Постанова

від 07.09.2020 по справі 910/14193/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. Справа№ 910/14193/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Михальської Ю.Б.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання Шевченко В.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

від 15.05.2020

у справі № 910/14193/19 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна

компанія Нафтогаз України

до Приватного підприємства Бонвояж

про стягнення 666 027,81 грн.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - АТ НАК Нафтогаз України , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Бонвояж (далі - ПП Бонвояж , відповідач) про стягнення 666 027,81 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 у справі №910/14193/19 в позові Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Приватного підприємства Бонвояж про стягнення 666 027,81 грн. відмовлено повністю.

05.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного підприємства Бонвояж про ухвалення додаткового рішення, за змістом якої останнє просило стягнути з позивача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 18 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2020 заяву Приватного підприємства Бонвояж про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14193/19 задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на користь Приватного підприємства Бонвояж 18 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись із згаданим додатковим рішенням, АТ НАК Нафтогаз України оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням положень матеріального права. За твердженнями апелянта, при визначення суми відшкодування витрат на правову допомогу, суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи. На переконання апелянта, наявність договору про надання правової допомоги, в якому міститься інформація про гонорар адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування витрат в заявленому до стягненні розмірі, адже це розмір не лише має бути доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. що Представник відповідача, на думку апелянта, не надав жодного акту приймання-передачі виконаних робіт або акту виконаних робіт, з якого вбачався б обсяг виконаних адвокатом робіт, а також витрачений час для виконання тієї чи іншої дії, крім цього, до відзиву на апеляційну скаргу долучено документи, які вже містились в матеріалах справи, що свідчить про штучне збільшення обсягу виконаних робіт. Одночасно апелянт акцентував увагу, що справа є нескладною й підготовка ії до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль, тривіальність судових засідань була незначною, відтак вважає визначений відповідачем розмір витрат на правову допомогу недоведеним, документально необґрунтованим та таким, що не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване додаткове рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що вимоги про стягнення судових витрат з оплати послуг адвоката підтверджено належними доказами, які наявні в матеріалах справи. Вказані вимоги зазначено у відзиві на позовну заяву, який у встановленому законом порядку був надісланий позивачу (апелянту) та про ці вимоги додатково зауважувалось в судовому засіданні представником ПП Бонвояж в присутності представника позивача. Проте позивачем не подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження не співмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому відповідачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

В судове засідання апеляційної інстанції 07.09.2020 з`явились представники сторін, представник позивача (апелянта) надав пояснення, в яких підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу.

Представник відповідача в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване додаткове рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 у справі №910/14193/19 в позові Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Приватного підприємства Бонвояж про стягнення 666 027,81 грн. відмовлено повністю.

05.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного підприємства Бонвояж про ухвалення додаткового рішення, за змістом якої останнє просило стягнути з позивача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 18 000,00 грн.

За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.

За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як встановлено матеріалами справи, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено до стягнення з позивача витрати на правову допомогу адвоката Шилової К.В. в розмірі 18 000,00 грн., однак при ухваленні рішення за наслідками розгляду справи № 910/14193/19 Господарським судом міста Києва не було вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.

Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядку. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, передбаченому цим Законом.

Визначення договору про надання правової допомоги також міститься в ст.1 вказаного Закону, відповідно до якої договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 ЦК України. Зокрема, положеннями ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ст. 632 ЦК України врегульовано поняття ціни договору, зокрема визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

За змістом ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв

Тобто, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Як встановлено матеріалами справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником надано копію укладеного між ним та адвокатом Шиловою К.В. Договору про надання правової допомоги № 23 від 04.11.2019, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання представляти інтереси замовника у Господарському суду міста Києва у справі № 910/14193/19, а також визначено розмір гонорару адвоката за надання послуг в сумі 18 000, 00 грн., копії платіжного доручення № 3 від 11.11.2019 на суму 18 000, 00 грн., посвідчення адвоката, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордера на представництво інтересів.

Проте надані позивачем документи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як встановлено матеріалами справи, заявлений відповідачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності та співмірності таких витрат у розмірі 2,7 % від ціни позову, надані відповідачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок позивача витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову. Відповідно доводи апелянта в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

При цьому,позивачем (апелянтом) не надано жодних доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених відповідачем витрат на адвокатські послуги, отже необхідності та підстав їх зменшення тощо.

Таким чином, оскільки ціна наданих адвокатом послуг (гонорар) була узгоджена ним з відповідачем у фіксованому розмірі, а сукупність доказів, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, відсутність вмотивованого клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат, дають підстави вважати, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та ціною позову, доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, відтак стягненню на користь відповідача підлягають 18 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Доводи апелянта (позивача) з приводу неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення (додаткового рішення) наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2020 у справі № 910/14193/19 - без змін.

Матеріали справи №910/14193/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.09.2020

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Ю.Б. Михальська

В.В.Андрієнко