Ухвала

від 03.09.2020 по справі 752/12969/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/12969/20 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4299/2020Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року,

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року задоволено клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12020110040000282 від 15.02.2020, внесене слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_10 ,та накладено арешт на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку із кадастровим номером 3210900000:01:129:3005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а також на об`єкт будівництва, який є частиною об`єкта незавершеного будівництва - багатоквартирного (зблокованого) житлового будинку, що належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та розташований на даній земельній ділянці, із забороною користування, розпорядження, відчуження даним майном.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_6 , подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17.07.2020 року у справі № 752/12969/20, та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , пронакладення арешту на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку із кадастровим номером 3210900000:01:129:3005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а також на об`єкт будівництва, який є частиною об`єкта незавершеного будівництва - багатоквартирного (зблокованого) житлового будинку, що належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та розташований на даній земельній ділянці, із забороною користування, розпорядження, відчуження даним майном.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена із недотриманням норм кримінального процесуального законодавства. Клопотання слідчого подане та розглянуто слідчим суддею з порушенням правил територіальної підсудності. Розгляд клопотання слідчого було проведено з порушенням права власника майна на захист, оскільки слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання без повідомлення власника майна та його представника, однак жодним чином не мотивував своє рішення наявністю об`єктивних для цього підстав.

Також апелянт зазначає, що слідчим суддею не враховано вимоги ст. 64-2 КПК України, з якої слідує, що з клопотанням про арешт майна третьої особи має право звернутися прокурор, а не слідчий, як у даному випадку. При розгляді клопотання слідчим суддею не враховано відсутність правової підстави для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні. Слідчим суддею також не враховано, що майно на яке накладено арешт не відповідає визначеним законом ознакам речового доказу в контексті вчинення кримінального правопорушення, це майно не є а ні предметом, а ні знаряддям, а ні об`єктом злочинів, передбачених ст. 364 та ст. 356 КК України, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Крім того апелянт зазначає, що матеріали, які додані до клопотання не містять даних про оголошення будь-яким особам про підозру в рамках даного кримінального провадження та незаконності набуття ним у власність арештованого майна.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що розгляд клопотання про арешт майна, відбувся без повідомлення його та без його участі, копію ухвали отримано 31.07.2020 року після письмового звернення до суду.

В судове засідання власник майна ОСОБА_6 , не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у його відсутність.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши доповідь судді, думку прокуроращодо поданої апеляційної скарги, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, та необхідність залишення її без змін, задовольнивши клопотання прокурора щодо надання пояснень потерпілим ОСОБА_11 , який також заперечував щодо поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що оскаржувану ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року було постановлено без виклику власника майна, тобто без виклику особи, яка її оскаржує. Ухвалу було отримано тільки 31.07.2020 року, дані факти не спростовуються матеріалами провадження, тому колегія суддів вважає, що строк подачі апеляційної скарги власником майна на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

Як вбачається з матеріалів судової справи, що СУ ГУНП в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020110040000283 від 15.02.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ст. 356 КК України.

Дане кримінальне провадження розпочате за колективним зверненням мешканців міста Ірпіня Київської області та депутата Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_12 щодо проведення на земельних ділянках, розташованих за адресами: АДРЕСА_2 , незаконних будівельних робіт із створення багатоквартирного (зблокованого) житлового будинку, а також щодо видачі службовими особами Ірпінської міської ради будівельних паспортів на будівництво даного житлового будинку із порушенням вимог діючого законодавства України.

07.07.2020 слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні прокурором третього відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтриманням державного обвинувачення в суді управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку із кадастровим номером 3210900000:01:129:3005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а також на об`єкт будівництва, який є частиною об`єкта незавершеного будівництва - багатоквартирного (зблокованого) житлового будинку, що належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та розташований на даній земельній ділянці, із забороною користування, розпорядження, відчуження даним майном.

17 липня 2020 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого задоволено.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому досліджені матеріали справи, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане майно, оскільки всупереч тверджень апелянта, вказане майно постановою слідчого від 30.03.2020 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, та воно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Тому апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що майно, на яке накладено арешт, відповідає критеріям речових доказів, визначених законом, а тому з метою збереження речових доказів клопотання слідчого підлягає задоволенню, з урахуванням обставин кримінального провадження, що розслідується.

Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню.

З врахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що на виконання вимог частини 1статті 173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених частиною 1статті 170 КПК України.

Проте є слушними доводи апеляційної скарги в частині того, що власник майна ОСОБА_6 , за визначенням ст. 64-2 КПК України є третьою особою, тому з даним клопотанням мав звертатися прокурор а не слідчий, однак колегія суддів вважає дані обставини не істотним порушенням норм процесуального закону, які потягли б за собою скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням обставин справи, а також, з урахуванням того, що клопотання про накладення арешту було погоджено прокурором.

Під час апеляційного розгляду не знайшло свого підтвердження, посилання апелянта, що клопотання слідчого подане та розглянуто слідчим суддею з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки воно подано за місцем розташування органу досудового розслідування відповідно до наказу заступника голови начальника ГУ НП у м. Києві від 13.03.2019 № 309 /а.с. 63/, яким визначено місце постійної дислокації СУ ГУ НП у м. Києві в адміністративних будівлях, що розташовані в тому числі за адресою: Голосіївський район, вул. Антоновича, 114, м. Київ.

Також є слушними доводи апеляційної скарги в частині того, що судовий розгляд відбувся без виклику власника майна, однак дана обставина з урахуванням обставин кримінального провадження, що розслідується та вимог ст. 172 КПК України не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Крім того, дана обставина є підставою для звернення до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України, оскільки у відповідності до вимог ст. 174 КПК Українизаконний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.170,171,307,309,376, 404,405,407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Поновити власнику майна ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року.

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року, якою задоволено клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12020110040000282 від 15.02.2020, внесене слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_10 ,та накладено арешт на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку із кадастровим номером 3210900000:01:129:3005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а також на об`єкт будівництва, який є частиною об`єкта незавершеного будівництва - багатоквартирного (зблокованого) житлового будинку, що належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та розташований на даній земельній ділянці, із забороною користування, розпорядження, відчуження даним майном, - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4