Постанова

від 24.12.2020 по справі 911/1364/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2020 р. Справа№ 911/1364/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №911/1364/20 (суддя - Ейвазова А.Р.)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Комунального підприємства Таращанської районної ради Таращатепломережа

про стягнення 22308,26 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Таращанської районної ради Таращатепломережа про стягнення 22308,26 грн, з яких: 15326,76 грн - пені, нарахованої за період з 26.11.2016 по 25.10.2017; 2283,00 грн - 3% річних, нарахованих за період з 26.11.2016 по 04.12.2017; 4698,50 грн - втрат від інфляції, нарахованих за період з 26.11.2016 по 30.11.2017.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №911/1364/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Таращанської районної ради Таращатепломережа на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2283,00 грн - 3% річних та 4698,50 грн втрат від інфляції, 7700 грн пені, а також 2102,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7626,76 грн пені відмовлено, оскільки місцевий господарський суд, виходячи з положень ст. 233 ГК України і ст. 551 ЦК України, дійшов висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення її розміру.

Мотивуючи ухвалене рішення в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що: відповідач за умовами укладеного між сторонами договору не є кінцевим споживачем природного газу, оскільки такий газ використовується ним виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, що не завжди вчасно розраховуються за спожиту теплову енергію; нетривалий характер прострочки виконання грошового зобов`язання; недоведеність позивачем наявності збитків, заподіяних в результаті неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання. При цьому, судом враховано, що стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань відшкодують матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області в частині відмови у стягненні 7626,76 грн пені, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 7626,76 грн пені задовольнити.

В обґрунтування поданої скарги позивач послався на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. ст. 224, 226, 233 ГК України та ст. ст. 549 - 552, 599 ЦК України, ст. ст. 76 - 79 ГПК України.

Так, скаржник стверджує, що місцевий господарський суд, як на підставу звільнення від відповідальності у вигляді сплати пені, послався, серед іншого, на встановлений алгоритм розрахунків, який передбачає автоматичне перерахування коштів за природний газ з відкритого рахунку відповідача на користь позивача, у зв`язку з чим відповідач фактично не може притримувати отримані від споживачів кошти. Утім, зазначений порядок розрахунків не стосується договірних зобов`язань відповідача в частині порядку та строків розрахунків за природній газ та не впливає на них, не позбавляє відповідача можливості здійснити розрахунки у інший спосіб, не звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені. Крім цього, скаржник зазначає, що при зменшенні заявленого розміру пені місцевим господарським судом не враховано майнового стану кредитора, а саме те, що несвоєчасність оплати та значний обсяг несплаченої заборгованості контрагентів погіршує його фінансове становище.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 задоволено заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду справи № 911/1364/20, а матеріали справи передано на повторний автоматизований розподіл.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2020 у справі № 911/1364/20 визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 апелянту поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 911/1364/20, однак, апеляційну скаргу залишено без руху з підстав не виконання апелянтом вимог п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України та не надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 3153,00 грн.

09.11.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання апелянта про усунення недоліків апеляційної скарги разом з доказом сплати судового збору у розмірі 3 153,00 грн.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2020, у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Калатай Н.Ф., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2020 у справі № 911/1364/20 визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 911/1364/20, зупинено дію вказаного рішення суду, розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки апеляційну скаргу АТ НАК Нафтогаз України на рішення суду першої інстанції подано лише в частині відмови у стягненні 7626,76 грн пені, виходячи з положень вищенаведеної норми ГПК України, рішення господарського суду Київської області у даній справі підлягає апеляційному перегляду лише в межах його оскаржуваної частини відповідно до вимог заявника апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства в частині зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню з відповідача, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , назва якого змінена на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , (постачальник) та КП Таращанської районної ради Таращатепломережа (споживач) було укладено договір №1859/1617-БО-17 постачання природного газу.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався постачати споживачеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

У пункті 1.2 договору сторони погодили, що газ, який постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

У силу п. 2.1 договору позивач передає відповідачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 природний газ обсягом до 622,0 тис.куб.м.

Як визначено у п. 5.2 договору, ціна за 1000 куб.м природного газу (з ПДВ) складає 7099,20 грн.

Відповідно до п. 5.5 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

У п. 6.1 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року поставив споживачу природний газ на загальну суму 1 806 209,15 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Як встановлено судом першої інстанції, станом на 05.12.2017 відповідач повністю розрахувався за природний газ, поставлений протягом вищевказаного періоду, однак, оплати вартості природного газу здійснювалися ним з порушенням строку, визначеного п. 6.1 договору.

Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 15326,76 грн, 3% річних у сумі 2283,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 4698,50 грн, нараховані за договором постачання природного газу від 28.10.2016 № 1859/1617-БО-17.

Встановивши, що КП Таращанської районної ради Таращатепломережа взятого на себе обов`язку з оплати вартості поставленого природного газу у строк, визначений п. 6.1 договору постачання природного газу № 1859/1617-БО-17 від 28.10.2016, не виконало, чим порушило умови господарського зобов`язання, місцевий господарський суд дійшов висновку про обгрутованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2283,00 грн та втрат від інфляції у сумі 4698,50 грн. Стосовно вимоги позивача про стягнення 15326,76 грн пені, суд першої інстанції, скориставшись закріпленим ст. 233 ГК України і ст. 551 ЦК України правом, зменшив її розмір до 7700 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про зменшення суми пені, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В силу ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність (або відсутність) у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а також розмір, до якого вона підлягає зменшенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені до суми 7700 грн, суд першої інстанції врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором - повну сплату вартості поставленого природного газу; незначний строк прострочення оплати природного газу; поведінку винної сторони - відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань; причину прострочення, яка зумовлена тим, що відповідач за умовами укладеного між сторонами договору не є кінцевим споживачем природного газу, оскільки такий газ використовується ним виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, що не завжди вчасно розраховуються за спожиту теплову енергію; ненадання позивачем доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану чи завдання йому збитків у результаті порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу.

З огляду на положення ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, виходячи з вищевикладених обставин справи, а також беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи скаржника про те, що зменшуючи заявлений до стягнення розмір пені, місцевий господарський суд припустився порушення норм матеріального та процесуального права.

Стосовно доводів скаржника, що при зменшенні заявленого ним розміру пені місцевим господарським судом не враховано майнового стану кредитора, а саме того, що несвоєчасність оплат контрагентів та значний обсяг несплаченої заборгованості останніх погіршує його фінансове становище, колегія суддів зазначає, що пеня є санкцією за неналежне виконання боржником взятого на себе зобов`язання, а не основним боргом, і, тим більше, не джерелом отримання додаткових прибутків кредитором, а тому зменшення її розміру не може мати своїм наслідком значного негативного впливу на фінансове становище кредитора, до того ж, з урахуванням задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних збитків, які відшкодують матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Колегія суддів погоджується з твердження апелянта, що встановлений алгоритм розподілу коштів, який по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача, не змінює строків здійснення розрахунків за договором, укладеним між сторонами у справі, та не скасовує відповідальності відповідача перед позивачем за прострочення виконання обов`язку з оплати отриманого газу.

Однак, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд не звільняв КП Таращанської районної ради Таращатепломережа від відповідальності у вигляді сплати пені шляхом відмови у задоволенні вимоги про її стягнення з вищенаведеної підстави, а лише реалізував закріплене ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України право на зменшення її розміру, належного до стягнення з відповідача, за результатами оцінки всіх наявних доказів на фактичних обставин справи у їх сукупності.

Виходячи з викладеного, доводи апелянта, наведені у поданій скарзі в межах заявлених вимог, свого підтвердження не знайшли, а тому не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №911/1364/20 - без змін.

2. Поновити дію рішення господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №911/1364/20.

3. Справу повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко