Рішення

від 04.09.2020 по справі 909/577/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/577/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "СВБ"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс"

про стягнення заборгованості в сумі 740775 грн 25 к.

за участю:

від позивача: Стецик Андрій Степанович,

від відповідача: Солонина Роман Дмитрович

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Приватне підприємство "СВБ" із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс" про стягнення заборгованості в сумі 740775 грн 25 к.

Вирішення судом процесуальних питань.

08.07.2020 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (ухвала від 08.07.2020).

24.07.2020 від відповідача надійшло клопотання вх.№9334/20 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27.07.2020 суд постановив клопотання Приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс" про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін від 24.07.2020 вх.№9334/20 задовольнити; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначити на 18.08.2020, за наслідком якого суд оголосив перерву до 04.09.2020.

Після перерви 04.09.2020 в судовому засіданні представник позивача підтвердив часткове погашення заборгованості під час розгляду справи в сумі 40000 грн 00 к., решта позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позов вх.№11421/20 та докази часткової оплати заборгованості, які суд оглянув та приєднав до матеріалів справи.

В судовому засіданні 04.09.2020 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов»язання щодо оплати отриманого товару в терміни, передбачені договорами купівлі-продажу лісопродукції від 29.01.2018 та від 30.01.2018, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 649806 грн 08 к. Факт поставки товару на суму заборгованості позивач підтверджує накладними та товаро-транспортними накладними, копії яких приєднані до матеріалів справи. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 530, 549, 610-612, 625, 628, 629, 692 ЦК України. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов"язання, позивач нарахував відповідачу 11162 грн 43 к. - 3% річних. Керуючись ст.549 ЦК України та Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" за порушення строків оплати нарахував 79807 грн 04 к. пені.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечив; зазначив, що договори купівлі-продажу припинили свою дію 31 грудня 2018 року, відповідно поставка лісопродукції не здійснювалася на підставі договорів від 29.01.2018 та від 30.01.2018; строк оплати не може обчислюватися, виходячи із умов договору, оскільки поставка товару відбулась згідно видаткових накладних; звернув увагу суду на помилковість початку розрахунку 3% річних від дати складання акта звірки заборгованості; подав докази часткової оплати заборгованості на суму 40000 грн.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом позову є вимога про стягнення заборгованості за поставлений товар.

Як вбачається із матеріалів справи в період з 12.01.19 до 03.05.19 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 799806 грн 08 к., в підтвердження чого подав копії рахунків, видаткових накладних та податкових накладних, а саме №3 від 12.01.2019 , №8 від 01.02.2019, №9 від 02.02.2019, №10 від 02.02.2019, №14 від 19.02.2019, №15 від 21.02.2019, №16 від 23.02.2019, №27 від 27.022019, №30 від 01.03.2019, №38 від 04.03.2019, №40 від 05.03.2019, №41 від 05.03.2019, №42 від 05.03.2019, №51 від 02.05.2019, №53 від 03.05.2019.

В позовній заяві позивач вказав, що підставою поставки є договори купівлі-продажу лісопродукції від 29.01.2018 та від 30.01.2018 та накладні. В судовому засіданні 04.09.2020 представник відповідача зазначив, що укладені договори втратили свою дію, а господарські відносини здійснювалися на підставі видаткових накладних та рахунків. Факт існування тривалих відносин з поставки товарів та заборгованості перед позивачем відповідач не заперечив.

Суд встановив, що видаткові накладні підписані та скріплені печатками товариств, відповідають вимогам законодавства, є первинними документами, фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, тому є всі підстави для покладення на відповідача обов"язку по проведенню розрахунків за отриманий товар на підставі зазначених вище накладних.

28.11.2019 сторони провели звірку заборгованості та підписали і скріпили печатками товариств Акт звіряння розрахунків за період з 01.07.2019 по 28.11.2019.

Матеріали справи свідчать, що заборгованість відповідача перед позивачем, враховуючи часткову оплату в сумі 150000 грн 00 к. становить 649806 грн 08 к.

Оскільки станом на 28.11.2019 відповідач заборгованості не погасив, позивач керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 3% річних і звернувся за захистом свого порушеного права до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості.

Після відкриття провадження у справі відповідач погасив частину заборгованості в розмірі 40000 грн 00 к., що підтверджується платіжними дорученнями №2886 від 17 серпня 20120 року та №2974 від 04 вересня 2020 року, копії яких приєднані відповідачем до матеріалів справи.

Оскільки, предмет спору існував на момент відкриття провадження у справі та припинив існування в процесі її розгляду, провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за змістом якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, предметом цього спору залишилась вимога позивача про стягнення з відповідача 609806 грн 08 к. - основної заборгованості, 79807 грн 04 к. - пені та 11162 грн 43 к. - 3% річних.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 ЦК України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів

Згідно частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що правовідносини між сторонами з приводу поставки товару існували на підставі видаткових накладних, то зобов"язання по оплаті товару виникло після прийняття товару.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

В частині позовних вимог про стягнення 40000 грн 00 к. провадження належить закрити, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв"язку з відсутністю предмету спору.

Суд встановив, що відповідач у встановлений ст.692 ЦК України строк свого обов`язку з оплати поставленого товару не виконав; доказів виконання зобов"язання у повному обсязі не надав, доводи позивача не спростував, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 609806 грн 08 к. основного боргу обґрунтована та належить до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних.

Суд керуючись вимогами ст.692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього констатує, що строк виконання зобов"язання по оплаті кожної партії отриманого товару відповідачем настав в день отримання товару та товаророзпорядчих документів на нього.

Позивач за прострочення виконання грошового зобов"язання визначив менший період нарахування 3% річних.

Суд з врахуванням диспозитивного права позивача на визначення періоду нарахування та меж позовних вимог, перевірив правильність розрахунку 3% річних за період 28.11.2019 - 23.06.2020, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менший за суму заявлену позивачем та задовольняє за розрахунком суду в сумі 11136 грн 89 к. В частині позовних вимог про стягнення 25 грн 54 к. 3% річних належить відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені.

Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

З ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Із наведеної норми вбачається, що для такого виду відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань як пеня, що є видом неустойки, необхідним є досягнення згоди сторін щодо такого виду відповідальності, в даному випадку - закріплення такої норми у тексті договорів.

Зважаючи на те, що правовідносин між сторонами існують на підставі видаткових накладних та товаро-транспортних накладних, які не визначають розміру неустойки, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені суд не вбачає.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 609806 грн 08 к. - основної заборгованості та 11136 грн 89 к. - 3% річних .

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 11111 грн 63 к., що підтверджується платіжним дорученням №785 від 24 червня 2020 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення частини судового збору у розмірі 600 грн 00 к., сплаченого за вимогу про стягнення з відповідача 40000 грн заборгованості, в частині якої провадження у справі закрито.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в розмірі 9314 грн 15 к. суд покладає на відповідача, судовий збір в розмірі 1197 грн 48к. - на позивача.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В частині позовних вимог про стягнення 40000 (сорок тисяч гривень) 00 к. основної заборгованості провадження закрити

Позов Приватного підприємства "СВБ" до Приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс" про стягнення заборгованості в сумі 700775 грн 25 к. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс", вул. 16 липня, буд. 11,смт. Делятин, Надвірнянський район, Івано-Франківська область,78442 (код 36480308) на користь Приватного підприємства "СВБ", вул.Січових Стрільців, буд. 12, с. Цінева, Рожнятівський район, Івано-Франківська область,77640 (код 35554043) 609806 (шістсот дев"ять тисяч вісімсот шість гривень) 08 к. - основної заборгованості, 11136 (одинадцять тисяч сто тридцять шість гривень) 89 к. - 3% річних та 9314 (дев"ять тисяч триста чотирнадцять гривень) 15 к. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 79807 (сімдесят дев"ять тисяч вісімсот сім гривень) 04 к. та 25 (двадцять п"ять гривень) 54 к. 3% річних - відмовити.

Судовий збір в розмірі 1197 (одна тисяча сто дев"яносто сім гривень) 48к. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.09.2020

Суддя Т. В. Максимів