Рішення

від 08.09.2020 по справі 923/460/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2020 року Справа № 923/460/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д., за участі секретаря Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства "Газкотлоспецмонтажналадка", код ЄДРПОУ 22741547, вул. 49-Ї Гвардійської дивізії, 2, корп. 4, кв. 130, м. Херсон,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Проект Інжиніринг Компані", код ЄДРПОУ 35120127, вул. Ладичука, 150, м. Херсон,

про стягнення заборгованості за договором поставки № 224/1 від 26.12.2018 у сумі 309 629,58 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Мусулевський А.А., ордер серія ХС № 126747 виданий 06.07.2020, договір про надання правової допомоги б/н від 06.07.2020, довіреність № 1 від 06.07.2020,

від відповідача: Парнюков Д.С., Виписка з ЄДРЮО, ФОП та ГФ від 27.09.2019,

в с т а н о в и в:

Приватне спеціалізоване монтажно-налагоджувальне підприємство "Газкотлоспецмонтажналадка" звернулось до Господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Проект Інжиніринг Компані" про стягнення заборгованості за договором поставки № 224/1 від 26.12.2018 у сумі 309 629,58 грн, з яких: 275 000,00 грн основного боргу, 23 810,41 грн пені, 7 808,66 грн відсотків річних та 3010,51 грн інфляційних збитків. Крім того судові витрати по сплаті судового збору у сумі 4 644,44 та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 8 500,00 грн позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою від 15.05.2020 господарським судом відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвала про відкриття провадження повернулась до господарського суду з відміткою пошти за письмовою заявою відправника, одержувача .

Позивачем подано до суду 09.07.2020 заяву про зменшення розміру позовних вимог. Заява мотивована тим, що 17.06.2020 між сторонами укладено договір зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якого: зобов`язання Приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства ГАЗКОТЛОСПЕЦМОНТАЖНАЛАДКА перед Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ПРОЕКТ ІНЖИНІРИНГ КОМПАНІ за договором поставки товару №224 від 26 грудня 2018 року в сумі 195 190 (сто дев`яносто п`ять тисяч сто дев`яносто) гривень 00 копійок припинилися у повному обсязі (п. 5.1. Договору зарахування);

зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ПРОЕКТ ІНЖИНІРИНГ КОМПАНІ перед Приватним спеціалізованим монтажно-налагоджувальним підприємством ГАЗКОТЛОСПЕЦМОНТАЖНАЛАДКА за договором поставки № 224 від 26 грудня 2018 року в сумі 275 000 (двісті сімдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок припинилися в сумі 195 190 (сто дев`яносто п`ять тисяч сто дев`яносто) гривень 00 копійок(п. 5. Договору зарахування);

зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ПРОЕКТ ІНЖИНІРИНГ КОМПАНІ перед Приватним спеціалізованим монтажно-налагоджувальним підприємством ГАЗКОТЛОСПЕЦМОНТАЖНАЛАДКА за договором поставки №224 від 26 грудня 2018 року залишається в сумі 79 810 (сімдесят дев`ять тисяч вісімсот десять) гривень 00 копійок та підлягають оплаті Стороною-1 (відповідачем) на користь Сторони-2 (позивач) у строк до 10 липня 2020 року (п. 5.3. Договору зарахування).

До вказаного Договору зарахування сторони склали і підписали акт звірки взаємних розрахунків, за яким станом на 17 червня 2020 року відповідач визнав наявність боргу за зобов`язаннями перед позивачем у сумі 79 810,00 гри.

Ухвалою від 14.07.2020 у зв`язку з першою неявкою представника відповідача суд відклав підготовче засідання на 11.08.2020.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.74) ухвала від 14.07.2020 була отримана представником відповідача 23.07.2020 року, однак, відповідачем відзив на позов не надано.

У судовому засіданні 11.08.2020 Господарським судом закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 08.09.2020, зазначену ухвалу відповідач отримав 21.08.2020 (а.с. 80).

В день судового засідання від відповідача надійшла заява до справи про розстрочку виконання рішення суду. За змістом заяви відповідач заявляє про визнання позову у повному обсязі, в той же час пояснює, що на даний час у відповідача існують істотні обставини, які ускладнюють можливість повного розрахунку з позивачем через наявність інших боргових зобов`язань у боржника. У разі сплати повної суми боргу відповідач може втратити можливість забезпечення розрахунків по заробітній платі, по податкам і з іншими контрагентами та зупинити свою господарську діяльність. Просить створити для відповідача умови, за яких він міг би виконати свої грошові зобов`язання та захистити свої інтереси щодо збереження платоспроможності.

Суд залишив заяву про розстрочку виконання рішення суду без задоволення, роз`яснивши представнику відповідача умови і порядок подачі такої заяви після набрання рішенням законої сили.

І. Правова позиція позивача:

Між Приватним спеціалізованим монтажно-налагоджувальним підприємством ГАЗКОТЛОСПЕЦМОНТАЖНАЛАДКА (далі - позивач або постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ПРОЕКТ ІНЖИНІРИНГ КОМПАНІ (далі - відповідач або покупець) 26 грудня 2018 року було укладено договір поставки №224 (далі по тексту - договір).

Відповідно до п. 1.1. укладеного договору постачальник зобов`язався поставити і передати у власність, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити матеріали та обладнання відповідно до умов договору. Згідно з п. 1.2. договору постачальник зобов`язався передати у власність, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити наступний товар, що вказаний у додатках до договору.

Згідно з п. 1.3. договору загальна сума договору становить: 876 321 грн 70 коп., у т.ч. ПДВ 146 053,62 грн.

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили: термін поставки товару - до 25 січня 2019 року з моменту отримання передоплати, згідно п. 4.1.1. договору; момент поставки - день передачі товару постачальником і приймання його покупцем.

Відповідно до п. 2.2. договору поставка товару здійснюється силами постачальника на об`єкт покупця, за адресою: Херсонська обл., с. Новорайськ, вул. Промислова, 9.

У відповідності до розділу 4 договору сторони узгодили наступний порядок розрахунків: оплата здійснюється за цінами, вказаними в Договорі, в безготівковій формі, на розрахунковий рахунок Постачальника наступним шляхом (п. 4.1 договору):

попередня оплата в розмірі 50% ціни договору, що становить 438 160,85 грн, в т.ч. ПДВ - 73 026,81 грн протягом 2-х банківських днів з моменту підписання договору (пункт 4.1.1. договору);

остаточний розрахунок в розмірі 50% ціни договору, що становить 438 160,85 грн, в т. ч. ПДВ - 73 026,81 грн протягом 14 банківських днів з моменту поставки Товару (п. 4.1.2. договору).

За положеннями п. 6.2. договору сторони можуть вносити будь-які зміни і доповнення до договору, за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані сторонами.

Між позивачем та відповідачем 27 грудня 2019 року було укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.1. договору, виклавши його в наступній редакції: 2.1. Термін поставки товару - до 31.03.2019 року з моменту отримання передоплати, згідно пункту 4.1.1. даного Договору. Моментом поставки вважається день передачі товару ПОСТАЧАЛЬНИКОМ і приймання його ПОКУПЦЕМ. Прийом товару за кількістю та якістю проводиться відповідно до чинного законодавства і оформлюється накладною .

Дана додаткова угода № 1 до договору вступає в силу з моменту її підписання та є невід`ємною частиною договору, інші умови договору залишаються без змін.

У відповідності до п. 4.1.1. договору, на підставі виставленого рахунку №343/12 від 27 грудня 2018 року, відповідач 28 грудня 2019 року сплатив на користь позивача обумовлену договором попередню оплату в розмірі 50% ціни договору, у сумі 438 160,85 грн.

Сторони 14 травня 2019 року шляхом підписання додаткової угоди №2 сторони внесли зміни в пункт 1.2. договору, виклавши його в новій редакції: 1.2. ПОСТАЧАЛЬНИК зобов`язується передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за визначеними найменуваннями та ціною.

