Рішення

від 26.08.2020 по справі 916/1376/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1376/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Драганова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лауде.Уа" (49033, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Краснопільська, буд. 9)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 20/1)

про стягнення 1 002 236,85 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

18.05.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лауде.Уа" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс", в якій просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 1 135 631,49 грн, пеню у сумі 68 212,30 грн, інфляційні втрати у сумі 13 937,36 грн, 3% річних у сумі 18 704,49 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання комплексу послуг №01052017 від 01.05.2017р. в частині повної та своєчасної оплати наданих за договором послуг.

Ухвалою суду від 25.05.2020р. відкрито провадження у справі №916/1376/20, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "22" червня 2020 р. о 15:30.

15.06.2020р. до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, та відповідно до якої позивач, з урахуванням часткової сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" заборгованості за договором №01052017 від 01.05.2017р., просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 1 117 264,87 грн та судові витрати.

22.06.2020р. до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом було відмовлено з підстав недоведеності неможливості прибуття представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" у судове засідання.

Протокольною ухвалою від 22.06.2020р. судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 13.07.2020р. о 12:00. Крім того, судом було попередньо визначено дату та час для розгляду справи №916/1376/20 по суті, а саме - 5.08.2020 о 15:30. Про оголошення перерви у судовому засіданні відповідача було повідомлено ухвалою суду в порядку ст. 120 ГПК України.

Протокольною ухвалою від 13.07.2020р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу №916/1376/20 до розгляду по суті на раніше визначену дату, а саме - 05.08.2020р. о 15:30.

05.08.2020р. від відповідача надійшло клопотання, згідно якого останній повідомив про добровільну сплату рахунку №26ТС від 2.05.2020р. на суму 115 028,02 грн, про що надав відповідні докази, та просив суд відкласти розгляд справи.

У судовому засіданні 05.08.2020р. представник позивача просив суд оголосити перерву при розгляді справи для надання можливості подати до суду додаткові докази

Протокольною ухвалою від 05.08.2020р. судом було оголошено перерву при розгляді справи по суті до 19.08.2020р. о 14:00, про що відповідача було повідомлено ухвалою суду в порядку ст. 120 ГПК України.

17.08.2020р. від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач викладав позовні вимоги у наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лауде.Уа" 901 382,70 грн - основної суми заборгованості за надані послуги; 68 212,30 грн - пені; 13 937,36 грн - інфляційних збитків; 18 704,49 грн - суми відсотків за користування грошовими коштами за період з 20.05.2019р. по 23.04.2020р.". Судові витрати позивач просив суд покласти на відповідача.

У поданій заяві позивач також просив суд поновити строк на звернення із заявою про зменшення позовних вимог та зазначив, що відповідачем було сплачено частину заборгованості 4.08.2020р., у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості звернутися із такою заявою раніше.

17.08.2020р. від позивача також надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів разом із клопотанням про поновлення строку на подання додаткових доказів.

19.08.2020р. від відповідача надійшли додаткові пояснення з клопотанням про надання дозволу на їх подання.

Так у своїх поясненнях відповідач зазначив про відсутність в матеріалах справи доказів отримання товариством актів №33 ТС від 31.12.2019р. на суму 102 672,78 грн, №1 ТС від 31.01.2020р. на суму 81 908,20 грн, №2 ТС від 29.02.2020р. на суму 56 174,82 грн, а також вказав, що надані позивачем накладні ДП "Укрпошта" не можуть вважатися доказами, що підтверджують вручення таких актів ТОВ "Транс-Сервіс", оскільки не містять інформації щодо надісланого документу, крім того, за часом створення такі накладні не можуть мати відношення до спірних актів.

Також, як вказує відповідач з посиланням на положення п.4.5. договору, в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу ТОВ "Транс-Сервіс" акту звірки взаєморозрахунків, в якому зафіксовано наявність заборгованості.

З огляду на викладене, відповідач вважає також безпідставними вимоги позивача щодо стягнення на його користь ще і сум пені, інфляційних збитків та відсотків за користування грошовими коштами.

Окремо відповідачем наголошено на безпідставності вимог позивача щодо покладення на ТОВ "Транс-Сервіс" витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн.

У судовому засіданні 19.08.2020р. судом протокольною ухвалою було поновлено позивачу строк для подання заяви про зменшення розміру позовних вимог та прийнято її до розгляду.

Щодо поданого позивачем клопотання про залучення до матеріалів справи актів, останній зазначив, що такі документи ним не були подані до суду у зв`язку із тим, що акти були направлені на адресу ТОВ "Транс-Сервіс", однак не повернуті останнім.

Протокольною ухвалою від 19.08.2020р. судом було оголошено перерву при розгляді справи по суті до 26.08.2020р. о 12:00 для вирішення питання щодо прийняття або неприйняття додаткових доказів, які надійшли від позивача та від відповідача, про що було повідомлено ТОВ "Транс-Сервіс" ухвалою суду в порядку ст. 120 ГПК України.

25.08.2020р. до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення з клопотанням про надання дозволу про їх подання, в яких останній зазначив про неспроможність доказів, наданих у підтвердження направленні актів за грудень 2019р., січень-лютий 2020року.

Так, за твердженням відповідача, не є належними доказами направлення на його адресу актів за грудень 2019р., січень-лютий 2020р. експрес накладні Нової пошти, оскільки останні не містять в собі даних щодо опису вкладення відповідних поштових відправлень.

При цьому, зроблені невідомою особою рукописні записи на таких накладних не є описом вкладення та не можуть свідчити про направлення саме означених актів.

Поряд з цим відповідач наголошує на тому, що ТОВ "Транс-Сервіс" відправлення за експрес накладними Нової пошти №59000480939933, №59000489069307, №59000496128430 були отримані, однак у означених поштових відправленнях містились акти наданих послуг за попередні періоди.

У судовому засіданні 26.08.2020р. судом було протокольною ухвалою прийнято до розгляду подані позивачем клопотання про залучення додаткових документів до позовної заяви та подані відповідачем додаткові пояснення.

Представники сторін у судове засідання 26.08.2020р. не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, 01.05.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лауде.Уа" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" (Замовник) було укладено договір про надання комплексу послуг №01052017 (а.с.12-16), відповідно до якого виконавець за дорученням замовника приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок замовника надавати комплекс послуг з сервісного обслуговування контейнерів та надання контейнерів виключно для перевантаження вантажів в Морському торговельному порту "Чорноморськ", а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги на умовах даного договору, а також бере на себе відповідальність за збереження та технічний стан контейнерів згідно із умовами даного договору.

Перелік та умови надання послуг, що надаються за цим договором, зазначаються в Протоколах погодження договірної ціни, які є невід`ємними частинами цього договору у вигляді додатків (п.1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору виконавець зобов`язаний, зокрема, інформувати замовника про вартість надання послуг, повідомляти замовнику про зміну цієї вартості; надавати Замовнику Акт наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків.

Замовник в свою чергу, згідно п. 2.2. договору зобов`язаний узгоджувати умови та вартість надання послуг, підписувати та повертати Протокол погодження договірної ціни протягом 2-х робочих днів з моменту отримання його по факсу або електронним зв`язком; здійснювати своєчасно оплату згідно умов цього договору; щомісячно підписувати та повертати виконавцю двосторонній акт наданих послуг (виконаних робіт) або надати до нього заперечення не пізніше 7 робочих днів з моменту його одержання.

Згідно п.3.1. договору вартість послуг за цим договором узгоджується сторонами, про що складається та підписується Протокол погодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною цього договору.

Оплата за цим договором здійснюється в національній валюті України за курсом НБУ на день виставлення рахунку. ПДВ нараховується згідно чинного законодавства України (п.3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що у випадку змін цін на послуги виконавець узгоджує їх рівень з замовником шляхом підписання відповідного Протоколу погодження договірної ціни.

Загальна сума договору визначається як загальна вартість послуг, наданих замовнику, згідно з Актами наданих послуг (п.3.4. договору).

Розділом 4 договору сторонами погоджено порядок розрахунків, відповідно до якого: замовник здійснює 100% попередню оплату послуг, передбачених цим договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку в електронному вигляді (п.4.1.); сторони здійснюють звірку розрахунків на запит однієї із сторін, а саме у разі отримання на підпис 2-ох екземплярів акту звірки взаєморозрахунків (п.4.2.); виконавець не пізніше 3-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику на підпис 2 екземпляри двостороннього Акту наданих послуг (виконаних робіт) (п.4.3.); замовник підписує та повертає виконавцю один екземпляр двостороннього Акту наданих послуг (виконаних робіт) або заперечення до нього не пізніше 7 робочих днів з моменту його отримання (п.4.4.); у разі, якщо Актом наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків зафіксована заборгованість замовника перед виконавцем, замовник сплачує борг протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання Акту (п.4.5.).

Згідно п. 5.1. договору терміни та обсяги послуг за цим договором узгоджуються сторонами та зазначаються в Протоколі погодження договірної ціни, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 5.2. договору виконавець подає контейнери замовнику в строк, встановлений в Протоколі погодження договірної ціни, в технічно справному стані, про що підписується уповноваженими особами Сторін акт приймання/повернення контейнерів.

За умовами п.5.3. договору замовник повертає виконавцю контейнери, отримані від виконавця за цим договором, в строк, встановлений в Протоколі погодження договірної ціни, в технічно справному стані, про що підписується уповноваженими особами сторін акт приймання/повернення контейнерів.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що факт надання послуг, вказаних в п.1.1 договору, підтверджується Актами наданих послуг (виконаних робіт), підписаних сторонами, які є невід`ємною частиною договору.

Моментом одержання акту наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків вважається дата, зазначена у графі "вручено" у Повідомленні про вручення поштового відправлення (п.6.2. договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 р., а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань сторонами по договору (п.11.1. договору).

Якщо ні одна зі сторін протягом 30 днів з моменту закінчення терміну дії договору не проінформувала в письмовому вигляді про розірвання договору, дія договору автоматично подовжується на наступний календарний рік.

Одночасно з підписанням договору, 01.05.2017р., сторонами також було підписано протокол погодження договірної ціни (а.с.17) (додаток №1 до договору), відповідно до якого сторони погодили, що виконавець надає замовнику контейнери "20.HTSYP" в платне користування на погоджених сторонами умовах в узгодженої кількості 20 одиниць; вартість послуг з надання контейнерів у використання становить - еквівалент 195 EUR по курсу НБУ на день виставлення рахунку з урахуванням ПДВ за один контейнер строком один місяць; умови оплати - 100% попередня оплата протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Пунктам 5 та 6 протоколу погодження договірної ціни від 01.05.2017р. сторонами визначено строк подачі контейнерів - 31.05.2017р. та строк повернення - не раніше 30.11.2017р.

Протоколом погодження договірної ціни від 30.11.2017р. (а.с.18) сторонами було внесені зміни до п.6 додатку №1 від 01.05.2017р. до договору та викладено його в наступній редакції: "Строк повернення - не раніше 31.05.2018р."

Також сторонами було викладено в новій редакції п.3 Протоколу погодження договірної ціни від 01.05.2017р., а саме: "Умови оплати - 100% оплата до двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим".

Протоколом погодження договірної ціни від 31.05.2018р. (а.с.19) сторонами було внесені зміни до п.6 додатку №1 від 01.05.2017р. до договору та викладено його в наступній редакції: "Строк повернення - не раніше 31.12.2018р.".

В подальшому, протоколом погодження договірної ціни від 31.12.2018р. (а.с.20) сторонами були внесені зміни до п.6 додатку №1 від 01.05.2017р. до договору та викладено його в наступній редакції: "Строк повернення - не раніше 31.12.2019р."

Проаналізувавши зміст договору, протоколи погодження договірної ціни, а також зміст актів, в тому числі підписаних сторонами, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами склалися відносини, що витікають з оренди контейнерів "20.HTSYP" у кількості 20 одиниць з платою за користування із розрахунку 195 Євро 1 контейнер за один календарний місяць.

При цьому строк оренди, як випливає з наявних в матеріалах справи протоколів погодження договірної ціни, сторонами було погоджено з 31.05.2017р. по 31.12.2019р., а, виходячи з положень п.11.2. договору, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів наявності письмових заперечень сторін щодо продовження строку дії договору, суд доходить висновку про продовження строку дії договору після 31.12.2019р., а отже і пролонгацію строку повернення орендованих контейнерів.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вказує позивач, на виконання умов договору ним було надано обумовлені договором послуги, тобто фактично надано в оренду 20 контейнерів "20.HTSYP". Жодних заперечень з цього приводу відповідачем у заявах по суті справи та у судових засіданнях під час розгляду справи заявлено не було.

За твердженням позивача, викладеними у заяві про зменшення позовних вимог, у період з червня 2019р. по лютий 2020р. ним було надано послуги на загальну суму 901 382,70 грн, у підтвердження чого до матеріалів справи залучено акти №27 ТС від 30.06.2019р. (а.с.28), №28 ТС від 31.07.2019р. (а.с.30), №29 ТС від 31.08.2019р. (а.с.116), №30 ТС від 30.09.2019р. (а.с.32), №31 ТС від 31.10.2019р. (а.с.34), №32 ТС від 30.11.2019р. (а.с.36), №33 ТС від 31.12.2019р. (а.с.118), №1 ТС від 31.01.2019р. (а.с.121), №2 ТС від 29.026.2020р. (а.с.124).

Відповідач, в свою чергу, проти факту надання послуг не заперечував, окрім послуг, означених в актах за грудень 2019р., січень - лютий 2020р., зазначивши, що такі акти на адресу ТОВ "Транс-Сервіс" взагалі не направлялись, а докази, надані позивачем у підтвердження направлення актів, є неспроможними.

Приймаючи до уваги наявність спору між сторонами виключно щодо актів за грудень 2019р., січень - лютий 2020р., суд вказує наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач зазначає про надання послуг, обумовлених договором, у грудні 2019р., січні та лютому 2020р. та направлення відповідних актів на адресу відповідача за допомогою поштового сервісу "Нова пошта", у підтвердження чого останнім залучено до матеріалів справи експрес-накладних (а.с.119, 122, 125). Відповідні поштові відправлення відповідачем були отримані, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками з сайту "Нової пошти" (а.с.120, 123, 126).

Відповідач, в свою чергу, визнає, що такі поштові відправлення на його адресу дійсно надходили, однак, не підтверджуючи жодними доказами, зазначає, що останні містили в собі акти за інші періоди.

Надаючи оцінку факту надання послуг, суд зауважує про відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем позивачу фактично орендованого майна (контейнерів) за актом приймання/повернення контейнерів відповідно до п. 5.3. договору.

Відповідачем також не висловлено заперечень та не надано доказів щодо продовження строку дії договору.

Суд зауважує, що фактично терміни та обсяги послуг за цим договором сторонами узгоджені у Протоколі погодження договірної ціни, тобто відповідач достеменно обізнаний про розмір та строки плати за користування контейнерами.

Так, як вже було зазначено судом, умовами договору сторонами погоджено обов`язок відповідача зі 100% оплати наданих послуг до двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим. При цьому умовами договору оплата послуг фактично не ставиться в залежність від факту підписання чи непідписання акту наданих послуг.

Враховуючи наведене у сукупності, за відсутності в матеріалах справи доказів, що підтверджують повернення відповідачем позивачу орендованих контейнерів, суд зазначає, що надані позивачем докази у підтвердження надання послуг та їх обсягу є більш вірогідними, ніж докази на підтвердження обставин, наведених відповідачем у спростування факту надання послуг.

При цьому, досліджуючи матеріали справи, суд зауважує, що наявний акт №29 ТС від 31.08.2019р. (а.с.116) також не містить підпису повноважної особи ТОВ "Транс-Сервіс". Водночас, суд відзначає, що жодних заперечень щодо надання послуг по вказаному акту відповідачем не висловлено, факт надсилання акту не спростовано.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 901 382,70 грн, факт надання послуг, їх обсяг та вартість, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, а вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лауде.Уа" в цій частині цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 68 212,30 грн, 3%річних у сумі 18 704,49 грн та інфляційних втрат у сумі 13 937,36 грн суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення зобов`язання вчиняється у письмовій формі, недотримання якої тягне нікчемність правочину.

Враховуючи, що укладений між сторонами договір не містить положень щодо відповідальності за порушення строків оплати послуг, а отже не містить доказів вчинення у належній формі правочину щодо забезпечення зобов`язання у вигляді неустойки (пені), у суду відсутні підстави для задоволення вказаних вимог позивача.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення під час перевірки наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат методологічних помилок, судом за допомогою системи "Ліга-Закон" було зроблено власні розрахунки.

Розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 119220.77 21.05.2019 - 23.04.2020 339 3 % 3318.80 115028.02 20.06.2019 - 23.04.2020 309 3 % 2918.45 116788.11 20.07.2019 - 23.04.2020 279 3 % 2675.14 116080.84 20.08.2019 - 23.04.2020 248 3 % 2363.17 108812.51 20.09.2019 - 23.04.2020 217 3 % 1937.95 108221.26 22.10.2019 - 23.04.2020 185 3 % 1642.79 102759.65 20.11.2019 - 23.04.2020 156 3 % 1314.95 107964.53 20.12.2019 - 23.04.2020 126 3 % 1115.33 102672.78 21.01.2020 - 23.04.2020 94 3 % 791.09 81908.20 20.02.2020 - 23.04.2020 64 3 % 429.68 56174.82 20.03.2020 - 23.04.2020 35 3 % 161.16

Таким чином, загальна сума 3% річних за договором складає 18 668,51 грн, з огляду на що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Розрахунок інфляційних втрат

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 21.05.2019 - 31.03.2020 119220.77 1.006 702.52 119923.29 20.06.2019 - 31.03.2020 115028.02 1.011 1259.25 116287.27 20.07.2019 - 31.03.2020 116788.11 1.017 1991.19 118779.30 20.08.2019 - 31.03.2020 116080.84 1.020 2334.38 118415.22 20.09.2019 - 31.03.2020 108812.51 1.013 1416.61 110229.12 22.10.2019 - 31.03.2020 108221.26 1.006 646.83 108868.09 20.11.2019 - 31.03.2020 102759.65 1.005 510.92 103270.57 20.12.2019 - 31.03.2020 107964.53 1.007 754.24 108718.77 21.01.2020 - 31.03.2020 102672.78 1.005 510.90 103183.68 20.02.2020 - 31.03.2020 81908.20 1.008 655.27 82563.47

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат за договором складає 10 782,11 грн, з огляду на що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 10 000 грн, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів , які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у сумі 10 000 грн надано договір про надання правової допомоги №21/20 від 21.04.2020р. (а.с.41-44), договір про спільну діяльність від 21.04.2020р. (а.с.45), попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який містить у собі детальний опис наданих робіт (а.с.47) та платіжне доручення №2423 від 10.04.2020р. (а.с.48) на суму 10 000 грн.

Так з наданих позивачем доказів судом встановлено, що останнім 21.04.2020р. з ФОП Окорською В.С. було укладено договір про надання правової допомоги №21/20 (а.с.41-44). В свою чергу ФОП Окорською В.С. (замовник) було укладено договір про спільну діяльність з адвокатом Окорським В.В. (адвокат), предметом якого є надання адвокатом правової допомоги замовнику, який діє від імені та за рахунок клієнта, ТОВ "Лауде.Уа", всіх видів, у необхідних обсягах і формах, в якості представника клієнта.

Досліджуючи наданий позивачем договір про надання правової допомоги №21/20 від 21.04.2020р. суд зауважує, що п. 1.1. такого договору сторони погодили надання виконавцем правничої допомоги у господарському провадженні, яке підлягає розгляду у Господарському суді Дніпропетровської області, тоді як справа №916/1376/20 розглядається Господарським судом Одеської області.

За умовами вказаного договору сума вартості виконання робіт за договором складає 10 000 грн (п.4.3. договору); факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг (п.4.5. договору), клієнт сплачує суму вартості надання послуг за договором у день підписання цього договору (п.4.6. договору).

При цьому, досліджуючи надане позивачем в якості доказу, що підтверджує оплату послуг, платіжне доручення, суд зауважує що останнє датовано 10.04.2020р., тобто платіж здійснено до моменту укладення договору про надання правової допомоги від 21.04.2020р., що, з урахуванням положень п.4.6. договору, не може свідчити про здійснення оплати на підставі такого договору.

При цьому, суд зауважує про відсутність в матеріалах справи рахунку №52 від 01.04.2020р., посилання на який містить у призначенні платежу платіжного доручення №2423 від 10.04.2020р. Не містять матеріали справи також і акту наданих послуг, яким, в силу положень п 4.5. договору, фіксується факт наданої правової допомоги.

Враховуючи наведене, з огляду на відсутність в матеріалах справи жодних інших доказів, підтверджуючих оплату заявленої до стягнення суми, підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 10 000 грн у суду відсутні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на часткове задоволення вимог позивача, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 20/1, код ЄДРПОУ 21001601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лауде.Уа" (49033, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Краснопільська, буд. 9, код ЄДРПОУ 39902352) заборгованість у сумі 901 382 /дев`ятсот одна тисяча триста вісімдесят дві/ грн 70 коп., 3% річних у сумі 18 668 /вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят вісім/ грн 51 коп., інфляційні втрати у сумі 10 782 /десять тисяч сімсот вісімдесят дві/ грн 11 коп., судовий збір у сумі 13 962 /тринадцять тисяч дев`ятсот шістдесят дві/ грн 50 коп.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 07 вересня 2020 р.

Суддя Ю.М. Щавинська