Рішення

від 26.08.2020 по справі 922/1323/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1323/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області, 61075, м. Харків, пр. Індустріальний, 40 за участю прокуратури Харківської області, 61024, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108 до першого відповідача - Харківська міська рада, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243 , другого відповідача - Акціонерне товариство закритого типу "Міжгір`я", 61001, м. Харків, пл. Повстання, 1, код 21194540 про визнання незаконними та скасування рішень за участю представників:

прокурора - Клейн Л.В. (посвідчення №051089 від 02.10.2018)

першого відповідача - Новіков М.С. (довіреність №08-21/384/2-20 від 11.02.2020)

другого відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та до АТЗТ "Міжгір`я" в якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати п. 21 Додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 20.09.2017 № 739/17.

2. Визнати незаконним та скасувати п. 12 Додатку 1 до рішення 20 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 20.06.2018 № 1133/18, яким АТЗТ «МІЖГІР`Я» (код ЄДРПОУ 21194540) надано в оренду земельну ділянку площею 0,9019 га (кадастровий номер 6310138200:05:006:2464), розташовану за адресою: м. Харків, вул. Северина Потоцького, 41.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 04.05.2020 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Перший відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. № 13214 від 11.06.2020) в якому просить відмовити в задоволенні позову.

Прокурором надано відповідь на відзив Харківської міської ради (вх. №14235 від 23.06.2020).

Ухвалою суду від 15.07.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Перший відповідач проти позову заперечував.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Другий відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на відкриття провадження у справі та розгляд справи по суті, місцезнаходження відповідача - м. Харків, площа Повстання,1, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 26.08.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до суду державні органи, зокрема, прокурори, в державних або суспільних інтересах.

Участь прокурора у судовому процесі регламентовано ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Зміст поняття інтереси держави розглянуто в рішенні Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 року. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Крім того, основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання

справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При цьому Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у володіння та розпорядження держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.

Незаконне та безоплатне використання землі ослаблює економічні основи органів місцевого самоврядування, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона, як зазначає прокурор, вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, прокурором обґрунтовано подано вказаний позов.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 21 Додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд від 20.09.2017 № 739/17 АТЗТ МІЖГІР`Я надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,9030 га із земель комунальної власності для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-1 (ангар-гараж) по вул. С. Потоцького, 41, у м. Харкові (Індустріальний район).

З метою прийняття такого рішення АТЗТ МІЖГІР`Я звернулось до Харківської міської ради листом вих. №Б/Н від 15.08.2017 з проханням дозволити розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,93 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (гаражу), розташованих за адресою: м. Харків, вул. С. Потоцького (колишня назва вул. 17-го Партз`їзду), 41.

В подальшому, АТЗТ МІЖГІР`Я направлено до Харківської міської ради листи вих. №№ 21/08, 13/07-09 від 21.08.2017, 13.09.2017 про надання графічних матеріалів бажаного розташування вищевказаної земельної ділянки по вул. С. Потоцького, 41, а також пакет документів.

Відповідно до Графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки для експлуатації та обслуговування об`єкта (нежитлової будівлі) встановлено, що земельна ділянка згідно з Генеральним планом м. Харкова, затвердженим рішенням сесії Харківської міської ради від 23.06.2004 №89/04, зі змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 №1023/13, частково розташована в зоні промислових підприємств та частково в зоні вулиць та проїздів.

Згідно з планом зонування територій (зонінгом) міста Харкова, затвердженим рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 №1024/13 зі змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 26.10.2016 №396/16 земельна ділянка розташована частково в виробничій зоні, підзоні: зона підприємств V класу шкідливості та частково в межах червоних ліній вулиць. Орієнтовна площа земельної ділянки - 0,9030 га, у тому числі: в межах червоних ліній вулиць - 0,3276 га, поза межами червоних ліній вулиць - 0,5754 га. На земельній ділянці в межах червоних ліній вулиць розташована частина нежитлової будівлі літ. А-1 (ангар-гараж), яка належить АТЗТ МІЖГІР`Я .

В землевпорядній документації наявна копія договору купівлі-продажу від 14.02.1995 №216 В , відповідно до якого орендне підприємство Автомобіліст придбало у власність цілісний майновий комплекс, у тому числі нежитлові приміщення: 2 ангара - гаража металевих площею 510,9 кв.м. кожен відповідно. Встановлено, що орендне підприємство Автомобіліст у 1995 році перереєстроване у АТЗТ МІЖГІР`Я .

Водночас, у зазначеному договорі купівлі-продажу будь-які відомості щодо земельної ділянки, на якій розташовані відповідні ангари - гаражі, не вказані.

Крім того, наявна копія технічного паспорту, яка виготовлена ТОВ ГЕО-СИНТЕЗ станом на 22.08.2017, але вже на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 1021,8 кв.м., що складається з ангарів - гаражів площею 510,9 кв.м. кожен відповідно.

Крім того, АТЗТ МІЖГІР`Я зареєструвало право власності на нежитлову будівлю (ангар гараж) загальною площею 1021,8 кв.м. 05.03.2018, підставою для реєстрації став договір купівлі-продажу від 14.02.1995 №216 В .

Водночас, у договору купівлі-продажу від 14.02.1995 №216 В відсутня інформація щодо придбання саме нежитлової будівлі літ. А-1 .

При цьому відповідно до технічного паспорту загальна площа нежитлової будівлі складає 1021,8 кв.м., будь-які дані про земельну ділянку у вказаному технічному паспорті відсутні.

Тобто загальна площа земельної ділянки під вказаними ангарами складає 1021,8 кв.м., що складає лише 11% від загальної площі земельної ділянки.

Таким чином, площа земельної ділянки, яка виділяється становить 0,9030 га, тобто більше в 9 разів.

За результатом розгляду вказаного проекту землеустрою Управління відділу у м. Харкові ГУ Держгеокадстру у Харківській області склало висновок №2842/82-18 від 11.04.2018 щодо погодження проекту та вважає за можливе відвести АТЗТ МІЖГІР`Я земельну ділянку площею 0,9030 га.

Слід зазначити, що відповідно до вказаного висновку встановлено, що цільове призначення запроектованої земельної ділянки, код згідно з класифікацією видів цільового позначення земель запропоноване проектом землеустрою: для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, код класифікації видів цільового призначення земель 12.11 - для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу.

Таким чином, твердження першого відповідача про те, що на час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради від 20.09.2017 № 739/17 про надання АТЗТ МІЖГІР`Я дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки площею 0,9030 га, розташований об`єкт нерухомості - нежитлова будівля літ. А-1 (ангар-гараж), який належить на праві власності АТЗТ МІЖГІР`Я відповідно до договору купівлі-продажу від 14.02.1995 №216 В , у зв`язку з чим, вказана земельна ділянка не підлягає продажу на земельних торгах, не відповідає дійсності.

Так, у договорі купівлі-продажу від 14.02.1995 №216 В відсутня інформація щодо придбання саме нежитлової будівлі літ. А-1 .

В подальшому Харківською міською радою прийнято рішення від 20.06.2018 № 1133/18 Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд , відповідно до п. 12 додатку 1 до якого АТЗТ МІЖГІР`Я надати в оренду строком до 01.07.2023 земельну ділянку комунальної власності площею 0,9019 га (кадастровий номер 6310138200:05:006:2464) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-1 (ангар-гараж) по вул. С. Потоцького, 41.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2019 у справі №922/1955/19 за позовом Харківської міської ради до АТЗТ Міжгір`я визнано укладеним договір оренди землі на земельну ділянку площею 0,9019 га (кадастровий номер 6310138200:05:006:2464) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-1 (ангар, гараж) по вул. Северина Полоцького, 41. Вказане рішення набрало законної сили 04.09.2019.

Однак, суд зазначає, що питання про законність виділення спірної земельної ділянки під час розгляду справи №922/1955/19, як вбачається з мотивувальної частини самого рішення, не досліджувалося судом та не було предметом розгляду.

При цьому, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що вказані рішення Харківської міської ради про надання дозволу на розробку проекту та передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:05:006:2464 не відповідають вимогам чинного законодавства з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі , укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 ЗК України, земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі- продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 135 ЗК України, продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них в тому числі у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Роз`яснення наявності підстав для застосування виключення застосування земельних торгів, передбачених ч. 2 ст. 134 ЗК України, наявні у правових позиціях Верховного Суду України.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, Верховним Судом розглядалась справа з аналогічною ситуацією, його позиція викладена у постанові від 05.09.2018 по справі №910/1356/13.

Відповідно до п. 19 вказаної постанови, чинним земельним законодавством передбачений порядок відчуження прав на земельні ділянки комунальної власності виключно на конкурентних засадах, за виключенням випадків щодо земельних ділянок, на яких розташоване належне особі на праві приватної власності нерухоме майно. Проте у цьому випадку за приписами частини 2 статті 134 Земельного кодексу України власник нерухомості має право на отримання на позаконкурентних засадах тільки земельної ділянки, на якій безпосередньо розташоване таке майно (будівля, споруда).

Згідно з п. 22 вказаної постанови, як встановлено судами, за спірним рішенням відповідачу-2 надано у власність поза конкурсом земельну ділянку площею 0,0734 га, що у декілька разів перевищує площу належного йому на праві власності нерухомого майна. Проте суди не надали цим обставинам належної оцінки, з урахуванням чинних на момент прийняття спірного рішення державних будівельних норм та інших нормативно-правових актів з питань планування і забудови територій, якими встановлено нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків та споруд (Закон України "Про планування і забудову територій"; Державні будівельні норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92", затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 за №44; Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 №173; Державні будівельні норми "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 №80).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Таким чином, право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:05:006:2464 повинно було бути надано на підставі саме земельних торгів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, такі торги не проводились та право оренди було надано АТЗТ МІЖГІР`Я для експлуатації та обслуговування об`єктів дорожнього сервісу Харківською міською радою лише на підставі звернення цього товариства.

В технічній документації із землеустрою відсутні будь-які документи або аналітичні матеріали, з яких вбачається яка саме площа необхідна для експлуатації та обслуговування ангарів-гаражів. Такі матеріали не долучались і до звернень АТЗТ МІЖГІР`Я до міської ради.

Тобто міська рада не могла з наданих матеріалів встановити яка саме площа потрібна для обслуговування цих ангарів, в тому числі з урахуванням вимог чинного законодавства, тому суд дійшов висновку, що Харківська міська рада не мала підстав для надання спірної земельної ділянки в оренду АТЗТ МІЖГІР`Я для експлуатації та обслуговування об`єктів дорожнього сервісу: ангарів-гаражів, інакше як за результатами проведених земельних торгів, а оскаржувані прокурором, рішення прийнято з порушенням вимог ст.ст. 124, 134, 135 ЗК України, а також правових позицій ВСУ, викладених у постановах по справах №910/4528/15-г та №910/1356/13.

Щодо заперечень першого відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що земельна ділянка по вул. С. Потоцького, 41, яка надана в оренду АТЗТ МІЖГІР`Я , раніше надавалась у тимчасове користування фірмі побутових послуг Веснянка відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.03.1989 №60/22, майно якої передано орендному підприємству Автомобіліст , правонаступником якого є АТЗТ МІЖГІР`Я , суд зазначає наступне.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.03.1989 №60/22 встановлено, що фірмі побутових послуг Веснянка відведено у тимчасове користування вільну від забудови ділянку площею, орієнтовно, 0,9 га по вул. 17 Партз`їзду та дозволити установку металевого гаражу місткістю 50 автомашин для надання платних послуг громадянам по зберіганню машин.

Крім того, у наданому представником відповідача обґрунтуванні меж та розмірів земельної ділянки для оформлення права користування від 11.03.2003, відсутнє підтвердження та докази розташування нежитлової будівлі (будівель), а також щодо їх належності на праві власності АТЗТ МІЖГІР`Я .

Вказане підтверджує той факт, що АТЗТ МІЖГІР`Я , придбало 14.02.1995 у власність саме об`єкти дорожнього сервісу (ангарів- гаражів металевих), відсутнє обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки для оформлення права користування щодо експлуатації та обслуговування ангарів-гаражів, такі матеріали не долучались до звернень АТЗТ МІЖГІР`Я до міської ради.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати п. 21 Додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 20.09.2017 № 739/17.

Визнати незаконним та скасувати п. 12 Додатку 1 до рішення 20 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 20.06.2018 № 1133/18, яким АТЗТ «МІЖГІР`Я» (код ЄДРПОУ 21194540) надано в оренду земельну ділянку площею 0,9019 га (кадастровий номер 6310138200:05:006:2464), розташовану за адресою: м. Харків, вул. Северина Потоцького, 41.

Судові витрати позивача пов`язані з розглядом справи покласти на відповідачів.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243) на користь Прокуратури Харківської області (на р/р UА178201720343160001000007171, код ЄДРПОУ 02910108, Банк одержувача: ДКСУ м. Києва, код банку: 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, призначення платежу: повернення судового збору) 2 102,00 грн. судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Міжгір`я" (61001, м. Харків, пл. Повстання, 1, код 21194540) на користь Прокуратури Харківської області (на р/р UА178201720343160001000007171, код ЄДРПОУ 02910108, Банк одержувача: ДКСУ м. Києва, код банку: 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, призначення платежу: повернення судового збору) 2 102,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Прокурор яким подано позов - Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області, 61075, м. Харків, пр. Індустріальний, 40.

Прокурор, що забезпечував представництво в суді - Прокуратура Харківської області, 61024, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108.

Перший відповідач - Харківська міська рада, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243.

Другий відповідач - Акціонерне товариство закритого типу "Міжгір`я", 61001, м. Харків, пл. Повстання, 1, код 21194540.

Повне рішення складено "04" вересня 2020 р.

Суддя С.А. Прохоров