Ухвала

від 02.09.2020 по справі 766/12933/19

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/12933/19

н/п 1-кс/766/7624/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року м. Херсон

Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_3 про арешт майна,

встановила:

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера які належать ОСОБА_6 ід.код НОМЕР_1 як власнику акцій, які є часткою статутного капіталу товариства ТОВ «КРАФТМАР» код ЕДРПОУ 33506616 та часткою статутного капіталу товариства ТОВ «ЕКСПРЕС» код ЕДРПОУ 31186069, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, а також інші права та правомочності які надані власнику акцій згідно закону.

В цілях нерозголошення відомостей по даному кримінальному провадженню прошу розглянути дане клопотання без участі ОСОБА_6 .

Обґрунтування клопотання:

Досудовим розслідуванням встановлено, що до чергової частини Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області надійшла заява гр. ОСОБА_7 про те, що в період часу з 28.08.2018 по 19.12.2018 ОСОБА_6 перебуваючи у м. Херсоні та Херсонській області, шляхом зловживання довірою потерпілого, заволодів грошима у розмірі 68250 доларів США.

Вказаний факт внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12019230040000334 з попередньою правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 190,ч. 4,5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуваннямвстановлено, що 26.08.2018 ОСОБА_6 переслідуючи єдиний прямий умисел, направлений на порушення права власності, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, звернувся до свого давнього знайомого ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 з пропозицією надати кошти для придбання морських контейнерів у м. Одеса з метою їх подальшої реалізації на взаємно вигідних умовах.

Потерпілий ОСОБА_7 достовірно знаючи, що ОСОБА_6 являється директором ТОВ «ЕКСПРЕС» та ТОВ «КРАФТМАР», які здійснюють діяльність у сфері вантажного морського транспорту в м. Одеса, погодився на пропозицію останнього.

З метою реалізації спільної домовленості ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_6 про необхідність забрати належні йому грошові кошти для придбання контейнерів у довірених осіб в м. Миколаїв.

28.08.2018 ОСОБА_6 за згодою потерпілого, перебуваючи в м. Миколаєві, отримав грошові кошти у громадянина ОСОБА_8 у сумі 22650 долларів США, ОСОБА_9 у сумі 1300 долларів США та ОСОБА_10 у сумі 265 доларів США, загальна сума складає 24215 долларів США.

В подальшому ОСОБА_6 з метою введення в оману потерпілого та заволодіння грошовими коштами в повному обсязі, на протязі тривалого часу телефонним зв`язком, а також шляхом надіслання СМС повідомлень в месенджері «Телеграм» повідомляв потерпілому неправдиву інформацію про труднощі, які виникали у нього з приводу виконання домовленостей з придбання та поставки контейнерів, а також їхнього подальшого перепродажу. Як наслідок, станом на січень 2019 року ОСОБА_6 не виконав жодних зобов`язань та не повернув на вимогу потерпілого отримані кошти, що стало причиною звернення ОСОБА_7 до правоохоронних органів .

Таким чином, ОСОБА_6 шахрайським шляхом, зловживаючи довірою потерпілого та переконавши його у добропорядності своїх намірів та викликавши у потерпілого впевненість у вигідності добровільної передачі майна, заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, 28.08.2018 заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 в сумі 24650 долларів США (згідно курсу НБУ на вказаний час становить 675114,2 грн.), що відповідно до примітки достатті 185 КК Україниє особливо великим розміром.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що на початку жовтня 2018 року ОСОБА_7 сприймаючи ОСОБА_6 , як свого бізнес партнера та довіряючи йому звертається до нього з проханням отримати грошові кошти від боржників у м. Херсоні, м. Миколаєві та м. Нова Каховка та доставити їх власним автотранспортом до м. Києва де проживає ОСОБА_7 .

Вказана пропозиція ОСОБА_7 зацікавила ОСОБА_6 та в нього на підставі власних інтересів виник та сформувався умисел на привласнення чужого майна - грошових коштів.

Так, 11.10.2018 року ОСОБА_6 реалізуючи свій злочинний намір, розуміючи покладені на нього, в наслідок добровільно укладеного усного правочину обов`язки з транспортувааня чужого майна та сподівання потерпілого на його добропорядність, здійснюючи повноваження щодо майна на законній підставі, по суті виконуючи роль посередника, отримав належні ОСОБА_7 грошові кошти, в м. Миколаєві у громадянина ОСОБА_8 у сумі 3 630 долларів США, в м. Херсоні у ОСОБА_11 у сумі 6220 долларів США та в м. Нова Каховка у ОСОБА_12 у сумі 8380 доларів США, загальна суму складає 18 230 долларів США, проте до місця призначення не доставив.

Потерпілий ОСОБА_7 протягом тривалого часу, до моменту написання заяви до правоохоронних органів про вчинення злочину з боку ОСОБА_6 , намагався витребувати належне йому майно, що було ввірене ОСОБА_6 та отримати від останнього пояснення щодо місцезнаходження належних йому коштів, проте останній не оспорюючи факту їх отримання не зміг пояснити причину невиконання усного договору з потерпілим, в наслідок чого ОСОБА_7 зазнав збитків у великому розмірі.

Вказані грошові кошти ОСОБА_6 11.10.2018 привласнив, тобто скориставшись нагодою протиправно ібезоплатно вилучивчуже майна,яке знаходилосьу йогоправомірному володінні,з наміромв подальшомуобернути йогона своюкористь,тим самимзавдав потерпілому ОСОБА_7 збитків на суму 18230 долларів США (згідно курсу НБУ на вказаний час становить 502252,4 грн.).

Таким чином, ОСОБА_6 повторно, шляхом привласнення чужого майна, яке йому було ввірене, 11.10.2018 заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 в сумі 18230 доларів США (згідно курсу НБУ на вказаний час становить 502252,4 грн.), що відповідно до примітки достатті 185 КК Україниє великим розміром.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене повторно у великих розмірах.

Крім того, досудовим розслідуванням також встановлено, що 19.12.2018 за аналогічних обставин ОСОБА_6 шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 .

Так, на початку грудня 2018 року ОСОБА_7 на той час сприймаючи ОСОБА_6 , як свого бізнес партнера та довіряючи йому звертається до нього з проханням отримати грошові кошти від боржників у м. Миколаєві, м. Херсоні та доставити їх власним автотранспортом до м. Києва де проживає ОСОБА_7 .

Вказана пропозиція ОСОБА_7 зацікавила ОСОБА_6 та в нього на підставі власних інтересів, виник та сформувався умисел на привласнення чужого майна - грошових коштів.

Так, 19.12.2018 року ОСОБА_6 реалізуючи свій злочинний намір, розуміючи покладені на нього, в наслідок добровільно укладеного усного правочину обов`язки з транспортування чужого майна та сподівання потерпілого на його добропорядність, здійснюючи повноваження щодо майна на законній підставі, по суті виконуючи роль посередника, отримав належні ОСОБА_7 грошові кошти в м. Миколаєві у громадянина ОСОБА_8 у сумі 30740 та 4 210 долларів США, та в м. Херсоні: у ОСОБА_11 у сумі 2 900 долларів США, у ОСОБА_13 у сумі 13680 та у ОСОБА_14 у сумі 2700 доларів США, загальна сума складає 54 230 долларів США, проте до місця призначення не доставив.

Потерпілий ОСОБА_7 протягом тривалого часу, до моменту написання заяви до правоохоронних органів про вчинення злочину з боку ОСОБА_6 , намагався витребувати належне йому майно, що було ввірене ОСОБА_6 та отримати від останнього пояснення щодо місцезнаходження належних йому коштів, проте останній не оспорюючи факту їх отримання не зміг пояснити причину невиконання усного договору з потерпілим, в наслідок чого ОСОБА_7 зазнав збитків у особливо великому розмірі.

Вказані грошові кошти ОСОБА_6 19.12.2018 привласнив, тобто скориставшись нагодою протиправно ібезоплатно вилучивчуже майна,яке знаходилосьу йогоправомірному володінні,з наміромв подальшомуобернути йогона своюкористь тимсамим завдав потерпілому ОСОБА_7 збитків на суму 54 230 долларів США (згідно курсу НБУ на вказаний час становить 1511932,4 грн.)

Таким чином, ОСОБА_6 повторно, шляхом привласнення чужого майна, яке йому було ввірене, 19.12.2018 заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 в сумі суму 54 230 долларів США (згідно курсу НБУ на вказаний час становить 1511932,4 грн.), що відповідно до примітки достатті 185 КК Україниє особливо великим розміром.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене повторно у особливо великих розмірах.

26.08.2020 слідчим в установленому законом порядку повідомлено ОСОБА_6 про підозру у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень.

У кримінальному провадженні був заявлений позов на загальну суму 68250 (шістдесят вісім двісті п`ятдесят) доларів США, відповідно до курсу НБУ 1797022 (один мільйон сімсот дев`яносто сім тисяч двадцять дві) гривні.

Згідно з наявною у матеріалах провадження інформацією у ОСОБА_6 наявні корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера які належать ОСОБА_6 ід.код НОМЕР_1 як власнику акцій, які є часткою статутного капіталу товариства ТОВ «КРАФТМАР» код ЕДРПОУ 33506616, та часткою статутного капіталу товариства ТОВ «ЕКСПРЕС» код ЕДРПОУ 31186069.

Доводи сторін у судовому засіданні:

Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали клопотання, просили суд його задовольнити.

Захисник підозрюваного заперечував проти клопотання. На обґрунтування за перечень послалася на ті обставини, що підозра є необґрунтованою. Це не злочин, це бізнес партнерські відносини, це цивільно-правові відносини. Бізнес не є шахрайством, Невідома вартість корпоративних прав.

Мотивація суду:

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані до клопотання документи, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Абзацом другим цієї статті визначено, яке завдання арешту майна.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частина 10 ст. 170 КПК України визначає предмети на які може бути накладено арешт, серед яких є і корпоративні права.

Згідно ч.2 ст.171 КПК України клопотання про арешт майна, серед іншого, має містити підстави і мету відповідно до положень статті 170цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, перелік і види майна, що належить арештувати, документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування та розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Частиною 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, зокрема, повинен врахувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу) та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий, просить накласти арешт на зазначені корпоративніправа у кримінальному провадженні про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190, ч.4 ст.191, ч.5 ст.191 КК України.

Клопотання, серед іншого, має містити мету накладення арешту.

У клопотанні зазначено, що арешт на майно необхідно накласти тому що у кримінальному провадженні було заявлено цивільний позов.

Мета накладення арешту на майно, передбаченої п.4 ч.2 ст.170 КПК України, а саме: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), не може бути обґрунтована лише наявністю цивільного позову.

Відповідно до ч.6 ст.170КПК України арешт на майно підозрюваного накладається за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Цивільний позов насамперед має бути обґрунтованим, як того вимагає ч.4 ст.128 КПК України, а саме,що формата зміст позовної заявиповинні відповідативимогам,встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Щодо предмету цивільного позову то це та його частина, яка характеризує матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. У даному випадку незрозуміло в чому полягає предмет позову та яка необхідність у накладені арешту на майно.

Лише формальна наявність цивільного позову у матеріалах кримінального провадження не є підставою для такого обмеження у праві власності особи.

Згідно ч.2 ст.172КПК України зміст клопотання має складати обґрунтування необхідності накладення арешту майна. Всупереч вимогам закону зміст клопотання про арешт майна складає детальний описування обставин кримінального правопорушення на кількох сторінках з багатократним повтором про умисел та інші теоретичні аспекти злочину і щодо обґрунтування накладення арешту на майно слідчий та прокурор обмежились цитуванням ч.2 ст.170КПК України.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.131КПК України є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Слідчим та прокурором не було доведено, що арештом майна підозрюваного ОСОБА_6 може бути виконане якесь завдання кримінального провадження.

При розглядіклопотання слідчийсуддя невстановив обставин,визначених частиною 2 ст. 173 КПК України, та мети арешту, визначеної

постановила :

Відмовити слідчому СВ Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_3 в задоволенні клопотання про накладення арешту на корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера, які належать ОСОБА_6 ід.код НОМЕР_1 як власнику акцій, які є часткою статутного капіталу товариства ТОВ «КРАФТМАР» код ЕДРПОУ 33506616 та часткою статутного капіталу товариства ТОВ «ЕКСПРЕС» код ЕДРПОУ 31186069, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, а також інші права та правомочності які надані власнику акцій згідно закону.

Ухвала слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду .

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено о 15 годині 40 хвилин 04 вересня 2020 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1