Постанова

від 03.09.2020 по справі 913/143/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р. Справа № 913/143/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Гребенюк Н.В. , суддя Зубченко І.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.1490) на рішення Господарського суду Луганської області від 20.05.2020 (повний текст складено 20.05.2020, суддя Тацій О.В.) у справі №913/143/20

за позовом Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств (93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, ідентифікаційний код 01547924)

до відповідача Феленко Ольги Данилівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ),

про стягнення заборгованості у розмірі 114 816 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Феленко Ольги Данилівни про стягнення 114816 грн. неустойки в розмірі подвійної облікової плати за користування торговельним місцем, на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 31.12.2018 закінчився строк дії укладеного між сторонами договору про надання торгових місць №265 від 17.07.2018, проте, відповідач об`єкт оренди не повернув, у зв`язку з чим, позивач звертався до суду з позовом у іншій справі №913/160/19 про зобов`язання Феленко О.Д. звільнити торгове місце, стягнення заборгованості з орендних платежів та неустойки в розмірі подвійної орендної плати з 01.01.2019 по 30.06.2019. Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 позовні вимоги було задоволені, однак, як зазначає позивач, відповідач об`єкт оренди не повернув, що є підставою для стягнення з нього неустойки в розмірі подвійної плати за користування торговим місцем на підставі ст.785 Цивільного кодексу України за період з 01.07.2019 по 01.03.2020.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.05.2020 у справі №913/143/20 позов задоволено.

В наведеному рішенні суд першої інстанції встановив, що договір оренди №265 від 17.07.2018 року припинив свою дію 31.12.2018 року, у зв`язку з чим, відповідач зобов`язаний звільнити об`єкти оренди (торговельне місце НОМЕР_3, загальною площею 138 кв. м., на території ринку за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, б. 94 ) та повернути його орендодавцю за актом приймання - передачі. Оскільки відповідач не надав суду доказів повернення позивачу орендованого торговельного місця, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном за період з 01.07.2019 по 01.03.2020 на підставі ст.785 Цивільного кодексу України.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про відкриття провадження у справі, чим позбавив можливості реалізувати свої права учасника справи, зокрема, на подання відзиву на позов, заперечень, заяв та клопотань з процесуальних питань. Як зазначає відповідач, з початку запровадження в Україні карантину він фактично не мешкав за місцем реєстрації, у зв`язку з чим, поштова кореспонденція суду першої інстанції поверталася підприємством зв`язку з довідкою про невручення за закінченням терміну зберігання . Відповідач вважає, що прийняття оскаржуваного рішення за відсутності належного повідомлення відповідача про розгляд справи є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини справи, оскільки фактично між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, на якій знаходиться належна відповідачу мала архітектурна форма; позивач не передавав відповідачу будь-якого обладнання чи споруд.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що на теперішній час у позивача відсутнє зареєстроване право користування земельною ділянкою за адресою: м.Рубіжне, вул.Визволителів, 94 , що підтверджується, зокрема, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 у справі №360/5438/19. За вказаних обставин, на думку відповідача, вимога про звільнення торгового місця шляхом підписання акту приймання-передачі не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки порушує право власності відповідача на майно, що розташоване на земельній ділянці, яка не перебуває в оренді позивача.

Як зазначає відповідач, 15.03.2019 він передав право власності на торгівельну споруду ОСОБА_2 , що підтверджується розпискою та актом приймання-передачі. За вказаних обставин, як зазначає відповідач, він з 15.03.2019 припинив користуватися земельною ділянкою площею 138 кв.м. під малою архітектурною формою НОМЕР_3.

Крім того, відповідач вважає неправомірним акт державного виконавця від 07.02.2020, зокрема з тих підстав, що виконавцем не було встановлено фактичного власника малої архітектурної форми НОМЕР_3 та не перевірено правові підстави користування позивачем земельною ділянкою за адресою: м.Рубіжне, вул.Визволителів, 94 .

