супутник № 13 від 10 травня 2019 року звільнений позивач з 14 серпня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог щодо незаконного звільнення ОСОБА_1 зазначав, що після поновлення його на роботі він постійно приходив до Громадської організації Автогаражне товариство Супутник щоб приступити до виконання обов`язків, але керівник товариства уникав з ним зустрічі. Неодноразово звертався до відповідача із листами про забезпечення роботою сторожа та до Національної поліції Луганської області про вчинення злочину.

Як вбачається із матеріалів справи, 30 серпня 2017 року та 14 вересня 2017 року позивач звертався до голови правління Громадської організації Автогаражне товариство Супутник із письмовими заявами про забезпечення робочою загрузкою на посаді сторожа.

21 вересня 2018 року позивач звертався до ГУНП України в Луганській області із заявою про притягнення голови Громадської організації Автогаражне товариство Супутник ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності

Проте судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінки наданим позивачем доказам щодо його звернень до голови правління Громадської організації Автогаражне товариство Супутник та до ГУНП України в Луганській області.

Колегія суддів не приймає до уваги надані позивачем докази, щодо звернення позивача 30 серпня 2017 року і 14 вересня 2017 року до голови правління Громадської організації Автогаражне товариство Супутник , та звернення до ГУНП України в Луганській області , оскільки ці докази не стосуються періоду за який позивача було звільнено з роботи за прогули.

Разом з тим, відповідачем факт відсутності позивача на роботі зафіксовано в табелі обліку робочого часу за березень 2019 року.

Позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не надано належних, достатніх та допустимих доказів на спростуванн обставин відсутності на робочому місці або поважності причин відсутності на роботі 04,05,06,11,12,13,14,15,18,19,20, 21,22,25,26,27,28,29 березня 2019 року і стали підставою звільнення за п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, як це передбачено ст. 81 ЦПК України і є процесуальним обов`язком , суд же згідно ст. 13 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Колегія суддів не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_3 , оскільки зазначити дати та час коли ОСОБА_1 приходив на роботу свідок не зміг, так як не пам`ятає, лише зазначив що був 2017, 2018 рік.

Як і не приймає колегія суддів показання свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що у 2018 році бачив ОСОБА_1 на території Громадської організації Автогаражне товариство Супутник , який казав йому, що приходив на роботу, проте будка (робоче місце останнього) закрита. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо про те, що позивача не пускають.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 90 ЦПК України).

Проте, свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_6 не надали показань про обставини з якими відповідач повязував звільнення позивача, а саме відсутність позивача на роботі 04, 05, 06,11,12,13,14,15,18,19,20,21,22,25,26,27,28,29 березня 2019 року. При цьому, свідку ОСОБА_6 про обставини не допуску ОСОБА_1 до роботи відомо зі слів останнього, тобто ґрунтуються на повідомленні інших осіб і не можуть бути допустимими доказами.

Таким чином, позивачем не спростовано факт прогулу та не доведено поважності причин невиходу на робоче місце у вказані робочі дні, а саме 04, 05, 06,11,12,13,14,15,18,19,20,21,22,25,26,27,28,29 березня 2019 року , що в свою чергу, доведено відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

В статті 149 КЗпП України зазначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у цивільній справі № 6-2801цс15.

Листом від 01 квітня 2019 року Громадська організація Автогаражне товариство Супутник просила позивача невідкладно, але не пізніше десятиденного строку з моменту отримання листа, повідомити причини відсутності на роботі з 14 серпня 2017 року по 01 квітня 2019 року, із наданням доказів.

В пункті 22 вказаної постанови зазначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Згідно наказу Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці первинним обліковим документом щодо обліку використання робочого часу на підприємствах є табелі обліку використаного робочого часу.

В наданих відповідачем табелях обліку робочого часу працівників Громадської організації Автогаражне товариство Супутник за період серпень 2017 року - лютий 2019 року напроти прізвища ОСОБА_1 проставлено позначка НЗ . Проте, у табелі обліку робочого часу за березнь 2019 року напроти прізвища ОСОБА_1 проставлено позначка ПР .

Наказом Державного комітету статистики України Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці № 489 від 05 грудня 2009 року затверджено, в тому числі форму П-5 Табель обліку використання робочого часу , та дано визначення умовним позначенням: НЗ - неявка з нез`ясованих причин, ПР - прогули.

Отже, в табелі обліку робочого часу працівників Громадської організації Автогаражне товариство Супутник за березень 2019 року зафіксовано, що позивачем 04, 05, 06,11,12,13,14,15,18,19,20,21,22,25,26,27,28,29 березня 2019 року здійснено прогули.

Табель обліку робочого часу працівників Громадської організації Автогаражне товариство Супутник за березень 2019 року затверджено головою правління ОСОБА_2 .

Зазначені вище обставини свідчать про те, що голова правління Громадської організації Автогаражне товариство Супутник ОСОБА_2 при затвердженні в кінці березня 2019 року табелю обліку робочого часу за березнь 2019 року був обізнаний про здійсненні ОСОБА_1 04, 05, 06,11,12,13,14,15,18, 19,20,21,22,25,26,27,28,29 березня 2019 року прогули.

Проте, ОСОБА_1 звільнено наказом голови Громадської організації Автогаражне товариство Супутник № 13 від 10 травня 2019 року за відсутність на роботі без поважних причин (прогули) 04, 05, 06,11,12,13,14,15,18,19,20, 21,22,25,26,27,28,29 березня 2019 року, тобто після спливу встановленого статтею 148 ЦПК України місячного строку для застосування до працівника дисциплінарного стягнення.