Дана додаткова угода №2 до договору вступає в силу з моменту її підписання та є невід`ємною частиною договору, інші умови договору залишаються без змін.

Відповідно до видаткової накладної від 14 травня 2019 року №13 постачальник поставив і передав у власність покупця товар, а покупець прийняв обумовлений договором товар (матеріали та обладнання за переліком, наведеним у видатковій накладній), на загальну суму 876 321,70 грн.

15 травня 2019 року відповідачу був наданий рахунок №147/5 на оплату остаточного розрахунку за поставлений товар, у сумі 438 160,85 грн, який підлягав оплаті відповідачем протягом 14 банківських днів з моменту поставки товару, відповідно п. 4.1.2. договору.

11 червня 2019 року відповідач на власний розсуд здійснив часткову оплату суми, яка підлягала оплаті за поставлений товар, перерахувавши на користь позивача кошти у сумі 190 289,01 грн, з яких, відповідно до призначення платежу: 52 128,16 грн - оплата згідно рахунку №145/5 від 14 травня 2019 року; 138 160,85 грн - оплата згідно рахунку №147/5 від 15 травня 2019 року (за поставлений товар).

19 червня 2019 року відповідач здійснив часткову оплату суми, яка підлягала оплаті за поставлений товар (438 160,85 грн), перерахувавши на користь позивача кошти у сумі 25 000 грн, із посиланням у призначенні платежу на рахунок №343/12 від 27 грудня 2018 року, який вже був оплачений 28 грудня 2018 року.

Відповідно до приписів п. 4.1.2. договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України відповідач зобов`язаний був здійснити остаточний розрахунок з позивачем за поставлений товар протягом 14 банківських днів з моменту поставки (14.05.2019), однак не виконав вказаний обов`язок згідно договору та вимог Закону. З урахуванням часткової оплати, а саме, перерахування коштів у рахунок остаточної оплати за поставлений товар у загальній сумі 163 160,85 грн, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно договору, станом на 8 травня 2020 року, складає 275 000 грн. (438 160,85 - 163 160,85 = 275 000 грн).

Відповідно до положень п.п. 5.1., 5.2. договору у разі невиконання або неналежного виконання сторонами прийнятих на себе договірних відносин винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Відшкодування збитків та сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань за Договором.

За період невиконання відповідачем визначених договором грошових зобов`язань пеня складає 23 810,41 грн (детальний розрахунок наведений у додатку №1 до позовної заяви, а.с.9).

Пунктом п. 6.4. договору передбачено, що при виконанні договору у всьому, що не передбачено договором, сторони керуються законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період невиконання відповідачем визначених договором грошових зобов`язань, з 4 червня 2019 року по 8 травня 2020 року, інфляційні збитки та відсотки за користування грошовими коштами, складають всього: 10 819,17 грн (7 808,66 + 3 010,51 = 10 819,17 грн - детальні розрахунки наведені у додатках №2, №3 до позовної заяви, а.с. 10-11).

З метою досудового врегулювання спору, 23 березня 2020 року на адресу відповідача була направлена письмова претензія про сплату 275 000 грн основного боргу за договором, який відповідачем на час подання позовної заяви не сплачений.

Позивачем подано до суду 09.07.2020 заяву про зменшення розміру позовних вимог. Заява мотивована тим, що 17.06.2020 між сторонами укладено договір зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якого: зобов`язання Приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства ГАЗКОТЛОСПЕЦМОНТАЖНАЛАДКА перед Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ПРОЕКТ ІНЖИНІРИНГ КОМПАНІ за договором поставки товару №224 від 26 грудня 2018 року в сумі 195 190 (сто дев`яносто п`ять тисяч сто дев`яносто) гривень 00 копійок припинилися у повному обсязі (п. 5.1. Договору зарахування);

зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ПРОЕКТ ІНЖИНІРИНГ КОМПАНІ перед Приватним спеціалізованим монтажно-налагоджувальним підприємством ГАЗКОТЛОСПЕЦМОНТАЖНАЛАДКА за договором поставки № 224 від 26 грудня 2018 року в сумі 275 000 (двісті сімдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок припинилися в сумі 195 190 (сто дев`яносто п`ять тисяч сто дев`яносто) гривень 00 копійок(п. 5. Договору зарахування);

зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ПРОЕКТ ІНЖИНІРИНГ КОМПАНІ перед Приватним спеціалізованим монтажно-налагоджувальним підприємством ГАЗКОТЛОСПЕЦМОНТАЖНАЛАДКА за договором поставки №224 від 26 грудня 2018 року залишається в сумі 79 810 (сімдесят дев`ять тисяч вісімсот десять) гривень 00 копійок та підлягають оплаті Стороною-1 (відповідачем) на користь Сторони-2 (позивач) у строк до 10 липня 2020 року (п. 5.3. Договору зарахування).

До вказаного Договору зарахування сторони склали і підписали акт звірки взаємних розрахунків, за яким станом на 17 червня 2020 року відповідач визнав наявність боргу за зобов`язаннями перед позивачем у сумі 79 810,00 гри.

На виконання вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України позивачем надано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається із сплаченого позивачем судового збору 4 644,44 грн та витрат на правову допомогу адвоката у сумі 8 500 грн. (фіксована сума, яка була сплачена позивачем згідно додаткової угоди № 2 від 04.05.2020).

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 79 810 грн основної заборгованості, 23 810,41 грн пені, 7 808,66 гри відсотків річних та 3 010,51 грн інфляційних збитків; судові витрати по оплаті судового збору в сумі 4 644,44 грн та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 8 500 грн.

ІІ. Позиція відповідача:

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення йому 23.07.2020 ухвали суду від 14.07.2020 та 21.08.2020 ухвали від 11.08.2020 року.

Відповідачем подано до суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі, включаючи витрати на правничу допомогу та судові витрати із судового збору, яка підтримана представником у судовому засіданні, заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення суду, з мотивів існування істотних обставин, які ускладнюють можливість повного розрахунку з позивачем через наявність інших боргових зобов`язань у боржника. Сплата повної суми боргу одночасно відповідачем може призвести до втрати можливості забезпечення розрахунків по заробітній платі, по податкам та з іншими контрагентами, до зупинення своєї господарської діяльності. Просить створити для відповідача умови, за яких він міг би виконати свої грошові зобов`язання та захистити свої інтереси щодо збереження платоспроможності.

Зазначив, що 17.06.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, який підписаний обома сторонами ат виконано.

ІІІ. Мотивувальна частина рішення:

Судом встановлено таке.

Між Приватним спеціалізованим монтажно-налагоджувальним підприємством ГАЗКОТЛОСПЕЦМОНТАЖНАЛАДКА та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ПРОЕКТ ІНЖИНІРИНГ КОМПАНІ 26 грудня 2018 року було укладено договір поставки №224 (а.с.12).

Отже, між сторонами винивкли правовідносини поставки що регулюються нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. укладеного договору постачальник зобов`язався поставити і передати у власність, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити матеріали та обладнання відповідно до умов договору. Згідно з п. 1.2. договору постачальник зобов`язався передати у власність, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити визначений товар.

Між позивачем та відповідачем 27 грудня 2019 року було укладено додаткову угоду №1 до договору № 224 (а.с. 13), відповідно до умов якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.1. договору, виклавши його в наступній редакції: 2.1. Термін поставки товару - до 31.03.2019 року з моменту отримання передоплати, згідно пункту 4.1.1. даного Договору. Моментом поставки вважається день передачі товару ПОСТАЧАЛЬНИКОМ і приймання його ПОКУПЦЕМ. Прийом товару за кількістю та якістю проводиться відповідно до чинного законодавства і оформлюється накладною .

Дана додаткова угода № 1 до договору вступає в силу з моменту її підписання та є невід`ємною частиною договору, інші умови договору залишаються без змін.

У відповідності до п. 4.1.1. договору, на підставі виставленого рахунку №343/12 від 27 грудня 2018 року, відповідач 28 грудня 2019 року сплатив на користь позивача обумовлену договором попередню оплату в розмірі 50% ціни договору, у сумі 438 160,85 грн.

Сторони 14 травня 2019 року шляхом підписання додаткової угоди №2 сторони внесли зміни в пункт 1.2. договору, виклавши його в наступній редакції: 1.2. ПОСТАЧАЛЬНИК зобов`язується передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити визначений сторонами товар.

Дана додаткова угода №2 до договору вступає в силу з моменту її підписання та є невід`ємною частиною договору, інші умови договору залишаються без змін.

Відповідно до видаткової накладної від 14 травня 2019 року №13 (а.с. 14) постачальник поставив і передав у власність покупця товар, а покупець прийняв обумовлений договором товар (матеріали та обладнання за переліком, наведеним у видатковій накладній), на загальну суму 876 321,70 грн.

15 травня 2019 року відповідачу був наданий рахунок №147/5 (а.с. 15 зворотна сторона) на оплату остаточного розрахунку за поставлений товар, у сумі 438 160,85 грн, який підлягав оплаті відповідачем протягом 14 банківських днів з моменту поставки товару, відповідно п. 4.1.2. договору.

11 червня 2019 року відповідач на власний розсуд здійснив часткову оплату суми, яка підлягала оплаті за поставлений товар, перерахувавши на користь позивача кошти у сумі 190 289,01 грн, з яких, відповідно до призначення платежу: 52 128,16 грн - оплата згідно рахунку №145/5 від 14 травня 2019 року; 138 160,85 грн - оплата згідно рахунку №147/5 від 15 травня 2019 року (за поставлений товар).

19 червня 2019 року відповідач на власний розсуд здійснив часткову оплату суми, яка підлягала оплаті за поставлений товар (438 160,85 грн), перерахувавши на користь позивача кошти у сумі 25 000 грн, із посиланням у призначенні платежу на рахунок №343/12 від 27 грудня 2018 року, який вже був оплачений 28 грудня 2018 року.

Станом на 8 травня 2020 року, заборгованість відповідача перед позивачем за

поставлений товар згідно договору складає 275 000 грн.

Між Приватним спеціалізованим монтажно-налагоджувальним підприємством "Газкотлоспецмонтажналадка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврія Проект Інжиніринг Компані" 17.06.2020 підписано договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якого:

зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ПРОЕКТ ІНЖИНІРИНГ КОМПАНІ перед Приватним спеціалізованим монтажно-налагоджувальним підприємством ГАЗКОТЛОСПЕЦМОНТАЖНАЛАДКА за договором поставки № 224 від 26 грудня 2018 року в сумі 275 000 (двісті сімдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок припинилися в сумі 195 190 (сто дев`яносто п`ять тисяч сто дев`яносто) гривень 00 копійок (п. 5.2 Договору зарахування);

зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ПРОЕКТ ІНЖИНІРИНГ КОМПАНІ перед Приватним спеціалізованим монтажно-налагоджувальним підприємством ГАЗКОТЛОСПЕЦМОНТАЖНАЛАДКА за договором поставки №224 від 26 грудня 2018 року залишається в сумі 79 810 (сімдесят дев`ять тисяч вісімсот десять) гривень 00 копійок та підлягають оплаті Стороною-1 (відповідачем) на користь Сторони-2 (позивач) у строк до 10 липня 2020 року (п. 5.3. Договору зарахування).

Отже, сторони домовились, що сума основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ПРОЕКТ ІНЖИНІРИНГ КОМПАНІ перед Приватним спеціалізованим монтажно-налагоджувальним підприємством ГАЗКОТЛОСПЕЦМОНТАЖНАЛАДКА за договором поставки №224 від 26 грудня 2018 року залишається в сумі 79 810,00 грн. Станом на 08.09.2020 доказів сплаченого боргу не надано.

Позивачем не зменшено суму пені, 3 відсотків річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків. При цьому, відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі. Частиною 2 статті 551 ЦК України також визначено, що предметом неустойки є грошова сума, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто, при укладенні договору сторонами в письмовій формі узгоджується розмір та порядок сплати неустойки (штрафу, пені).

В силу вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень п.п. 5.1., 5.2. договору у разі невиконання або неналежного виконання сторонами прийнятих на себе договірних відносин винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Відшкодування збитків та сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань за Договором.

За період невиконання відповідачем визначених договором грошових зобов`язань пеня складає 23 810,41 грн:

Дата початку Дата закінченняКількість днівСума боргу (грн)Облікова ставка НБУ (%)Розрахункова ставка (%)Пеня (грн) 04.06.2019 11.06.2019 8 438 160.00 17.5 17.5 1 680,61 12.06.2019 19.06.2019 8 300 000.00 17.5 17.5 1 150,68 20.06.2019 18.07.2019 29 275 000.00 17.5 17.5 3 823,63 19.07.2019 05.09.2019 49 275 000.00 17 17 6 276,03 06.09.2019 24.10.2019 49 275 000.00 16.5 16.5 6 091,44 25.10.2019 04.12.2019 41 275 000.00 15.5 15.5 4 788,01 Всього: 23 810,41

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період невиконання відповідачем визначених договором грошових зобов`язань, з 4 червня 2019 року по 8 травня 2020 року, інфляційні збитки та відсотки за користування грошовими коштами, складають всього: 10 819,17 грн:

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргу (грн)Відсоткова ставка (%)Відсотки (грн) 04.06.2019 11.06.2019 8 438 160.00 3 288,11 12.06.2019 19.06.2019 8 300 000.00 3 197,26 20.06.2019 08.05.2020 324 275 000.00 3 7 323,29 Всього: 340 7 808,66

Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції (грн) З липня 2019 по березень 2020 (99,40 : 100) х (99,70 : 100) х (100,70 : 100) х (100,70 : 100) х (100,10 : 100) х (99,80 : 100) х (100,20 : 100) х (99,70 : 100) х (100,80 : 100) 1.01094729% 275 000.00 278 010,51 3 010,51 1 Всього: 3 010,51

Суд перевірив розрахунки пені, річних та дійшов висновку, що позовні вимоги розраховані правильно відповідно до умов договору.

В той же час, суд звертає увагу сторін на те, що встановлена сторонами у договорі пеня, яка розраховується у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а це відповідно до розрахунку становить від 17.5% до 15.5% за кожен день прострочення грошового зобов`язання є надмірно великою, оскільки встановлює таку сумі річних, що не є розумною для виконання. Також, порівняно із сумою основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача в сумі 79 810,00 грн. загальна сума відповідальності за порушення грошового зобов`язання є надмірно великою - 34629,58грн., з яких 23 810,41 грн. складає пеня, 7 808,66 грн. відсотків річних та 3 010,51 грн. інфляційних збитків.

Суд, визначаючи суму стягуваних штрафних санкцій враховує правові позиції, викладені у постанові ВП ВС від 18.03.2020 по справі № 902/417/18 (12-79гс19).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд приймаючи рішення керується загальними засадами цивільного права, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), яким не відповідають обставини цієї справи.

Суд приймає до уваги аргументи відповідача щодо його намагань створити умови для виконання ним своїх зобов`язань, враховує поведінку позивача щодо виконання зобов`язань за договором та врегулювання спору під час розгляду справи, визнання ним боргу у повному обсязі тощо, враховує інтереси відповідача щодо збереження можливості здійснювати свою основну діяльність.

Суд виходить з того, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зменшивши суму пені на 10000,00грн. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

ІV. Судові витрати:

Позивач просить стягнути судові витрати та надав до позовної заяви їх орієнтовний розрахунок, відповідно до якого судовий збір складає 4 644,44 грн., а витрати на професійну правничу допомогу - 8 500,00 грн. Ці витрати визнаються відповідачем.

Позивачем додано копію договору про надання правової допомоги від 22.04.2020 (а.с. 58-59) та додаткової угоди № 2 від 04.05.2020 до договору про надання правової допомоги від 22.04.2020, відповідно до якого за надання правничої (правової) допомоги клієнт (позивач) КЛІЄНТ зобов`язується сплатити адвокатському об`єднанню витрати на правничу (правову) допомогу, в тому числі гонорар за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою про стягнення заборгованості за договором поставки, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також іншу роботу з розрахунку: 8 500 грн - фіксована сума, що підлягає оплаті КЛІЄНТОМ при укладанні Договору та після її оплати вважається погашеною у рахунок проведення досудової роботи за Договором, серед іншого, але не виключено: по підготовці і подачі позовної заяви до суду; вивченню, збору та аналізу документів/доказів; опрацюванню норм законодавства, яким врегульовані правовідносини, судової практики та інше; 1 000 грн - за одну годину представництва в судах та 800 грн - за одну годину роботи (за представництво) поза межами суду, що може включати, серед іншого, але не виключено: представництво перед третіми особами; складання і подачу процесуальних та інших документів; звернення із запитами, збирання доказів; вчинення інших будь-яких дій, які на розсуд представника (адвоката) є необхідними і доцільними для виконання доручення, шляхом здійснення оплати на рахунок адвокатського об`єднання понад вказану в цьому пункті Додаткової угоди фіксовану суму, на правничу (правову) допомогу, яка буде надана КЛІЄНТУ, згідно обсягу визначеному адвокатським об`єднанням у детальному описі робіт (звіті) про надану правову допомогою.

Позивачем сплачено адвокатському бюро 8 500,00 грн згідно виставленого йому рахунку № 54 від 22.05.2020, крім того до матеріалів надано акт наданих послуг № 54 від 31.05.2020 (а.с.61-63).

Стосовно витрат зі сплати судового збору суд зазначає, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 4 644,44 грн. У зв`язку із зменшенням позовних вимог до 79 810,00 грн. позивач має сплатити судовий збір у сумі 2102 грн.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 3593,44грн. Інші судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ПРОЕКТ ІНЖИНІРИНГ КОМПАНІ (73000, м. Херсон, вул. Ладичука, буд. 150; ідентифікаційний код 35120127) на користь Приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства ГАЗКОТЛОСПЕЦМОНТАЖНАЛАДКА (73000, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Дивізії, буд. 2, корп. 4, кв. 130; ідентифікаційний код 22741547) 79 810,00 грн (сімдесят дев`ять тисяч вісімсот десять гривень 00 копійок) основної заборгованості, 13 810,41 грн (тринадцять тисяч вісімсот десять гривень 41 копійок) пені, 7 808,66 грн (сім тисяч вісімсот вісім гривень 66 копійок) відсотків річних та 3 010,51 грн (три тисячі десять гривень, 51 копійок) інфляційних збитків;

3. В іншій частині щодо стягнення надмірної суми пені у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ПРОЕКТ ІНЖИНІРИНГ КОМПАНІ (73000, м. Херсон, вул. Ладичука, буд. 150; ідентифікаційний код 35120127) на користь Приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства ГАЗКОТЛОСПЕЦМОНТАЖНАЛАДКА (73000, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Дивізії, буд. 2, корп. 4, кв. 130; ідентифікаційний код 22741547) судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1051,00 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна гривень 00 копійок) та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 8 500,00 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути позивачеві Приватному спеціалізованому монтажно-налагоджувальному підприємству ГАЗКОТЛОСПЕЦМОНТАЖНАЛАДКА (73000, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Дивізії, буд. 2, корп. 4, кв. 130; ідентифікаційний код 22741547) з Державного бюджету частину судового збору у розмірі 3593,44грн. (три тисячі п`ятсот дев`яносто три гривень 44 копійок)

6. Рішення надіслати всім учасникам провадження.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2020.

Суддя П.Д. Пригуза