Постанова

від 08.09.2020 по справі 915/1304/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1304/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання : Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", м.Миколаїв - Бортик Р.О. за довіреністю від 11.01.2020 року № 01/01;

від Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни, м. Миколаїв - не з`явився;

від Миколаївської міської ради, м. Миколаїв - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", м. Миколаїв

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2020 року, м. Миколаїв, суддя Олейняш Е.М., повний текст складено та підписано 21.04.2020 року

у справі № 915/1304/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", м.Миколаїв

до відповідача Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни, м.Миколаїв

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Миколаївської міської ради, м. Миколаїв

про зобов`язання повернути торгове місце та стягнення коштів в сумі 11 665 грн. 60 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Історія справи, короткий зміст заяви та ухвали суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", м. Миколаїв до Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни, м. Миколаїв, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Миколаївської міської ради, м. Миколаїв задоволено частково, зобов`язано Фізичну особу-підприємця Кандидатову Ольгу Олександрівну, м. Миколаїв повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", м. Миколаїв торгове місце №4, загальною площею 20,86 кв.м. на території ринку ГП ГО БК "Корабел" по вул. 6 Слобідській, 81 у м. Миколаєві; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни, м. Миколаїв на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", м. Миколаїв 11 665 грн. 60 коп. - неустойки; 3842 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 року у справі № 915/1304/19 рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 року у справі № 915/1304/19 залишено без змін.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 року та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 року у справі №915/1304/19 набрали законної сили 06.02.2020 року.

21.02.2020 року на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Миколаївської області було видано відповідні накази.

06.04.2020 року Фізична особа-підприємець Кандидатова Ольга Олександрівна, м.Миколаїв звернулась до Господарського суду Миколаївської області із заявою про відстрочення виконання рішення суду від 23.09.2019 року у справі № 915/1304/19 до прийняття рішення органами державної влади та органами місцевого самоврядування про зняття (скасування) карантину та режиму надзвичайної ситуації.

Заява мотивована тим, що 20.03.2020 року на адресу відповідача надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.03.2020 року ВП № 61545561 з примусового виконання Наказу Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2020 року у справі № 915/1304/19 про зобов`язання Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни, м. Миколаїв повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", м. Миколаїв торгове місце № 4, загальною площею 20,86 кв.м. на території ринку ГП ГО БК "Корабел" по вул. 6 Слобідській, 81 у м. Миколаєві. Заявник зазначає, що вказаною постановою встановлено боржнику строк для добровільного виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, а саме у строк до 26.03.2020 року.

При цьому, у зв`язку із встановленням карантину з 12.03.2020 року по 24.04.2020 року на всій території України та рішенням Миколаївської міської ради від 17.03.2020 року №56/110 на території Миколаївської області, добровільно виконати рішення у строки, зазначені у постанові про відкриття виконавчого провадження, неможливо та істотно ускладнюється з урахуванням вищевказаних обставин, оскільки через велику загрозу захворіти на гостру респіраторну хворобу COVID-19 із врахуванням хронічних захворювань та віку, на час звернення із відповідною заявою, заявниця перебуває на самоізоляції, а звільнення торгового місця із вивезенням майна являє собою дуже тривалий процес, оскільки у стаціонарних спорудах, які знаходяться на торгових місцях наявна велика кількість автомобільних частин, на перенесення яких потрібна стороння допомога. А тому, через велику загрозу захворювання на гостру респіраторну хворобу, заявниця просила суд відстрочити виконання рішення суду до прийняття рішення органами державної влади та органами місцевого самоврядування про зняття (скасування) карантину та режиму надзвичайної ситуації.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2020 року у справі №915/1304/19 (суддя Олейняш Е.М.) заяву (вх. № 4290/20 від 06.04.2020 року) Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни про відстрочення виконання рішення суду було задоволено частково; відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 року по справі № 915/1304/19 до припинення карантину та режиму надзвичайної ситуації.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в даному випадку виконання судового рішення потребуватиме вчинення дій як з передачі об`єкта та складання відповідного акта, так і звільнення торгового місця відповідачем, тобто контактування осіб. При цьому, беручи до уваги рекомендації МОЗ України щодо максимального утримання від контактів осіб, рекомендації щодо дотримання режиму карантину, допоки зберігається небезпека поширення COVID-19, рекомендації Головного санітарного лікаря щодо закриття ринків, суд дійшов висновку, що обставини, пов`язані з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, можуть вважатись в розумінні п. 3 ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України "інші надзвичайні події", що істотно ускладнюють виконання рішення суду, та свідчать про наявність правових підстав для відстрочення виконання рішення суду, оскільки захист здоров`я як учасників виконавчого провадження, так і населення у даному випадку має пріоритет у порівнянні із дотриманням строків виконання судового рішення.

