Рішення

від 31.08.2020 по справі 160/10134/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року Справа № 160/10134/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В.

за участі секретаря судового засідання Трайдук С.В.

за участі:

представника позивача Чіняєвої О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просла суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110000/2019/200175/2, прийняте відповідачем 13.08.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 53, 55 Митного кодексу України порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваного рішення. При цьому позивач зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України нею був наданий рахунок (інвойс) від 14.05.2019 року № 13611464, лист щодо витрат на транспортування від 01.08.2019 року та банківський платіжний документ SWIFT від 06.05.2019 року. В оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на те, що виявлена хоча б одна з обставин, за яких посадова особа митниці мала право вимагати подання додаткових документів із застосуванням ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України. Відповідачу наданий лист перевізника ТОВ Дельфін-авто від 01.08.2019 року в якому вказані відомості про вартість перевезення авто морським транспортом в розмірі 400 доларів США. Оплата за автомобіль була здійснена в безготівковій формі банківським переказом 06.05.2019 року на суму 2678,00 доларів США (ціна автомобіля - 2200,00 доларів США, комісійна та брокерська винагорода агента - 478,00 доларів США). Ціна автомобіля обумовлена тим, що він є аварійним та потребує відновлювального ремонту, відомості про що містяться в складеному 08.08.2019 року співробітником Одеської митниці ДФС акті митного огляду № 500650/2019/3206.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи з 04.12.2019 року.

13.12.2019 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, в якому зазначено, що рішення та картка відмови оформлені митницею в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Відповідно до п. 2 ст. 53 МКУ, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вказані документи до митного контролю не надані, що унеможливлює підтвердження заявленого рівня вартості як ціни, що фактично сплачена, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 58 МКУ. Позивачем у позові зазначається, що Дніпропетровській митниці ДФС було надано лист перевізника ТОВ Дельфін-авто від 01.08.2019 року № ІКЮО 39775469 в якому вказані відомості про вартість перевезення авто морським транспортом у розмірі 400 дол. США. Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Згідно п. 2 ст. 53 МКУ, серед документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Враховуючи здійснення транспортування морським видом транспорту, декларантом у порушення вимог ст. 335 МКУ, ч. 2 ст. 53 МКУ не надано транспортні перевізні документи. Отже, заявлена декларантом вартість перевезення у розмірі 400 дол.США не підтверджена документально. Також, до митного оформлення надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 777-019 від 09.08.2019 року, яким досліджено модель, марку, тип кузова, об`єм двигуна, країна виробництва та походження транспортного засобу. Відомості щодо вартісних характеристик відсутні у наданому висновку експерта. Повідомленням декларанта від 13.08.2019 року до митного оформлення окрім інформації з мережі Internet надано платіжний документ від 06.05.2019 року, в якості банка отримувача вказано JP Morgan Chase Bank,N.A., прізвище зазначено - ОСОБА_2 . Проте, в інвойсі та інших документах вказаний банк відсутній. Зазначена інформація міститься в графі 33 Рішення про коригування митної вартості товару. З урахуванням викладено, просить суд відмовити у задовоолені позові.

24.12.2019 року від предстаника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Посилання відповідача на коносамент є необгрунтованим, адже ст. 53 Митного кодексу України не відносить коносамент до документів що підтверджують митну вартість. В коносаменті не міститься жодної інформації щодо складових митної вартості. Також, представник позивача зазначає, що декларація митної вартості (ДМВ) не подається у разі декларування товарів, митна вартість яких не перевищує 5 000 євро, за приписами ч. 7 ст. 52 Митного кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 року розгляд справи було призначено в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

03.01.2020 року від представника відповідача надійшли заперечення, в яких зазначено, що лист перевізника ТОВ Дельфін-авто не містить відомостей, що дозволяють ідентифікувати зазначену вартість транспортування із здійсненням імпортної операції: не зазначено маршрут перевезення, період здійснення транспортування тощо.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року здійснено заміну відповідача у справі - Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби її правонаступником Дніпровською митницею Держмитслужби.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 23.03.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 року зупинити провадження у даній справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 року провадження в даній справі поновлено та призначено розгляд справи в судовому засіданні.

В судове засідання з`явилась представник позивача, представник відповідача - не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив суд розглянути справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд встановив наступне.

Правовідносини у справі регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).

Статтею 49 МК України встановлено, що Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм даного МК України. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина перша та частина друга статті 51 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (п. 3 ст. 53 МК).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (п. 5 ст. 53 МК).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (п. 6 ст. 53 МК).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень частини третьої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Розділом ХІІ Митного кодексу України регулюються умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 7 ст. 365 Митного кодексу України громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України. Митне оформлення товарів, ввезених на митну територію України громадянами, за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, що підлягають державній реєстрації, здійснюється у будь-якому органі доходів і зборів на всій митній території України з пред`явленням їх цьому органу.

Визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів регламентується ст. 368 Митного кодексу України. В даній статті визначено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Статтею ст. 337 Митного кодексу України визначено наступне:

1. Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

2. Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

3. Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов`язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що 12.08.2019 року до митниці задекларовано, шляхом подання електронної митної декларації №UA110150/2019/234481, товар "Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - Subaru, модель Cross Тrek , номер кузов /VIN - НОМЕР_1 , тип двигуна - бензиновий, робочий об`єм циліндрів - 1995 см3, потужність двигуна - 114 кВт, екологічна норма - не нижче ЄВРО-2. Дата виготовлення - 01.09.2016 року, колір - синій, торгівельна марка - Subaru. Митна вартість товару - Автомобілю заявлена Позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ, а саме: 3078, 00 доларів США.

Митна вартість товару встановлено на рівні 3078 доларів США заявленої декларантом митної вартості товару згідно визначеного УКТЗЕД 87032390 відповідно до ч. 1-4 статті 368 Митного кодексу України.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару уповноваженою особою декларанта до митниці подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № 13611464 14.05.2019 року, лист ТОВ Дельфін-авто №13611464 від 01.08.2019 року, банківський платфіжний документ SWIFT від 06.05.2019 року. Також, позивачем було надано виснововок експертного автотоварознавчого дослідження № 777-019 від 09.08.2019 про ідентифікацію транспортного засобу.

Під час опрацювання документів, поданих для підтвердження митної вартості товару, відповідач дійшов висновку, що документи , подані декларантом для підтвердження митної вартості товарі не містять усіх відомостей, що підтверджують числові знаення складових митної вартості товарів.

На виконання вимог частини 3 статті 53 МКУ митний орган зобов`язав декларанта, протягом 10 календарних днів, надати (за наявності) такі додаткові документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспорті (перевізні) документи; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення.

Повідомленням декларанта від 13.08.2019 року до митного оформлення крім інформації з мережі Internet надано платіжний документ від 06.05.2019 року, в якості банка отримувача вказано JP Morgan Chase Bank,N.A. Проте в інвойсаі та в інших документах вказаний банк відсутній.

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості товару, заявленої декларантом, відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару від 13.08.2019 року № UA 110000/2019/200175/2. До товару №1 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2г) резервний метод до рівня 8806 дол. США . При проведенні перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товарів, митницею виявлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни (відсутність підтвердження техничного стану автомобіля на момент продажу та відсутніть підтвердження витрат на траспортування автомобіля).

Так, статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а)за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в)на основі віднімання вартості; г)на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59, 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості та ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Згідно п.2 ст. 53 МК, серед документів, що підтверджують митну вартість товару, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Статею 135 Кодексу торговельного мореплавства України від 23.05.1995 року №175/95 (далі по тексту ЗУ № 175/95) правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом.

У коносаменті зазначаються: найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні; найменування перевізника; місце приймання або навантаження вантажу; найменування відправника; місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна; найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або визначення, що коносамент видано "наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред`явника (коносамент на пред`явника); найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об`єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу; фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, чи зазначення, що фрахт повністю сплачено; час і місце видачі коносамента; кількість складених примірників коносамента; підпис капітана або іншого представника перевізника (ст. 138 ЗУ № 175/95).

Проте, позивачем на підтвердження митної вартості транспортного засобу не було надано коносамент, який є документом стандартної форми, прийнятої у міжнародній практиці, на перевезення вантажу та який засвідчує його завантаження, перевезення і право на отримання. Суд зауважує, що саме коносамент встановлює факт навантаження на борт судна, а також підтверджує зобов`язання перевізника перевезти вантаж у порт призначення і видати його відповідній особі. Вказаний документ виконує три основні функції: підтверджує укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, за яким перевізник зобов`язується доставити вантаж та видати отримувачу; засвідчує факт прийняття вантажу для перевезення; є товаросупроводжуючим документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний.

Довідка ТОВ Дельфін-Авто про вартість доставки автомобілю SUBARU CROSSTREK із порту NEW YORK в порт Одесса Україна не є документом, що підтверджує заявлену декларантом вартість перевезення у розмірі 400 дол. США .

Також, суд звертає увагу на те, що для визначення вартості колісних транспортних засобів, його складників, що ввозяться на митну територію України, застосується Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 3142/5/2092.

Позивачем до митного оформлення надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження №777-019 від 09.08.2019 року, яким досліджено модель, марку, тип кузова, об`єм двигуна, країна виробництва та походження транспортного засобу. Відомості щодо вартісних характеристик відсутні у наданому висновку експерта.

Також, в банківському платіжному документі SWIFT від 06.05.2019 року клієнтом-замовником на переказ коштів є ОСОБА_2 , а не позивачка.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесено у відповідності з вимогами чинного законодавстві, доводи позовної заяви є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10 вересня 2020 року.

Суддя О.В. Серьогіна