Ухвала

від 07.09.2020 по справі 440/4871/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

07 вересня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/4871/20

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

4.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Міського голови міста Кременчука ОСОБА_2 , третя особа: Громадська організація "Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих", Кременчуцьке учбово-виробниче підприємство Українське товариство сліпих , в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 15.11.2019 №428-Р;

- визнати протиправними дії міського голови міста Кременчсука Малецького Віталія Олексійовича щодо видання розпорядження Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 15.11.2019 №428-Р

- зобов`язати міського голову м. Кременчука Малецького Віталія Олексійовича утриматися від виконання розпорядження Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 15.11.2019 року №428-Р.

Разом з позовною заявою 4.09.2020 ініціатором звернення подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 15.11.2019 №428-Р "Про створення та затвердження персонального складу робочої групи з питань визначення можливості прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука будівлі гуртожитку від Громадської організації "Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих" (УТОС) по вул. Майора Борищака, 25 та умов його передачі у зв`язку з порушенням прав ОСОБА_1 як інваліда війни.

Крім того, позовну вимогу про зобов`язання міського голови м. Кременчука Малецького Віталія Олексійовича утриматися від виконання розпорядження Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 15.11.2019 №428-Р, що зазначена в прохальній частині позову, поданого позивачем 4.09.2020 до Полтавського окружного адміністративного суду, суд розцінює як заяву по вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За змістом пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику учасників справи, у порядку письмового провадження.

Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених вище положень процесуального закону є підставою для висновку про те, що ними визначено дві самостійні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Під час розгляду та вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Зважаючи на предмет спору у цій справі суд звертає увагу на те, що інститут забезпечення позову застосовується з метою попередження порушення прав особи у тій мірі, з настанням якої відповідні права не може бути поновлено після ухвалення судом рішення у справі, або поновлення таких прав буде значно ускладнено.

Тобто, вжиття судом заходів забезпечення позову є своєрідним способом зупинення розвитку спору на тому етапі, на якому він перебував до моменту звернення позивача до суду. У свою чергу, відповідні заходи не можуть відновити порушене право позивача до того стану, який існував до моменту порушення такого права.

Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов`язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі даного інституту лежить принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення та зобов`язання утриматися від його виконання, фактично є вирішенням спору по суті без проведення судового розгляду справи, що не відповідає змісту інституту забезпечення позову.

При цьому разом з позовною заявою чи заявою про забезпечення позову ініціатором звернення не надано належних та допустимих доказів, що свідчили б про очевидну протиправність спірного рішення.

Доводи позивача про протиправність оспорюваного рішення зводяться до його власної оцінки спірних відносин та потребують перевірки у ході розгляду справи по суті.

Посилаючись на неможливість поновлення прав позивача у разі невжиття судом заходів забезпечення позову, ініціатор звернення жодним чином не обґрунтовує своїх тверджень.

При цьому суд враховує, що у позовній заяві поданій до суду 4.09.2020, ОСОБА_1 просить суд вирішити питання про визнання протиправним та скасування розпорядження Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 15.11.2019 №428-Р, а тому відновлення прав позивача у разі задоволення позову буде можливим саме у цей спосіб.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для забезпечення позову у цій справі.

А відтак, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О. Кукоба