Постанова

від 08.12.2020 по справі 916/1376/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1376/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс"

на рішення Господарського суду Одеської області від 26.08.2020, прийняте суддею Щавинською Ю.М, м. Одеса, повний текст складено 07.09.2020 року,

у справі №916/1376/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лауде.Уа" (49033, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Краснопільська, буд. 9)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 20/1)

про стягнення 1 002 236,85 грн.,

за участю представників сторін:

Від відповідача - Розенбойм Ю.О., довіреність № б/н, дата видачі : 10.10.20; Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс";

Від позивача - Окорський В.В., Ордер АЕ № 1044632, дата видачі : 03.11.20; Товариства з обмеженою відповідальністю "Лауде.Уа";

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лауде.Уа" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс", в якій просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 1 135 631,49 грн, пеню у сумі 68 212,30 грн, інфляційні втрати у сумі 13 937,36 грн, 3% річних у сумі 18 704,49 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання комплексу послуг №01052017 від 01.05.2017р. в частині повної та своєчасної оплати наданих за договором послуг.

17.08.2020р. від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач викладав позовні вимоги у наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лауде.Уа" 901 382,70 грн - основної суми заборгованості за надані послуги; 68 212,30 грн - пені; 13 937,36 грн - інфляційних збитків; 18 704,49 грн - суми відсотків за користування грошовими коштами за період з 20.05.2019р. по 23.04.2020р.". Судові витрати позивач просив суд покласти на відповідача.

У поданій заяві позивач зазначив, що відповідачем було сплачено частину заборгованості 04.08.2020р., у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості звернутися із такою заявою раніше.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.08.2020 року у справі №916/1376/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лауде.Уа" заборгованість у сумі 901 382 грн 70 коп., 3% річних у сумі 18 668 грн 51 коп., інфляційні втрати у сумі 10 782 грн 11 коп., судовий збір у сумі 13 962 грн 50 коп. В задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 901 382,70 грн, факт надання послуг, їх обсяг та вартість, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, а вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи. Таким чином, суд першої інстанції вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лауде.Уа" в цій частині цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що укладений між сторонами договір не містить положень щодо відповідальності за порушення строків оплати послуг, а отже не містить доказів вчинення у належній формі правочину щодо забезпечення зобов`язання у вигляді неустойки (пені), у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення пені у розмірі 68 212,30 грн.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 18 668,51 грн 3% річних, та 10 782,11 грн, інфляційних втрат; також дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 10 000 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" з вказаним рішенням не погодилось та звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення Господарського суду Одеської області від 26 серпня 2020 року /в частині певних задоволених позовних вимог/, а саме - в частині стягнення заборгованості за актами №33 ТС від 31 грудня 2019 року на суму 102 672.78 гривень, №1 ТС від 31 січня 2020 року на суму 81 908.20 гривень, №2 ТС від 29 лютого 2020 року- на суму 56 174.82 гривні та у відповідній частині штрафних санкцій, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що сторони у справі, діючи вільно та на власний розсуд погодили, що належним доказом надання Позивачем та прийняття ТОВ Транс-Сервіс послуг за Договором є лише та виключно Акт наданих послуг (виконаних робіт), підписаний цими сторонами.

При цьому, на ТОВ Транс-Сервіс покладене лише та виключно зобов`язання з підписання отриманих від Позивача вказаних актів, та повернення цих актів Позивачу.

Отже, визначення розміру заборгованості ТОВ Транс-Сервіс перед Позивачем за надані послуги проводиться на підставі актів наданих послуг (виконаних робіт), які підписані обома сторонами.

Крім того, сторони у справі погодили в Договорі, що моментом одержання Акту наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків вважається дата, зазначена у графі вручено у Повідомленні про вручення поштового відправлення (пункт 6.2. Договору).

Наявні у справі матеріали свідчать про відсутність доказів отримання ТОВ Транс-Сервіс наступних актів наданих послуг (виконаних робіт):

Акт №33 ТС від 31 грудня 2019 року на суму 102 672.78 гривень; Акт №1 ТС від 31 січня 2020 року на суму 81 908.20 гривень; Акт №2 ТС від 29 лютого 2020 року- на суму 56 174.82 гривні.

Факт непідписання ТОВ Транс-Сервіс вказаних актів визнаний Позивачем в тексті позовної заяви [аркуш позовної заяви З, абзац 2, а.с.3].

При цьому, апелянт зауважує, що позивачем також не доведено й отримання ТОВ Транс-Сервіс вказаних актів, більш того - Позивач навіть не стверджував, що таке отримання взагалі мало місце.

Також, не можуть вважатися доказами вручення ТОВ Транс-Сервіс вказаних актів й наявні у справі накладні ДП Укрпошта №4903307014100 від 18 березня 2020 року та від 29 листопада 2019 року №4903306894042 [а.с.40].

Вказані накладні, по-перше, не містять даних щодо опису вкладення, а отже не дозволяють встановити, які саме документи чи інші папери були надісланні у відповідних поштових відправленнях. По-друге, накладна від 29 листопада 2019 року №4903306894042 за часом свого створення (листопад 2019 року) не може мати відношення до направлення актів наданих послуг (виконаних робіт), складених за період з грудня 2019 року по лютий 2020 року. Крім цього, накладна №4903307014100 від 18 березня 2020 року також не може мати відношення до направлення Позивачем зазначених вище актів, оскільки за приписами пункту 4.3. Договору, акти наданих послуг (виконаних робіт) надається Позивачем ТОВ Транс-Сервіс не пізніше 3-го числа місяця, наступного за звітним .

Також скаржник зауважує, що в позовній заяві Позивач навіть не зазначає, коли саме він нібито направив ТОВ Транс-Сервіс акти №№33, 1 та 2 від 31 грудня 2019 року, 31 січня 2020 року, 29 лютого 2020 року відповідно, натомість лише стверджується, що вказані акти були направлені на підпис .

Зважаючи на викладене, за переконанням апелянта, позивач не надав належних в розумінні статті 76 ГПК України доказів надання ним послуг на користь ТОВ Транс-Сервіс відповідно до приєднаних Позивачем до матеріалів справи актів №№33, 1 та 2 від 31 грудня 2019 року, 31 січня 2020 року, 29 лютого 2020 року відповідно.

Додатково скаржник просить врахувати, що за приписами пункту 4.5. Договору у разі, якщо актом наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків зафіксована заборгованість Замовника перед Виконавцем, Замовник сплачує борг протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання Акту.

Водночас, Позивачем не зазначено та не доведено, що ним взагалі направлявся на адресу ТОВ Транс-Сервіс будь-який акт звірки взаєморозрахунків.

Також, з огляду на викладене вище, безпідставними є й вимоги Позивача про стягнення з ТОВ Транс-Сервіс сум пені, інфляційних збитків та відсотків за користування грошовими коштами.

Апелянт також піддає сумніву експрес-накладні ТОВ Нова Пошта , вважає що вони не може вважатися доказом направлення на адресу ТОВ Транс-Сервіс Актів, оскільки не містить даних щодо опису вкладення відповідного поштового відправлення.

Також скаржник не погоджується із посиланням суду першої інстанції на відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем позивачу фактично орендованого майна (контейнерів) за актом приймання/повернення контейнерів відповідно до п. 5.3. договору.

Водночас, спору щодо повернення вказаних контейнерів між учасниками нема взагалі, докази часу повернення вказаних контейнерів Позивач не надав до Суду та не посилався на ці обставини у своїх процесуальних документах.

Зважаючи на це, скаржник вважає, що обставини повернення контейнерів взагалі не входять до предмету доказування.

Крім того, не погоджується з доводом суду про те, що умовами договору оплата послуг фактично не ставиться в залежність від факту підписання чи непідписання акту наданих послуг, та вважає, що оплаті підлягають лише надані послуги, а факт їх надання, в свою чергу, підтверджується відповідно до пункту 6.1. Договору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/1376/20 та призначено до розгляду на 08 грудня 2020 року о 10:30 годині.

Відповідно до приписів ст. ст. 267, 268 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заяв, а також заперечень щодо заявлених клопотань.

03.12.2020 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лауде.Уа", в якому позивач вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи безпідставні, не ґрунтуються на чинному законодавстві, та не є достатніми для скасування рішення Господарського суду Одеської області.

Позивач зазначає, що надання позивачем послуг не заперечується відповідачем, водночас не вбачається, що він відмовлявся від одержання таких послуг, при цьому відповідач сам наполягав на необхідності відправлення документів засобами ТОВ Нова Пошта . Експрес накладні які надаються ТОВ Нова Пошта на підтвердження направлення відправлень, не містять даних щодо опису вкладення відповідного поштового відправлення, оскільки внесення подібних записів не передбачено самою формою накладної, а отже відповідач самостійно створив умову для ухилення від ідентифікації отримуваних ним відправлень. В матеріалах справи відсутні докази наявності претензій до відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.

Отже, на думку позивача, рішення суду ухвалено враховуючи всі фактичні обставини справи, судом надано належну оцінку всім доказам і доводам учасників справи, судом першої інстанції вірно застосовано норми процесуального та матеріального права, тому просить залишити його без змін.

В судовому засіданні 08.12.2020 року представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лауде.Уа" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" (Замовник) було укладено договір про надання комплексу послуг №01052017 (а.с.12-16), відповідно до якого виконавець за дорученням замовника приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок замовника надавати комплекс послуг з сервісного обслуговування контейнерів та надання контейнерів виключно для перевантаження вантажів в Морському торговельному порту "Чорноморськ", а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги на умовах даного договору, а також бере на себе відповідальність за збереження та технічний стан контейнерів згідно із умовами даного договору.

Перелік та умови надання послуг, що надаються за цим договором, зазначаються в Протоколах погодження договірної ціни, які є невід`ємними частинами цього договору у вигляді додатків (п.1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору виконавець зобов`язаний, зокрема, інформувати замовника про вартість надання послуг, повідомляти замовнику про зміну цієї вартості; надавати Замовнику Акт наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків.

Замовник в свою чергу, згідно п. 2.2. договору зобов`язаний узгоджувати умови та вартість надання послуг, підписувати та повертати Протокол погодження договірної ціни протягом 2-х робочих днів з моменту отримання його по факсу або електронним зв`язком; здійснювати своєчасно оплату згідно умов цього договору; щомісячно підписувати та повертати виконавцю двосторонній акт наданих послуг (виконаних робіт) або надати до нього заперечення не пізніше 7 робочих днів з моменту його одержання.

Згідно п.3.1. договору вартість послуг за цим договором узгоджується сторонами, про що складається та підписується Протокол погодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною цього договору.

Оплата за цим договором здійснюється в національній валюті України за курсом НБУ на день виставлення рахунку. ПДВ нараховується згідно чинного законодавства України (п.3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що у випадку змін цін на послуги виконавець узгоджує їх рівень з замовником шляхом підписання відповідного Протоколу погодження договірної ціни.

Загальна сума договору визначається як загальна вартість послуг, наданих замовнику, згідно з Актами наданих послуг (п.3.4. договору).

Розділом 4 договору сторонами погоджено порядок розрахунків, відповідно до якого: замовник здійснює 100% попередню оплату послуг, передбачених цим договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку в електронному вигляді (п.4.1.); сторони здійснюють звірку розрахунків на запит однієї із сторін, а саме у разі отримання на підпис 2-ох екземплярів акту звірки взаєморозрахунків (п.4.2.); виконавець не пізніше 3-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику на підпис 2 екземпляри двостороннього Акту наданих послуг (виконаних робіт) (п.4.3.); замовник підписує та повертає виконавцю один екземпляр двостороннього Акту наданих послуг (виконаних робіт) або заперечення до нього не пізніше 7 робочих днів з моменту його отримання (п.4.4.); у разі, якщо Актом наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків зафіксована заборгованість замовника перед виконавцем, замовник сплачує борг протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання Акту (п.4.5.).

Згідно п. 5.1. договору терміни та обсяги послуг за цим договором узгоджуються сторонами та зазначаються в Протоколі погодження договірної ціни, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 5.2. договору виконавець подає контейнери замовнику в строк, встановлений в Протоколі погодження договірної ціни, в технічно справному стані, про що підписується уповноваженими особами Сторін акт приймання/повернення контейнерів.

За умовами п.5.3. договору замовник повертає виконавцю контейнери, отримані від виконавця за цим договором, в строк, встановлений в Протоколі погодження договірної ціни, в технічно справному стані, про що підписується уповноваженими особами сторін акт приймання/повернення контейнерів.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що факт надання послуг, вказаних в п.1.1 договору, підтверджується Актами наданих послуг (виконаних робіт), підписаних сторонами, які є невід`ємною частиною договору.

Моментом одержання акту наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків вважається дата, зазначена у графі "вручено" у Повідомленні про вручення поштового відправлення (п.6.2. договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 р., а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань сторонами по договору (п.11.1. договору).

Якщо ні одна зі сторін протягом 30 днів з моменту закінчення терміну дії договору не проінформувала в письмовому вигляді про розірвання договору, дія договору автоматично подовжується на наступний календарний рік. (п.11.2 договору)

Одночасно з підписанням договору, 01.05.2017р., сторонами також було підписано протокол погодження договірної ціни (а.с.17) (додаток №1 до договору), відповідно до якого сторони погодили, що виконавець надає замовнику контейнери "20.HTSYP" в платне користування на погоджених сторонами умовах в узгодженої кількості 20 одиниць; вартість послуг з надання контейнерів у використання становить - еквівалент 195 EUR по курсу НБУ на день виставлення рахунку з урахуванням ПДВ за один контейнер строком один місяць; умови оплати - 100% попередня оплата протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Пунктам 5 та 6 протоколу погодження договірної ціни від 01.05.2017р. сторонами визначено строк подачі контейнерів - 31.05.2017р. та строк повернення - не раніше 30.11.2017р.

Протоколом погодження договірної ціни від 30.11.2017р. (а.с.18) сторонами було внесені зміни до п.6 додатку №1 від 01.05.2017р. до договору та викладено його в наступній редакції: "Строк повернення - не раніше 31.05.2018р."

Також сторонами було викладено в новій редакції п.3 Протоколу погодження договірної ціни від 01.05.2017р., а саме: "Умови оплати - 100% оплата до двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим".

Протоколом погодження договірної ціни від 31.05.2018р. (а.с.19) сторонами було внесені зміни до п.6 додатку №1 від 01.05.2017р. до договору та викладено його в наступній редакції: "Строк повернення - не раніше 31.12.2018р.".

В подальшому, протоколом погодження договірної ціни від 31.12.2018р. (а.с.20) сторонами були внесені зміни до п.6 додатку №1 від 01.05.2017р. до договору та викладено його в наступній редакції: "Строк повернення - не раніше 31.12.2019р."

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Проаналізувавши зміст договору про надання комплексу послуг, протоколи погодження договірної ціни, а також зміст актів, в тому числі підписаних сторонами, судом встановлено, що фактично між сторонами склалися відносини з оренди контейнерів "20.HTSYP" у кількості 20 одиниць з платою за користування із розрахунку 195 Євро 1 контейнер за один календарний місяць.

При цьому строк оренди, як випливає з наявних в матеріалах справи протоколів погодження договірної ціни, сторонами було погоджено з 31.05.2017р. по 31.12.2019р..

Доказів наявності письмових заперечень сторін щодо продовження строку дії договору матеріали справи не містять, тому виходячи з положень п.11.2. договору, суд дійшов висновку про продовження строку дії договору після 31.12.2019р., тобто на час розгляду справи договір є чинним.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На виконання умов договору, 31.05.2017 року позивачем було надано обумовлені договором послуги, тобто фактично надано в оренду 20 контейнерів "20.HTSYP", що підтверджують обидві сторони, стосовно цього заперечень відповідачем у заявах по суті справи та у судових засіданнях під час розгляду справи заявлено не було.

За твердженням позивача, викладеними у заяві про зменшення позовних вимог, у період з червня 2019р. по лютий 2020р. ним було надано послуги на загальну суму 901 382,70 грн, у підтвердження чого до матеріалів справи залучено акти №27 ТС від 30.06.2019р. (а.с.28), №28 ТС від 31.07.2019р. (а.с.30), №29 ТС від 31.08.2019р. (а.с.116), №30 ТС від 30.09.2019р. (а.с.32), №31 ТС від 31.10.2019р. (а.с.34), №32 ТС від 30.11.2019р. (а.с.36), №33 ТС від 31.12.2019р. (а.с.118), №1 ТС від 31.01.2019р. (а.с.121), №2 ТС від 29.026.2020р. (а.с.124).

Зміст доводів та вимог апеляційної скарги зводиться до необґрунтованого, на думку апелянта, висновку суду першої інстанції щодо отримання актів:

Акт №33 ТС від 31 грудня 2019 року на суму 102 672,78 гривень;

Акт №1 ТС від 31 січня 2020 року на суму 81 908, 20 гривень;

Акт №2 ТС від 29 лютого 2020 року на суму 56 174, 82 гривні, скаржник наполягає на тому, що зазначені акти про не отримані, та з цих підстав не підписані, відповідно відсутні підстави для стягнення заборгованості за цими актами.

З огляду на таке, колегія суддів переглядає оскаржуване судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи позові вимоги, позивач посилається на факт надання послуг, обумовлених договором, у грудні 2019р., січні та лютому 2020р., що підтверджується актами №33 ТС від 31 грудня 2019 року, №1 ТС від 31 січня 2020 року та №2 ТС від 29 лютого 2020 року та направлення відповідних актів на адресу відповідача за допомогою поштового сервісу "Нова пошта", у підтвердження чого останнім залучено до матеріалів справи експрес-накладних (а.с.119, 122, 125).

Із зазначених експрес-накладних вбачається тип відправлення : документи .

Відповідні поштові відправлення відповідачем були отримані, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками з сайту "Нової пошти" (а.с.120, 123, 126).

Водночас описи вкладення до вказаних накладних матеріали справи не містять.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що обставини повернення контейнерів взагалі не входять до предмету доказування, оскільки факт користування контейнерами є визначальним у даній справі в контексті стягнення плати за надані послуги на умовах даного договору, тому підписання чи непідписання актів повинно досліджуватись у взаємозв`язку із фактичним виконанням умов спірного договору.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Для з`ясування правової природи як господарської операції (використання контейнерів у спірний період), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про встановлені обставини фактичного надання орендованого майна, що не заперечується сторонами, та підтверджується протоколом погодження договірної ціни від 01.05.2017 року, в якому сторони передбачили строк подачі контейнерів з 31.05.2017 року.

В апеляційній скарзі скаржником також не висловлено заперечень щодо отримання майна в оренду.

Водночас, судова колегія наголошує про відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем позивачу фактично орендованого майна (контейнерів) за актом приймання/повернення контейнерів відповідно до п. 5.3. договору.

При цьому, в ході судового засідання 08.12.2020 року представник зазначив, що контейнери були повернуті відповідачем позивачу після спірного періоду, однак відповідні докази на підтвердження повернення контейнерів не надав, також вони відсутні в матеріалах справи.

Представник відповідача зазначав, що факт повернення контейнерів не має вирішального значення при вирішення даного спору, відомості про повернення контейнерів йому невідомі.

Таким чином, наявні матеріали справи свідчать про те, що позивачем надано в оренду контейнери з 31.05.2017 року, а враховуючи відсутність доказів їх повернення до грудня 2019 року - судова колегія доходить висновку про використання орендованих контейнерів відповідачем у грудні 2019р., січні та лютому 2020р., що свідчить про фактичне надання послуг за спірним договором у вищезазначений спірний період.

Враховуючи обставини даного спору та поведінку ТОВ "Транс-Сервіс", який займає взаємовиключні правові позиції, зокрема, щодо, з однієї сторони, не заперечує фактичне отримання контейнерів в оренду, що підтверджується, зокрема, підписаним протоколом погодження договірної ціни, актами наданих послуг за попередні періоди, які підписані без зауважень, з яких вбачається, що контейнери знаходяться у користуванні ТОВ "Транс-Сервіс", з іншої - посилання на неотримання актів виконаних послуг, що він вважає підставою для звільнення від оплати за договором, та відсутність доказів про їх повернення за актом прийому повернення, колегія суддів доходить висновку, що встановлені обставини дають підстави для висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами.

Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Згідно зі ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Судом встановлено, що терміни та обсяги послуг за цим договором сторонами узгоджені у Протоколі погодження договірної ціни, тобто відповідач достеменно обізнаний про розмір та строки плати за користування контейнерами.

Так, як вже було зазначено судом, умовами договору сторонами погоджено обов`язок відповідача зі 100% оплати наданих послуг до двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

При цьому, місцевий господарський суд вірно зазначив, що умовами договору оплата послуг фактично не ставиться в залежність від факту підписання чи непідписання акту наданих послуг.

За таких обставин, аргументи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача з підстав неотримання відповідачем актів наданих послуг та рахунків на оплату, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки такі обставини не звільняють відповідача від обов`язку сплатити надані послуги щодо оренди контейнерів з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем позивачу фактично орендованого майна (контейнерів) за актом приймання/повернення контейнерів відповідно до п. 5.3. договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 06 лютого 2020 року по справі № 916/199/19.

Враховуючи наведене у сукупності, зважаючи на наявність протоколу погодження договірної ціни, актів наданих послуг за попередні періоди, з яких вбачається, що контейнери "20.HTSYP" у кількості 20 одиниць знаходяться у користуванні ТОВ "Транс-Сервіс", за відсутності в матеріалах справи доказів, що підтверджують повернення відповідачем позивачу орендованих контейнерів, зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, колегія суддів доходить висновку про наявність обов`язку ТОВ "Транс-Сервіс" оплати послуг щодо надання вказаних контейнерів у користування згідно умов договору за грудень 2019, січень та лютий 2020 року.

При цьому, суд першої інстанції слушно зазначив, що наявний акт №29 ТС від 31.08.2019р. (а.с.116) також не містить підпису повноважної особи ТОВ "Транс-Сервіс", водночас, жодних заперечень щодо надання послуг по вказаному акту відповідачем не висловлено, факт надсилання акту не спростовано.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 901 382,70 грн, факт надання послуг, їх обсяг та вартість, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, а вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, судова колегія вважає законним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лауде.Уа" про стягнення заборгованості у розмірі 901 382,70 грн.

Оскільки рішення в частині правильності розрахунків відповідачем не оскаржується, апелянт зазначив у прохальній частині скарги вимогу про скасування рішення суду в частині стягнення штрафних санкцій, нарахованих на заборгованість за актами №33, №1, №2, проте не надав свого контррозрахунку зазначених нарахувань, та жодним чином не обґрунтував незаконності рішення у цій частині, з огляду на таке, рішення суду в частині стягнення 3% річних в сумі 18 668,51 грн, та інфляційних втрат в сумі 10 782,11 грн. судом апеляційної інстанції не переглядається.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн, з огляду на те, що п. 1.1. договору про надання правової допомоги №21/20 від 21.04.2020р. сторони погодили надання виконавцем правничої допомоги у господарському провадженні, яке підлягає розгляду у Господарському суді Дніпропетровської області, тоді як справа №916/1376/20 розглядається Господарським судом Одеської області; платіжне доручення про сплату послуг датовано 10.04.2020р., тобто платіж здійснено до моменту укладення договору про надання правової допомоги від 21.04.2020р., що, з урахуванням положень п.4.6. договору, не може свідчити про здійснення оплати на підставі такого договору, відсутність акту наданих послуг, яким, в силу положень п 4.5. договору, фіксується факт наданої правової допомоги.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення рішення Господарського суду Одеської області від 26.08.2020 року у справі №916/1376/20 без змін, а апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 26.08.2020 року у справі №916/1376/20 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 10.12.2020 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська