Ухвала

від 09.09.2020 по справі 39/158-08

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

09.09.2020 року м. Дніпро Справа № 39/158-08

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач),

судді Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.,

перевіривши матеріали апеляційної

скарги Дніпровської міської ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2008 року (повний текст складено 10.06.2008 року)

у справі № 39/158-08 (суддя - Ліпинський О.В., м. Дніпро)

за позовом Приватного підприємства "Тетяна", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця Переметчик Олександра Владиславовича, с. Придніпровське Нікопольського району Дніпропетровської області

про витребування майна та ін.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2008 року позов задоволено. Визнано за Приватним підприємством "Тетяна" право власності на будівлю човнової станції (1-А) загальною площею 53,1 кв. м., навіс (Б) загальною площею 36,1 кв. м., трансформаторну підстанцію (В) разом з огорожами № 1 та № 2 за адресою: м. Дніпропетровськ, провулок Казахський, № 29-б. Зобов`язано Фізичну особу - підприємця Переметчик Олександра Владиславовича звільнити та передати Приватному підприємству "Тетяна" будівлю човнової станції, навіс (Б), трансформаторну підстанцію (В) разом з огорожами № 1 та № 2, які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, провулок Казахський, № 29-б. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Переметчик Олександра Владиславовича на користь Приватного підприємства "Тетяна" 520 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із вказаним рішенням, Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2008 року у даній справі, відмовити в задоволенні позовних вимог, вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 року залишено апеляційну скаргу без руху, запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, надати суду протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали заяву із зазначенням інших підстав та доказів на їх підтвердження для поновлення строку на апеляційне оскарження.

02.09.2020 р. на адресу апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу., в якому позивач просить відмовити у поновленні процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2008 р. у даній справі, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що Дніпровській міській раді було відомо про оскаржуване рішення щонайменше з 12.06.2014 року, коли ПП "Тетяна" звернулося до скаржника із заявою про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, пров. Казахський, 29б. До вказаної заяви було додано копію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2008 р. у даній справі, технічний паспорт на будівлю, витяг з реєстру прав власності.

04.09.2020 р. скаржником подано до апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на оскарження в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду іншими підставами, Дніпровська міська рада посилається на те, що при розгляді даної справи місцевим господарським судом не було залучено Дніпровську міську раду в якості третьої особи, оскільки саме вона є власником земельної ділянки, на якій розташовані спірні об`єкти нерухомого майна, а отже рішення у справі вплинуло на права та інтереси Дніпровської міської ради. Дія оскаржуваного рішення суду призвела до порушення прав та законних інтересів територіальної громади міста Дніпра, як власника земельної ділянки, що має триваючий характер. Сам факт наявності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на будівлі і споруди по пров. Казахський, 29б за ПП "Тетяна" не є підставою для встановлення факту обізнаності Дніпровської міської ради про факт існування рішення. Дніпровська міська рада, як розпорядник земельної ділянки, на якій розміщено будівлі та споруди жодним чином не узгоджувала питання державної реєстрації права власності. Сама державна реєстрація права власності здійснювалась не посадовими особами Дніпровської міської ради, у зв`язку з чим скаржник не мав інформації щодо існування оскаржуваного рішення суду та запису у ДРПП про право власності, зареєстроване на підставі вказаного рішення суду. Про порушення законних прав та інтересів Дніпровська міська рада дізналась лише 27.07.2020 р., коли отримала копію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2008 р. у даній справі.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

З 15.12.2017 року набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції.

Згідно з пунктом 13 статті 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області винесено 05.06.2008 року, тобто до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в новій редакції, то вказане рішення підлягало оскарженню в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, статтею 93 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла на час винесення оскаржуваного рішення, було встановлено, що апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Відповідно до пункту 9 частини 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

Таким чином, законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним із елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

Колегія суддів зазначає, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення строку на апеляційне оскарження суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Суд може визнати поважними причинами пропуску процесуального строку лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 року у справі № 915/1237/14.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції прийнято 05.06.2008 року.

Із копії заяви від 12.06.2014 року, наданої позивачем апеляційному господарському суду, вбачається, що позивач звернувся до міського голови м. Дніпропетровська Куліченка І.І. із заявою про доручення відповідним службам організувати роботи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки човнової станції за адресою: м. Дніпро, пров. Казахскький, 29б. До вказаної заяви додано копію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2008 р. у справі № 39/158-08, технічний паспорт на будівлю, витяг з реєстру прав власності. Згідно із штампом Дніпровська міська рада отримала зазначену заяву 12.06.2014 року вх. № 36/3069.

Таким чином, скаржник був обізнаний про існування оскаржуваного рішення 12.06.2014 року.

Щодо посилання скаржника на те, що сам факт наявності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на будівлі і споруди по пров. Казахський, 29б за ПП "Тетяна" не є підставою для встановлення факту обізнаності Дніпровської міської ради про факт існування рішення колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що загальними засадами державної реєстрації прав є відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Таким чином, саме з 11.04.2011 року, коли в Єдиному державному реєстрі було зареєстровано право власності ПП "Тетяна" на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2008 року, відомості про оскаржуване рішення є загальнодоступними та відомими.

Слід звернути увагу, що необізнаність скаржника про винесення місцевим господарським судом оскаржуваного судового рішення не є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не є стороною у даній справі та не була залучена до складу її учасників.

При цьому, скаржник на момент розгляду справи в 2008 році не відносився до кола осіб, що мали бути повідомленими про розгляд справи або залученими до участі в ній, оскільки оскаржуване рішення суду на час його винесення не стосувалося прав та обов`язків скаржника. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 908/2474/13.

Верховний Суд в постанові від 03.07.2018 року у справі № 3/9 зробив висновок, що норми статті 261 Господарського процесуального кодексу України не встановлюють безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з тим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, свідчить лише про те, що такій особі ймовірно не було відомо про розгляд цієї справи, однак не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними, поновлення цього строку та прийняття скарги до провадження.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що скаржник є особою, яка не була залучена до участі у справі та вважає судове рішення у даній справі таким, що прийнято щодо її прав та обов`язків, звернувся з апеляційною скаргою на судове рішення зі спливом більше 12 років з набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили, не обґрунтувавши причини порушення строку апеляційного оскарження та звернення зі спливом тривалого часу, у апеляційного господарського суду відсутні підстави для поновлення цього строку та прийняття до провадження апеляційної скарги.

За наведених обставин, колегія суддів визнає зазначені скаржником інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку не поважними.

Відповідно до пункту 4 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями234, 235, 260, пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2008 року у справі № 39/158-08.

Направити скаржнику копію даної ухвали разом із матеріалами апеляційної скарги.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

Л.М. Білецька

Суддя

---

Ю.Б. Парусніков