Постанова

від 30.11.2020 по справі 910/4795/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р. Справа№ 910/4795/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Попікової О.В.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" та ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020

у справі № 910/4795/20 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Будагрокапітал"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання договору недійсним

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулось з позовом до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Будагрокапітал" про визнання договору недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/4795/20 в задоволенні позову відмовлено повністю.

31.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 47 000,00 грн.

15.09.2020 Господарським судом міста Києва у справі № 910/4795/20 прийнято додаткове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Аграрний фонд" на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "Аграрний фонд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/4795/20 та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване додаткове рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному дослідженні усіх обставин, що мають значення для справи з порушенням норм процесуального права. Так, апелянт зазначає, що договір про надання правової допомоги від 11.03.2020 № ТР 1/2020 не містить узгоджений сторонами розмір вартості послуг на правничу допомогу адвоката. Також апелянт-позивач зазначає, що в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), а також докази оплати таких витрат третьою особою. За доводами позивача, витрати на оплату послуг адвоката у сумі 15 000,00 грн, які були відшкодовані третій особі згідно оскаржуваного додаткового рішення, не є співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. Зокрема, позивач стверджує, що справа з огляду на предмет спору та характер спірних правовідносин не є складною, а загальна кількість витраченого часу на виконання адвокатом робіт не відповідає критерію розумності, оскільки підготовка документів у даній справі, а також визначення законодавчої норми та ознайомлення з судовою практикою не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи з боку адвоката. Також звертає увагу на те, що заперечення представника третьої особи щодо пред`явленого до відповідача позову зводились лише до посилань на укладений в 2016 році договір, який не стосується предмета спору. При визначенні розміру гонорару судом не було належним чином досліджено обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, а також його кваліфікацію та адвокатський досвід.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2020, справа № 910/4795/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Аграрний фонд" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали. Розгляд справи призначено на 30.11.2020.

Також не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/4795/20 та ухвалити нове, яким заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване додаткове рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, що у відповідності до положень ст. 277 ГПК України є підставою для його скасування. Так, апелянт-третя особа стверджує, що у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката може бути здійснено судом лише у випадку подання відповідного клопотання іншою стороною. Натомість, в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про зменшення вказаних судових витрат. Крім того, третя особа зазначає, що подані ним докази повністю підтверджують обсяг послуг у суді першої інстанції, витрачений час адвоката на надання таких послуг, що відповідає критерію реальності їх понесення, розумності розміру та в повному обсязі є співмірними із заявленою сумою в розмірі 47 000,00 грн.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 21.10.2020, справа № 910/4795/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020; апеляційні скарги ПАТ "Аграрний фонд" та ОСОБА_1 об`єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали. Розгляд апеляційних скарг призначено на 30.11.2020.

В судове засідання 30.11.2020 представники відповідача та третьої особи не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому чинним процесуальним законом порядку. Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачем отримано рекомендовану поштову кореспонденцію суду 30.10.2020. Надісланий на адресу третьої особи, зазначеної нею в апеляційній скарзі, рекомендований конверт з ухвалою суду від 26.10.2020 повернутий відділенням поштового зв`язку з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною або третьою особою, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень 28.10.2020 (http://www.reyestr.court.gov.ua), а тому усі учасники справи мали змогу ознайомитися з текстом цих процесуальних документів.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державною. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Отже третя особа не була позбавлена об`єктивної можливості дізнатися про рух її апеляційної скарги, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими їм процесуальними правами не скористалися.

За змістом § 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України" обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, судова колегія вважає, що судом було вчинено необхідні дії, спрямовані на належне повідомлення усіх учасників провадження про перегляд в апеляційному порядку оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а тому неотримання рекомендованих поштових відправлень, направлених за останньою відомою суду адресою - не є підставою для порушення розумних строків розгляду апеляційних скарг, унормованих п. 10 ч. 3 ст. 2, ст. 256 ГПК України.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційних скарг на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи, які є належним чином повідомленими про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2020 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив оскаржуване додаткове рішення скасувати, в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити. Також представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та просив відмовити в її задоволенні.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення, виходячи із наступного.

Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

При цьому відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, який підлягає оплаті за надані послуг в рамках певної справи.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18; від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18; від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 11.03.2020 між Адвокатським об`єднанням ПІ ДЖІ ЛО ФІРМ (адвокатське об`єднання за договором) та ОСОБА_1 (клієнт за договором, третя особа у справі) укладено договір № ТР 1/2020 про надання правової допомоги, згідно умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу, використовуючи усі законні способи і методи, здійснювати захист особистих майнових і немайнових прав та інтересів клієнта, а також представництво інтересів клієнта, що полягає у наступному:

- захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, фізичними особами-підприємцями, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, збирання доказів в інтересах клієнта, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, запитів, скарг, листів, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні.

В розділі 4 договору сторонами узгоджено, що гонорар за послуги адвокатського об`єднання та порядок його оплати вказується в Додатках до цього Договору та є конфіденційною інформацією. Додатки є невід`ємною частиною цього Договору.

У відповідності до приєднаного до матеріалів справи Додатку № 1 від 11.03.2020 до Договору про надання правової допомоги № ТР 1/2020 від 11.03.2020 сторонами погоджено порядок та розмір сплати клієнтом гонорару.

Так, сторони погодили, що гонорар буде визначатися на основі погодинної ставки адвокатського об`єднання у питаннях, спорах та справі за позовом клієнта до ПАТ Аграрний фонд (ідентифікаційний код юридичної особи 38926880) щодо порушених прав клієнта в рамках трудового спору. Адвокатське об`єднання зобов`язано погоджувати всі дії, щодо яких буде виставлений рахунок, з клієнтом.

В п. п. b, с Додатку № 1 встановлено погодинну оплату наданих адвокатським об`єднанням послуг (5 000, 00 грн - вартість однієї години роботи) та фіксований розмір гонорару, прибуття та участь в судовому засіданні (4000,00 грн).

Таким чином, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що договір № ТР 1/2020 про надання правової допомоги від 11.03.2020 містить загальні умови щодо здійснення представництва інтересів клієнта, тоді як, додатком визначається та конкретизується порядок та розмір гонорару адвоката в рамках представництва інтересів клієнта в конкретному спорі - трудовому. Додаток до договору, в якому визначався б розмір гонорару, що підлягав сплаті клієнтом саме в рамках розгляду справи № 910/4795/20, де ОСОБА_1 є третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в матеріалах справи відсутній. Крім того, ані договором, ані додатком не було визначено переліку справ клієнта, до яких було б включено представництво інтересів третьої особи у справі № 910/4795/20.

Також третьою особою до матеріалів справи було надано, зокрема, рахунок-фактуру № 133 від 27.07.2020 та відповідний акт наданих послуг № 5 від 27.07.2020, в яких вказано про надання адвокатським об`єднанням послуг - явка адвоката Матросова Д.Г. в судове засідання Господарського суду міста Києва у справі № 910/4798/20, яке відбулось 25 травня 2020. Однак, в матеріалах справи відсутні процесуальні документи суду якими б підтверджувались обставини проведення судом судового засідання у вказану дату та, відповідно, прибуття адвоката до суду.

Щодо наданих третьою особою рахунків-фактур та актів наданих послуг суд зазначає, що вказані докази не є правовстановлюючими документами та, відповідно, не можуть визначати вартісну оцінку наданих адвокатом послуг в рамках вирішення даного спору в суді першої інстанції. Тобто можуть підтверджувати факт наявності у даного учасника справи витрат у вказаному в них розмірі лише в сукупності з відповідним договором, додатком до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Беручи до уваги те, що умовами договору не було визначено порядок обчислення та розмір гонорару адвоката, який підлягає сплаті клієнтом за надання послуг представництва його інтересів саме у справі № 910/4798/20, а також з огляду на відсутність будь-яких доказів реальності здійснення третьою особою витрат на правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 47 000,00 грн з мотивів недоведення понесення даним учасником справи таких витрат саме з розглядом цієї справи у заявленому розмірі. Тобто обставин дійсності та необхідності заявлених до відшкодування третьою особою судових витрат, визначених ст. 126 ГПК України, не встановлено.

Колегія суддів визнає слушними аргументи апеляційної скарги позивача в частині відсутності в матеріалах справи усієї сукупності документів, зі змісту яких би вбачалось узгодження між сторонами договору про надання правової допомоги умов щодо розміру гонорару саме з розгляду спору у даній справі, що виключає можливість здійснення перевірки вірності проведеного розрахунку.

Оскільки апеляційна інстанція не вбачає підстав для задоволення заяви про відшкодування третій особі витрат на правничу допомогу, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом приписів ч. 4 ст. 126 ГПК України відхиляються як необґрунтовані.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що за змістом ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (наведений правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що викладені позивачем в його апеляційній скарзі доводи щодо прийняття оскаржуваного додаткового рішення при неповному дослідженні усіх обставин, що мають значення для справи з порушенням норм процесуального права, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване додаткове рішення Господарського міста Києва від 15.09.2020 підлягає скасуванню на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України. Суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 47 000,00 грн.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 суд апеляційної інстанції задовольняє, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишає без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/4795/20 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" на додаткове рішення Господарського міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/4795/20 задовольнити.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/4795/20 скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити.

4. Справу №910/4795/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.В. Попікова

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 07.12.2020