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів відповідача заперечує, зазначає про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Позивач погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що після закінчення 31.12.2018 строку дії договору оренди №265 від 17.07.2018, відповідач об`єкт оренди не звільнив, не передав його позивачу за актом приймання-передачі, у зв`язку з чим, наявні підстави для стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з 01.07.2019 по 01.03.2020. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду- без змін.

Відповідач надав суду відповідь на відзив, в якому, зокрема, посилається на те, що позивач передав йому в оренду земельну ділянку, а не торговельне місце. Відповідач зазначає про порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України №868 від 29.07.2009 Про основні вимоги до організації діяльності на продовольчих, непродовольчих та змішаних ринках , що полягає у відсутності зареєстрованого за відповідачем права користування земельною ділянкою.

В судовому засіданні 04.08.2020 відповідач, в режимі відеоконференцзв`язку, заявила про те, що не довіряє господарським судам України та колегії суддів у цій справі, в тому числі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 03.09.2020 для надання відповідачу можливості оформити письмову заяву про відвід з наведенням відповідного мотивування. Судове засідання 03.09.2020 за клопотанням відповідача було вирішено провести в режимі відеоконференції з Рубіжанським міським судом Луганської області.

Відповідач в судове засідання 03.09.2020 не з`явився.

В попередньому судовому засіданні, що відбулося 04.08.2020, відповідач був повідомлений судом про оголошення перерви в розгляді справи до 03.09.2020 о 11:00 год., що підтверджується протоколом судового засідання від 04.08.2020 та технічним записом до нього (диск з серійним номером MAP633WK26021154).

Крім того, 08.08.2020 Феленко О.Д. було вручено ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2020, що підтверджується поштовими повідомленнями ПАТ Укрпошта , які долучені до матеріалів справи (а.с.218,220).

Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Заява про відвід від відповідача до суду не надходила.

В судове засідання 03.09.2020 позивач не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.219).

Позивач надіслав суду заяву від 28.08.2020 про розгляд справи без участі його представника. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено сторін про дату, час та місце судового засідання та за наявності заяви позивача про розгляд справи без його участі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

17.07.2018 між Дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств (сторона 1, позивач) та фізичною особою - підприємцем Феленко Ольгою Данилівною (сторона 2, відповідач) укладено договір про надання торговельних місць №265 від 17.07.2018 (далі - договір) (а.с.36).

В п.1.1. договору сторони передбачили, що позивач зобов`язується відповідно до умов цього договору надати відповідачу торговельне місце площею 138кв.м на території торговельної площі ринку, що знаходиться за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, для встановлення тимчасової металевої споруди - кіоску, контейнеру, модуля, інших малих архітектурних форм - (далі - МАФ) як об`єкту торгівлі продовольчими промисловими товарами.

Торговельна площа в цьому договорі - це частина торговельної території (площі) ринку, яка надається стороною 1 (суб`єктом господарювання) стороні 2 (суб`єкту господарювання у сфері торгівлі) для встановлення кіосків, контейнерів, модулів, інших МАФ як об`єкту торгівлі та організації торговельного місця та продажу товарів.

Торговельне місце на ринку - це торговельна площа визначених розмірів на торговельній території ринку, яка обладнана МАФ, для здійснення стороною 2 продажу товарів (послуг) відповідно до плану території ринку.

Згідно з п.1.2. договору, торговельна площа обладнана тимчасовою нестаціонарною спорудою МАФ НОМЕР_3, право власності на яку має сторона 2 (відповідач).

При передачі стороні 2 (відповідачу) торговельної площі оформлюється акт приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору, підписується сторонами одночасно з підписанням договору та є підставою для передачі торговельної площі (п.1.7. договору).

Розмір плати за користування торговельною площею та порядок розрахунків сторін встановлено в розділі 2 договору.

Договір укладено строком на 5 місяців з 01.08.2018 по 31.12.2018 включно (п.1.8 договору).

Відповідно до п.4.2.3 договору, сторона 2 зобов`язана не пізніше, ніж за 20 днів до закінчення строку договору письмово повідомити сторону 1 про намір укласти договір на новий строк. Відсутність повідомлення розглядається стороною 1 як відмова сторони 2 від пролонгації цього договору або відмова від укладення нового договору. В такому випадку сторона 2 зобов`язана до закінчення строку дії договору звільнити орендовану торговельну площу.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором сторони несуть відповідальність відповідно до договору та чинного законодавства (п.6.1 договору).

17.07.2018 сторони підписали акт приймання-передачі торговельного місця, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування торговельне місце на ринку з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, яке є предметом договору та розташоване за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94. Торгова площа передається для ведення торгівельної діяльності з тимчасової металічної споруди - кіоска, контейнера, модуля, інших малих архітектурних форм (а.с.38).

Вказаний акт складений та підписаний сторонами без застережень та зауважень.

ДП "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств звертався до Господарського суду Луганської області з позовом у іншій справі №913/160/19 до ФОП Феленко О.Д. про повернення торговельного місця та стягнення 100272 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 у справі №913/160/19 позовні вимоги ДП "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств задоволено повністю.

Зобов`язано фізичну особу - підприємця Феленко Ольгу Данилівну звільнити торговельне місце НОМЕР_3 площею 138 кв.м на території ринку, розташованого за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, б.94 та повернути торгове місце Дочірньому підприємству "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств шляхом підписання акту прийому-передачі.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця Феленко Ольги Данилівни на користь Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств заборгованість за користування торговельним місцем в розмірі 14 350 грн. та неустойку в розмірі подвійної плати за користування торговельним місцем в сумі 85 920 грн. - за неповернення своєчасно предмету оренди.

Вказане рішення суду залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 у справі №913/160/19. В касаційному порядку не переглядалося.

Оскаржуючи рішення у цій справі №913/143/20, відповідач фактично критикує рішення суду у справі №913/160/19.

З мотивувальної частини рішення суду у справі №913/160/19 вбачається, що судом досліджувався договір про надання торговельних місць №265 від 17.07.2018, обставини його виконання сторонами та припинення його дії.

Судовим рішенням у справі №913/160/19, яке набрало законної сили, встановлено, що договір оренди про надання торговельних місць №265 від 17.07.2018 припинив свою дію 31.12.2018 , у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

У зв`язку із тим, що відповідачем не виконано свого обов`язку з повернення об`єкту оренди після закінчення строку дії договору, судовим рішенням у справі №913/160/19 зобов`язано ФОП Феленко О.Д. повернути ДП "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств торговельне місце шляхом підписання акту приймання-передачі та стягнуто з відповідача неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування торгівельним місцем за період - з 01.01.2019 по 30.06.2019 на підставі ст.785 Цивільного кодексу України.

Також судовим рішенням у справі №913/160/19 встановлено, що відповідач порушив умови договору в частині сплати орендних платежів за період з 01.11.2018 по 31.12.2018, у зв`язку з чим, судом було стягнуто з відповідача заборгованість в розмірі 14352 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом у справі №913/143/20 позивач зазначає, що на теперішній час Феленко О.Д. рішення суду у справі №913/160/19 не виконала, торговельне місце НОМЕР_3 площею 138 кв.м. на території ринку не звільнила та продовжує ним користуватися.

На підтвердження вказаних обставин позивач додав до позову акт державного виконавця Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області від 07.02.2020, відповідно до якого, при виході за адресою м.Рубіжне, вул.Визволителів, 94 встановлено, що торгівельне місце НОМЕР_3 не звільнено. Рішення Господарського суду Луганської області у справі №913/160/19 не виконано (а.с.39).

Оскільки відповідач об`єкт оренди не повернув, позивач просить суд стягнути з останнього 114816 грн. неустойки в розмірі подвійної облікової плати за користування торговельним місцем за період з 01.07.2019 по 01.03.2020 , на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.

Відповідач не приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що його не було належним чином повідомлено судом першої інстанції про розгляд справи.

Судова колегія враховує наступне.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 стаття 785 Цивільного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, згідно акту прийому-передачі торговельного місця від 17.07.2018 ДП "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств передав, а ФОП Феленко Ольга Данилівна прийняла у тимчасове платне користування торговельну площу (місце) на ринку з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, яка є предметом договору №265 від 17.07.2018 та розташована за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вул. Визволителів, 94.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовим рішенням у справі №913/160/19, яке набрало законної сили встановлено, що договір оренди про надання торговельних місць №265 від 17.07.2018 припинив свою дію 31.12.2018 , у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідач не надав суду доказів повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди.

Вказані обставини є преюдиціальними для цієї справи, що розглядається та в силу ч.4 ст.75 ГПК України не потребують повторного доказування.

Згідно акту від 07.02.2020, складеного старшим державним виконавцем Рубіжанського міського відділу ДВС ГТУЮ у Луганській області при примусовому виконанні наказу №913/160/19, виданого 02.10.2019 року Господарським судом Луганської області, при виході державного виконавця за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, встановлено, що торгове місце НОМЕР_3 не звільнено; рішення суду не виконано.

Відповідач не представив суду доказів повернення об`єкту оренди.

В апеляційній скарзі відповідач не заперечує той факт, що акт прийому-передачі спірного торговельного місця сторонами не підписано.

Отже, враховуючи встановлений факт порушення відповідачем зобов`язання з повернення об`єкту оренди після закінчення строку дії договору оренди та на час звернення позивача до суду з цим позовом, суд першої інстанції у справі №913/143/20 дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин норми частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України і нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування торговельним місцем за час прострочення.

Відповідно до п.2.1 укладеного між сторонами договору №265 від 17.07.2018, плата за надання торгівельного місця складає 7 176 грн. на місяць.

Позивач нарахував неустойку в розмірі подвійної плати за користування торгівельним майданчиком за період з 01.07.2019 по 01.03.2020 в сумі 114816 грн.

В розрахунку позивачем правильно враховано, що за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 з відповідача вже стягнуто неустойку на підставі ст.785 Цивільного кодексу України за рішення Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 у справі №913/160/19.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок, колегія суддів дійшла висновку, що він є обґрунтованим та арифметично правильним.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України за період з липня 2019 по лютий 2020 включно року в розмірі 114816 грн. є законними та обґрунтованими.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини справи, оскільки фактично між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, на якій знаходиться належна відповідачу мала архітектурна форма; позивач не передавав відповідачу будь-якого обладнання чи споруд.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ст.ст.759, 760 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Предметом укладеного між сторонами договору №265 від 17.07.2018 є передача відповідачу оренду торговельного місця площею 138 кв.м на території торговельної площі ринку для встановлення, в тому числі, малих архітектурних форм з метою здійснення підприємницької діяльності з продажу товарів.

За актом приймання-передачі від 17.07.2018 відповідачу передано саме торговельне місце № 60, тобто, торговельну площу визначених розмірів на території ринку, яка обладнана належною відповідачу тимчасовою нестаціонарною спорудою.

Сторони не узгоджували в договорі передачу позивачем відповідачу будь-якого обладнання чи споруд, а лише торговельного місця як частини території ринку (п.1.1 договору).

З огляду на наведене, відповідачу було передано в оренду індивідуально визначену неспоживчу річ - торговельне місце НОМЕР_3, що знаходиться на території ринку.

Отже, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір №265 від 17.07.2018 є договором найму (оренди) майна відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на те, що вказаний договір є договором оренди земельної ділянки є помилковими, оскільки предметом договору не є земельна ділянка з певним кадастровим номером і цей договір не містить істотних умов договору оренди землі, які визначені ст.15 Закону України Про оренду землі .

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що на теперішній час у позивача відсутнє зареєстроване право користування земельною ділянкою за адресою: м.Рубіжне, вул.Визволителів, 94, що підтверджується, зокрема, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 у справі №360/5438/19. За вказаних обставин, на думку відповідача, вимога про звільнення торгового місця шляхом підписання акту приймання-передачі не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки порушує право власності відповідача на майно, що розташоване на земельній ділянці, яка не перебуває в оренді позивача.

Судова колегія враховує наступне.

Як свідчать матеріали справи, ДП "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств на підставі свідоцтва про право власності від 20.02.2002 належить право власності на об`єкт нерухомого майна - Рубіжанський ринок, який розташований в місті Рубіжне по вул. Визволителів, 94 на праві колективної власності, що складається з павільйонів, адміністративної будівлі, магазинів, будинків (будівель), критих прилавків, відкритих прилавків, вбиральні, огорож та споруд (а.с.26).

07.05.2019 зареєстровано право власності за ДП "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств на об`єкт нерухомого майна (рубіжанський ринок), який розташовано за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вулиця Визволителів, 94, на земельній ділянці кадастровий номер 4412500000:09:003:0171, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №166310246 від 13.05.2019 (а.с.36).

Позивачем до позову додано:

-договір оренди землі, укладений 08.11.2006 між позивачем та Рубіжанською міською радою, предметом якого є земельна ділянка для розміщення ринку, яка знаходиться: м.Рубіжне, вул. Визволителів, 94 (а.с.28);

-акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с.32);

-рішення Рубіжанської міської ради сьомого скликання 16 сесії від 26.10.2016 "Про поновлення договору оренди землі з ДП "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств" (а.с.33);

-додаткову угоду від 14.11.2016 про поновлення дії договору оренди землі строком до 08.11.2016. Докази державної реєстрації вказаної додаткової угоди матеріали справи не містять.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 у справі №360/5438/19 (на яке посилається відповідач в апеляційній скарзі), визнано протиправним та скасовано рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 18.12.2019 №101/109, яким відмовлено ДП Рубіжанський ринок ЛОССС у наданні земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Рубіжне, вул.Визволителів, буд.94 та зобов`язано Рубіжанську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання в оренду земельної ділянки ДП Рубіжанський ринок ЛОССС.

Вказане рішення на теперішній час не набрало законної сили.

Отже, виходячи із принципу презумпції правомірності правочину, питання належного (або ні) користування позивачем земельною ділянкою, на якій розташований ринок, не є предметом позову у цій справі та не входить до предмету доказування.

Відповідачем укладено договір оренди саме з ДП "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним в судовому порядку договору про надання торгових місць №265 від 17.07.2018.

Відповідач орендував торговельне місце на території ринку, який є власністю позивача і в силу закону зобов`язаний повернути об`єкт оренди власнику після закінчення строку дії договору.

Судова колегія звертає увагу, що обов`язок відповідача звільнити спірне торгове місце шляхом підписання акту приймання-передачі встановлено рішенням суду у справі №913/160/19, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання відповідно до ст.124 Конституції України.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно п.3.2.1 договору, сторони домовилися про встановлення на торговельній території, належну стороні 2 (відповідачу) МАФ (а.с.36 зворот).

Актом приймання-передачі торговельних місць від 17.07.2018 (пункт 2) перебачено, що торгова площа (місце) передавалася відповідачу для ведення торговельної діяльності з тимчасової металевої споруди.

Розміщення належного позивачу МАФу на торгівельному місці НОМЕР_3 було узгоджено сторонами при укладенні договору оренди торговельного місця та не є підставою для невиконання відповідачем обов`язку з повернення об`єкту оренди після закінчення строку дії договору.

З огляду на наведене, доводи відповідача про порушення його права власності на МАФ не можуть бути прийняті судовою колегією. Це питання не входить до предмету дослідження у цій справі.

Судова колегія враховує, що зазначені вище доводи апеляційної скарги відповідача є подібними до заперечень відповідача проти позову у справі №913/160/19 і в межах вказаної справи їм була надана правова оцінка судом.

Також в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що 15.03.2019 він передав право власності на торгівельну споруду ОСОБА_2 , що підтверджується розпискою та актом приймання-передачі. За вказаних обставин, як зазначає відповідач, він з 15.03.2019 припинив користуватися земельною ділянкою площею 138 кв.м. під малою архітектурною формою НОМЕР_3.

Передача відповідачем належного йому МАФу у власність іншої особи, не звільняє його від обов`язку повернути позивачу (як власнику ринку) торговельне місце, яке було предметом договору про надання торгових місць №265 від 17.07.2018 шляхом підписання акту приймання-передачі.

Питання про те, чи користувався відповідач з 01.07.2019 спірним торговельним місцем особисто не є визначальним, оскільки відповідно до умов договору та ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України орендар після сплинення строку дії договору має повернути предмет оренди.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.3.2.3 та п.4.2.4 договору, відповідач був письмово зобов`язаний узгоджувати з позивачем передачу торговельного місця в оренду третім особам.

Отже, доводи апелянта є необґрунтованими.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неправомірність акту державного виконавця від 07.02.2020, зокрема з тих підстав, що виконавцем не було встановлено фактичного власника малої архітектурної форми НОМЕР_3 та не перевірено правові підстави користування позивачем земельною ділянкою за адресою: м.Рубіжне, вул.Визволителів, 94.

Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України Про виконавче провадження , за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець перевіряє виконання рішення боржником.

Рішенням суду у справі №913/160/19 відповідача зобов`язано звільнити торговельне місце шляхом підписання акту приймання-передачі , тобто, рішення суду стосується саме торговельного місця, а не МАФу чи земельної ділянки.

Таким чином, при примусовому виконанні вказаного рішення суду державний виконавець повинен встановлювати чи звільнено торговельне місце та чи підписано акт приймання-передачі.

В акті від 07.02.2020 старшим державним виконавцем Рубіжанського міського відділу ДВС ГТУЮ у Луганській області зафіксовано, що торгове місце НОМЕР_3 не звільнено; рішення суду у справі №913/160/19 не виконано.

Законом України Про виконавче провадження не передбачено обов`язок державного виконавця встановлювати обставини щодо права користування позивача земельною ділянкою ринку чи права власності відповідача на МАФ при примусовому виконанні рішення суду у справі №913/160/19 про звільнення торгівельного місця.

Судова колегія враховує, що відповідач не заперечує ту обставину, що акт приймання-передачі про звільнення торгівельного місця між сторонами не підписано, а отже, фактично рішення суду у справі №913/160/19 відповідачем не виконано.

Враховуючи наведене, посилання відповідача на неправомірність акту державного виконавця є безпідставними.

Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі №913/143/20 апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у матеріально-правовому сенсі, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, стосовно неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з`ясування всіх обставин справи, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Крім того, ці доводи переважно стосуються критики рішення суду у справі №913/160/19, що набрало законної сили і є обов`язковим для виконання.

Разом із тим, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про відкриття провадження у справі, чим позбавив можливості реалізувати свої права учасника справи, зокрема, на подання відзиву на позов, заперечень, заяв та клопотань з процесуальних питань. Як зазначає відповідач, з початку запровадження в Україні карантину він фактично не мешкав за місцем реєстрації, у зв`язку з чим, поштова кореспонденція суду першої інстанції поверталася підприємством зв`язку з довідкою про невручення за закінченням терміну зберігання . Відповідач вважає, що прийняття оскаржуваного рішення за відсутності належного повідомлення відповідача про розгляд справи є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і п.4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.03.2020 відкрито провадження у справі №913/143/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Пунктом 3 резолютивної частини вказаної ухвали суду встановлено відповідачу строк протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду: обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; доказів направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача.

До матеріалів справи додано відповідь Центру надання адміністративних послуг Рубіжанської міської ради Луганської області №165 від 08.04.2020, надану на запит Господарського суду Луганської області від 02.04.2020, про те, що громадянка Феленко О.Д. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 31.01.2011 по теперішній час (а.с.61).

Суд першої інстанції направив на вказану адресу відповідача ухвалу суду від 16.03.2020 про відкриття провадження у справі №913/143/20.

Однак, поштове повідомлення повернулося підприємством зв`язку із довідкою про невручення за закінчення терміну зберігання (а.с.63-64).

Супровідним листом від 29.04.2020 Господарський суд Луганської області повторно направив на адресу відповідача ( АДРЕСА_3 ) ухвалу суду від 16.03.2020 про відкриття провадження у цій справі, посилаючись на те, що у зв`язку із запровадженням в Україні карантину відповідач міг бути позбавлений можливості прибути до відділення поштового зв`язку для отримання копії ухвали суду (а.с.68).

29.04.2020 на офіційному веб-сайті Господарського суду Луганської області веб-порталу Судова влада України було розміщено відповідне повідомлення із зазначенням змісту ухвали суду від 16.03.2020 у цій справі (а.с.70).

На час прийняття оскаржуваного рішення суду, поштове відправлення, направлене повторно відповідачу, до суду не повернулося.

Відповідно до частин 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч.6 ст.120 ГПК України, суд у випадках термінової необхідності викликає або повідомляє учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику .

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч.8 ст.120 ГПК України).

Отже, саме на суд покладено обов`язок щодо належного і завчасного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, більше того, чинне процесуальне законодавство передбачає, що ухвала суду повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особа, яка викликається, мала достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Ухвала суду від 16.03.2020 про відкриття провадження у справі №913/143/20, направлена на адресу відповідача, повернулася підприємством зв`язку із довідкою про невручення за закінчення терміну зберігання .

З огляду на наведене, відсутні підстави стверджувати, що вказана ухвала була вручена відповідачу, оскільки повернення поштового відправлення із відміткою "за закінченням терміну зберігання" не підтверджує жодної з обставин, передбачених частиною 6 статті 242 ГПК України.

Судова колегія враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №752/11896/17, про те, що повернення повістки про виклик до суду із вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи.

Крім того, за висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №127/2871/16-ц, повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

У цій справі відсутні докази вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Луганської області про відкриття провадження у справі №913/143/20

Отже, відповідач не був повідомлений про існування судового провадження щодо нього, про розгляд справи.

З позовної заяви вбачається, що позивачем було повідомлено суду, окрім адреси, номер телефону відповідача - НОМЕР_2 .

Проте, матеріали справи не містять доказів вчинення місцевим господарським судом дій щодо повідомлення відповідача шляхом надсилання ухвали суду телефонограмою за допомогою повідомленого позивачем засобу зв`язку, як це передбачено ч.6 ст.120 ГПК України.

При цьому, вказаний в позові номер телефону відповідача є дійсним, оскільки судом апеляційної інстанції неодноразово направлялись, а відповідачем отримувалися телефонограми за цим номером телефону.

Отже, судом першої інстанції не було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.

З огляду на наведене, судова колегія вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що він не був повідомлений про існування цього судового провадження, у зв`язку з чим, був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема, подати відзив на позов, заяви чи клопотання суду, викласти свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до статті 13 ГПК України господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008 у справі "Надточій проти України" (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Однак, суд першої інстанції розглянув цю справу та прийняв рішення про задоволення позову з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.120 ГПК України, за відсутності доказів належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.

Відповідно до імперативних приписів пункту 3 частини 3 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання (у разі якщо таке повідомлення не є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1-7 частини 3 статті 277 ГПК України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом допущено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для його скасування, у зв`язку з чим, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Луганської області від 20.05.2020 року у справі №913/143/20 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду справи позовні вимоги задоволено повністю, тобто, рішення прийнято на користь позивача, витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.2 ч.1 ст. 275, п.3 ч.3 ст.277, ст.282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 20.05.2020 року у справі №913/143/20 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Феленко Ольги Данилівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств (93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, ідентифікаційний код 01547924) неустойку в розмірі подвійної плати за користування торгівельним місцем в розмірі 114 816 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2 102 грн .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.09.2020р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.В. Зубченко