Посилання представника відповідача на те, що днем виявлення прогулу ОСОБА_1 є дата закінчення строку на надання відповіді на запит роботодавця Громадської організації Автогаражне товариство Супутник про причини невиходу на роботу 16 квітня 2019 року, з урахуванням розумного часу на поштовий перебіг листа, яким би ОСОБА_1 міг повідомити Громадську організацію Автогаражне товариство Супутник про причини невиходу на роботу, не заслуговують на увагу з викладених вище обставин. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо перешкод у виданні наказу про звільнення позивача протягом квітня 2019 року.

Посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 718/801/17 щодо обчислення місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення колегія суддів не приймає, оскільки предметом позову у вказаній справі були вимоги про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді винесеної догани, а у справі яка розглядається є скасування наказу про звільнення, тобто різні правовідносини.

Враховуючи викладені вище обставини колегія суддів вважає, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за відсутність на роботі без поважних причин (прогули) 04, 05, 06,11,12,13,14,15,18,19,20, 21,22,25,26,27,28,29 березня 2019 року накладено поза межами місячного строку, який визначений частиною першою статті 148 КЗпП України, що є підставою для скасування наказу Громадської організації Автогаражне товариство Супутник № 13 від 10 травня 2019 року та поновлення позивача на роботі.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Отже, статтею 235 КЗпП України та роз`ясненнями викладеними у постанові Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.1992 року чітко визначено дії суду при ухваленні рішення про поновлення на роботі, зокрема зазначено про те, що орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Таким чином, оскільки позивач звільнений 10 травня 2019 року, то період вимушеного прогулу становить з 11 травня 2019 року по 21 грудня 2020 року.

Посилання позивача на те, що часом вимушеного прогулу є період з 11 серпня 2017 року є необгрунтованим, оскільки вимушений прогул визначається як період часу, з моменту незаконного звільнення до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі.

Як вбачається із матеріалів справи позивач із позовною заявою до суду звернувся у червні 2019 року.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 вересня 2020 року позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Із апеляційною скаргою позивач звернувся 06 жовтня 2020 року.

Зазначені обставини свідчать про те, що позовна заява позивача про поновлення його на роботі розглядається більше одного року не з вини ОСОБА_1 .

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про плату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 № 100із змінами та доповненнями.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Оскільки звільнення позивача відбулося 10 травня 2019 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за березень та квітень 2019 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Відповідно до відомостей про суми, що належать при звільненні ОСОБА_1 за період з серпня 2017 року по травень 2019 року заробітна плата не нараховувалась.

Згідно штатного розпису, який введено в дію з 01 січня 2019 року посадовий оклад сторожа становить 4173 грн.

Враховуючи, що позивач підлягає поновленню на роботі, то колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення статті 235 КЗпП України щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 травня 2019 року по 21 грудня 2020 року (день поновлення позивача на роботі), який становить 80425,10 грн., виходячи із наступного розрахунку: 4173 грн. (посадовий оклад) х 19 місяців (кількість місяців розрахункового періоду), + 189,68 (середньоденна заробітна плата) х 6 робочих днів, при цьому питання вирішення сплати з цієї суми обов`язкових платежів у вигляді податку, зборів та інших обов`язкових платежів є обов`язком сторін при виплаті вказаної суми.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Вимога позивача про покладення на голову Громадської організації Автогаражне товариство Супутник ОСОБА_2 обов`язок відшкодувати шкоду організації, заподіяну у зв`язку із оплатою незаконно звільненому працівникові за час вимушеного прогулу є необгрунтованою, оскільки п. 8 ст. 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Отже із позовом про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної службовою особою, яка винна в незаконному звільненні працівника, відповідно до вимог КЗпП України може звернутися власник або уповноважений ним орган.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Громадської організації Автогаражне товариство Супутник про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу задовольнити частково. Скасувати наказ Громадської організації Автогаражне товариство Супутник № 13від 10 травня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул; поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа Громадської організації Автогаражне товариство Супутник , стягнути з Громадської організації Автогаражне товариство Супутник на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 80425 (вісімдесят тисяч чотириста двадцять пять) грн 10 коп без утримання податку, зборів й інших обов`язкових платежів; судовий збір в сумі 3445 (три тисячі чотириста сорок п`ять) грн 12 коп.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції від 15 жовтня 2019 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 1152,60 грн за подання апеляційної скарги .

Оскільки апеляційна скарга за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволена, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати по сплаті судового збору за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за подання апеляційної скарги в сумі 1152,60 грн.

У зв`язку з тим, що позивач у відповідності до статті 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору за вимогою про поновлення на роботі, а позов в цій частині задоволено, то з Громадської організації Автогаражне товариство Супутник підлягають стягненню в дохід держави судові витрати, які складаються з судового збору при поданні позову за вказаною вище вимогою в сумі 768 грн 40 коп, як за вимогою немайнового характеру, виходячи із 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2019 року, за подання апеляційної скарги у розмірі 1152 грн 60 коп, виходячи із 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а всього - 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 вересня 2020 року в частині позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Громадської організації Автогаражне товариство Супутник про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Скасувати наказ Громадської організації Автогаражне товариство Супутник № 13від 10 травня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул.

Поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа Громадської організації Автогаражне товариство Супутник .

Стягнути з Громадської організації Автогаражне товариство Супутник (код ЄДРПОУ 20187851, місцезнаходження: вул. Зелений гай, м. Сєвєродонецьк, смт Метьолкіне)на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 80425 (вісімдесят тисяч чотириста двадцять п`ять) грн 10 коп без утримання податку, зборів й інших обов`язкових платежів; судовий збір в сумі 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят два) грн 60 коп.

Постанова в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

В іншій частині рішення суду залиши без змін.

Стягнути з Громадської організації Автогаражне товариство Супутник (код ЄДРПОУ 20187851, місцезнаходження: вул. Зелений гай, м. Сєвєродонецьк, смт Метьолкіне)на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2020 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

В.М. Луганська