Разом з тим, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з наступними змінами, розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 338-р Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації суд дійшов висновку, що відстрочка виконання рішення суду саме до моменту прийняття відповідними органами рішення може створити в майбутньому ситуацію невизначеності у правовідносинах сторін, а саме: у випадку припинення карантину і режиму надзвичайної ситуації у зв`язку зі спливом строку, на який вони встановлювались (у тому числі з урахуванням можливого продовження строку) та одночасного неприйняття органами державної влади відповідного рішення. А тому, як вказав суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, правове значення в даній ситуації має сам факт припинення карантину та режиму надзвичайної ситуації, а не прийняття рішення органами державної влади та органами місцевого самоврядування, оскільки вищевказані заходи можуть бути продовжені на певний визначений строк, можуть бути скасовані достроково шляхом прийняття відповідного рішення (у тому числі на окремих територіях), можуть припинитись автоматично після спливу визначеного відповідними органами влади строку. З вищевказаних підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відстрочення виконання рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", м.Миколаїв з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2020 року у справі №915/1304/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни, м. Миколаїв про відстрочення виконання рішення суду у справі № 915/1304/19 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції фактично відстрочив виконання рішення в цілому без урахування скасування певного обмежувального заходу, хоча і вказав, що ознакою надання відстрочки є саме обмежувальні заходи діяльності ринків у зв`язку із введенням карантину.

Крім того, позивач зазначає, що доводи відповідача, викладені у заяві про відстрочення виконання рішення не були підтверджені достатніми доказами, які б унеможливлювали виконання судового рішення.

Поміж іншого, на думку скаржника, судом при постановленні ухвали про відстрочення виконання рішення суду не було враховано, що неможливість виконання цього рішення пов`язана лише з однією обставиною у запровадженому карантином заходу - обмеження діяльності ринків. Однак, судом першої інстанції було безпідставно задоволено заяву відповідача та відстрочено виконання рішення у справі № 915/1304/19 до припинення карантину та режиму надзвичайної ситуації.

З огляду на зазначені обставини, скаржник, посилаючись на положення Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, норми Конституції України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини зазначає про обов`язковість та виконуваність судових рішень та про те, що відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2020 року у справі № 915/1304/19, справу призначено до судового розгляду.

Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Миколаївська міська рада, м. Миколаїв своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзив на апеляційну скаргу не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, що викладені письмово, додатково усно зазначив про порушення судом норм процесуального права та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а заяву Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни, м. Миколаїв про відстрочення виконання рішення суду залишити без задоволення.

Представники Миколаївської міської ради, м. Миколаїв та Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни, м. Миколаїв в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття та призначення справи до розгляду, про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Миколаївської міської ради, м. Миколаїв та Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни, м. Миколаїв.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", м. Миколаїв підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2020 року у справі № 915/1304/19 частково не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України, з огляду на що наявні підстави для її зміни з викладенням її мотивувальної та резолютивної частин в редакції постанови суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", м. Миколаїв до Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни, м. Миколаїв, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Миколаївської міської ради, м. Миколаїв задоволено частково, зобов`язано Фізичну особу-підприємця Кандидатову Ольгу Олександрівну, м. Миколаїв повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", м. Миколаїв торгове місце №4, загальною площею 20,86 кв.м. на території ринку ГП ГО БК "Корабел" по вул. 6 Слобідській, 81 у м. Миколаєві; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни, м. Миколаїв на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КОРАБЕЛ", м. Миколаїв 11 665 грн. 60 коп. - неустойки; 3 842 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 року у справі № 915/1304/19 рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 року у справі № 915/1304/19 залишено без змін.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 року та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 року у справі №915/1304/19 набрали законної сили 06.02.2020 року.

21.02.2020 року на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Миколаївської області було видано відповідні накази.

13.03.2020 року постановою заступника начальника Заводського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А. В. за результатами розгляду заяви стягувача відкрито виконавче провадження ВП № 61545561 з примусового виконання наказу № 915/1304/19 від 21.02.2020 року про зобов`язання Фізичної особи-підприємця Кандидатової О. О. повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел" торгове місце №4, загальною площею 20,86 кв.м. на території ринку ГП ГО БК "Корабел" по вул. 6 Слобідській, 81 у м. Миколаєві.

Вказаною постановою встановлено боржнику строк для добровільного виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, а саме у строк до 26.03.2020 року включно (т. 2, арк. 117).

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копія постанови направлена на адреси сторін виконавчого провадження супровідним листом від 13.03.2020 року № 35794/107-36/11.

06.04.2020 року Фізична особа-підприємець Кандидатова Ольга Олександрівна, м.Миколаїв звернулась до Господарського суду Миколаївської області із заявою про відстрочення виконання рішення суду від 23.09.2019 року у справі № 915/1304/19 до прийняття рішення органами державної влади та органами місцевого самоврядування про зняття (скасування) карантину та режиму надзвичайної ситуації.

Заява ґрунтується на таких обставинах:

- відповідач вважає, що Наказ від 21.02.2020 року № 915/1304/19 виданий Господарським судом Миколаївської області на виконання рішення від 23.09.2019 року частково не підлягає виконанню;

- добровільне виконання вищевказаного рішення суду у строки, визначені в постанові про відкриття виконавчого провадження є неможливим та істотно ускладнюється з урахуванням форс-мажорних обставин та надзвичайних подій, а саме: встановлення на всій території України карантину з 12.03.2020 року та режиму надзвичайної ситуації для єдиної державної системи цивільного захисту до 24.04.2020 року;

- звільнення торгового місця із вивезенням майна є тривалим процесом у зв`язку із наявністю великої кількості товару, що в умовах карантинних обмежень потребує значного часу та сторонньої допомоги;

- відповідач через загрозу захворіти на короновірусну хворобу з урахуванням хронічних захворювань та віку само ізольована за місцем проживання, що також унеможливлює виконання рішення суду у встановлені строки.

13.04.2020 року до Господарського суду Миколаївської області від стягувача (позивача) надійшли заперечення, в яких стягувач просив суд відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.

В обґрунтування заперечень стягувач зазначає наступне:

- з часу набрання законної сили рішення суду 06.02.2020 року по час запровадження карантину 12.03.2020 року, боржник не мав наміру та бажання здійснити добровільне виконання рішення;

- постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 (із змінами за постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 239) запроваджено карантинні заходи з 12.03.2020 року та заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 до 24 квітня 2020 роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема, закладів торговельного і побутового обслуговування населення. Рішенням суду зобов`язано боржника передати стягувачу певну річ (майно), яке не пов`язано із введеними заборонами;

- постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 заборонено здійснювати регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів. Проте, запровадження таких заходів не може бути пов`язано із виключенням можливості вивезення речей;

- посилання на самоізоляцію не підтверджено фактом наявності ознак гострого респіраторного захворювання, що виключало б можливість виконання рішення у період такого захворювання;

- в цілому вжиті постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 заборони запровадженого карантину стосуються недопущення масових заходів, обмеження громадян від відвідування місць загального користування тощо;

- достатнім підтвердженням виконання судового рішення в даному випадку є складання акту прийому-передачі торговельного місця між стягувачем та боржником. Однак, боржник не звертався до стягувача для вирішення питання з встановлення певного порядку виконання рішення з повернення майна у зв`язку із запровадженням карантину.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2020 року у справі №915/1304/19 (суддя Олейняш Е.М.) заяву Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни, м. Миколаїв про відстрочення виконання рішення було задоволено частково; відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 року по справі № 915/1304/19 до припинення карантину та режиму надзвичайної ситуації.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції частково.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до положень ст . 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Зі змісту ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі № 11-рп/2012).

Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм відстрочення виконання рішення за наявності певних умов.

Так, за приписами ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вказані норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Так, в даному випадку заява про відстрочення виконання рішення суду у даній справі обґрунтована тим, що добровільне виконання вищевказаного рішення суду у строки, визначені в постанові про відкриття виконавчого провадження є неможливим та істотно ускладнюється з урахуванням форс-мажорних обставин та надзвичайних подій, а саме: встановлення на всій території України карантину з 12.03.2020 року та режиму надзвичайної ситуації для єдиної державної системи цивільного захисту до 24.04.2020 року.

При цьому, суд першої інстанції з огляду на встановлені фактичні обставини справи, врахував, що з 12 березня на території України введено карантин та тимчасово зупиненні роботи об`єктів загального користування, у тому числі розташованих у м. Миколаєві, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19", суд визнав виключними обставинами, які дають підстави, з урахуванням інтересів стягувача, вважати, що рішення суду в даній справі може бути виконаним шляхом його відстрочення на строк, який не може бути меншим, ніж строк карантину та режиму надзвичайної ситуації.

Колегія суддів погоджується частково з ухваленим рішенням суду першої інстанції та не приймає заперечення апеляційної скарги, що наявність лише запровадженого карантину не є надзвичайною подією, яка ускладнює або унеможливлює виконання рішення суду з огляду на таке.

Україна є членом Всесвітньої організації охорони здоров`я - спеціалізованої установи ООН, яка 12.03.2020 року оголосила про початок пандемії COVID-19 (http://www.euro.who.int/ru/health-topics/health-emergencies/coronavirus-covid-19/news/news /2020/3/who-announces-covid-19-outbreak-a-pandemic).

У рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", введеному в дію Указом Президента України від 13.03.2020 року № 87 констатовано, що епідемічна ситуація в Україні у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, набула надзвичайно загрозливого характеру.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215 та від 25.03.2020 року № 239, постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 291 та постановою Кабінету Міністрів України від 04 травня 2020 р. № 343 відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на усій території України карантин.

Вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року з урахуванням внесених змін заборонено до 11 травня 2020 року, зокрема, але не виключно: з 6 квітня 2020 року переміщення групою осіб у кількості більше ніж дві особи, крім випадків службової необхідності та супроводження осіб, які не досягли 14 років, батьками, усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, іншими особами відповідно до закону або повнолітніми родичами дитини (п. 2 постанови).

В свою чергу Миколаївською міською радою відповідно до вищевказаних нормативно-правових актів прийнято рішення "Про запобігання поширенню на території міста Миколаєва гострої респіраторної хвороби COVID-19" від 17.03.2020 року № 56/110.

Так, відповідно до п. 2.3 вказаного рішення Миколаївської міської ради заборонено до 3 квітня 2020 року роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, торговельних комплексів, автосалонів, груп тимчасових споруд, бізнес центрів, з кількістю більше п`яти зареєстрованих суб`єктів господарювання, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, кормами для тварин, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, діяльності автомийок, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень, за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

Згідно із п. 5, 5.1 вказаного рішення Миколаївської міської ради, підприємствам, установам та організаціям всіх форм власності, розташованих на території міста Миколаєва забезпечити проведення дезінфекційних заходів у місцях скупчення людей (автомобільні, залізничні вокзали, аеропорти, ринки, супермаркети, заклади роздрібної торгівлі продуктами харчування, приміщення загального користування у багатоквартирних будинках тощо).

Крім того, 03.04.2020 року видано розпорядження Миколаївського міського голови "Про деякі питання порядку проведення профілактичних, протиепідемічних та інших заходів щодо запобігання поширенню на території міста Миколаєва гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 92-р від 03.04.2020 року.

Так, п. 2 цього розпорядження впроваджено на період карантину проведення профілактичних, протиепідемічних та інших заходів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" Кабінет Міністрів України відповідно до закону встановлює карантинно-обмежувальні заходи на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей.

У разі виникнення чи загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень населення органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за поданням відповідних головних державних санітарних лікарів у межах своїх повноважень можуть запроваджувати у встановленому законом порядку на відповідних територіях чи об`єктах особливі умови та режими праці, навчання, пересування і перевезення, спрямовані на запобігання та ліквідацію цих захворювань та уражень.

Постановою Головного державного санітарного лікаря України МОЗ України "Щодо протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в місцях торгівлі" № 5 від 30.03.2020 року визначено умови функціонування ринків.

Натомість, у зв`язку з наявними фактами порушення протиепідемічних заходів при здійсненні торгівлі на ринках постановою № 9 від 13.04.2020 року визнано такою, що втратила чинність постанову Головного державного санітарного лікаря України МОЗ України "Щодо протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в місцях торгівлі" № 5 від 30.03.2020 року.

В подальшому, постановою Головного державного санітарного лікаря України МОЗ України "Щодо протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в місцях торгівлі" № 10 від 16.04.2020 року рекомендовано місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування з метою протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в місцях перебування масового скупчення людей, заборонити функціонування ринків (продовольчих, непродовольчих та змішаних).

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17.03.2020 року № 530-ІХ, серед інших заходів передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення карантину, правил та норм, встановлених для запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням і боротьби з ними.

Крім того, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до ст. 14 та ч. 2 ст. 78 Кодексу цивільного захисту України розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24.04.2020 року.

Так, судовим рішенням у даній справі зобов`язано відповідача - Фізичну особу-підприємця Кандидатову Ольгу Олександрівну, м. Миколаїв повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", м. Миколаїв торгове місце №4, загальною площею 20,86 кв.м. на території ринку ГП ГО БК "Корабел" по вул. 6 Слобідській, 81 у м. Миколаєві та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни, м. Миколаїв на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КОРАБЕЛ", м. Миколаїв 11 665 грн. 60 коп. - неустойки; 3 842 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Отже, в даному випадку виконання судового рішення потребуватиме як вчинення дій з передачі об`єкта та складання відповідного акта, так і звільнення торгового місця відповідачем, тобто, контактування осіб.

В свою чергу, беручи до уваги рекомендації МОЗ України щодо максимального утримання від контактів осіб, рекомендації щодо дотримання режиму карантину, допоки зберігається небезпека поширення COVID-19, рекомендації Головного санітарного лікаря щодо закриття ринків, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, пов`язані з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, можуть вважатись в розумінні п. 3 ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України "інші надзвичайні події", що істотно ускладнюють виконання рішення суду, та свідчать про наявність правових підстав для відстрочення виконання рішення суду, оскільки захист здоров`я як учасників виконавчого провадження, так і населення у даному випадку має пріоритет у порівнянні із дотриманням строків виконання судового рішення.

З метою реального виконання рішення суду, беручи до уваги інтереси обох сторін та епідемічну ситуацію в Україні, колегія суддів вважає за доцільне застосування судом першої інстанції приписів п. 3 ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення, судом правомірно враховано надзвичайні події, які є в Україні та в світі та які є обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.

При цьому, судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що запроваджені заходи (у тому числі щодо обмеження діяльності ринків), які були введені на підставі п. 2-13 Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року були скасовані за Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 року, оскільки Постановою Заводського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) встановлено боржнику строк для добровільного виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, а саме у строк до 26.03.2020 року включно, крім того, заява Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни, м. Миколаїв про відстрочку виконання рішення у даній справі подана до суду першої інстанції 06.04.2020 року, тобто у період, коли існували обмеження щодо діяльності ринків.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, а саме, в частині наявності правових підстав для відстрочки виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 року по справі № 915/1304/19 не до прийняття рішення органами державної влади та органами місцевого самоврядування про зняття (скасування) карантину та режиму надзвичайної ситуації, оскільки як вірно вказано судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, нормативно-правовими актами, якими було введено на території України карантин та відповідні обмежувальні заходи, карантин та режим надзвичайної ситуації в Україні введено з чітко встановленим строком, зі спливом якого вищевказані заходи припиняються автоматично (в тому числі з урахуванням можливого продовження вищевказаних заходів в майбутньому). Тобто, припинення карантину та надзвичайної ситуації в країні пов`язано не з прийняттям рішення Кабінетом Міністрів України, а зі спливом чітко визначеного строку. Вказаними нормативно-правовими актами не передбачено прийняття рішення Кабінетом Міністрів України (чи іншими органами державної влади) про припинення карантину та надзвичайної ситуації, в тому числі рішення про зняття (скасування) карантину та надзвичайної ситуації.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на встановлене на території України певне коло обмежень у зв`язку із введенням режиму карантину, який на час постановлення оскаржуваної ухвали тривав, дотримуючись принципів "справедливої рівноваги" та "справедливого балансу" у розумінні ст. 6 Конвенції, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що в цьому випадку наявні правові підстави для часткового задоволення заяви про відстрочення виконання рішення.

Проте, судова колегія зауважує, що за приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Цей строк встановлений законом і суд не має права встановлювати інший термін відстрочки або розстрочки рішення до певної події, наприклад, припинення карантину (постанова Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 905/2953/17 ).

Відповідно до ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як вбачається з тексту рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 року у вказаній справі, в судовому засіданні були присутні представники всіх учасників справи, отже, датою ухвалення оскаржуваного рішення є саме 23.09.2019 року, тому період відстрочки його виконання не може перевищувати більше одного року та тривати більше, ніж до 23.09.2020 року.

Зазначена правова позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 14.07.2020 року у справі № 908/1884/19.

В той же час, господарський суд вказаного при прийнятті оскаржуваної ухвали не врахував та розстрочив виконання рішення суду без визначення конкретної дати, що є порушенням ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, оскільки строк, встановлений означеною нормою, є присічним, через що ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2020 року у справі № 915/1304/19 необхідно змінити, зазначивши в резолютивній частині період розстрочення до 23.09.2020 року з мотивів, викладених судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", м. Миколаїв такою, що підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2020 року у справі №915/1304/19 частково відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається, проте прийнята з порушенням норм процесуального права України, в зв`язку з чим підлягає зміні в її мотивувальній та резолютивній частинах .

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284, ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2020 року у справі № 915/1304/19 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2020 року у справі №915/1304/19 змінити в мотивувальній і резолютивній частинах.

Викласти резолютивну частину ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2020 року у справі № 915/1304/19 у наступній редакції:

Частково задовольнити заяву (вх. № 4290/20 від 06.04.2020 року) Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни про відстрочення виконання рішення суду.

Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 року по справі № 915/1304/19 до 23.09.2020 року.

В іншій частині заяви відмовити .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 08.09.2020 року.

Повний текст постанови складено 09 вересня 2020 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош