Рішення

від 07.09.2020 по справі 911/1364/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. м. Київ

Справа № 911/1364/20

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Таращанської районної ради Таращатепломережа про стягнення 22308,26грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Таращанської районної ради Таращатепломережа (далі - КП Таращатепломережа ) про стягнення 22 308,26грн, що складається з: 15326,76грн - пені, яка нарахована за період з 26.11.2016 по 25.10.2017; 2283,00грн - 3% річних за період з 26.11.2016 по 04.12.2017; 4698,50грн - втрат від інфляції, які нараховані за період з 26.11.2016 по 30.11.2017.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №1859/1617-БО-17 від 28.10.2016 в частині оплати природного газу, переданого у жовтні-грудні 2016, січні-березні 2017 року у встановлений договором строк (з урахуванням заяви про усунення недоліків) (а.с.1-8,79-81).

Ухвалою від 05.06.2019 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.88-90).

Копії вказаної ухвали отримані позивачем та відповідачем 12.06.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103273238836, 0103273238607 (а.с.103-104).

19.06.2020 від відповідача, з дотриманням встановленого строку, надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у його задоволенні (а.с.93-96).

Відхиляючи заявлені вимоги, відповідач вказує, що:

- станом на 05.12.2017 повністю виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого газу відповідно до умов договору №1859/1617-БО-17 від 28.10.2016;

- не є кінцевим споживачем товару, переданим за договором №1859/1617-БО-17 від 28.10.2016, а, купуючи газ у позивача, надає послуги з теплопостачання населенню, від вчасності та повноти розрахунків якого залежить виконання зобов`язань за вищевказаним договором перед позивачем;

- відповідач надає послуги з теплопостачання по регульованим тарифам, що встановлюються органами державної влади або органами місцевого самоврядування, проте такі тарифи не відповідають дійсним затратам підприємства, а держава в свою чергу не вчасно відшкодовує різницю в тарифах;

- відповідач не має повноважень здійснити відключення теплопостачання для населення в разі наявності боргу;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо надмірний тягар для боржника і бути джерелом невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У відзиві на позов відповідач просив врахувати становище відповідача, здійснення повного розрахунку, рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7рп/2013 в частині джерела отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором за рахунок боржника та відмовити у задоволенні позову.

16.07.2020 від позивача, з пропущенням встановленого судом строку, надійшла відповідь на відзив, у якій заявлено клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив, яке обґрунтовано тим, що у зв`язку з запровадженням карантинних заходів в режим роботи позивача внесені зміни, пов`язані з переведенням працівників на дистанційний режим виконання трудових обов`язків, що позбавило можливості вчасно направити відповідь на відзив (а.с.106-112).

Ухвалою від 20.07.2020 судом відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив, поряд з цим продовжено позивачу такий строк та прийнято відповідь на відзив, а також продовжено відповідачу строк для подання заперечень до 06.08.2020 (а.с.119-121).

У відповіді на відзив позивач вказує, що обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення виконання зобов`язання. Підстав для зменшення пені, на думку позивача, не має.

Заперечень від відповідача у встановлений судом строк не надходило; з клопотанням про продовження встановленого судом строку для подання заперечень відповідач не звертався.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

28.10.2016 між сторонами у справі - Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (назва якого змінена на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ), та КП Таращатепломережа укладено договір №1859/1617-БО-17 постачання природного газу (а.с.15-23, далі - договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору позивач (продавець) взяв на себе зобов`язання передати у власність відповідачу у 2016-2017 році природний газ, а відповідач - оплатити його на умовах договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

В силу п. 2.1 договору позивач передає відповідачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 природний газ обсягом до 622,0 тис.куб.м.

Як визначено п. 5.2 договору, ціна за 1000куб.м природного газу з ПДВ складає - 7099,20грн.

Відповідно до п. 5.5 договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Сторонами у п. 6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договором встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 договору).

Додатковими угодами №№1, 2, 3 сторони змінювали пункти договору, що визначають ціну газу (а.с.24-26).

Так: додатковою угодою №1 від 28.10.2016 така ціна погоджена сторонами у розмірі 8182,80грн за 1000 куб.м з ПДВ з 01.11.2016; додатковою угодою №2 від 22.11.2016 - у розмірі 8577,60грн за 1000 куб.м з ПДВ з 01.12.2016; додатковою угодою №3 від 30.12.2016.2016 - у розмірі 5930,40грн за 1000 куб.м з ПДВ з 23.12.2016.

Додатковою угодою №4 від 23.01.2017 сторонами змінено пункти договору, що стосуються планового обсягу газу, порядку та умов передачі, кількості та фізико-хімічних показників газу тощо. Відповідні зміни не мають значення для розгляду спору по суті (а.с.22-23).

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року поставив, а відповідач - прийняв природний газ на суму 1 806 209,15грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.29-34).

Відповідач станом на 05.12.2017 повністю розрахувався за природний газ, поставлений у відповідний період, на що вказують сторони. Відповідний факт підтверджується виписками з рахунку позивача, а також листами відповідача щодо зміни призначень платежу (а.с.37-52) та відповідні операції відображено в бухгалтерському обліку позивача (а.с.35-36).

При цьому, позивач вказує, що відповідач розрахувався за поставлений у відповідному періоді природний газ не завжди дотримуючись встановленого договором строку. Відповідна обставина відповідачем не спростована.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов`язання з оплати природного газу.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під час розгляду даної справи встановлено, що відповідач невчасно розрахувався за переданий природний газ у жовтні 2016 року - березні 2017 року, допустивши прострочення, що ним не оспорювалось під час розгляду справи.

Отже, не виконавши зобов`язання у строк, встановлений п.6.1 відповідного договору, відповідач допустив порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням прострочення виконання зобов`язання з оплати газу, переданого у жовтні 2016 року - березні 2017 року, є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення процентів та втрат від інфляції, передбачених ст.625 ЦК України.

Відповідні нарахування здійснені позивачем з урахуванням розміру боргу, періоду прострочення, встановленого розміру інфляції та розміру процентів, передбачених ст.625 ЦК України.

За таких обставин, вимоги щодо стягнення 2 283грн - 3% річних та 4 698,50грн втрат від інфляції є обґрунтованими.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 15 326,76грн пені, що нарахована за період з 26.11.2016 по 25.10.2017.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу чч. 2, 3 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Договором визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.8.2 договору).

Таким чином, зважаючи на порушення строку виконання зобов`язань, позивач набув права вимагати від відповідача сплати пені у встановленому договором розмірі.

При цьому, з розрахунку вбачається, що розмір пені за день обраховано позивачем з урахуванням встановленого розміру у договорі - 21% річних, який у період, за який нарахована пеня, не перевищував подвійного розміру облікової ставки НБУ. Розмір пені за день визначений позивачем з урахуванням кількості днів у році: 2016 році - 366 днів, у 2017 рік - 365 днів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про те, що такий розрахунок є арифметично вірним.

У відзиві на позов відповідач зазначив про право суду зменшити розмір неустойки, та зазначив обставини, які мають бути враховані.

Так, в силу ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до чч.2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В порушення вимог ч.1 ст.74 ГПК України, в силу якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідач не надав доказів на підтвердження викладених у відзиві обставин - скрутного фінансового становища.

У даній справі суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненю з відповідача до 7 700грн, з урахуванням наступного.

Зменшуючи розмір пені, суд враховує те, що відповідач не є фактичним кінцевим споживачем газу і такий газ використовується ним для виробництва теплової енергії, яка за умовами договору споживається бюджетними установами/організаціями, які не завжди вчасно розраховуються за спожиту теплову енергію. При цьому, встановлений алгоритм розрахунків передбачає автоматичне перерахування коштів за природний газ з відкритого рахунку відповідача на користь позивача і відповідач фактично не може притримувати отримані від споживачів кошти.

З матеріалів справи вбачається, що прострочення виконання зобов`язань за договором в частині оплати природного газу не мало місце у повному обсязі. Так, відповідач розрахувався до закінчення строку для остаточного розрахунку за газ, поставлений у: грудні 2016 року на 66% (258143,64/390911,25*100) - 04.01.2017; січні 2016 року - на 75,9% (258143,64/340126,24*100) - 16.02.2017; березні 2017 року - на 90% (258143,64/286574,72*100) - 21.03.2017. Прострочення оплати за газ, поставлений у листопаді 2016 році мало місце лише 2 дні і менше місяця за газ, поставлений у жовтні 2016року, грудні 2016 року, січні 2017 року.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що у даній справі позивачем не доведено, що допущені порушення при виконанні відповідних зобов`язань відповідачем призвели до збитків позивача, розмір яких більший або дорівнює розміру нарахованої пені, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню до 7700грн.

Поряд з цим, посилання позивача на те, що відповідач не може бути звільнений від відповідальності за порушення зобов`язань є обґрунтованим і враховується судом. Однак, у даному випадку суд не звільняє відповідача повністю від відповідальності за порушення виконання зобов`язання з оплати, а лише зменшує обсяг нарахованої йому неустойки, зважаючи на обставини, викладені вище. При цьому, суд враховує, що у даній справі повністю задоволені обґрунтовані вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції та процентів, які компенсують позивачу негативні наслідки від знецінення грошових коштів, які могли бути спричиненні порушенням відповідачем зобов`язань з оплати.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2283грн - 3% річних, 4698,50грн - втрат він інфляції, 7700грн пені, а у задоволенні вимог про стягнення 7626,76грн пені суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у повному обсязі, не враховуючи зменшення розміру пені (зважаючи на те, що відповідні вимоги обґрунтовані, однак, суд зменшив розмір пені), що складає 2102,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Таращанської районної ради Таращатепломережа (ідентифікаційний код 25296527, 09500, Київська обл., Таращанський р-н, м. Тараща, вул. Короленка, буд. 15-А) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720; 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) 2283,00грн - 3% річних та 4698,50грн втрат від інфляції, 7700грн пені, а також 2102,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. У задоволенні позову про стягнення 7626,76грн пені суд відмовляє.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається у строк, визначений ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, встановленого ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова