Ухвала

від 08.09.2020 по справі 824/1137/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 824/1137/19-а

адміністративне провадження № К/9901/20058/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В., перевіривши касаційну скаргу Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області

на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року

у справі №824/1137/19-а

за позовом Чернівецької обласної державної адміністрації

до Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області

про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Чернівецька обласна державна адміністрація звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення XVIII сесії 7 скликання Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 02 листопада 2017 року №406-18/17 "Про затвердження генерального плану села Мигове Вижницького району Чернівецької області".

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року, позов задоволено.

07 серпня 2020 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі №824/1137/19-а.

Ухвалою Верховного Суду від 27серпня 2020 року задоволено заяви суддів Калашніковової О.В. , Єресько Л.О., Загороднюка А.Г. про самовідвід. Відведено суддів Калашнікову Олену Володимирівну, Єресько Людмилу Олександрівну, Загороднюка Андрія Григоровича від участі у розгляді справи №824/1137/19-а у зв`язку з порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), а саме: такий здійснено без врахування спеціалізації.

Протоколом повторного автоматичного розподілу справи між суддями від 28 серпня 2020 року визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Желєзний І.В., судді: Рибачук А.І., Шарапа В.М.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України (виключні випадки касаційного оскарження судових рішень).

В даному випадку обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зводиться тільки до зазначення, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.

Касаційна скарга не відповідає вимогам, встановленим пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки заявник у касаційній скарзі не обґрунтував наявність передбачених статтею 328 КАС України підстав, на яких подається касаційна скарга.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга відповідача підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у даній справі.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції, в тому числі зазначити виключні випадки можливості касаційного оскарження (частина 4 статті 328 КАС України).

Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 36 рішення у справі "Golder v. the United Kingdom" № 4451/70, п. 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" № 8225/78, п. 37 рішення у справі "Guerin v. France" № 25201/94, п. 96 рішення у справі "Krombach v. France" № 29731/96, п. п. 53, 55 рішення у справі "Воловік проти України" № 15123/03, п. 27 рішення у справі "Пелевін проти України" № 24402/02, п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України"); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах "Osman v. The United Kingdom" №23452/94 та "Kreuz v. Poland" № 28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляд судом апеляційної інстанції (п. 48 рішення у справі "Levages Prestations Services v. France" №21920/93 та рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" №26737/95).

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема гарантоване пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Відповідно до вищевикладеного, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Аналогічна правова позиції висловлена Верховним Судом в ухвалах від 20 серпня 2020 року у справі №260/1408/19, від 21 серпня 2020 року у справі №400/3881/19, від 26 серпня 2020 року у справі №640/1408/19, від 27 серпня 2020 року у справі №460/1928/19, від 01 вересня 2020 року у справі №420/4246/19.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті касаційної скарги Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі №824/1137/19-а за позовом Чернівецької обласної державної адміністрації до Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення.

Повернути касаційну скаргу особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати своє право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Надіслати учасникам справи копію ухвали про повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Желєзний