Рішення

від 18.08.2020 по справі 910/4795/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.08.2020Справа № 910/4795/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В., за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований

венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Будагрокапітал"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Радченко Андрій Анатолійович

про визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача: Деруга Н.О.

від відповідача: Лаухіна В.В.

від третьої особи: Матросов Д.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Будагрокапітал" про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір № 02/03-2016 від 02.03.2016 про придбання цінних паперів інституту спільного інвестування на загальну суму 145 672 395,00 грн, укладений від імені позивача особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для здійснення таких правочинів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4795/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 19.05.2020.

28.04.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

30.04.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Євроінвест" надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Євроінвест".

08.05.2020 через відділ діловодства суду надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Радченка Андрія Анатолійовича .

18.05.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про визнання позову.

20.05.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про відмову від заяви про визнання позову, у зв`язку з тим, що відповідачем не було встановлено всіх обставин справи.

У судовому засіданні 19.05.2020 судом розглянуто заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Радченка Андрія Анатолійовича та відкладено розгляд заяви про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Євроінвест" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.05.2020 заяву Радченка Андрія Анатолійовича задоволено, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Радченка Андрія Анатолійовича , відкладено підготовче засідання у справі № 910/4795/20 на 10.06.2020.

01.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви.

09.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

09.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Статутом ПАТ Аграрний фонд не встановлено обмеження голови правління щодо купівлі акцій юридичних осіб. Окрім того, відповідачем заначено про пропущення позивачем строку позовної давності на звернення до суду за захистом своїх прав. Також, відповідач вважає, що позивач посилається на нову редакцію Закону України Про акціонерні товариства , яка на момент укладення спірного договору не існувала.

10.06.2020 у судовому засідання представник третьої особи надав заяву про застосування строку позовної давності та письмові пояснення, у відповідності до яких, третя особа заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач не є акціонером Товариства, а тому відсутнє право на оскарження правочинів, які укладенні з недодержанням ст. 71 Закону України Про акціонерні товариства . Також, третя особа звертає увагу, що ПАТ Аграрний фонд подано Звіт про виконання фінансового плану за І квартал 2016 року, у якому зазначено про використання грошових коштів на інвестиційну діяльність, а тому Мінагрополітики було проінформовано про витрати на інвестиційну діяльність.

У судовому засіданні 10.06.2020 суд відмовив у задоволенні заяви про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Євроінвест" та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 24.06.2020.

24.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та письмові пояснення, з яких вбачається, що позивач не погоджується з відповідачем про порушення строків позовної давності для звернення з позовом до суду.

У підготовчому засіданні 24.06.2020 суд задовольнив клопотання позивача та відклав підготовче засідання на 22.07.2020.

У судовому засіданні 22.07.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.08.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 18.08.2020 надав пояснення по суті позовних вимог та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача надав пояснення по суті заперечень на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи надав пояснення, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у письмових поясненнях.

В судовому засіданні 18.08.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.03.2016 між ПАТ Аграрний фонд (надалі - позивач, інвестор) в особі Голови Правління Радченка Андрія Анатолійовича (надалі - третя особа), що діє на підставі Статуту та АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Будагрокапітал" (надалі - відповідач, емітент, Фонд) укладений договір № 02/03-2016 про придбання цінних паперів спільного інвестування, відповідно до умов якого емітент в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, зобов`язаний передати у власність інвестору, а інвестор в порядку та на умовах, визначених, цим договором та чинним законодавством України, зобов`язаний оплатити та прийняти цінні папери фонду (п. 1.1. договору). Характеристика цінних паперів:

Форма випуску та вид цінних паперів: акції прості іменні.

Емітент цінних паперів: АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Будагрокапітал".

Форма існування цінних паперів: без документарна.

Дані свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів: № 00882 від 26.11.2015 року.

Міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів: СА 4000189070.

Номінальна вартість цінного папера: 100 (сто) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 2.3 договору сума коштів, яка сплачується інвестором на придбання цінних паперів фонду, становить 145 672 395 (сто сорок п`ять мільйонів шістсот сімдесят дві тисячі триста дев`яносто п`ять) гривень 78 копійок. Оплату коштів інвестор зобов`язується здійснити на рахунок фонду протягом трьох робочих днів з дня укладення цього договору. У випадку невиконання інвестором цього зобов`язання в зазначений термін договір втрачає свою чинність.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.1. договору).

14.03.2016 між ПАТ Аграрний фонд в особі Голови Правління Радченка Андрія Анатолійовича, що діє на підставі Статуту та АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Будагрокапітал" укладено Акт виконання зобов`язань до договору про придбання цінних паперів інституту спільного інвестування № 02/03-2016 від 02 березня 2016, з умов якого вбачається, що на виконання вимог п. 2.8. договору про придбання цінних паперів інституту спільного інвестування № 02/03- 2016 від 02 березня 2016 року проведено наступні розрахунки:

1.1. Сума коштів, яка сплачена інвестором на придбання цінних паперів фонду, становить 145 672 395 (сто сорок п`ять мільйонів шістсот сімдесят дві тисячі триста дев`яносто п`ять) гривень 78 копійок.

1.2. Розрахункова вартість одного цінного паперу станом на 02 березня 2016 становить 294 (двісті дев`яносто чотири) гривні 59 копійок.

1.3. Кількість цінних паперів фонду, які придбаваються інвестором, визначена відповідно до пункту 2.2. договору та становить 494 491 штука.

1.4. Загальна вартість цінних паперів, які придбаваються інвестором, визначена відповідно до пункту 2.1. договору та становить 69 копійок.

1.5. Залишок коштів, що підтягає поверненню інвестору, визначений відповідно до пункту 2.6. договору та становить 292 (двісті дев`яносто дві) гривень 09 копійок. Залишок коштів повернено інвестору за його усним зверненням. Відповідно інвестор не має претензій щодо повернення залишку коштів.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що договір № 02/03-2016 про придбання цінних паперів спільного інвестування від 02.03.2016 вчинений з порушенням ст. 4 Закону України Про інститути спільного інвестування : юридичні особи, частка державної власності в яких перевищує 25 відсотків, не можуть бути учасниками інституту спільного інвестування.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2013 № 364 Про утворення публічного акціонерного товариства Аграрний фонд створено ПАТ Аграрний фонд , постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 698 Про затвердження Статуту публічного акціонерного товариства Аграрний фонд затверджено його Статут.

Пунктом 6 та 7 Статут ПАТ Аграрний фонд визначено, що засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Єдиним акціонером Товариства є держава в особі Мінагрополітики.

Згідно з п. 17 Статуту метою діяльності Товариства є створення сприятливих умов для розвитку сільського господарства, функціонування ринку сільськогосподарської продукції, підтримки вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника, а також одержання прибутку від провадження господарської діяльності відповідно до законодавства.

Органами Товариства є: загальні збори; наглядова рада; правління; ревізійна комісія (п. 33 Статуту).

Позивач вважає, що укладений між позивачем та відповідачем договір № 02/03-2016 про придбання цінних паперів спільного інвестування від 02.03.2016 не відповідає вимогам ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України .

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на наступне:

- Радченко А.А. як голова правління позивача та член наглядової ради відповідача брав участь у вчиненні правочину із заінтересованістю та не дотримався порядку укладання правочинів.

- Радченко А.А. як посадова особа акціонерного товариства перевищив повноваження, передбачені статутом ПАТ Аграрний фонд і діяв всупереч інтересам позивача, не вживав заходів щодо припинення порушень законних інтересів позивача.

- позивач зазначає, що Радченко А.А. не повідомив наглядову раду та/або акціонера (Кабінет Міністрів України) ПАТ Аграрний фонд про укладання спірного правочину.

Отже, позивач вважає, що спірний договір підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення такого договору. З урахуванням наведеного, позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним договір № 02/03-2016 від 02.03.2016 про придбання цінних паперів інституту спільного інвестування.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України , зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України , зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір № 02/03-2016 від 02.03.2016, відповідно до умов якого, емітент в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, зобов`язаний передати у власність інвестору, а інвестор в порядку та на умовах, визначених, цим договором та чинним законодавством України, зобов`язаний оплатити та прийняти цінні папери фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що за змістом ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У відповідності до 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно із ст. 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням наведеного, юридична особа здійснює діяльність через свої органи, компетенція, порядок створення, функціонування яких визначається установчими документами юридичної особи, тобто, в даному випадку, компетенція органів управління позивача визначається його Статутом.

Згідно із п.33 Статуту ПАТ Аграрний фонд , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 № 698 (надалі - Статут), органами Товариства є: загальні збори; наглядова рада; правління; ревізійна комісія.

Відповідно до п. 43 Статуту Правління є виконавчим колегіальним органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю. До складу правління входять голова правління, перший заступник голови правління, заступники голови правління та інші члени правління. Голова правління призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Мінагрополітики. Контракт з головою правління укладає Мінагрополітики за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Голова правління організовує роботу правління та в період між засіданнями правління здійснює безпосереднє керівництво Товариством, вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих, що належать до виключної компетенції інших органів Товариства (п. 47 Статуту).

Пунктом 48 Статуту визначено, що голова правління: 1) без довіреності: вчиняє від імені Товариства правочини, зокрема розпоряджається відповідно до законодавства та цього Статуту майном Товариства, в тому числі коштами; підписує договори, зокрема зовнішньоекономічні договори (контракти); 2) представляє Товариство у відносинах з іншими суб`єктами господарської діяльності та фізичними особами на території України та за її межами; 3) видає від імені Товариства довіреності; 4) скликає засідання правління, визначає їх порядок денний та головує на них; 5) розподіляє обов`язки між членами правління; 6) укладає від імені Товариства контракти з першим заступником, заступником (заступниками) голови правління, іншими членами правління, призначає та звільняє працівників Товариства, в тому числі керівників та головних бухгалтерів філій, представництв, інших відокремлених підрозділів Товариства, застосовує до них заходи заохочення та накладає дисциплінарні стягнення; 7) видає відповідно до своїх повноважень накази та дає розпорядження, обов`язкові для виконання працівниками Товариства; 8) затверджує штатний розпис Товариства та штатний розпис відокремлених структурних підрозділів, а також розміри посадових окладів працівників Товариства; 9) підписує колективний договір; 10) вимагає скликання позачергових засідань наглядової ради, бере участь у її засіданнях; 11) затверджує посадові інструкції працівників Товариства, приймає рішення про їх відрядження; 12) вживає заходів для досудового врегулювання спорів, підписує позовні заяви, скарги та інші документи, що можуть бути предметом судового розгляду, представляє інтереси Товариства в суді з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі в судовому процесі, в тому числі щодо повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження судового рішення, подає виконавчий документ до стягнення або видає довіреність на вчинення відповідних дій іншій особі; 13) виконує інші функції, необхідні для забезпечення поточної діяльності Товариства.

Як встановлено судом вище, предметом спірного договору є купівля позивачем простих іменних акцій АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Будагрокапітал" у без документарній формі.

Разом з тим, до повноважень правління належить, зокрема. підготовка та подання на затвердження загальних зборів проекту стратегічного плану розвитку Товариства, затвердження оперативних планів роботи та здійснення контролю за їх виконанням, затвердження річних бізнес-планів (маркетингових та фінансових); організація діяльності Товариства, фінансування, ведення обліку та складення звітності (п.п. 1,2 п. 45 Статуту).

Проаналізувавши положення Статуту, судом встановлено, що вказані умови статуту не передбачають жодних обмежень повноважень Голови Правління ПАТ Аграрний фонд щодо укладення договорів про купівлю простих іменних акцій.

Як вбачається з пояснень третьої особи та підтверджується матеріалами справи, 29.01.2016 першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України Краснопольським Я.В. затверджено Фінансовий план ПАТ Аграрний фонд на 2016 рік, в якому передбачено на І квартал 2016 року витрати на інвестиційну діяльність в сумі 500 000 000,00 грн, при цьому за Звітом ПАТ Аграрний фонд використано грошові кошти на інвестиційну діяльністю в сумі 145 672 000,00 грн.

Отже, оскільки Статутом ПАТ Аграрний фонд право Голови правління на укладення договору № 02/03-2016 про придбання цінних паперів спільного інвестування від 02.03.2016 було не обмежено, а також враховуючи, що Міністерство аграрної політики та продовольства України проінформоване про витрати на інвестиційну діяльність, то Голова Правління Товариства, Радченко А.А. , уклав спірний договір без перевищення наданих йому повноважень.

В той же час, частиною 1 ст. 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2 ст. 241 ЦК України).

В пункті 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановлено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов спірного договору, між позивачем та відповідачем було укладено 14.03.2016 Акт виконання зобов`язань до договору про придбання цінних паперів інституту спільного інвестування № 02/03-2016 про проведення розрахунків, за якими сума коштів, яка сплачена позивачем на придбання цінних паперів фонду, становить 145 672 395, 78 грн.

Відповідно до виписки з рахунку позивача, копія якої міститься в матеріалах справи, позивач перерахував на користь відповідача кошти у сумі 135 472 395,78 грн та у сумі 10 200 000,00 грн з призначенням платежу: оплата за акції прості іменні згідно договору №2/03-2016 від 02.03.2016 .

Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.

Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 по справі №3-59гс14.

Враховуючи наведене, ПАТ Аграрний фонд здійснивши перерахунок коштів у розмірі 145 672 395, 78 грн на користь відповідача на підставі спірного договору та уклавши Акт виконання зобов`язань до договору, схвалив укладення Головою Правління Радченком А.А. опорюваного правочину, а отже відсутні підстави для визнання договору №2/03-2016 від 02.03.2016 недійсними.

В обґрунтування позовних вимог, позивач також посилається на положення ч. 1 ст. 71 Закону України Про акціонерні товариства та зазначає, що рішення про вчинення правочину із заінтересованістю, ринкова вартість предмету якого (майна або послуг чи сума коштів) перевищує 137 800,00 грн у 2016 році, повинно прийматись загальними зборами акціонерного товариства.

Відповідно до ст. 71 Закону України Про акціонерні товариства (в редакції станом на укладення спірного договору) особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства; член її сім`ї - чоловік (дружина), батьки (усиновителі), опікун (піклувальник), брат, сестра, діти та їхні чоловіки (дружини); юридична особа, в якій частка, що належить посадовій особі органів товариства, членам її сім`ї, становить 25 і більше відсотків; акціонер, який одноосібно або разом із членами сім`ї володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, якщо зазначена особа (особи - разом або окремо) відповідає принаймні одній із нижченаведених ознак:

1) є стороною такого правочину або є членом виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину;

2) отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину;

3) внаслідок такого правочину придбаває майно;

4) бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами).

Особа, заінтересована у вчиненні правочину, зобов`язана протягом трьох робочих днів з моменту виникнення у неї заінтересованості поінформувати товариство про наявність у неї такої заінтересованості.

Виконавчий орган акціонерного товариства зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з дня отримання відомостей про можливість вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, надати наглядовій раді (у разі відсутності наглядової ради - кожному акціонеру персонально) інформацію стосовно правочину, у вчиненні якого є заінтересованість, зокрема про: 1) предмет правочину; 2) вартість одиниці товару або послуг, якщо вона передбачена правочином; 3) загальну суму правочину щодо придбання, відчуження або можливості відчуження майна, виконання робіт, надання або отримання послуг;

4) особу, яка має заінтересованість у вчиненні такого правочину. У разі якщо правочин, щодо якого є заінтересованість, порушує інтереси товариства, наглядова рада може заборонити його вчинення або винести розгляд цього питання на загальні збори. Наглядова рада протягом п`яти робочих днів з дня отримання від виконавчого органу інформації про правочин, у вчиненні якого є заінтересованість, зобов`язана прийняти рішення щодо вчинення такого правочину товариством або про відмову від його вчинення.

Якщо заінтересована у вчиненні правочину особа є членом наглядової ради, вона не бере участі в голосуванні з питання вчинення такого правочину. Якщо більшість членів наглядової ради є особами, заінтересованими у вчиненні такого правочину, або якщо наглядова рада не була створена або не прийняла рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, протягом строку, встановленого цією статтею, це питання виноситься на розгляд загальних зборів.

Наглядова рада може прийняти рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину.

Положення цієї статті не застосовуються у разі: 1) реалізації акціонерами переважного права відповідно до статті 27 цього Закону; 2) викупу товариством в акціонерів розміщених ним акцій відповідно до статті 66 цього Закону;3) виділу та припинення акціонерного товариства; 4) надання посадовою особою органів товариства або акціонером, що одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, на безоплатній основі гарантії, поруки (у тому числі майнової поруки), застави або іпотеки особам, які надають товариству позику.

Статтею 72 Закону України Про акціонерні товариства встановлено, що правочин, вчинений з порушенням вимог статті 71 цього Закону, може бути визнано судом недійсним.

Таким чином, для визнання недійсним спірного договору відповідно до ст. 71 Закону України Про акціонерні товариства , позивач, перш за все, має довести, що Голова Правління Радченко А.А. є особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством спірного правочину.

Як зазначено вище, спірний договір № 02/03-2016 від 02.03.2016 укладений між ПАТ Аграрний фонд в особі Голови Правління Радченка Андрія Анатолійовича та АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Будагрокапітал".

Однак, позивачем не надано обґрунтувань та належних доказів в підтвердження своїх доводів, а отже не доведено, що укладаючи спірний договір Голова Правління ПАТ Аграрний фонд Радченко А.А. діяв із заінтересованістю, в розумінні ст. 71 Закону України Про акціонерні товариства , що унеможливлює визнання договору недійсним з цих підстав.

При цьому, посилання позивача на те, що рішення про вчинення правочину із заінтересованістю, ринкова вартість предмету якого (майна або послуг чи сума коштів) перевищує 137 800 грн у 2016, повинно прийматись відповідним органом акціонерного товариства у порядку, визначеному ст. 71 Закону України Про акціонерні товариства є безпідставним, оскільки, наведена позивачем редакція частини 1 статті 71 Закону України Про акціонерні товариства від 01.05.2016 щодо надання згоди на вчинення правочину була прийнята після укладення спірного договору від 02.03.2016.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог ПАТ Аграрний фонд про визнання договору № 02/03-2016 від 02.03.2016 недійсним.

Щодо заявленої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яку відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов`язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії").

Водночас, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості (п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013).

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав його необґрунтованості, суд не застосовує при цьому позовну давність та наслідки її спливу до вимог про визнання договору недійсним, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Будагрокапітал" про визнання недійсним договору № 02/03-2016 від 02.03.2016.

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 07.09.2020.

Суддя О.В. Гулевець