Ухвала

від 09.09.2020 по справі 160/10812/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

09 вересня 2020 р.Справа №160/10812/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРОПАРКІНГ про забезпечення позову у справі №160/10812/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРОПАРКІНГ до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРОПАРКІНГ (далі - ТОВ ЦЕНТРОПАРКІНГ ) до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 30.11.2016 року №587 Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі , в частині пункту 252, згідно якого до розділу II Спеціально обладнані майданчики Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, внесено відомості про майданчик за адресою: місто Дніпро, вулиця Велика Діївська (вул. Братів Трофімових), в районі буд. 56, кількість місць паркування 120, площею для паркування 1380,0 квадратних метрів.

Разом із позовною заявою ТОВ ЦЕНТРОПАРКІНГ подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд забезпечити його позов наступним чином:

1) зупинити дію рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 30.11.2016 року №587 Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі , в частині пункту 252, згідно якого до розділу II Спеціально обладнані майданчики Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі внесено відомості про майданчик для паркування за адресою місто Дніпро, вулиця Велика Діївська (вул. Братів Трофімових), в районі буд. 56;

2) заборонити Комунальному підприємству Міськавтопарк Дніпровської міської ради укладати на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 30.11.2016 року № 587 Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі , договори про організацію та експлуатацію майданчика для паркування, за адресою місто Дніпро, вулиця Велика Діївська (вул. Братів Трофімових), в районі буд. 56.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ ЦЕНТРОПАРКІНГ зазначається, що спірним рішенням відповідача в оскаржуваній частині грубо порушено права позивача, зокрема, право на вільне та безперешкодне користування об`єктом нерухомого майна, що належить позивачеві на праві власності, яке розташоване за адресою: місто Дніпро, вулиця Велика Діївська (вул. Братів Трофімових), б. 62г, так як на підставі оскаржуваного рішення, відповідачем та третіми особами у справі здійснено дії, направлені на організацію на території вказаного об`єкту нерухомого майна позивача майданчика для паркування та передачу його у користування третім особам. Так, майданчик для паркування, який оскаржуваним рішенням включено до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі під № 252, за адресою: місто Дніпро, вулиця Велика Діївська (вул. Братів Трофімових), в районі буд. 56, повністю збігається за площею та місцем розташування об`єкту нерухомого майна позивача, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вулиця Велика Діївська (вул. Братів Трофімових), б. 62г, який належить на праві приватної власності позивачу, що підтверджується письмовими доказами, долученими до позовної заяви. На даний час територія об`єкту нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вулиця Велика Діївська (вул. Братів Трофімових), б. 62г, яка належить позивачу та спірним рішенням включена до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, фактично передана в користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , на підставі договору про організацію та експлуатацію майданчика для паркування №410 ОП від 01.03.2018 року. Таким чином, на думку позивача, необхідність зупинення дії вищевказаного розпорядчого акта викликана реальною загрозою того, що рішення суду, в разі задоволення позовної заяви, неможливо буде виконати, так як під час розгляду адміністративної справи КП Міськавтопарк Дніпровської міської ради на підставі оскаржуваного рішення виконкому Дніпровської міської ради може мати можливість укласти договори про організацію та експлуатацію майданчика для паркування за вищевказаною адресою, що не призведе до реального виключення земельної ділянки із Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, так як дана ділянка, буде продовжувати використовуватися на підставі укладеного договору, а позивач буде вимушений повторно захищати свої права та інтереси в судовому порядку, шляхом ініціювання подання відповідної позовної заяви. Наведене вище, на думку позивача, є достатнім підтвердженням того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у зв`язку із чим позивач просить задовольнити подану ним заяву та забезпечити позов шляхом вказаним у цій заяві.

Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частиною першою ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ ЦЕНТРОПАРКІНГ , суд зауважує, що позивачем не наведено та не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ст.150 КАС України , які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Так, у заяві про забезпечення позову ТОВ ЦЕНТРОПАРКІНГ зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може мати наслідком неможливість виконання рішення суду, що буде ухвалене за результатами розгляду цієї справи, оскільки під час розгляду адміністративної справи КП Міськавтопарк Дніпровської міської ради на підставі оскаржуваного рішення Виконкому Дніпровської міської ради може укласти договори про організацію та експлуатацію майданчика для паркування за вищевказаною адресою, що не призведе до реального виключення земельної ділянки із Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, так як дана ділянка, буде продовжувати використовуватися на підставі укладеного договору, а позивач буде вимушений повторно захищати свої права та інтереси в судовому порядку.

При цьому позивач, посилаючись як на підставу, що може в подальшому істотно ускладнити виконання рішення суду, на можливе укладення КП Міськавтопарк Дніпровської міської ради на підставі оскаржуваного рішення Виконкому Дніпровської міської ради договорів про організацію та експлуатацію майданчика для паркування за вищевказаною адресою, жодним чином документально не підтверджує існування очевидного наміру укласти такі договори.

Тим більше, як зазначає сам позивач у заяві про забезпечення позову, на даний час територія об`єкту нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вулиця Велика Діївська (вул. Братів Трофімових), б. 62г, яка належить позивачу та спірним рішенням включена до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, фактично передана в користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , на підставі договору про організацію та експлуатацію майданчика для паркування №410 ОП від 01.03.2018 року. Тобто, ще з 2018 року існує договір про організацію та експлуатацію майданчика для паркування, розташованого на спірній земельній ділянці.

Отже, звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивач не навів достатньо підстав в обґрунтування наявності очевидної та реальної небезпеки істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до ухвалення рішення по суті справи.

За таких обставин, підстави стверджувати, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача, відсутні.

Щодо доводів ТОВ ЦЕНТРОПАРКІНГ про необхідність вжиття заходів забезпечення позову з посиланням на те, що оскаржуване рішення відповідача прийняте з порушенням чинного законодавства та грубо порушує права позивача, зокрема, право на вільне та безперешкодне користування об`єктом нерухомого майна, що належить позивачеві на праві власності, оскільки майданчик для паркування, який оскаржуваним рішенням включено до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі під № 252, за адресою: місто Дніпро, вулиця Велика Діївська (вул. Братів Трофімових), в районі буд. 56, повністю збігається за площею та місцем розташування об`єкту нерухомого майна позивача, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вулиця Велика Діївська (вул. Братів Трофімових), б. 62г, який належить на праві приватної власності позивачу, суд зазначає, що такі доводи фактично ідентичні доводам, якими обґрунтовані позовні вимоги ТОВ ЦЕНТРОПАРКІНГ про визнання протиправним і скасування спірного рішення, і для перевірки цих доводів суд має з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, та дослідити всі докази, що підтверджують або спростовують такі обставини.

Водночас, надання оцінки оскаржуваному рішенню суб`єкта владних повноважень на стадії вирішення заяви про забезпечення позову без розгляду справи по суті є фактичним вирішенням позовних вимог наперед, що є неприпустимим, а тому протиправність рішення у даному випадку потребує доведення під час судового розгляду.

Зупинивши оскаржуване рішення без оцінки ознак протиправності цього рішення, що можливо лише при розгляді справи по суті, суд фактично вирішує позовні вимоги по суті наперед, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд також вважає, що позивачем не наведено мотивів, відповідно яким відмова у зупиненні дії оскаржуваного рішення може істотно ускладнити чи не унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Окрім іншого, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів.

Отже, наведені позивачем доводи в обґрунтування заяви про забезпечення позову не свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.

За таких обставин, наведені позивачем доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених ст.150 КАС України, отже, подана заява ТОВ ЦЕНТРОПАРКІНГ є необґрунтованою та передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРОПАРКІНГ про забезпечення позову у справі №160/10812/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРОПАРКІНГ до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині - відмовити у повному обсязі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України .

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова