Рішення

від 07.09.2020 по справі 910/6458/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2020Справа № 910/6458/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Служба доставки артистів № 1", фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи - підприємця Лірник Марини Володимирівни про стягнення заборгованості в сумі 101 811,59 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Служба доставки артистів № 1" (далі - Служба), фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця Лірник Марини Володимирівни заборгованості в сумі 101 811,59 грн., що виникла у зв`язку з неналежним виконанням Службою своїх обов`язків за укладеним між нею та позивачем договором фінансового лізингу від 8 січня 2019 року № 190108-1/ФЛ-Ю-А, а також неналежним виконанням фізичною особою ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем Лірник Мариною Володимирівною своїх зобов`язань за укладеними з позивачем відповідними договорами поруки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 червня 2020 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6458/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачам було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністром України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Проте Служба, фізична особа ОСОБА_1 та фізична особа - підприємець Лірник Марина Володимирівна в установлений судом строк відзивів на позовну заяву не подали, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направили.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення Служби про розгляд справи та про її право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 3 червня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/6458/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Служби, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03087, місто Київ, вулиця Іскрівська, будинок 14.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення з посиланням на відсутність адресата.

Слід також зазначити, що з метою повідомлення фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи - підприємця Лірник Марини Володимирівни про розгляд справи та про їх право подати відзив на позовну заяву, копії ухвали суду від 3 червня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/6458/20 були направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення на зазначену в позовній заяві адресу місцезнаходження цих відповідачів, яка співпадає з відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також з відомостями, які були надані Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією на запит суду, а саме: 03186, місто Київ, вулиця Антонова Авіаконструктора, будинок 2/32, корпус 8, квартира 6.

Однак вказані відправлення було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення у зв`язку з відсутністю зазначених адресатів.

Згідно з пунктами 1, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку, або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини 10 статті 176 ГПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачі у встановленому законом порядку були належним чином повідомлені про розгляд зазначеної справи.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 3 червня 2020 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

8 січня 2019 року між Службою та Товариством було укладено договір фінансового лізингу № 190108-1/ФЛ-Ю-А, за умовами якого останнє набуло у власність і передало на умовах фінансового лізингу в платне володіння та користування предмет лізингу - автомобіль Toyota C-HR Premium, 1.8 Hybrid, 2018 року випуску, вартістю 732 732,50 грн., крім того ПДВ 20 % - 146 546,50 грн. Строк лізингу - 23 місяці.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

15 січня 2019 року сторонами договору укладено додаткову угоду, якою внесені зміни до специфікації та графіку сплати лізингових платежів.

Згідно пунктів 2.1.7.1 договору числом сплати чергових лізингових платежів є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додовання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. У разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці, платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.

Факт передачі вищезазначеного предмету лізингу відповідачу підтверджується актом прийому-передачі від 18 січня 2019 року, підписаним повноважними представниками обох сторін.

Проте, всупереч положенням договору лізингу, Служба взяті на себе обов`язки по сплаті лізингових платежів не виконала, заборгувавши таким чином Товариству за період з 7 листопада 2019 року 13 400,09 грн. (за 10-й період лізингу) та з 7 грудня 2019 року - 45 963,12 грн. (за 11-й період лізингу).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності й було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Службою не надано жодних належних доказів здійснення погашення заборгованості зі сплати двох чергових лізингових платежів у загальному розмірі 59 363,21 грн. за договором фінансового лізингу від 8 січня 2019 року № 190108-1/ФЛ-Ю-А.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язання Служби, 8 січня 2019 року між Товариством, Службою та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 190108-1/П, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. та зареєстрований у реєстрі за № 3.

За умовами зазначеного вище правочину фізична особа ОСОБА_1 зобов`язався солідарно із Службою відповідати перед Товариством за виконання Службою всіх грошових зобов`язань за договором фінансового лізингу від 8 січня 2019 року № 190108-1/ФЛ-Ю-А у повному обсязі.

Крім того, з метою забезпечення виконання Службою умов вищевказаного договору лізингу відповідний договір поруки від 8 січня 2019 року № 190108-2/П був укладений між Товариством, Службою та фізичною особою - підприємцем Лірник Мариною Володимирівною.

Умовами зазначених вище договорів поруки сторони погодили відсутність необхідності отримання попередньої згоди поручителів на зміну та/або доповнення договору лізингу, у тому числі щодо збільшення зобов`язань Служби за договором лізингу.

Пунктами 6 кожного з наведених договорів поруки передбачено, що порука припиняється після виконання Службою в повному обсязі всіх грошових зобов`язань за договором лізингу; переведенням на іншу особу боргу за договором лізингу, якщо поручителями не надано згоди відповідати за нового боржника за виключеннями випадків, передбачених договорами поруки; в інших випадках, передбачених договорами поруки та чинним законодавством України.

Згідно пунктів 8 договорів поруки сторони погодили, що порука припиняється не раніше ніж через сім років з моменту укладення сторонами договорів поруки.

За приписами частин 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, та в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 3 статті 554 ЦК України).

Таким чином, ураховуючи встановлення судом факту порушення Службою договірних зобов`язань у частині своєчасної сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 8 січня 2019 року № 190108-1/ФЛ-Ю-А, зважаючи на невиконання фізичною особою ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем Лірник Мариною Володимирівною своїх зобов`язань за відповідними договорами поруки від 8 січня 2019 року № 190108-1/П, № 190108-2/П, а також беручи до уваги те, що розмір заявлених Товариством до стягнення сум грошових коштів відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 59 363,21 грн. визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням Службою свого обов`язку щодо сплати лізингових платежів, позивач просив суд стягнути також 1 521,75 грн. пені, нарахованої за період з 8 листопада 2019 року до 22 квітня 2020 року на суму боргу в розмірі 13 400,09 грн., та 4 048,56 грн. за період з 8 грудня 2019 року до 22 квітня 2020 року на суму боргу в розмірі 45 963,12 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.1.1 договору лізингу за порушення обов`язку зі своєчасної оплати платежів, передбачених договором та/або чинним законодавством України, Служба сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення та відшкодовує всі збитки, завдані цим Товариству, понад вказану пеню. Сторони домовилися, що нарахування пені за прострочення сплати платежів припиняється через дванадцять місяців від дня, коли мала відбутися сплата.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір пені не перевищує обрахованого судом розміру цієї штрафної санкції, нарахованої на суму заборгованості в розмірі 13 400,09 грн. за 10-й період лізингу та на суму боргу в розмірі 45 963,12 грн. за 11-й період лізингу у визначений позивачем період, позовна вимога про стягнення з відповідачів вказаної суми підлягає задоволенню.

Пунктом 5.2.1 договору лізингу передбачено зобов`язання Служби щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати Товариство про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення звіту в установленій додатком до договору формі.

Згідно пункту 7.1.3 договору лізингу за порушення умов, зокрема, пункту 5.2 договору лізингу Служба сплачує штраф у розмірі 1 % остаточної загальної вартості предмета лізингу за кожний випадок. Даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмета лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 % від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу.

Оскільки остаточна вартість предмета лізингу згідно акту прийому-передачі від 18 січня 2019 року становить 879 279 грн. та відповідачами не надано доказів направлення Товариству звітів про стан та адресу базування предмета лізингу за І-ІІІ квартали 2019 року, вимога останнього про стягнення 26 378,37 грн. штрафу (879 279 грн. х 1 % х 3 = 26 378,37 грн.) визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням Службою зобов`язань щодо сплати лізингових платежів, позивач на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідачів 10 499,71 грн. сорок п`ять процентів річних.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, пунктом 2.7 договору лізингу встановлено, що в разі прострочення Службою сплати лізингових платежів Товариство на підставі статті 625 ЦК України має право нарахувати сорок п`ять процентів річних від простроченої суми протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Оскільки заявлені Підприємством до стягнення розміри сорока п`яти процентів річних відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідачів вказаної суми процентів підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої Банком суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Служба доставки артистів № 1" (03087, місто Київ, вулиця Іскрівська, будинок 14; ідентифікаційний код 35756898), фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та фізичної особи - підприємця Лірник Марини Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, літера Б; ідентифікаційний код 33880354) 59 363 (п`ятдесят дев`ять тисяч триста шістдесят три) грн. 21 коп. заборгованості, 5 570 (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 30 коп. пені, 10 499 (десять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 71 коп. сорока п`яти процентів річних, 26 378 (двадцять шість тисяч триста сімдесят вісім) грн. 37 коп. штрафу, а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 7 вересня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко