Рішення

від 03.09.2020 по справі 920/191/20 (920/1630/14)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.09.2020 Справа № 920/191/20 (920/1630/14) м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали cправи № 920/191/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" (03150, м. Київ, вул. Ділова, 5, корп. 10-А, ідентифікаційний код 41653568)

до відповідача: дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Роменський комбінат хлібопродуктів" ( 42006, Сумська область, м.Ромни, вул. Прокопенка, 10, код ЄДРПОУ 00955880)

про стягнення 3102541,56 грн.,

представники учасників справи:

від позивача : адвокат Обертинська-Єніч А.О.;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 3102541,56 грн. за договором купівлі-продажу № 23/05 від 23.05.2019, з яких: 2109507,16 грн. основний борг, 855916,38 грн. збитки, 137118,02 грн. пеня, а також судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 27.02.2020 прийнято позовну заяву ТОВ "Зернова транспортна компанія" до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/1630/14 про банкрутство Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Роменський комбінат хлібопродуктів" у порядку загального позовного провадження.

19.03.2020 до суду надійшов відзив від 16.03.2020, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує в повному обсязі, посилаючись, зокрема, на те, що позовна заява підписана особою, яка не має достатнього обсягу повноважень та процесуальної дієздатності.

У відповіді на відзив (вх. №2722/20 від 25.03.2020) представник позивача зазначив про те, що ним додано до позовної заяви належні докази наявності повноважень на підписання та подання позовної заяви, а отже заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.04.2020 відкладено підготовче засідання на 14.05.2020.

27.04.2020 на адресу господарського суду Сумської області надійшла апеляційна скарга дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Роменський комбінат хлібопродуктів" на ухвалу господарського суду Сумської області від 16.04.2020 у справі № 920/191/20.

Ухвалою суду від 04.05.2020 провадження у справі № 920/191/20 зупинено до розгляду Північним апеляційний господарським судом апеляційної скарги дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Роменський комбінат хлібопродуктів".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Роменський комбінат хлібопродуктів".

26.06.2020 матеріали справи № 920/191/20 надійшли на адресу господарського суду Сумської області.

Ухвалою суду від 03.07.2020 поновлено провадження у справі № 920/191/20 та призначено підготовче засідання на 14.08.2020.

Ухвалою суду від 14.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.09.2020.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову враховуючи наступне.

23.05.2019 між дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії Хліб України Роменський комбінат хлібопродуктів (постачальник - відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю Зернова транспортна компанія (покупець - позивач) укладено договір купівлі-продажу № 23/05, відповідно до умов якого постачальник продає, а покупець купує на умовах цього договору кукурудзу врожаю 2018 року, що відповідає умовам ДСТУ 4525:2006, загальною кількістю в заліковій вазі 2000,00 тонн, +/- 10% в залежності від фактичної ваги поставленої продукції.

Відповідно до п. 1.2. договору ціна продукції складає 4180,00 грн., в тому числі ПДВ за ставкою 20% - 696,67 грн.

Згідно з п. 1.3. договору загальна сума цього договору складає 8360000,00 грн., в тому числі 1393333,33 грн. +/-10%, в залежності від фактичної ваги поставленої продукції.

Строк поставки всієї продукції за цим договором становить 30 червня 2019 року включно, або обумовлений додатковими угодами, які є невід`ємною частиною договору (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору продукція постачається партією або партіями після повідомлення постачальника про готовність продукції до поставки, та підтвердження зі сторони покупця про готовність прийняти партію продукції.

Згідно з п. 7.1. договору оплата 80% вартості товару здійснюється покупцем протягом 2-х банківських днів, наступних за датою підписання цього договору поставки, а 20% вартості товару - протягом 2-х банківських днів, наступних за датою отримання покупцем видаткової накладної, залізничної накладної та податкової накладної, складеної та зареєстрованої постачальником у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Цей договір вступає в силу з дати його укладання і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків - до їх повного проведення (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору відповідачем було надано позивачу рахунок на оплату № 196 від 24.05.2019 на суму 8359992,00 грн..

У травні 2019 року покупець здійснив часткову оплату даного рахунку в сумі 6687993,60 грн., що підтверджується платіжними документами № 3839 від 24.05.2019, № 3864 від 28.05.2019, № 3880 від 29.05.2019.

При цьому фактично поставка продукції постачальником була здійснена на суму 4132636,64 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковими накладними № 242 від 24.05.2019 на суму 597739,43 грн. з ПДВ, № 243 від 24.05.2019 на суму 593559,43 грн. з ПДВ, № 244 від 24.05.2019 на суму 601919,42 грн. з ПДВ, № 245 від 24.05.2019 на суму 592305,43 грн. з ПДВ, № 246 від 24.05.2019 на суму 594813,43 грн. з ПДВ, № 247 від 24.05.2019 на суму 363659,66 грн. з ПДВ, № 248 від 28.05.2019 на суму 587289,44 грн. з ПДВ.

Сума попередньої оплати та вартість поставленого товару зафіксовані сторонами в додатковій угоді № 1 до договору № 23/05, укладеній 12.08.2019. Додатковою угодою встановлено, що покупець здійснив передоплату в сумі 6687993,60 грн.; постачальник поставив товар на суму 4132636,64 грн.; зобов`язання постачальника станом на дату підписання додаткової угоди складають 2555356,96 грн.; сторонами погоджено здійснити заміну продукції з кукурудзи на пшеницю; строк поставки визначено до 31.08.2019.

Відповідач у погоджений сторонами строк свої зобов`язання по поставці товару не виконав, у зв`язку з чим позивач направив на адресу відповідача лист № 03/09 від 03.09.2019 з проханням повернути перераховані на адресу відповідача грошові кошти в сумі 2555356,96 грн. на банківський рахунок позивача.

Листом № 05/09-19 від 05.09.2019 відповідач повідомив про фінансові проблеми та обіцяв надати графік погашення заборгованості 06.09.2019.

Як зазначає позивач відомості про погашення заборгованості або надання графіку її погашення надані своєчасно відповідачем не були.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 081019-1 від 08.10.2019 з вимогою сплатити заборгованість, а також відшкодувати збитки, завдані невиконанням умов договору.

Інформаційним листом № 294 від 30.10.2019 відповідач повідомив, що станом на дату складання листа відсутні особи, які мають достатній обсяг повноважень для врегулювання поставлених у претензії питань.

12.11.2019 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 23/05 від 23.05.2019, відповідно до умов якої сторони погодили, що покупець здійснив передоплату в сумі 6687993,60 грн. з ПДВ, постачальник здійснив поставку продукції на суму 4132636,64 грн. з ПДВ, зобов`язання постачальника станом на дату підписання додаткової угоди складають 2555356,96 грн. з ПДВ. У зв`язку з невиконанням постачальником умов п. 4.4. договору, а саме поставки всього обсягу продукції в строк до 30.06.2019, сторони домовилися продовжити термін поставки продукції (кукурудзи) до 31.11.2019.

На виконання укладеної додаткової угоди № 2 відповідачем з простроченням було здійснено поставку продукції, що підтверджується видатковими накладними, а саме: № 444 від 13.12.2019 на суму 370000,00 грн. з ПДВ, № 445 від 14.12.2019 на суму 184259,80 грн. з ПДВ, № 12 від 07.02.2020 на суму 76590,00 грн. з ПДВ.

При цьому, 13.12.2019 позивачем на користь відповідача була здійснена оплата у сумі 185000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 5755.

Отже позивач сплатив відповідачу грошові кошти за договором у загальному розмірі 6872993,60 грн., проте відповідачем було здійснено поставку продукції на загальну суму 4763486,44 грн.

Таким чином заборгованість відповідача станом на день подання позовної заяви складає 2109507,16 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо поставки продукції.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, своєчасно вніс оплату за товар.

Однак, відповідач зобов`язання за договором повністю не виконав, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 2109507,16 грн.

Тому суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та задоволення позовних вимог в частині стягнення 2109507,16 грн. основного боргу.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги про стягнення завданих йому збитків у розмірі 855916,38 грн., які складаються з: орендної плати за користування вагонами в сумі 517546,00 грн., додаткових станційних зборів на ст. Ромни (плата за користування вагонами, збір за зберігання, зважування) у сумі 303880,38 грн., компенсації залізничного тарифу по території України у сумі 34490,00 грн., безпосередньо пов`язує їх виникнення із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, покладених на нього умовами договору, які проявилися у порушенні строків завантаження.

Згідно з нормами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Підставою для відшкодування збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов`язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і понесених витрат.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що крім сплати штрафних санкцій за порушення умов цього договору постачальник відшкодовує покупцю всі збитки в повному розмірі.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення збитків позивач посилається на здійснення ним додаткових витрат на перевезення у зв`язку з несвоєчасною передачею продукції, що підтверджується актами приймання-передачі вагонів, відомостями плати за користування вагонами.

Таким чином, беручи до уваги висновок суду про наявність порушення відповідачем умов договору та відсутність обставин, які би звільняли його від відповідальності, зокрема таких, які би свідчили про відсутність його вини у порушенні умов договору, враховуючи надані позивачем докази, суд доходить висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки відповідача, збитків (додаткові витрати пов`язані з несвоєчасною передачею продукції), причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора (додаткові витрати є наслідком порушення умов договору відповідачем), вина відповідача (порушення умов договору щодо вчасного завантаження продукції).

Доказів на спростування наведеного суду не подано. Відтак суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 855916,38 грн. збитків.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 137118,02 грн. пені суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4. договору визначено, що у випадку прострочки поставки продукції покупець має право вимагати від постачальника, а постачальник сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми непоставленої продукції за кожен день прострочки поставки.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У відповідності до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з поданим позивачем розрахуном пеня нарахована за період з 08.02.2020 по 20.02.2020 і становить 137118,02 грн. Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків поставки продукції за договором, суд визнає зазначені вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, загальний розмір пені, який підлягає стягненню, становить 137118,02 грн.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини справи та положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Роменський комбінат хлібопродуктів" ( 42006, Сумська область, м. Ромни, вул. Прокопенка, 10, код ЄДРПОУ 00955880) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" (03150, м. Київ, вул. Ділова, 5, корп. 10-А, ідентифікаційний код 41653568) 2109507 грн. 16 коп. основного боргу, 137118 грн. 02 коп. пені, 855916 грн. 38 коп. збитків, 46538 грн. 12 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 09.09.2020.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко