Постанова

від 09.09.2020 по справі 640/13654/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13654/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Федотова І.В.,Сорочка Є.О.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу первинної профспілки "Профспілкова організація працівників та студентів Олімпійського коледжу ім. Івана Піддубного" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2020 року про відмову у забезпеченні позову у справі за адміністративним позовом первинної профспілки "Профспілкова організація працівників та студентів Олімпійського коледжу ім. Івана Піддубного" до Міністерства освіти і науки України, треті особи: Кабінет Міністрів України, Національний університет фізичного виховання і спорту України, ректор Національного університету фізичного виховання і спорту України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Первинна профспілка "Профспілкова організація працівників та студентів Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного" звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства освіти і науки України, треті особи - Кабінет міністрів України, Національний університет фізичного виховання і спорту України, Ректор національного університету фізичного виховання і спорту України про

- визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині ненадання відповіді на лист Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного №224 від 08.05.2018 року до відповідача та неприйняття рішення передбаченого ст. 24 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2018 рік" у визначений цим законом строк до 01.06.2018 року про недоцільність входження Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного до складу вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації державної власності (як структурних підрозділів);

- зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо недоцільності входження Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного до складу вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації державної власності (як структурних підрозділів);

- визнання протиправним підготовку та надання проекту розпорядження третьої особи-1 "Про реорганізацію Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного" на погодження до Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерства фінансів України та Київської міської державної адміністрації;

- зобов`язання відповідача відкликати даний проект розпорядження з пояснювальною запискою з Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерства фінансів України та Київської міської державної адміністрації

- визнання незаконною відмову відповідача у затвердженні нової редакції Статуту Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного, погодженого конференцією трудового колективу Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного (протокол від 16 січня 2020 року №12) та зобов`язання відповідача вчинити дії - затвердити у новій редакції Статут Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного, погоджений конференцією трудового колективу Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного (протокол від 16 січня 2020 року №12);

- визнання бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на звернення Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного до Відповідача від 03.03.2020 року протиправною та зобов`язати надати відповідь.

Одночасно із позовом позивачем подано до суду першої інстанції письмову заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та третій особі вчиняти будь-які дії, спрямовані на ліквідацію, реорганізацію, приєднання Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного до будь-яких інших закладів вищої освіти та відокремлювати від коледжу його структурний підрозділ - загальноосвітню школу-інтернат спортивного профілю, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2020 року у задоволені заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2020 року. На думку апелянта, ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач та треті особи зазначили, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

У заяві про вжиття заходів забезпечення позову та апеляційній скарзі позивач зазначив, що якщо до ухвалення рішення судом буде здійснено процес ліквідації Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного, це абсолютно унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову, та стане причиною виникнення нових спірних відносин унаслідок порушення прав і законних інтересів позивача, працівників, студентів та учнів Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного. На думку апелянта, задоволення заяви про забезпечення позову є лише законною гарантією того, що у випадку задоволення позову права позивача не будуть порушені, але жодним чином не є фактично прийняттям судового рішення. Апелянт зазначив, що заходи забезпечення позову, висловлені у заяві про забезпечення позову, є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Між тим, колегія суддів зазначає, що апелянт належним чином не обґрунтував своє клопотання про забезпечення позову, не надав доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Крім того, заявником не конкретизовано яких саме зусиль буде змушений він докласти та яких понесе витрат у разі невжиття судом заходів, про які він просить.

Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Крім того, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення чи дії можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18 від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 29.01.2020 у справі № 280/4367/19, і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від неї.

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

У рішенні по справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач не наводить фактів, які б свідчили про наявність обставин для вжиття заходів забезпечення позову, а отже висновок суду про відмову в задоволенні заяви, на переконання суду апеляційної інстанції, є вірним.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.150, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу первинної профспілки "Профспілкова організація працівників та студентів Олімпійського коледжу ім. Івана Піддубного" залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 09.09.2020 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: І.В. Федотов

Є.О. Сорочко